Рішення № 27640800, 21.11.2012, Личаківський районний суд м.Львова

2/1312/2609/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2012 р. Личаківський районний суд м. Львова

в складі головуючого судді Леньо С. І. ,

при секретарі Станько Р.О.

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод, вселення, визнання належності особі частки у майні ;

зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа Четверта Львівська державна нотаріальна контора про усунення від спадкування, скасування реєстрації, визнання права власності, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до відповідача, який у встановленому порядку уточнила, та в кінцевому просить ухвалити рішення, яким зобов'язати відповідача ОСОБА_4 усунути та не чинити перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1, зобов'язати відповідача надати ключі від вхідних дверей даної квартири, вселити її у вказану квартиру та визнати, що її померлому батькові -ОСОБА_5 належало на час смерті Ѕ ідеальної частки квартири АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що з 2001р. проживала та була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1. Дана квартира належить на праві спільної сумісної власності відповідачу та її покійному батькові ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 Після того, як її батьки розлучились, продовжувала проживати за місцем реєстрації до 2009р., після чого в квітні 2009р. важко захворіла та потребувала стороннього догляду. Оскільки прабабця (відповідач) та батько не могли забезпечити належного догляду -тимчасово проживала зі своєю матір'ю. Після одужання мала намір повернутись в квартиру, однак відповідач її не пускає, особистих речей також не повертає. Мотиви таких дій відповідач жодним чином не пояснює та не бажає з нею спілкуватись. Крім того, просить врахувати, що відповідач відмовляється добровільно виділити частки в квартирі, яка належала її покійному батькові, що в свою чергу перешкоджає їй отримати свідоцтво про право на спадщину, так як квартира є спільною сумісною власністю відповідача та її померлого батька. Враховуючи те, що відповідач своїми діями порушує її право на користування жилим приміщення та перешкоджає отримати свідоцтво про право на спадщину -змушена звернутись за захистом свого порушеного права до суду.

Відповідач ОСОБА_4 пред'явила зустрічний позов, просить ухвалити рішення, яким встановити факт ухиляння ОСОБА_3 від виконання обов'язку щодо утримання й догляду за померлим батьком -спадкодавцем ОСОБА_5, усунути від спадкування ОСОБА_3 після померлого ОСОБА_5, визнати за нею право власності в цілому на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування та скасувати реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовує тим, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 являвся її онуком, з яким разом проживали за адресою АДРЕСА_1. Онук був важко хворим на алкоголізм, не міг самостійно пересуватись, був прикутим до ліжка та не міг себе обслуговувати. Після його смерті залишилась спадщина у вигляді Ѕ частки квартири за вказаною адресою. На протязі останніх трьох років власна донька -відповідач за зустрічним позовом відмовилась від батька, не провідувала його, хоч і живе поруч, жодним чином не допомагала йому. В той час коли ОСОБА_5 перебував у безпорадному стані -усі турботи по догляду за онуком лягли на її плечі. Мати відповідача за зустрічним позовом просила прописати її у квартирі, а коли вона відмовила -почула погрози в свою сторону. Побоюючись за власне життя -не пускала їх до квартири. Просить врахувати, що ОСОБА_3 ніколи не проживала за вказаною адресою, а її реєстрація є незаконною. Оскільки обов'язок щодо утримання спадкодавця лежав на її плечах, в той час коли ОСОБА_3 ухилялась від виконання такого обов'язку, вважає, що останню слід усунути від спадкування майна померлого і саме вона має право на спадкування такого майна, у зв'язку з чим змушена звернутись до суду заявляючи зустрічний позов. В підтвердження позовних вимог покликається на пояснення свідків, яких просить допитати в судовому засіданні, а також долучені до матеріалів справи документи, які просить вважати вичерпними.

В останнє судове засідання позивач за первісним позовом ОСОБА_3 не з'явилась, будучи присутньою в судовому засіданні 15.10.2012р. позовні вимоги підтримала з мотивів, викладених в позовній заяві. Просить первісний позов задоволити. Проти задоволення зустрічного позову заперечила. Пояснила, що з померлим батьком перебувала в хороших відносинах і майже щодня він навідував її. Категорично заперечила той факт, що батько був хворим на алкоголізм і перебував в безпорадному стані, оскільки працював далекобійником. Звертає увагу, що позивач за зустрічним позовом, проживаючи разом з її батьком ставилась до нього зверхньо, поводилась дивно, ховала їжу, одяг та навмисне провокувала сварку, про що той неодноразово розповідав. Оскільки батько в безпорадному стані не перебував, вважає вимоги зустрічного позову безпідставними. Просить в його задоволенні відмовити.

Представник позивача згідно договору про надання адвокатських послуг від 25.05.2012р. -ОСОБА_1 вимоги первісного позову підтримав з наведених вище мотивів. Просить такий позов задоволити. Проти задоволення зустрічного позову заперечив з мотивів, викладених самим позивачем. Додатково пояснив, що відповідач за первісним позовом є особою похилого віку, і сама потребує сторонньої допомоги і така допомога частково надавалась з боку матері позивача за первісним позовом -колишньої дружини її онука. В свою чергу, ОСОБА_3 навчалась у навчальному закладі, офіційно не працювала, самостійного доходу не мала, проходила курс медичного лікування, відповідно допомоги, яку можливо потребував батько, хоча безперечно не був в безпорадному стані, надавати не могла, але турботу та моральну підтримку як донька проявляла. Тому, вважає, що вимоги зустрічного позову задоволенню не підлягають. Просить у задоволенні такого відмовити.

Відповідач за первісним позовом в судове засідання не з'явилась, надала суду письмові пояснення (а.с.79-82), в яких просить врахувати, що позивач за первісним позовом та її матір вороже ставляться до неї після того, як вона відмовилась прописати останню у квартирі, погрожують їй фізичною розправою, у зв'язку з чим побоюється за власне життя. 21.05.2008р. коли їй раптово стало погано, вони, будучи присутніми у неї вдома не вчиняли жодних дій щодо її порятунку, карету швидкої допомоги не викликали, в той час коли сама вона не могла цього зробити. Крім того, звертає увагу, що ОСОБА_3 була прописана у вказаній квартирі без її згоди. Протягом останніх 4-х років правнучка разом зі своєю матір'ю їй не допомагають, і весь цей час нею опікується ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Представник відповідача за належною довіреністю від 01.02.2012р. -ОСОБА_2 вимоги первісного позову заперечив. Пояснив, що ОСОБА_3 за вказаною адресою не проживає з 2001р. Вважає, що стороною позивача за первісним позовом не доведено того факту, що ОСОБА_4 чинить перешкоди у користуванні вказаною квартирою. Остання є особою похилого віку, ІНФОРМАЦІЯ_2, і фізично не може чинити перешкоди позивачу та членам її родини. Звертає увагу, що двері в квартиру завжди є відчиненими, оскільки дверний замок зламаний. Крім того, просить врахувати, що позивач за первісним позовом вороже ставиться до ОСОБА_4, у зв'язку з чим остання побоюється за власне життя. Тому, позовні вимоги за первісним позовом вважає безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню. Щодо зустрічного позову -такий підтримав з наведених в ньому мотивів. Просить такі позовні вимоги задоволити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, покази свідків, оцінивши в сукупності зібрані по справі докази та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог ст. 215 ЦПК України, суд приходить до висновку, що первісний позов слід задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити виходячи з таких підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Щодо позовних вимог позивача за первісним позовом ОСОБА_3, то задовольняючи їх в повному обсязі суд виходить з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що згідно довідки з місця проживання про склад сім'ї і прописку від 09.04.2012р. (а.с.4) ОСОБА_3 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1.

Стаття 47 Конституції України передбачає право кожного громадянина на житло.

Згідно з ч. 3 ст. 9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом.

Статтею 72 ЖК України передбачено, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням виключно в судовому порядку. Як встановлено в судовому засіданні, і це не заперечується учасниками процесу, ОСОБА_3 не визнана такою, що втратила право користування вказаною квартирою.

Таким, чином, враховуючи те, що право на користування жилим приміщенням встановлюється та охороняється законом, позивач у встановленому законом порядку не визнана такою, що таке право втратила, суд приходить до висновку, що вимога позивача про усунення перешкод в користуванні квартирою та вселення є підставною та підлягає задоволенню. При цьому, доводи представника відповідача за первісним позовом про те, що відповідач, в силу свого поважного віку не взмозі чинити такі перешкоди суд до уваги не бере виходячи з таких підстав.

Як вбачається з долученої до матеріалів справи копії постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 22.03.2012р. (а.с.5), 14.03.2012р. о 14:20 год. в Личаківський РВ ЛМУ ГУМВСУ у Л/о надійшло повідомлення від гр. ОСОБА_3, яку бабця не пускає до дому за адресою АДРЕСА_1.

Допитана в судовому засіданні за клопотанням представника позивача за первісним позовом свідок ОСОБА_9 з цього приводу дала чіткі та послідовні покази про те, що вона є матір'ю ОСОБА_3 та колишньою дружиною ОСОБА_5 У 2009 році донька важко захворіла, у зв'язку з чим проживала разом з нею по АДРЕСА_2. Після одужання донька мала намір повернутись, однак відповідач в квартиру її не пускає, своїх дій не пояснює та відмовляється з ними спілкуватись.

Допитані в судовому засіданні за клопотанням представника відповідача за первісним позовом свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з цього приводу вказали, що їм відомо про те, що ОСОБА_4 відмовляється пустити правнучку в квартиру.

З долучених до матеріалів справи письмових пояснень відповідача від 15.11.2012р. (а.с.80 зв., 81 зв.) вбачається, що відповідач двічі відмовилась пустити позивача в квартиру.

Таким чином, суд вважає доведеним той факт, що відповідач за первісним позовом чинить перешкоди в користуванні згаданою квартирою, і такі перешкоди, враховуючи конституційне право кожного громадянина на житло слід усунути рішенням суду. При цьому, покликання як самого відповідача в своїх письмових поясненнях та зустрічній позовній заяві, так і її представника про те, що позивач погрожує відповідачу фізичною розправою суд визнає голослівним, оскільки така позиція не підтверджена жодними доказами. Допитана з цього приводу свідок ОСОБА_7, повідомила, що зі слів ОСОБА_4 їй стало відомо про такі погрози, особисто вона таких погроз не чула. Суд критично ставиться до таких показів свідка, оскільки остання в судовому засіданні ствердила, що виключно з причин співчуття протягом останніх 3-4 років здійснює догляд за ОСОБА_4, купує їй ліки, продукти харчування та речі першої необхідності, допомагає у господарстві. Чому, після того як їй стало відомо про такі погрози, враховуючи поважний вік ОСОБА_4, а також співчутливе ставлення до останньої вона не допомогла відреагувати на такі погрози, не звернулась до правоохоронних органів свідок не пояснила. Аналогічно, не допомогла відреагувати на такі погрози і свідок ОСОБА_8, котра теж деякий час після смерті онука здійснювала догляд за ОСОБА_4 та допомагала їй у господарстві. Інших доказів того, що позивач та члени її родини погрожували відповідачу в судовому засіданні не здобуто і представником відповідача не представлено.

Таким чином, вимоги ОСОБА_3 зобов'язати відповідача ОСОБА_4 усунути та не чинити перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1, зобов'язати відповідача надати ключі від вхідних дверей даної квартири, вселити її у вказану квартиру є обґрунтованими і підлягають до задоволення.

Щодо вимоги позивача за первісним позовом про визнання за померлим ОСОБА_5 на час його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 Ѕ ідеальної частки квартири АДРЕСА_1, то суд також вважає таку вимогу підставною з наступних мотивів.

