Ухвала суду № 27633223, 15.11.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8544/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А

Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

"15" листопада 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Степанюка А.Г., Василенка Я.М.,

при секретарі Киричуку Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі ДПС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2012 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Євротекстиль» до Державної податкової інспекції у Печерському районі ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000010702, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2012 р. позов задоволено: визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.01.2012р. №0000010702; зобов'язано управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва стягнути судові витрати в сумі 2146 грн. 00 коп. на користь ТОВ «Євротекстиль»за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволені позову в повному обсязі.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 грудня 2011 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за листопад 2010 р., за результатами якої складено Акт 228/07-02/32043726 від 29 грудня 2011р.

У вказаному Акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п.п.7.7.1 п.7.7.2 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 932714, 00 грн.

Крім того, вказано, що на момент перевірки підприємству відшкодовано 269575 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції на суму 67393,75 грн.

Податковим повідомленням-рішенням №0000020702 від 13.01.2012р. позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 734 697 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку, що податкове повідомленням-рішенням №0000010702 від 13 січня 2012р. є таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства України.

Колегія суддів погоджується з висновком судом першої інстанції, з огляду на наступне.

Колегією суддів, як і судом першої інстанції, встановлено, що підприємством було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2007р. через неповернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства. У зв'язку з чим підприємством було прийняте рішення про використання податкового кредиту для зменшення зобов'язань з податку на додану вартість в наступних податкових періодах.

Отже, позивач вніс зміни до декларації за листопад 2007р., в якому задекларувало залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду за жовтень 2007р. у сумі 304609 грн. (триста чотири тисячі шістсот дев'ять гривень).

Матеріали справи свідчать про те, що позивач заявив до відшкодування на розрахунковий рахунок суму 196762 грн. та до відшкодування у рахунок наступних податкових періодів суму у розмірі 107847грн. До коригування сума у розмірі 107847грн. була заявлена до відшкодування на розрахунковий рахунок підприємства.

У зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що цю суму не можна розглядати, як заявлену із пропуском строку для заяви до відшкодування, оскільки вона була заявлена у належний строк, а саме в листопаді 2007 року, а в жовтні 2010 року лише змінило порядок використання цієї суми.

Відповідно до п. 123.1 ст.123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Однак, як вбачається зі спірного повідомлення-рішення штрафні санкції розраховані від суми, що за даними відповідача відшкодована позивачу на момент перевірки.

Проте ні акті не у спірному повідомленні-рішенні не дається роз'яснення коли саме така сума була відшкодована Позивачу.

Крім того, дії позивача по виправленню самостійно визначених помилок відповідають абз. 2.п.п.5.1. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яким передбачено право платника податків надати уточнюючий розрахунок, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) він самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі ДПС -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2012 р. -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М

Степанюк А.Г.

Повний текст ухвали виготовлено 20.11.2012.