Постанова № 27641798, 15.11.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2012 року 11 год.00 хв. 2а-5187/12/1070

Київський окружний адміністративний суд в складі: головуючого-судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання - Роздобудько Я.В., за участю представника позивача та третьої особи, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до міського відділу Державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції в особі державного виконавця Дяченко М.І.

третя особа: Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області

про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №33218584, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулося з вказаним позовом до суду та просить скасувати Постанову Міського відділу Державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області про відкриття виконавчого провадження ВП №33218584 від 27.06.2012 р.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.11.2012 р. залучено в якості третьої особи Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірна постанова є незаконною, оскільки прийнята на підставі вимоги Управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області про сплату боргу. На думку позивача, ст. 106 Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно якої вимога Пенсійного фонду про сплату недоїмки є виконавчим документом втратила чинність, а тому у державного виконавця були відсутні правові підстави для відкриття виконавчого провадження.

Крім того, позивач зазначає, що відповідно ч.15 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", фінансові санкції (штраф, пеня) та адміністративні стягнення, а також примусові стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються. Нараховані органами Пенсійного фонду України суми фінансових санкцій, зазначених в абзаці другому цієї частини, та не сплачені фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, підлягають списанню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, підтвердив обставини викладені в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, 07.11.2012 року на адресу суду надійшли заперечення на адміністративний позов та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, зазначених у письмових запереченнях на позов та розглядати справу без участі представника міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції.

Третя особа -УПФУ в м. Білій Церкві Київської області заперечував проти позову .

У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представника позивача, третьої особи, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

30.03.2012 року УПФ України у м. Біла Церква Київської області на підставі ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та на підставі картки особового рахунку платника видано вимогу від 30.03.2012 р. № Ф- 133 У про стягнення з ОСОБА_1 недоїмки зі сплати єдиного внеску у сумі 3914,30 грн.

Як вбачається з вимоги, дата набрання чинності цим документом -21.06.2012 р.

Доказів оскарження або скасування Вимоги про сплату боргу від 30.03.2012 р. №Ф-133 У позивачем суду не надано.

26.06.2012 р. Начальник Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві В.І. Дебольська звернулась до Заступника начальника Білоцерківського міськрайонного управління юстиції -начальника відділу державної виконавчої служби Юрченка С.Ю. з заявою про відкриття виконавчого провадження. У вказаній заяві зазначено, що Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві передає до МВ ДВС Білоцерківського МРУЮ вимогу №Ф 133 У від 30.03.2012 р. про стягнення з СПД ОСОБА_1 недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 3914,30 грн. та просить, зокрема, в п.1 заяви "Винести постанову про відкриття виконавчого провадження".

Постановою від 27.06.2012 р., прийнятою державним виконавцем міського відділу Державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Дяченко М.І. було відкрито виконавче провадження з виконання Вимоги про сплату боргу №Ф 133 У, виданої 30.03.2012 року УПФУ в м. Білій Церкві про стягнення з ОСОБА_1 на користь УПФУ в м. Білій Церкві недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 3914,30 грн.

Позивач стверджує, що відкриття виконавчого провадження за даною вимогою є незаконним, тому просив скасувати цю постанову державного виконавця.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 21.04.1999 р. № 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон України від 21.04.1999 р. № 606-XIV), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у Законі від 21.04.1999 р. № 606-XIV, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом України від 21.04.1999 р. № 606-XIV, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до вищезазначеного Закону та інших законів України, а також рішеннями, що відповідно до Закону України від 21.04.1999 р. № 606-XIV підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України від 21.04.1999 р. № 606-XIV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Згідно з п. 8 ч.2 ст. 17 Закону України від 21.04.1999 р. № 606-XIV відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема: рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Підстави для відкриття виконавчого провадження наведені у ст. 19 Закону України від 21.04.1999 р. № 606-XIV, зокрема, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст. 17 цього Закону.

Відповідно до ст. 25 Закону України від 21.04.1999 р. № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець, одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Як вбачається з копії супровідного листа від 27.06.2012 р. №11181 копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 27.06.2012 р. ВП №33218584 була 27.06.2012 р. направлена на адресу позивача.

Таким чином, виходячи з системного аналізу зазначених правових норм, у разі надходження до державної виконавчої служби виконавчого документа державний виконавець зобов'язаний перевірити його на відповідність вимогам ст. 18 Закону України від 21.04.1999 р. № 606-XIV та, у разі відповідності виконавчого документа приписам даної норми, відкрити виконавче провадження.

Судом встановлено, що позивач обґрунтовуючи позовні вимоги послався на те, що вимога територіального управління Пенсійного фонду не є виконавчим документом, оскільки вимоги ст. 106 Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", яка визначала вимогу про сплату недоїмки виконавчим документом, втратила чинність і на сьогоднішній день вимога про сплату недоїмки не є виконавчим документом.

Судом досліджено дане питання та встановлено наступне.

Частиною третьою ст. 106 Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в редакції, що діяла до 01.01.2011 р., було визначено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

У зв'язку із набранням чинності з 01.01.2011 р. Законом України від 08.07.2010 р. № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" ч.3 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" була виключена.

Відповідно до п. 3 розділу VІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску. Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється.

Таким чином, позивач підпадає під дію вказаного закону та є платником єдиного внеску.

Згідно п.1 ч.2 та ч.3 ст.6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" , визначено суб'єктний склад платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Відповідно до п. 4 ст.4 окремо виділено таку категорію платників, як фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Виключні підстави для звільнення фізичних осіб - підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування від обов'язку по сплаті єдиного внеску закріплено ч.4 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", де зазначено, що такі особи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Доказів належності позивача до вказаної категорії осіб, яких (згідно ч.4 ст.4 Закону №2464) звільнено від сплати єдиного внеску позивач суду не надав.

При цьому, законодавцем у ст. 25 Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Так, відповідно до ч.4 ст. 25 Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Частини четвертої ст. 25 Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" , вимога територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Як вбачається з оскаржуваної позивачем постанови, вона прийнята державним виконавцем 27.06.2012 р. на підставі Вимоги Управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області від 30.03.2012 року № Ф-133 У.

Доказів оскарження або скасування Вимоги по сплату боргу від 30.03.2012 р. №Ф- 133 У позивачем суду не надано.

Таким чином, враховуючи, що приписами ст. 25 Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (який набрав чинності з 01.01.2011 р.) визначено, що вимога територіального органу Пенсійного фонду є виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню державною виконавчою службою, постанова про відкриття виконавчого провадження від 27.06.2012 р. ВП №33218584 прийнята державним виконавцем правомірно.

Крім того, суд зазначає, що згідно абз.1 ст.5 та абз.1 ст.6 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Згідно п.1 Положення про Пенсійний фонд України затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №384/2011 Пенсійний, фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до ч.1 ст.58 Закону №1058 Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду. Пенсійний фонд є самоврядною неприбутковою організацією і здійснює свою діяльність на підставі статуту, який затверджується його правлінням. Пенсійний фонд набуває статусу юридичної особи з дня реєстрації статуту в спеціально уповноваженому органі виконавчої влади.

Враховуючи викладене, твердження позивача, що Пенсійний фонд не є органом державної влади не відповідає дійсності.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що державний виконавець при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №33218584 діяв правомірно, так як вказані вище дії узгоджуються з вимогами Законом України „Про виконавче провадження".

На підставі Конституції України, Закону України "Про виконавче провадження", керуючись ст.ст. 71,158-163,167,254 КАС України суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України.

Суддя Щавінський В. Р.

Постанова складена у повному обсязі та підписана 19 листопада 2012 р.