Згідно свідоцтва про право власності на квартиру № 29949, копію якого долучено до матеріалів справи (а.с.26), квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Як з'ясовано в судовому засіданні і це не оспорюється учасниками процесу, частки співвласників вказаної квартири не є виділеними.

З долученої до матеріалів справи копії свідоцтва про народження (а.с.14) вбачається, що ОСОБА_5 являється батьком позивача. Згідно свідоцтва про смерть -помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.17).

З отриманої на запит суду інформації, за підписом приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_10, скріпленого гербовою печаткою, вбачається, що спадкоємцем майна померлого ОСОБА_5 є дочка померлого ОСОБА_3. З заявами про прийняття спадщини інші особи не звертались (а.с.83). Відповідно до свідоцтва про шлюб, 21.01.2012р. позивач зареєструвала шлюб, після реєстрації шлюбу прізвище дружини -ОСОБА_3 (а.с.15).

Відповідно до ст. 370 ЦК України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Оскільки представником відповідача за первісним позовом не представлено договору про виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності або відповідного рішення суду, суд приходить до висновку, що частки співвласників квартири АДРЕСА_1 є рівними.

Статтею 1226 ЦК України регламентовано, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

Враховуючи те, що позивач, як єдина спадкоємиця за законом, і яка не усунута від права на спадкування майна померлого батька позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки частка померлого у майні, що є у спільній сумісній власності не виділена, суд погоджується з такою вимогою позивача та ухвалює рішення про її задоволення, як і про задоволення первісного позову в цілому.

Щодо вимог зустрічного позову, то ухвалюючи рішення про відмову в його задоволенні, з врахуванням вище наведених мотивів, суд виходить ще й з наступного.

Абзацом 2 ч. 3 ст. 1224 ЦК України передбачено, що не мають права на спадкування за законом повнолітні діти, які ухилялися від обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом. Частиною 5 вказаної статті регламентовано, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялась від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. З аналізу вказаних правових норм слід зробити висновок, що рішенням суду особу може бути усунено від права на спадкування за наявності двох обставин в їх сукупності: безпорадний стан спадкодавця та ухилення спадкоємця від обов'язку щодо його утримання.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 з цього приводу пояснила, що незважаючи на розлучення, підтримувала з ОСОБА_5 хороші відносини, незадовго до смерті відвідувала його і прикутим до ліжка він не був. Аналогічно в хороших відносинах перебував ОСОБА_5 зі своєю дочкою. Категорично заперечила той факт, що ОСОБА_5 перебував в безпорадному стані і був тяжко хворим на алкоголізм, оскільки останній працював далекобійником і час-від-часу їздив у рейси, а за день до смерті сусіди бачили його на вулиці. Випити спиртного міг, однак важкої хвороби пов'язаної з алкоголізмом не мав.

Свідок ОСОБА_7 з цього приводу повідомила, що ОСОБА_5 був залежний від алкоголю, незадовго до смерті вона сама купувала йому спиртне, оскільки без випитого алкоголю той ставав не врівноваженим та міг вчинити будь-що. Однак тим же свідком надано покази про те, що перебуваючи в приміщенні квартири останній пересувався самостійно, сторонньої допомоги не потребував, прикутим до ліжка не був, і лише приблизно за 5 днів до смерті почувався вкрай погано. Чи перебував покійний батько зі своєю дочкою в хороших відносинах повідомити не може, однак бачила, як останній час-від-часу навідувався до неї.

Свідок ОСОБА_8 з цього приводу пояснила, що доглядати за ОСОБА_4 почала після смерті онука, і лише після того дізналась, що останній зловживав алкоголем. Чи перебував ОСОБА_5 в безпорадному стані повідомити не може. Які відносини були в покійного батька зі своєю дочкою їй невідомо.

Згідно копій медичних документів (а.с.44-50, 58-67), оригінали яких знаходяться в медичній книжці та оглянуті в судовому засіданні, позивач за первісним позовом перебуває під наглядом лікарів, у зв'язку з чим періодично проходить курс лікування.

Згідно договору на організацію та проведення поховання (а.с.51-52), витрати пов'язані з похованням ОСОБА_5 в розмірі 1905 грн. понесла ОСОБА_9 -колишня дружина та матір позивача за первісним позовом, що підтверджується копією фіскального чеку.

Таким чином, аналізуючи в цій частині покази свідків та представлені суду документи, суд приходить до переконливого висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову, оскільки обставини, які б підтверджували безпорадний стан спадкодавця не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Так, допитана за клопотанням сторони позивача за зустрічним позовом свідок ОСОБА_7 категорично ствердила, що ОСОБА_5 пересувався по квартирі самостійно, їжу собі готував теж самостійно, коли вона навідувала ОСОБА_4 той не завжди був вдома. Суперечливі твердження свідків про те, що ОСОБА_5 був тяжко хворим на алкоголізм та не міг усвідомлювати значення своїх дій не спростовують доводів суду, оскільки жодних документів, які б це підтверджували суду не представлено, в той час як з долучених фотознімків святкування дня народження ОСОБА_3 за пів року до смерті ОСОБА_5 (а.с.36-38) та його медичних документів (а.с.39-43) вбачається протилежне.

Відтак, судом беззаперечно встановлено, що ОСОБА_5 не перебував у безпорадному стані, а відповідно і обов'язку у ОСОБА_3 надавати відповідну допомогу не було. При цьому, судом враховано, що позивач за первісним позовом перебувала з батьком в хороших відносинах, часто бачилась з ним, що підтверджено показами свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_9

Таким чином, відмовляючи в задоволенні вимоги про встановлення факту ухилення від обов'язку щодо утримання й догляду за спадкодавцем та усунення від права спадкування, суд відмовляє і в задоволені вимоги про визнання за ОСОБА_4 права власності на квартиру в цілому в порядку спадкування та скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_3 При цьому, поряд з наведеними вище мотивами суд враховує наступне.

Частиною 2 ст. 1259 ЦК України передбачено, що фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалась, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво перебував у безпорадному стані.

Оскільки стороною позивача за зустрічним позовом не доведено того факту, що спадкодавець перебував у безпорадному стані, чого не встановлено і в ході розгляду справи, правових підстав задовольняти таку вимогу суд не вбачає. Поряд з цим, судом враховано, що згідно показів свідка ОСОБА_7, відповідач, яка є особою похилого віку, має вади зору та слуху, протягом останніх 3-4 років не виходить на вулицю і сама потребує сторонньої допомоги. Такі обставини вказують на те, що ОСОБА_4 не могла особисто опікуватись, матеріально забезпечувати, надавати іншу допомогу спадкодавцеві, а відповідно набути право на спадкування, передбачене ч. 2 ст. 1259 ЦК України. Більше того, сама ОСОБА_4 в своїх письмових поясненнях (а.с.81 зв.) вказує, що протягом майже 4-х років допомагають їй виживати сусідка ОСОБА_7 та колишня співробітниця ОСОБА_8

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що первісний позов слід задовольнити, а в задоволені зустрічного -відмовити, про що ухвалює рішення.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 10,60,61,88,209,212-215,218 ЦПК України, ст. ст. 11, 15, 16, 364, 370, 1224, 1226, 1259 ЦК України, ст. ст. 9, 72 ЖК України, суд, -

в и р і ш и в:

Первісний позов ОСОБА_3 задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_4 усунути та не чинити ОСОБА_3 перешкод у користуванні квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов'язати ОСОБА_4 надати ОСОБА_3 ключі від вхідних дверей до квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Вселити ОСОБА_3 в квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати, що померлому батькові ОСОБА_3 - ОСОБА_5 на час його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 року належала Ѕ ідеальної частки квартири АДРЕСА_1.

В зустрічному позові ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа Четверта Львівська державна нотаріальна контора про усунення від спадкування, скасування реєстрації, визнання права власності -відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Личаківський районний суд м. Львова шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст. ст. 294, 296 ЦПК України.

Суддя: Леньо С. І.