Ухвала суду № 27620866, 15.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/9017/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Федорова М. О., Степашка О.І.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трест Укргазкомунбуд" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трест Укргазкомунбуд" (далі -ТОВ "Трест Укргазкомунбуд") звернулось до суду з позовом Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова (далі -ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова) в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2010 року позов ТОВ "Трест Укргазкомунбуд" задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова залишено без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2010 року -без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Трест Укргазкомунбуд" у задоволені позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова 22.04.2010 року було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Трест Укргазкомунбуд" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Будпласт-1»за період 01.10.2008 року по 30.09.2009 року, за результатами якої складено акт №1919/182/33675367 від 22.04.2010 року.

На підставі акту перевірки ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000251820/0 від 07.05.2010 року яким донараховано позивачу ПДВ у сумі 37699,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 18849,50 грн.

Не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням №0000251820/0 від 07.05.2010 року позивач почав процедуру адміністративного оскарження, за результатами якої скарги позивача залишені без задоволення, рішення податкових органів за результатами розгляду скарг залишені без змін та винесені податкові повідомлення - рішення №0000251820/1 від 04.06.2010 року, №0000251820/2 від 05.07.2010 року та № 0000251820/3 від 14.09.2010 року.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що спеціальний спеціальним законом, який визначає платників податків на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України «Про податок на додану вартість»(далі - Закон України «Про ПДВ»).

Також судами встановлено, що 20.11.2008 року між ТОВ "Трест "Укргазкомунбуд" та ТОВ "Будпласт-1" укладено договір № 2008/20/11П, згідно умов якого заказник доручає, а підрядник приймає на себе виконання будівничо-монтажних робіт по об'єкту: газифікація сіл Верхня Озеряна та Нижня Озеряна Харківського району Харківської області.

Вартість послуг за даними договорами позивачем сплачена у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №2 від 05.01.2009 року на суму 98000, 00 грн.; №5 від 12.01.2009 року на суму 70000, 00 грн.; №25 від 21.01.2009 року на суму 58196,40 грн..

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем до складу податкового кредиту були включена сума податку, сплаченого у зв'язку з виконанням договору №2008/20/11П від 20.11.2008 року на підставі актів прийняття виконаних робіт від 23.12.2008 року, довідки про вартість виконаних робіт від 23.12.2008 року та податкової накладної № 1507 від 23.12.2008 року, які є первинними документами та мають всі необхідні обов'язкові реквізити.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що необхідною умовою для включення сплаченої суми податку в податковий кредит є наявність зв'язку робіт з господарською діяльністю підприємства. Придбання такої роботи повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

Судами попередніх інстанцій досліджено договір № 2008/20/11П від 20.11.2008 року та акт прийому виконаних робіт разом із довідкою про вартість виконаних робіт та зроблено вірний висновок, що ТОВ "Будпласт-1" виконувало тільки частину робіт по газифікації сіл Верхня Озерна та Нижня Озерна Харківського району Харківської області, а саме земельні роботи ( розробка ґрунту, засипка траншей, розробка покриття та основи під труби и. т. і.).

Також суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що довіреності на отримання товару, товарно-транспортні накладні, додатки до угод про асортимент та кількість товару по договору № 2008/20/11П від 20.11.2008 року укладеному між позивачем та ТОВ «Будпласт-1»не складались, оскільки не були необхідні при укладанні вказаного договору.

Щодо порушення п. 1 ст. 203, ч.2 ст. 215, п.1 ст. 228 ЦК України, то суди вірно зазначили, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ „Будпласт-1 ", а саме: ТОВ «Будпласт-1»виконало будівельно-монтажні роботи по газифікації с. Верня Озерна та Нижня Озерна Харківського району Харківської області, на що виписано (оформлено) акти прийому виконаних робіт, тощо та податкову накладну.

На підставі спірної угоди від ТОВ „Будпласт-1", яке як і позивач є платником податку на додану вартість, були отримані будівельно-монтажні роботи по газифікації об'єктів. Позивачем було отримано податкову накладну від ТОВ „Будпласт-1" № 1507 від 23.12.2008 року на суму 226196,40 грн., у тому числі ПДВ 37699,40 грн., що оформлені належним чином.

Після чого, позивач включив до складу податкового кредиту суму ПДВ, яка входить в ціну наданих робіт в грудні 2008 37699,40 грн.

П. 1.7 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Формування податкового кредиту платником ПДВ здійснюється відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", згідно якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про ПДВ" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

П.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Слід відмітити, що за приписами п. 10.2 ст. 10 Закону України „Про ПДВ" - платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також, за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Відповідно до ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Виходячи з викладеного, сторонами договору поставки є підрядник та замовник. Отже, підставою недійсності правочину у розумінні ст. 203 ЦК України є недодержання стороною в момент вчинення правочину вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, моральних засад суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Ст. 207. 208 Господарського кодексу України визначено, що господарське зобов'язання, яке вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.2 03 та ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач та ТОВ «Будпласт-1»при вчиненні спірного правочину зареєстровані як платники ПДВ. Тобто, виходячи зі змісту п.п 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про ПДВ" мають право на нарахування податку та складання податкових накладних, оскільки таке право надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Позивачем в повному обсязі перераховано податкові зобов'язання зі сплати ПДВ з придбаних від ТОВ „Будпласт-1" будівельно-монтажних робіт по газифікації обєктів.

Суди попередніх інстанцій вірно звернули увагу, що відповідачем не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність договору позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім того, судами попередніх інстанцій зроблений правильний висновок, що за результатами виконаних робіт ТОВ «Будпласт-1», позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суму у розмірі 37699,40 грн.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що відповідачем не доведено, що понесені позивачем витрати по вищевказаному договору не повинні відноситися до складу податкового кредиту позивача, не використані в господарській діяльності, а спірний правочин є нікчемним, тому проведені відповідачем донарахування податку на додану вартість зроблені безпідставно.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова залишити без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров