Рішення № 27635926, 26.11.2012, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Пилипчук Н.П.

суддів- Трішкової І.Ю., Кірсанової Л.І.

при секретарі -Асєєвій В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3

на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30 серпня 2012 року

по справі за позовом ПАТ «ОТП Банк»до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 18.08.2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_3 був укладений договір про надання кредитної лінії № СгІ -SМЕ 706/348/2008, згідно з умовами якого вона отримала у банку кредитну лінію з лімітом 100 000 доларів США та зобов'язалася повернути банку суму отриманого кредиту та оплатити відповідну плату за користування кредитними коштами у строки, передбачені Кредитним договором. Банк виконав свої зобов'язання і надав позичальнику згідно її кредитних заявок 18.08.2009 р., 03.09.2008 р., 12.09.2008 р., 02.10.2008 р. чотири транші по 10 000 доларів США на споживчі цілі. 18.08.2008 р. між позивачем та ОСОБА_3 також укладено іпотечний договір № РМ- SМЕ 706/348/2008, предметом іпотеки за яким є квартира АДРЕСА_1, та якою забезпечені всі боргові зобов'язання ОСОБА_3 за кредитним договором. 18.08.2008 р. в забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, «ОТП Банк»та ОСОБА_5 уклали договір поруки № SR - SМЕ 706/348/2008, згідно з умовами якого ОСОБА_2 прийняв на себе зобов'язання відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_3 її боргових зобов'язань за кредитним договором. Оскільки умови кредитного договору належним чином не виконувались позивач просить стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором № СгІ - SМЕ 706/348/2008 від 18.08.2008 р. в розмірі 33 954 дол. США (що складається із заборгованості за кредитом - 33 150,53 доларів США, заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом - 804, 31 доларів США), що за курсом НБУ станом на 30.05.2012 р. складає 271 384,06 грн., та пеню в сумі 35 454,57 грн. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором просив звернути примусове стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ПАТ «ОТП Банк»права її продажу з наданням всіх повноважень продавця (в тому числі: отримання дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість, здійснення будь-яких платежів за продавця, отримання будь-яких документів, довідок, витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно в органах державної влади, місцевого самоврядування, нотаріату, тощо). Витрати, пов'язані зі збереженням та реалізацією предмету іпотеки, просив стягнути з відповідачів. Просив також стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" з відповідачів судові витрати в сумі 3 067,39 грн.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30 серпня 2012 року позовні вимоги ПАТ «ОТП Банк»задоволено. Вирішено стягнути на користь ПАТ «ОТП Банк»солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 суму заборгованості за кредитним договором № СгІ - SМЕ 706/348/2008 від 18.08.2008 р. у розмірі 271 384,6 грн. та пеню у розмірі 35 454,57 грн. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № СгІ - SМЕ 706/348/2008 від 18.08.2008 р. вирішено звернути примусове стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № РМ - SМЕ 706/348/2008 від 18.08.2008 р. - квартиру № АДРЕСА_1, - шляхом визнання за ПАТ «ОТП Банк»права її продажу будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу за ціною, яка буде визначена в експертному звіті суб'єкта оціночної діяльності, з наданням всіх повноважень продавця (в тому числі: отримання дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість, здійснення будь-яких платежів за продавця, отримання будь-яких документів, довідок, витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно в органах державної влади, місцевого самоврядування, нотаріату, тощо). Витрати, пов'язані зі збереженням та реалізацією предмету іпотеки, стягнути з відповідачів. Стягнути на користь ПАТ "ОТП Банк" з ОСОБА_2, ОСОБА_3 судові витрати в сумі 1 533,70 грн. з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, просить скасувати вказане рішення суду м. Харкова від 23 грудня 2011 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ПАТ "ОТП Банк". При цьому він посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; порушення судом норм матеріального та процесуального права. Наполягає, що умови договору ОСОБА_3 не порушувала, напроти позивач, в порушення умов договору, на заявку ОСОБА_3 не надав їй черговий транш кредиту. Зазначає, що судом допущено подвійне стягнення з ОСОБА_3 заборгованості. Вказує, що сторонами договору кредиту не була досягнута згода щодо істотних умов договору, перед укладенням договору кредиту ОСОБА_3 не була ознайомлена з усіма його умовами, з розміром процентної ставки, що порушує її права споживача. Звертає увагу на те, що банк не мав права надавати кредит у іноземній валюті, що розрахунок заборгованості не є обґрунтованим.

