Ухвала суду № 27618179, 20.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2012 року м. Київ К-5817/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є.розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва на постанову та ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.07.2007 року Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2008 рокуу справі№ 28/376-Аза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ІФД КапіталЪ»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва провизнання скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Господарського суду міста Києва від 17.07.2007 року у справі № 28/376-А, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2008 року, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва № 0003872306/0 та № 0003882306/0 від 01.06.2007 року.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 42, 62 Господарського кодексу України, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач не погоджується з доводами та вимогами заявника, просить залишити без змін судові рішення у справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ІФД КапіталЪ»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2007 року складено акт від 18.05.2007 року № 1184/23-06/32454981, яким зафіксовано порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме безпідставно віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість в грудні 2006 року в розмірі 18 810,00 грн.

На підставі даного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003872306/0 від 01.06.2007 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2007 року на суму 15 321,00 грн. та № 0003882306/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 5 433,00 грн., в тому числі 3 881,00 грн. -основний платіж, 1 552,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

Підставою для відмови позивачу у бюджетному відшкодуванні, донарахуванню податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій, на думку податкового органу є те, що позивач протягом 2004 - 2006 років подавав декларації з податку на прибуток з від'ємним значенням об'єкта оподаткування, а отже діяльність позивача не є господарською, оскільки не направлена на отримання доходу і є збитковою.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач зареєстрований платником податку на додану вартість 23.03.2003 року, про що має відповідне свідоцтво платника податку на додану вартість № 39082067.

Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (роботи, послуги), відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», є наявність податкової накладної, виданої продавцем.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що порушення позивачем зазначених приписів законодавства відсутні, а єдиною підставою для висновку щодо неправомірності формування податкового кредиту та відповідно заявлення бюджетного відшкодування став той факт, що позивач протягом 2004-2006 років подавав до податкового органу декларації з податку на прибуток підприємств з від'ємним значенням об'єкта оподаткування.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що на підтвердження здійснення господарської діяльності позивачем надано низку укладених ним договорів на здійснення інформаційно-технічного обслуговування, що укладались сторонами на платній основі.

При цьому, в самому акті перевірки відповідач зазначає, що в перевіряємому періоді позивач займався наданням послуг по інформаційно-технічному та юридичному обслуговуванню (участь в судових засіданнях, складання документів, настройка сервера, засобів зв'язку, програмно-технічне забезпечення, налаштування комп'ютерного обладнання тощо).

За виконання зазначених договорів позивач отримував передбачені умовами договорів кошти та відносив їх до валових доходів звітного періоду.

Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст. 7 встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду пп. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не надано належних доказів щодо відсутності у позивача права на податковий кредит та відповідне бюджетне відшкодування, а висновки акта перевірки спростовані в ході судового розгляду справи, колегія суддів погоджується з висновком про задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують та підлягають відхиленню, оскільки зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не належить до компетенції касаційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва відхилити.

Постанову Господарського суду міста Києва від 17.07.2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2008 року у справі № 28/376-А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак