Ухвала суду № 27636556, 22.11.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3289/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"22" листопада 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Беспалова О.О.,

суддів Губської О.А., Грибан І.О.,

при секретарі Маджар О.М

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Чіпси Люкс»до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Чіпси Люкс»звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.03.2011 року № 0000192304, яким ТОВ «Чіпси Люкс»донараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 131 282,40 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 1,00 грн -всього на суму 131 283,40 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року позов було задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутністю представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду -без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції вірно встановлено наступні обставини у справі.

У березні 2012 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби проведено невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Чіпси Люкс»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «ТД «Нові Перспективи»за травень 2011 року, за результатами якої складено Акт від 15.03.2012 року № 155/23-1/36832644 (т. 1 а.с. 162-176).

Так, між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Нові Перспективи»укладено договір поставки від 13 квітня 2011 року № СМ 1104-3116 (т. 1 а.с. 11-17). На умовах цього Договору та відповідно до замовлень Покупця Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити на умовах DDP домішки виробництва компанії Sumrise, визначений у Додатку № 1 до цього Договору. Специфікація товару затверджена Сторонами у Додатку № 1 до цього Договору (т. 1 а.с. 18).

Перевіркою встановлено, що у травні 2011 року контрагентом позивача поставлено частину товару на суму 787 694,40 грн. в тому числі ПДВ у сумі 131 282,40 грн.

Суми сплаченого позивачем податку у складі ціни придбаних товарів у ТОВ «ТД «Нові Перспективи»позивачем включено до складу податкового кредиту за травень 2011 року.

Як вбачається з Акта перевірки, податковий орган дійшов висновку про те, що укладені між позивачем та вказаним контрагентом договір є нікчемним.

Так, згідно Акта перевірки податковий орган під час проведення перевірки отримав лист Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Львівської області Державної податкової служби від 16.08.2011 року № 3777/7/23, яким відповідачу надіслано Акт від 15.08.2012 року № 318/23/37304247 документальної невиїзної перевірки ТОВ «ТД «Нові Перспективи»(код за ЄДРПОУ 37304247) з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за травень 2011 року».

Відповідно до вказаного Акта перевірки перевіряючими встановлено, що ТОВ «ТД «Нові Перспективи»сформовано податковий кредит за наслідками господарських операцій з ТОВ «Воннер груп», ТОВ «Пегас -Консалт», які відсутні за місцезнаходженням, у свою чергу АТЗТ «Темпо»має ризиковий кредит.

Крім того, перевіркою виявлено, що у вказаних підприємств відсутні умови для здійснення господарської діяльності.

Також, з Акта Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Львівської області Державної податкової служби вбачається, що у ТОВ «ТД «Нові Перспективи»відсутні основні засоби та умови, необхідні для здійснення господарської діяльності.

Таким чином, Державна податкова інспекція у Городоцькому районі Львівської області Державної податкової служби дійшла висновку про те, що укладені між ТОВ «ТД «Нові Перспективи»і ТОВ «Воннер груп», ТОВ «Пегас -Консалт», АТЗТ «Темпо»правочини не спрямовані на настання наслідків, передбачених цими правочинами, а тому вони є нікчемними.

За наслідками розгляду матеріалів перевірки Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Львівської області Державної податкової служби, Державна податкова інспекція у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби дійшла висновку про те, що господарські операції між позивачем і ТОВ «ТД «Нові Перспективи»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Таким чином, висновок податкового органу про нікчемність укладених правочинів між позивачем і ТОВ «ТД «Нові Перспектив軴рунтується на висновках Акта перевірки Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Львівської області Державної податкової служби.

Згідно Акта перевірки від 15.03.2012 № 155/23-1/36832644, посадовими особами Державної податкової служби у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби встановлено порушення вимог пункту 198.6 статті 198, пункту 201.4 і пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, а саме - підприємством занижено податок на додану вартість у сумі 131 282,40 грн.

На підставі Акта перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.03.2012 № 0000192304, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 131 283,40, з яких 131 282,40 грн. -за основним платежем та 1,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою для недійсності правочину.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України в разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Крім того, статтею 208 Господарського кодексу України передбачено, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання виходячи з висновку про нікчемність правочинів, укладених між позивачем і ТОВ «ТД «Нові Перспективи», судом досліджено дане питання та встановлено наступне.

На підставі письмових заяв позивача від 29.04.2011 року постачальник здійснив поставку вказаного товару на загальну суму 787 694,40 грн., у тому числі ПДВ -131 282,40 грн., однією партією.

Факт поставки товару підтверджується копіями видаткових накладних від 10.05.2011 року № 166, від 16.05.2012 року № 209 і від 26.05.2012 року № 268 на загальну суму 787 694,40 грн., у тому числі ПДВ -131 282,40 грн. та товарно-транспортних накладних від 10.05.2011 року № P166, від 16.05.2011 року № P209 і від 26.05.2011 року № P268, складеними уповноваженими представниками постачальника, позивача та перевізника.

Також позивачем було надано оформлені належним чином замовлення Покупця на поставку продукції, копії сертифікати якості копії висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

Використання поставленого ароматизатора у виробництві підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями зведення про розхід сировини за травень 2011 року і даними належним чином засвідчених копії лімітно-забірних карток.

В оплату за поставлений товар позивач, на підставі рахунків на оплату від 10.05.2011 року № 124, від 16.05.2011 року № 151, від 26.05.2011 року № 198 перерахував на банківський рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Нові перспективи" кошти у сумі 787 694,40 грн., у тому числі ПДВ -131 282,40 грн., факт перерахування коштів підтверджується копіями платіжних доручень і виписок по банківському рахунку, які наявні в матеріалах справи, а також не заперечується сторонами.

На підтвердження факту розрахунків та сплати в складі ціни товару податку на додану вартість за вказаною господарською операцією позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Нові перспективи" податкові накладні від 10.05.2011 року № 19, від 16.05.2011 року № 46 і від 26.05.2011 року № 93.

З Акта перевірки позивача від 28.03.2012 року № 286/23-1/36832644 убачається, що суми податку на додану вартість, сплачені Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Нові перспективи", підтверджені податковою накладною, включено позивачем до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, відображено у податковій декларації з податку на додану вартість та реєстрі отриманих податкових накладних.

Тобто, позивачем надано суду первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо поставки товарів контрагентом та їх подальшого використання у господарській діяльності позивача. При цьому, податковий орган ані в Акті перевірки, ані в ході судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Відповідачем також не надано суду доказів визнання договору поставки, укладеного між позивачем та контрагентом ТОВ «ТД «Нові Перспективи», недійсним у судовому порядку.

Також, в матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «ТД «Нові Перспективи».

Крім того, суд звертає увагу, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01.02.2012 у справі № 2а-9234/11/1370 задоволено позов ТОВ «ТД «Нові Перспективи»до Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Львівської області про визнання протиправними дій податкового органу щодо проведення перевірки ТОВ «ТД «Нові Перспективи»з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2011 року, за результатами якої складено акт від 15.08.2011 року № 318/23/37304247.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2012 постанова Львівського окружного адміністративного суду від 01.02.2012 у справі № 2а-9234/11/1370 залишена без змін (т. 2 а.с. 80-83).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Як встановлено судом, факти поставки позивачу товару та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

Як установлено під час судового розгляду, на момент укладення правочину, який відповідач вважає нікчемним, та на день судового розгляду справи сторони правочину є правоздатними і перебувають в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Враховуючи викладене, висновок Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про нікчемність укладеного між позивачем і ТОВ «ТД «Нові Перспективи»правочину є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Виходячи із системного аналізу пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, статті 198 Податкового кодексу України суд дійшов висновку, що право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так із дати отримання платником податку товарів/послуг або дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні, виписані позивачу ТОВ «ТД «Нові Перспективи»відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

При цьому, позивачем суду надано усі документи, що підтверджують правильність формування податкового кредиту, зокрема, первинні розрахункові та інші документи, у тому числі видаткові і податкові накладні, акти приймання-виконаних робіт, акти комісій, довідки про варітьсь робіт та платіжні доручення.

У свою чергу, відповідачем суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагенти позивача не були зареєстровані як платники податку на додану вартість, а тому не мали права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, жодних доказів щодо неправомірності формування ТОВ «Чіпси Люкс»податкового кредиту за перевіряємий період відповідачем суду не надано.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи, свідчить про те, що відповідач, під час прийняття оскаржуваних рішень, не діяв на підставі та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

Таким чином, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пункту 198.6 статті 198, пункту 201.4, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, є безпідставними.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення від 30.03.2012 року № 0000192304, підлягає скасуванню як протиправне.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження, а тому апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а оскаржувана постанова скасуванню.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Чіпси Люкс»до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.