У відповідності до статті 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 18.08.2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_3 був укладений договір про надання кредитної лінії № СгІ -SМЕ 706/348/2008, згідно з умовами якого ОСОБА_3 була надана можливість траншами з лімітом 100 000 доларів США, сплачуючи проценти, отримати кредит до 18 серпня 2011 року, після чого у відповідача виникав обов*язок по погашенню тіла кредиту. ОСОБА_3 зобов'язалася повернути банку суму отриманого кредиту та оплатити відповідну плату за користування кредитними коштами у строки, передбачені Кредитним договором.

18.08.2008 р. між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк»та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір № РМ- SМЕ 706/348/2008, предметом іпотеки за яким є квартира АДРЕСА_1, та якою забезпечені всі боргові зобов'язання ОСОБА_3 за кредитним договором.

18.08.2008 р. в забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_5 уклали договір поруки № SR - SМЕ 706/348/2008, згідно з умовами якого ОСОБА_2 прийняв на себе зобов'язання відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_3 її боргових зобов'язань за кредитним договором.

На виконання умов договору згідно кредитних заявок ОСОБА_3 18.08.2009 р., 03.09.2008 р., 12.09.2008 р., 02.10.2008 р. отримала чотири транші кредиту по 10 000 доларів США, всього 40 000 доларів США на споживчі цілі.

У зв*язку з ненаданням ОСОБА_3 на вимогу позивача відомостей передбачених п. 1.3. кредитного договору їй було відмовлено у наданні чергового кредитного траншу.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»кошти - це гроші у національній або іноземній валюті.

Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Вимога щодо необхідності отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями встановлена пп. «в»ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак, на сьогодні такі терміни і суми кредитів в іноземній валюті законодавцем не визначено.

Згідно з п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року за № 1429/10028, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитів в іноземній валюті згідно зі ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

Згідно з ліцензією, виданою ЗАТ «ОТП Банк» Національним банком України 2 березня 1998 року за № 191 та дозволом ЗАТ «ОТП Банк» має право здійснювати банківські операції, зокрема, надавати кредити в іноземній валюті.

Таким чином, доводи відповідача про відсутність у позивача права на момент укладення договору надавати кредити в іноземній валюті не ґрунтуються на Законі.

Відповідачі не погодились із розрахунком заборгованості позивача, що міститься в матеріалах справи, вказували, що їм не було зрозуміло за якою процентною ставкою вони повинні сплачувати відсотки за кредитом, наполягали, що обов*язок по погашенню заборгованості за кредитною лінією виникає у них лише після 18 серпня 2017 році.

Проте такі доводи відповідачів суперечать обставинам справи та не ґрунтуються на Законі.

Так, згідно ст. 3 договору про надання кредитної лінії, при укладенні кредитного договору відповідачкою була обрана плаваюча процентна ставка: фіксований відсоток (6% річних) та FIDR, інформація щодо розміру якої розміщується на офіційному сайті та в приміщенні банку. Таким чином, направлення клієнтам банку письмових повідомлень з вказаною інформацією не є обов'язком банку. ОСОБА_3 погодилась на такі умови договору, хоча мала можливість отримати кредит на інших умовах.

Без урахування зазначених вимог відповідачем на свій розсуд був складений графік повернення кредиту.

З серпня 2011 року банк зафіксував суму заборгованості, здійснив розбивку платежів, а ОСОБА_3 відповідно збільшила щомісячні платежі за кредитом, визнавши таким чином настання початку строку сплати тіла кредиту за договором.

За умовами договору про надання кредитної лінії, не підписання сторонами графіку погашення платежів за кредитною лінією не звільняє позичальника від зобов*язання належно виконувати боргові зобов*язання за кредитним договором.

З матеріалів справи вбачається, що позичальником з 2008 року неодноразово порушувались строки погашення передбачених кредитним договором платежів, в результаті чого у відповідності до приписів ст. 4 Кредитного договору ОСОБА_3 була нарахована пеня за ставкою 1 % від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання, за кожний день прострочки, яка склала 35 454,57 грн.

На пропозицію банку про звірку розрахунків та реструктуризацію заборгованості відповідачі не пристали. Клопотання про призначення судової бухгалтерської економічної експертизи в суді першої інстанції не заявляли без поважних причин.

Матеріали справи містять акт звірки розрахунків по кредитній лінії, з якого вбачається, що всі платежі відповідачів за договором враховані позивачем.

Розрахунки заборгованості надані відповідачем не враховують заборгованість по сплаті відсотків, яка почала утворюватись з серпня 2008 року, умови кредитного договору щодо черговості погашення зобов*язань (п. 1.5.) та права банку вимагати дострокового виконання зобов*язань в цілому або в частині (п.1.10.1).

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно виходив із розрахунків позивача і вважав встановленою заборгованість за кредитом 264 955,61 грн., заборгованість за відсотками 6 428,45 грн., пеню 35 454,57 грн.

За змістом п. 1.10.1 договору про надання кредитної лінії, Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому, або у визначеній Банком частині у випадку невиконання Позичальником своїх зобов'язань за договором.

Укладеним між сторонами кредитним договором було передбачено надання кредиту окремими частинами (траншами). Договором іпотеки забезпечувалось виконання договору, в т. ч. і в частині, що стосувалась виконання зобов*язань по наданню його окремих частин (траншів). Та обставина, що позивач не надав відповідачу черговий транш не може бути підставою для звільнення останнього від відповідальності за виконання умов договору про надання попереднього траншу та підставою для відмови у зверненні стягнення на предмет іпотеки.

Як роз'яснено п. 2 ч. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України «Про іпотеку»(або статті 589 ЦК щодо заставодавця).

З матеріалів справи вбачається, що особа позичальника у кредитних правовідносинах між сторонами збігається з особою іпотекодавця. Оскільки судом звернено стягнення на предмет іпотеки, то додаткове стягнення солідарно з ОСОБА_3 та поручителя боргу призвело до подвійного стягнення боргу з ОСОБА_3 В цій частині апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду відповідній зміні із скасуванням рішення в частині стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором та відмовою в цій частині у задоволенні позову публічного акціонерного товариства «ОТП Банк».

Між ОСОБА_2 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк»виникли правовідносини із договору поруки. Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Договір поруки і договір іпотеки є самостійними договорами. Відповідно до ст. 553 ЦК України поручитель зобов'язався відповідати перед банком за виконання ОСОБА_3 всіх його зобов'язань за кредитним договором. За таких обставин, задоволення вимог про стягнення боргу з поручителя не призведе до подвійного стягнення заборгованості саме з поручителя. Тому рішення суду в цій частині залишається без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Законом України "Про іпотеку", чинним законодавством не передбачено можливості відмови у зверненні стягнення на предмет іпотеки у зв*язку з не співмірністю заборгованості по основному зобовязанню із вартістю переданого в іпотеку на забезпечення його виконання майна.

Правильно дійшовши висновку про обґрунтованість вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції не в повній мірі дотримався роз*ясень, що містяться в Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин, згідно п. 42 якого резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України "Про іпотеку", так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно п. 4.4. договору іпотеки, вартість предмета іпотеки за згодою іпотекодавця та іпотекодержателя визначена 973 800 грн.

За змістом п. 6.4.1. договору іпотеки, іпотеко держателю належить право від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку встановленому законодавством України; ціна продажу визначається за згодою між іпотекодавцем та іпотеко держателем, але вона повинна бути не нижче його вартості, визначеної внаслідок проведення незалежної оцінки.

У зв*язку з відсутністю висновку незалежної оцінки, судова колегія вважає за можливе встановити початкову ціну предмета іпотеки таку, яка буде визначена внаслідок проведення незалежної оцінки, але не нижче тієї, що визначена сторонами, тобто не нижче 973 800 грн.

Питання про продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві в порядку виконання цього судового рішення, позивач зобов'язаний вирішувати у відповідності до вимог ст. 39 Закону «Про іпотеку», в тому числі зобов*язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків. Протягом тридцятиденного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, вправі письмово повідомити іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя. Якщо таких повідомлень надійшло декілька, право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя належить особі, яка має вищий пріортет своїх зареєстрованих прав чи вимог.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України суд апеляційної інстанції вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції, підставою для чого є п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.

Керуючись ст. 1054 ЦК України, ст. ст. 303, 304, 307, п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 313, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30 серпня 2012 року змінити, в частині стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором - скасувати, в цій частині у задоволенні позову публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»- відмовити.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30 серпня 2012 року в частині звернення стягнення на предмет іпотеки викласти у наступній редакції:

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № СгІ -SМЕ 706/348/2008 від 18.08.2008 р., яка становить 306 838,63 грн. та складається із заборгованості за кредитом 264 955,61 грн., із заборгованості за відсотками 6 428,45 грн., пені 35 454,57 грн. - звернути примусове стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № РМ- SМЕ 706/348/2008 від 18.08.2008 р. - квартиру АДРЕСА_1 - шляхом визнання за публічним акціонерним товариством «ОТП Банк»права її продажу будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу, з наданням всіх повноважень продавця (в тому числі: отримання дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість, здійснення будь-яких платежів за продавця, отримання будь-яких документів, довідок, витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно в органах державної влади, місцевого самоврядування, нотаріату, тощо); встановити початкову ціну продажу предмета іпотеки не нижче 973 800 грн.

В іншій частині рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30 серпня 2012 року залишити без змін.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді: