Рішення № 27625363, 26.06.2012, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/1690/2357/2012 Номер провадження 22-ц/1609/2357/2012 Головуючий по 1-й інстанції: Зємцов В.В. Суддя-доповідач: Бондаревська С. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2012 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді: Бондаревської С.М.

суддів: Пікуля В.М., Триголова В.М.

при секретарі Ачкасовій О.Н.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною cкаргою ОСОБА_2

на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 травня 2012 року

по справі за позовом заступника прокурора м. Кременчука в інтересах держави в особі міськфінвідділу м. Кременчука Полтавської області до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2012 року заступник прокурора м. Кременчука в інтересах держави в особі міськфінвідділу м. Кременчука Полтавської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину. Позовні вимоги обгрунтовував тим, що 05 січня 2011 року, близько 16 год. 40 хв., у м. Кременчуці по проспекту 50-річчя Жовтня в напрямку від вул. Керченської до вул. Радянської Армії, рухався автомобіль «ЗАЗ-ДЕУ»державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 Рухаючись у вказаному напрямку ОСОБА_2, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу не зменшив швидкість та не переконався у відсутності на пішохідному переході пішохода, продовжив рух, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4, який переходив проїзну частину дороги. У результаті наїзду ОСОБА_4 отримав тяжкі тілесні ушкодження, які спричинили смерть потерпілого.

Згідно довідки Третьої міської лікарні від 09 березня 2011 року на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_4 в період з 05.01.2011 року по 16.01.2011 року було витрачено 8524 грн. 44 коп. держаних коштів.

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 вересня 2011 року стосовно ОСОБА_2 порушена кримінальна справа за ч. 2 ст. 286 КК України, яка закрита на підставі п. 4 ч. 1 ст. 6 КПК України.

З урахуванням викладених обставин та відповідно до ст. 1206 ЦК України, заступник прокурора м. Кременчука просив суд стягнути з відповідача на користь міськфінвідділу м. Кременчука Полтавської області 8524 грн. 44 коп. на відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 травня 2012 року позов заступника прокурора м. Кременчука в інтересах держави в особі міськфінвідділу м. Кременчука Полтавської області -задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь міськфінвідділу м. Кременчука Полтавської області 8524 грн. 44 коп. на відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину.

Вказане рішення місцевого суду оскаржив відповідач. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати та постановити ухвалу, якою залишити вказану позовну заяву без розгляду.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Виходячи з положень п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 05 січня 2011 року, близько 16 год. 40 хв., у м. Кременчуці по проспекту 50-річчя Жовтня в напрямку від вул. Керченської до вул. Радянської Армії, керуючи автомобілем «ЗАЗ-ДЕУ»державний номерний знак НОМЕР_1 рухався водій ОСОБА_2

Рухаючись у вказаному напрямку ОСОБА_2, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, встановленого на проспекті 50 -річчя Жовтня, 100, не реагуючи на те, що автобус «Мерседес-Бенц», що рухався попереду нього у попутному напрямку по першій (крайній правій) смузі руху, перед пішохідним переходом почав зменшувати швидкість та зупинився, в порушення вимог п.п. 18.4 та 18.1 «Правил дорожнього руху України»не зменшив швидкість та не переконався у відсутності на пішохідному переході пішохода, продовжив рух внаслідок чого у зоні дії дорожніх знаків 5.35.1-5.35.2 «Пішохідний перехід»допустив наїзд передньою частиною керованого ним автомобіля на ліву половину тіла пішохода ОСОБА_4, який переходив проїзну частину дороги справа-ліворуч по відношенню до напрямку руху автомобіля «ЗАЗ-ДЕУ» та вийшов на його смугу руху із-за передньої частини автобуса «Мерседес-Бенц», що зупинився перед пішохідним переходом.

У результаті наїзду пішохід ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження.

Згідно з висновками судової медичної експертизи № 7/1 від 11 лютого 2011 року вищевказані тілесні ушкодження утворились в короткий проміжок часу (практично одночасно) від дії тупих твердих предметів і цілком можуть відповідати терміну 05 січня 2011 року, про що свідчить їх характер і дані медичної документації, всі вище вказані тілесні ушкодження утворились від дії тупих предметів і за ступенем тяжкості, стосовно живої людини, можуть відповідати тяжким тілесним ушкодженням, а в даному випадку, які спричинили смерть потерпілого.

Також судом встановлено та підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою Третьої міської лікарні м. Кременчука від 09 березня 2011 року, що на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_4 в період з 05 січня 2011 року по 16 січня 2011 року було витрачено 8524,44 грн. держаних коштів.

Правильно також судом встановлено, що вина ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України доведена матеріалами кримінальної справи № 113315005, закритої на підставі п. 4 ч. 1 ст. 6 КПК України внаслідок застосування акту амністії від 08 липня 2011 року, в зв»язку з чим ОСОБА_2 з нереабілітуючих підстав звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 286 КК України.

Таким чином, задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності факту вини ОСОБА_2 в спричиненні ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, а також з положень ч. ч. 1, 3 ст. 1206 ЦК України, за змістом яких особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодовувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету. З цих підстав суд дійшов висновку, що прокурор правильно визначився із позивачем, зазначивши не лікувальний заклад, а відповідний орган місцевого самоврядування.

Однак колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду виходячи з наступного.

Так, за змістом ст. 30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор відповідно до ч. 2 ст. 45 ЦПК України, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі міськфінвідділу м. Кременчука Полтавської області, просив стягнути з відповідача витрати на стаціонарне лікування потерпілого від злочину саме на користь міськфінвідділу м. Кременчука Полтавської області.

Задовольняючи зазначений позов, та, стягуючи з ОСОБА_2 на користь міськфінвідділу м. Кременчука Полтавської області 8524 грн. 44 коп. на відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, суд першої інстанції не з»ясував питання чи є вказаний орган місцевого самоврядування юридичною особою, як і не перевірив існування та функціонування взагалі такого органу, залишивши поза увагою ту обставину, що як позовна заява, так і додані до неї докази не містять такої інформації.

Разом з тим, в суді апеляційної інстанції встанолено, що такої юридичної особи, як міськфінвідділ міста Кременчука Полтавської області взагалі не існує. Згідно наданої в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представником позивача копії Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, 21 лютого 2001 року проведена державна реєстрація Фінансового управління Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, ідентифікаційний код юридичної особи -02318315. Проте позовні вимоги в інтересах вказаного органу прокурором не заявлялись.

За вищенаведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд, вірно встановивши характер спірних правовідносин, помилково стягнув кошти на користь неіснуючої юридичної особи.

Оскільки згідно з ч. 3 ст. 10, ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, - колегія суддів не знаходить правових підстав як для залишення вказаного позову без розгляду, так і для зміни рішення суду та стягнення грошового відшкодування на користь належної юридичної особи, а тому приходить до висновку про скасування оскаржуваного судового рішення, як такого, що постановлено з порушенням норм процесуального та матеріального права, та ухвалення нового рішення -про відмову у задоволенні позову з викладених вище підстав.

Керуючись ст. ст. 303, 307, п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 травня 2012 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог заступника прокурора м. Кременчука в інтересах держави в особі міськфінвідділу м. Кременчука Полтавської області до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину -відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/