Рішення № 27647181, 05.06.2012, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження № 22-ц/1590/5414/12

Головуючий у першій інстанції Танасогло

Доповідач Дрішлюк А. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2012 м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого - судді Дрішлюка А.І., суддів Гірняк Л.А., Плавич Н.Д.,

при секретарі судового засідання Кушнір М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Арцизького районного суду Одеської області від 03 лютого 2012 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Незалежна Страхова Компанія" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ПП „Пилигрим" про компенсацію страхового відшкодування, -

встановила:

Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 03 лютого 2012 року (головуючий -суддя Танасогло Т.М.) було задоволено позов Публічного акціонерного товариства „Незалежна Страхова Компанія" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ПП „Пилигрим" про компенсацію страхового відшкодування.

21.02.2012 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення Арцизького районного суду Одеської області від 03 лютого 2012 року. Обґрунтовуючи подану скаргу посилався на те, що суд невірно визначив, що він зобов'язаний відшкодувати шкоду завдану джерелом підвищеної небезпеки, оскільки власником на момент скоєння ДТП джерела підвищеної небезпеки була інша особа -„ПП „Пилигрим", а тому просив рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в позові.

В судове засідання апелянт не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить поштове повідомлення приєднане до матеріалів справи. На час розгляду справи в апеляційному суді стороною відповідача -апелянтом не надано доказів того, що він не з'явився до суду з поважних причин. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить поштове повідомлення приєднане до матеріалів справи. На час розгляду справи в апеляційному суді не надано доказів того, що він не з'явився до суду з поважних причин.

Представник ПП „Пилигрим" в судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, відмовився від отримання поштової кореспонденції, про що свідчить відповідне повідомлення, а тому згідно з ч. 8 ст. 76 ЦПК України він вважається повідомленим.

У відповідності з вимогами ч.2 ст.305 ЦПК України неявка сторони, яка сповіщена про день і час розгляду справи не перешкоджає розглядові справи.

ОСОБА_2 в судове засідання з'явився, просив апеляційну скаргу відхилити, звернув увагу судової колегії, на те, що відповідач на підставі довіреності керував джерелом підвищеної небезпеки, а тому судом правильно було прийнято рішення про стягнення з відповідача грошових коштів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення відповідача ОСОБА_2, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції змінено виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги з врахуванням вимог ст. 303 ЦПК України судова колегія вважає за необхідним зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи ВАТ «Незалежна Страхова Компанія»звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просила стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 24403,90 гривень та судові витрати: державне мито у розмірі 244,04 грн. та витрати, пов'язані з інформаційно-технічним розглядом справи у сумі 120,00 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 08 жовтня 2007 року ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_1, з НОМЕР_4, рухаючись по автодорозі Велика Долина-Іллічівськ, скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_4, в результаті чого автомобілю марки «КІА»було нанесено механічні пошкодження, а його власнику спричинена майнова шкода. Винним у скоєнні ДТП визнано ОСОБА_1. Майнові інтереси власника автомобілю «КІА», ОСОБА_4 були застраховані у позивача за договором добровільного страхування наземного транспорту ТЗМ №622653 від 31.08.2007 року. За умовами договору страхування позивач взяв на себе зобов'язання виплатити страхове відшкодування при настанні страхового випадку. Пошкодження в ДТП автомобіля марки «КІА»було визнано позивачем страховим випадком. Сума матеріального збитку ВАТ СК «Правекс-Страхування»у зв'язку з порушенням відповідачем ОСОБА_1 дорожнього руху складає 24403,90 гривень. Водночас позивач зазначив, що 26.11.2008 року ВАТ СК «Правекс-Страхування»змінило назву на ВАТ «Незалежна Страхова Компанія». В зв'язку із зазначеним, позивач просить відшкодувати на свою користь вказану суму з ОСОБА_1 в порядку регресу, а також судові витрати: 224,04 гривень -держмита та 120,00 гривень, витрат, пов'язаних з інформаційно-технічним забезпеченням судового процесу.

В процесі розгляду справи ухвалою суду першої інстанції від 03 березня 2011 року за клопотанням представника відповідача було залучено до участі у справі в якості співвідповідачів: ОСОБА_2 та ПП «Пилигрим».

Позивач підтримав позовні вимоги відносно відповідача ОСОБА_1, з якого просив стягнути заявлену суму грошових коштів.

Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 03 лютого 2012 року (головуючий -суддя Танасогло Т.М.) було задоволено позов Публічного акціонерного товариства „Незалежна Страхова Компанія" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ПП „Пилигрим" про компенсацію страхового відшкодування.

Задовольняючи заявлені позовні вимоги суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що згідно ч. 2 ст.1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідач ОСОБА_1 на момент ДТП керував транспортним засобом марки «МАЗ»моделі 64221 на підставі довіреності від 30.07.2007 р., яка була видана ОСОБА_2 (а.с.89). Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо того, що довіреність не є правовою підставою для володіння транспортним засобом, судова колегія виходить з того, що як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 4 постанові № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). При цьому довіреність є письмовим документом, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами (ч. 3 ст. 244 ЦК України). Як вбачається з тексту довіреності ОСОБА_1, крім права представництва за довіреністю, яка в свою чергу видавалась в порядку передоручення, також було передано право керування транспортним засобом. Право керування транспортним засобам є можливістю використання корисних якостей з речі (користуватися), яке в свою чергу можливе реалізувати отримавши річ у володіння. При цьому відповідно до ст. 397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе, а фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду. З врахуванням змагальності цивільного процесу відповідач повинен був довести ті обставини, на які він посилається в обґрунтування заявлених заперечень, в тому числі незаконність свого володіння джерелом підвищеної небезпеки, в тому числі причепом. Замість цього апелянт намагається перекласти цей обов'язок на іншу сторону та суд, що порушенням вищевказаного принципу цивільного процесу. При цьому відповідач в апеляційної скарзі посилається лише на факт реєстрації транспортного засобу за іншою особою, що не виключає його відповідальності за завдану шкоду джерелом підвищеної небезпеки, і відповідно права стягнення з нього виплачених позивачем грошових коштів потерпілому.

Відповідно до узагальнень ВССУ судової практики розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у 2010-2011 роках вирішуючи питання про притягнення тієї чи іншої особи до відповідальності за ст. 1187 ЦК України, слід визначити дві основні ознаки володільця: юридичну та матеріальну (фактичну).

Юридична ознака володільця полягає в тому, що володільцем визнається тільки та особа, яка на відповідних правових підставах володіє об'єктом, діяльність з яким створює підвищену небезпеку.

У свою чергу матеріальна або фактична ознака володільця джерела підвищеної небезпеки означає, що особа повинна здійснювати фактичне володіння (експлуатацію, використання, зберігання, утримання) небезпечними об'єктами. У разі, якщо управління небезпечним об'єктом передається третій особі без належного юридичного оформлення (наприклад, управління транспортним засобом без оформлення довіреності), вважається, що об'єкт не виходить із володіння його безпосереднього володільця, і саме він нестиме відповідальність за заподіяну шкоду. Тобто, як правило, обидві ознаки володільця небезпечного об'єкта повинні мати місце, крім випадків, передбачених законом.

За загальними правилами, зазначеними вище, тягар цивільної відповідальності у таких випадках має нести винна у завданні шкоди особа, якою є водій автомобіля чи особа, яка на відповідній правовій підставі керувала автомобілем та з вини якої сталась ДТП.

Окремо слід зазначити, що за змістом норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, зміна власника транспортного засобу, яким керувала особа, винна у завданні шкоди потерпілому, не змінює суб'єктивного складу сторін у спорі.

При цьому сам по собі причеп не є джерелом підвищеної небезпеки, а таким джерелом виступає автомобіль НОМЕР_1, яким керував відповідач. Винним у скоєнні ДТП, яка відбулася 08.10.2007року було визнано ОСОБА_1, що підтверджується постановою Арцизьського районного суду від 15.11.2007 року по справі №3-6484/07 копія якого приєднана до матеріалів справи (а.с.12), з якої вбачається що дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої стався вищевказаний страховий випадок, була скоєна 08.10.2007року під час керування ОСОБА_1 транспортним засобом НОМЕР_1, з причепом НОМЕР_4 з його вини (а.с.12).

Таким чином, суд першої інстанції правільно дійшов висновку про те, що з ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь позивача компенсацію здійснення страхових виплат за страховий випадок, який стався у результаті ДТП 08.10.2007року,винним у якої визнано ОСОБА_1 , який на правовій підставі, а саме на підставі довіреності від 30.07.2007 р.(а.с.89) керував на той момент транспортним засобом.

Відповідно на відповідача було правомірно покладено обов'язок відшкодувати грошові кошти позивачу, оскільки остання відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування»та ст. 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Разом з тим, відповідно до вказаних узагальнень у порядку суброгації страховик не має права вимагати відшкодування вартості експертизи, у зв'язку з тим, що вказані витрати страховика не є страховим відшкодуванням, а спрямовані на визначення розміру збитків. Ці витрати належать до звичайної господарської діяльності страховика і не підлягають стягненню з особи, відповідальної за спричинену шкоду. Відповідно рішення Арцизького районного суду Одеської області від 03 лютого 2012 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Незалежна Страхова Компанія" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ПП „Пилигрим" про стягнення з ОСОБА_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Незалежна Страхова Компанія»компенсацію здійснених страхових виплат у сумі 24403 (двадцять чотири тисячі чотириста три) гривні 90 (дев'яносто) копійок слід змінити виключивши з розміру стягнення (компенсації витрат страхової компанії) 451 грн. за проведене автотоварознавче дослідження.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, п. 4 ст. 309, 314, 315 ЦПК України, судова колегія -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Арцизького районного суду Одеської області від 03 лютого 2012 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Незалежна Страхова Компанія" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ПП „Пилигрим" про компенсацію страхового відшкодування, - задовольнити частково.

Рішення Арцизького районного суду Одеської області від 03 лютого 2012 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Незалежна Страхова Компанія" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ПП „Пилигрим" про компенсацію страхового відшкодування змінити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (68443, АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Незалежна Страхова Компанія»(01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/2, р/р 2650600004267 в ПАТ КБ «Правекс-Банк», МФО 321983, код 20036721) компенсацію здійснених страхових виплат у сумі 23 952 грн. 90 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду

Одеської області А.І. Дрішлюк

Н.Д. Плавич Л.А. Гірняк