Ухвала суду № 27645919, 20.11.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2012 р. Справа № 24227/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М.,Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання Баран П.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24 березня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюмінієві системи плюс" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

29.01.2010 року ТзОВ «Алюмінієві системи плюс» звернулося з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції в якому просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 8 жовтня 2009 року № 0001302399/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в сумі 225412,50 грн. та № 0001292399/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток підприємств в сумі 288287,70 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем в ході проведення перевірки ТзОВ «Алюмінієві системи плюс» безпідставно зроблено висновок про порушення товариством п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо завищення податкового кредиту в сумі 406051 грн. по господарській операції з придбання позивачем будматеріалів у ТзОВ «Укрлісторг» згідно укладеного договору купівлі-продажу та п.п.5.5.1 п.5.1 ст.5, п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо завищення товариством валових витрат в сумі 696107 грн. по відсотках за кредит, використаний на цілі, не пов'язані з господарською діяльністю. Позивач вказує, що згідно укладених між ТзОВ «Алюмінієві системи плюс» та ТзОВ «Укрлісторг» договорів купівлі-продажу будматеріалів від 04.10.2006 року та від 02.07.2007 року позивачем проведено попередню оплату шляхом списання коштів з банківського рахунку та отримані податкові накладні, що дало підставу для правомірного включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, що були сплачені товариством у зв'язку з придбанням товарів. Одночасно зазначає, що товариством правомірно включено до складу валових витрат сплачені відсотки по кредиту, оскільки попередня оплата за товар здійснена кредитними коштами на підставі укладених договорів купівлі-продажу будматеріалів в межах господарської діяльності ТзОВ «Алюмінієві системи плюс», умови та зміст яких відповідають чинному законодавству.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 24 березня 2010 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 08 жовтня 2009 року №0001302399/0 та №0001292399/0.

Постанова мотивована тим, що відповідачем безпідставно зроблено висновок про порушення товариством вимог Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки факт здійснення ТзОВ «Алюмінієві системи плюс» господарських операцій з придбання будматеріалів не в межах своєї господарської діяльності не було доведено відповідачем, а факт сплати податку підтверджується відповідними платіжними дорученнями та податковими накладними.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Луцька об'єднана державна податкова інспекція Волинської області подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову про відмову у задоволенні позову.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТзОВ «Алюмінієві системи плюс» зареєстроване як юридична особа Луцькою районною державною адміністрацією Волинської області 16.06.2005 року, що підтверджується Довідкою АА №034394/1574 з ЄДРПОУ від 24.12.2009 року. Основними видами діяльності товариства є, зокрема, виробництво, реалізація вікон, дверей і фасадів з металопластику та алюмінію; проведення ремонтно-будівельних та монтажних робіт; виготовлення будматеріалів, виробництво алюмінієвого обладнання для будівництва; оптова та роздрібна торгівлі будівельними матеріалами та будівельними конструкціями, їх ремонт; здійснення операцій з нерухомістю тощо, що стверджується статутом ТзОВ «Алюмінієві системи плюс».

Згідно акту №343/23-99/33537576 від 25 вересня 2009 року про результати планової виїзної перевірки ТзОВ «Алюмінієві системи плюс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року встановлено порушення позивачем, зокрема, п.п.5.5.1 п.5.5 ст.5, п.п.7.3.3 п.7.3 ст.7, п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств в сумі 194978 грн., та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого останнім занижено податок на додану вартість в сумі 150275 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення 08 жовтня 2009 року №0001302399/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в сумі 225412,50 грн., та №0001292399/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток підприємств в сумі 288287,70 грн.

Судом першої інстанції також встановлено, що відповідно до договорів купівлі-продажу будівельних матеріалів від 04.10.2006 року та №01/02-07 від 02.07.2007 року, укладених між ТзОВ «Укрлісторг» та ТзОВ «Алюмінієві системи плюс», останнє впродовж 2007-2008 років провело попередню оплату за товар в адресу ТзОВ «Укрлісторг» на загальну суму 5757141 грн., в тому числі ПДВ в сумі 959524 грн. В свою чергу ТзОВ «Укрлісторг» виписано податкові накладні на поставку позивачу товару. Вказані обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні платіжними дорученнями, податковими накладними, додатком №6 до акту перевірки та не оспорюються учасниками судового розгляду.

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем безпідставно зроблено висновок про порушення товариством вимог Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки факт здійснення ТзОВ «Алюмінієві системи плюс» господарських операцій з придбання будматеріалів не в межах своєї господарської діяльності не було доведено відповідачем, а факт сплати податку підтверджується відповідними платіжними дорученнями та податковими накладними.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю таких висновків суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 цієї статті не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

При цьому, згідно з п. 5.11. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як вбачається зі статуту ТзОВ «Алюмінієві системи плюс»( а.с. 66-67 ) та довідки про загальну інформацію щодо ТзОВ «Алюмінієві системи плюс» та результати його діяльності за період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року ( а.с.45-46 ) основними видами діяльності товариства є виробництво, реалізація вікон, дверей і фасадів з металопластику та алюмінію; проведення ремонтно-будівельних та монтажних робіт; виготовлення будматеріалів, виробництво алюмінієвого обладнання для будівництва; оптова та роздрібна торгівлі будівельними матеріалами та будівельними конструкціями, їх ремонт; здійснення операцій з нерухомістю, що підтверджує зв'язок здійснених операції з придбання будівельних матеріалів із господарською діяльністю позивача.

Дане товариство для ведення своєї господарської діяльності орендує та здає в оренду основні засоби, зокрема, складські та інші нежитлові приміщення, з метою поліпшення яких шляхом проведення ремонтно-будівельних робіт були укладені з ТзОВ «Укрлісторг» договори купівлі-продажу будівельних матеріалів.

Як встановлено судом першої інстанції відповідно до договорів купівлі-продажу будівельних матеріалів від 04.10.2006 року та №01/02-07 від 02.07.2007 року, укладених між ТзОВ «Укрлісторг» та ТзОВ «Алюмінієві системи плюс», останнє впродовж 2007-2008 років провело попередню оплату за товар в адресу ТзОВ «Укрлісторг» на загальну суму 5757141 грн., в тому числі ПДВ в сумі 959524 грн. В свою чергу ТзОВ «Укрлісторг» виписано податкові накладні на поставку позивачу товар, що підтверджуються навними в матеріалах справи платіжними дорученнями, податковими накладними, додатком №6 до акту перевірки.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність включення до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплаченого товариством у зв'язку з придбанням будматеріалів згідно договорів купівлі-продажу, укладених між позивачем та ТзОВ «Укрлісторг», оскільки факт сплати податку підтверджується відповідними платіжними дорученнями та податковими накладними.

Також колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про правомірність включення позивачем до складу валових витрат сплачених відсотків по кредиту, оскільки попередня оплата за товар здійснена кредитними коштами на підставі укладених договорів купівлі-продажу будматеріалів в межах господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, для здійснення передоплати по купівлі будівельних матеріалів ТзОВ «Алюмінієві системи плюс» були використані кредитні кошти за укладеним 09.07.2007 року кредитним договором №11180717000 із АКІБ «УкрСиббанк», згідно якого позивач отримав кредитні кошти з метою поповнення обігових коштів та 11.10.2007 року між товариством та з КБ «Західінкомбанк» був укладений кредитний договір №1110/07-100, предметом якого є надання кредитором кредиту у вигляді відкриття мультивалютної відкличної поновнювальної кредитної лінії на рефінансування кредитної заборгованості та для ремонту приміщень.

Колегія суддів також вважає обґрунтованими доводи позивача і в тій частині, що згідно договору купівлі-продажу будматеріалів №01/02-07 від 02.07.2007 року термін поставки товару становить до 02.07.2009 року. Перевірка позивача здійснена за період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року. Вказані обставини не виключали можливість поставки товару протягом квітня-грудня 2009 року, однак не були враховані відповідачем при проведенні перевірки.

Враховуючи наведені вище обставини та правові норми, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність визначення податковим органом позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 199, ст. 200, п. 1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24 березня 2010 року у справі № 2а- 362/10/0370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.Б.Заверуха

Судді О.М. Гінда

В.В. Ніколін

Повний текст ухвали

виготовлений та підписаний

23.11.2012 року