Ухвала суду № 27620810, 20.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2012 року м. Київ К-27001/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11 березня 2010 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2010 року

у справі № 2а-46662/09/1670

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 березня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2010 року, позов Відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод»(позивач) до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (відповідач) задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення № 0000712200/0/4067 від 29 грудня 2008 року, № 0000712200/1/821 від 17 березня 2009 року, № 0000712200/2/1772 від 03 червня 2009 року та № 0000712200/3/2573 від 19 серпня 2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод»витрати із сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 11 березня 2010 року, ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2010 року та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод»з питань дотримання вимог валютного законодавства згідно з повідомленням Акціонерного комерційного банку «Фортуна»по імпортному контракту № 35-14/07 від 09 листопада 2007 року за період з 01 липня 2008 року по 30 вересня 2008 року, за результатами якої складено акт № 4084/22-218/05756783 від 18 грудня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 0000712200/0/4067 від 29 грудня 2008 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 78 143,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення, а також прийнято рішення № 0000712200/1/821 від 17 березня 2009 року, № 0000712200/2/1772 від 03 червня 2009 року та № 0000712200/3/2573 від 19 серпня 2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Перевіркою встановлено порушення позивачем статті 2 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 185/94-ВР) у зв'язку з порушенням законодавчо встановленого терміну надходження товару на митну територію України на підставі імпортного контракту № 35-14/07 від 09 листопада 2007 року на сімдесят три дні за період з 01 липня 2008 року по 11 вересня 2008 року та на три дні за період з 09 вересня 2008 року по 11 вересня 2008 року.

Так, фіксуючи порушення позивачем терміну повернення товару строком на сімдесят три дні, податковий орган виходив з того, що технічна документація з виготовлення станка надійшла на територію України разом із станком 11 вересня 2009 року, в той час як граничним терміном її надходження є 24 травня 2008 року.

Крім того, підставою для нарахування відповідачем пені за період з 08 вересня 2008 року по 11 вересня 2008 року став факт оформлення ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод»вантажної митної декларації на станок моделі СБ898 11 вересня 2009 року, тоді як граничним терміном повернення товару є 08 вересня 2009 року.

Також, судами встановлено, що між позивачем (замовник) та Республіканським унітарним виробничим підприємством «Барановицький завод автоматичних ліній»Білоруської залізничної дороги (постачальник) укладено контракт № 35-14/07 від 09 листопада 2007 року на проектування, виготовлення та здачу на площах замовника станка моделі СБ898 в кількості однієї штуки.

Додатком № 2 до контракту № 35-14/07 від 09 листопада 2007 року сторони обумовили наступні етапи робіт: перший етап -розробка технічного проекту з виготовлення спеціального станка моделі СБ898 та затвердження його технічного проекту, другий етап -виготовлення, здача спеціального станка моделі СБ898 на площах постачальника та поставка станка, третій етап -здача спеціального станка моделі СБ898 на площах замовника.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до статті 2 Закону № 185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону № 185/94-ВР порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Статтею 14 Закону України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 959-XII) передбачено, що суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам

Згідно з частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до частини 1 статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Таким чином, з огляду на належне виконання сторонами договірного зобов'язання та відсутність у позивача претензій щодо виготовленої РУВМ «Барановицький завод автоматичних ліній»Білоруської залізничної дороги технічної документації на станок моделі СБ898 відповідно до умов контракту № 35-14/07 від 09 листопада 2007 року, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, що акт виконаних робіт від 26 лютого 2008 року є належним доказом, який підтверджує факт отримання позивачем виконаних робіт.

Згідно з абзацом 14 статті 1 Закону № 959-XII імпорт (імпорт товарів) -це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України розташованими за її межами.

Моментом здійснення імпорту, відповідно до абзацу 38 статті 1 Закону № 959-XII, є момент перетину товаром митного кордону України або переходу прав власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Пунктом 2 статті 1 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -МК України) визначено, що ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України -це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Згідно з пунктами 23, 35 статті 1 МК України переміщенням товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях є переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезення товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація. Пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України -це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Відповідно до частин 1, 2 статті 43 МК України товари і транспорті засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Частиною 5 статті 43 МК України передбачено, що митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України -після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Отже, моментом вчинення імпортної операції, зокрема, моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2, 4 Закону № 185/94-ВР є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України.

Митне ж оформлення товарів як наступна подія після перетину митного кордону має інше правове значення.

Поняття «перетин товаром митного кордону України»та «пропуск через митний кордон України»не є тотожними, і обов'язковими для врахування при вирішенні питання визначення дати імпорту, оскільки, за змістом частини 1 статті 27 МК України товари, що переміщуються через митний кордон України, крім митного контролю можуть підлягати санітарно-епідеміологічному, ветеринарному, фітосанітарному, радіологічному, екологічному контролю та контролю за переміщенням культурних цінностей.

Вантажна митна декларація, в свою чергу, не є єдиним документом, виключно яким засвідчується факт та дата переміщення товарів через митний кордон України.

Підставою для переміщення вантажу через митний кордон України в режимі імпорту є наявність товаросупровідного документа на вантаж, проставлення на якому відтиску штампа «Під митним контролем»(імпорт) з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, товар за контрактом № 35-14/07 від 09 листопада 2007 року надійшов на територію України відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної 07 вересня 2009 року, тобто в межах граничного строку повернення товару.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11 березня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області відхилити, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11 березня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.