Ухвала суду № 27631135, 15.11.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11031/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А

Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

"15" листопада 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Степанюка А.Г., Василенка Я.М.,

при секретарі Киричуку Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі ДПС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2012 р. у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Компанія «Еліта»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000010702, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2012 р. позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 07.04.2011р. №000031070010; відмовлено в задоволенні адміністративного позову в іншій частині; присуджено на користь позивача судовий збір у розмірі 2146 грн. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволені позову в повному обсязі.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника в установі банку за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, жовтень, листопад, гру день 2009р., січень, лютий, березень, квітень 2010р., які виникли за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося в період лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, вересень, жовтень, листопад, гру день 2009р., січень, лютий, березень 2010р., за результатами якої складено акт від 28.03.2011р. №27/07-207/33062357.

В акті перевірки наведено перелік безпосередніх постачальників позивача або їх постачальників, відносно яких в базі даних органів державної податкової служби присвоєно певний стан: "запит на встановлення місцезнаходження", "в ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей", "прийнято рішення про припинення", "порушено справу про банкрутство", "внесено запис про відсутність за місцезнаходженням", "фактична адреса не встановлена", "визнано банкрутом", "розпочато ліквідаційну процедуру".

На підставі наведеного, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.04.2011р. №000031070010, яким за порушення п. 1.8 ст. 1, пп.пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР "Про пода ток на додану вартість" (далі - Закон №168/97) позивачу зменшено заявлену в рахунок зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних періодів суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 567405 грн., у т.ч.: за березень 2009р. -14228 грн., за квітень 2009р. -30486 грн., за травень 2009р. -14460 грн., за червень 2009р. -38092 грн., за липень 2009р. -46872 грн., за серпень 2009р. -457 грн., за жовтень 2009р. -109551 грн., за листопад 2009р. -74966 грн., за грудень 2009р. -124592 грн., за січень 2010р. -13202 грн., за лютий 2010р. -34726 грн., за березень 2010р. -36150 грн., за квітень 2010р. -29623 грн.

Згідно із пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Отже, відповідач неправомірно дійшов висновку про порушення позивачем вимог вказаного Закону з мотивів вибіркової перевірки контрагентів позивача, що за різних обставин знаходяться в тому чи іншому стані обліку податкових органів.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що наведений в акті перевірки перелік суб'єктів господарювання та відомості про їх "стан" не відповідають змісту пп.пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97 та їх практичному застосуванню, тому не свідчать про порушення вказаних приписів ст. 7 Закону №168/97.

Крім цього, зазначені в акті відомості носять інформативний характер і самі по собі не спростовують здійснення позивачем операцій з придбання/поставки товарів (робіт, послуг), достовірність чого відповідачем не заперечується, а також не віднесені Законом №168/97 до підстав, за яких бюджетне відшкодування не проводиться.

Жодних інших доказів на порушення позивачем вимог пп.пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97 відповідачем ні в суді першої, ні апеляційної інстанції надано не було.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі ДПС -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2012 р. -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М

Степанюк А.Г.

Повний текст ухвали виготовлено 20.11.2012.