Ухвала суду № 27618107, 24.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/89834/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Шипуліної Т.М., за участю секретаря Титенко М.П.за участю представників: позивача:Макарова В.М., відповідача:Пікалова Д.В., Н.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного підприємства «ДІМІАНТ»

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.11.2011 р.

у справі № 2а/0570/10102/2011

за позовом Приватного підприємства «ДІМІАНТ»

до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25.08.2011р. у справі № 2а/0570/10102/2011 (суддя -Шальєва В.А.) позовні вимоги Приватного підприємства «Діміант»(надалі -позивач, ПП «Діміант») до Державної податкової інспекції у місті Краматорську Донецької області (надалі -відповідач, ДПІ у м. Краматорську) задоволені: скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у місті Краматорську від 20.11.2009 р. №0001592302/0/69874, від 30.01.2010 р. № 0001592302/1/4021, від 19.05.2010 р. №0001592302/2/20557 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 75 985 грн., в тому числі: за основним платежем - 54 275,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -21 710,00 грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.11.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Гаврищук Т.Г., судді: Сухарьок М.Г., Білак С.В.) скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.08.2011 р. та у позові відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції керувався тим, що позивачем у порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати за 4 квартал 2008 року сформовано неправомірно без оформлення належним чином первинних документів, що фіксують здійснення господарських операцій.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.11.2011 р. та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Відповідач письмові заперечення на касаційну скаргу позивача не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 19.09.06 р. по 30.06.09 р., за результатами якої складений Акт від 04.11.2009 р. № 2724/23-2-34546471 (надалі -Акт), у якому податковим органом зазначено про порушення позивачем вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України від 28.12.1997 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(надалі -Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств») (у редакції. яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), у частині віднесення до складу валових витрат витрат на основі договору субпідряду по виконанню ремонтних робіт із ТОВ «Луганськбудмонтаж»у розмірі 119 098,00 грн. та послуг по розробці інвестиційного проекту з організації пультризіонного виробництва композитних матеріалів у розмірі 98 000,00 грн. при відсутності відповідних первинних, платіжних та розрахункових документів, що призвело до заниження суми податку на прибуток за 4 квартал 2008 року. На підставі Акта було прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.11.2009 р. № 0001592302/0/69874, яким позивачеві було визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 75985,00 грн., у тому числі: основний платіж -54 275,00 грн., штрафні (фінансові) санкції -21 710,00 грн.

За наслідками розгляду скарг позивача у порядку адміністративного оскарження (скарги залишені без задоволення) відповідачем прийнято аналогічні податкові повідомлення-рішення від 30.01.2010 р. № 0001592302/1/4021 та від 19.05.2010 р. № 0001592302/2/20557.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає рішення суду першої інстанції законним, вмотивованим та прийнятим на підставі всебічного вивчення матеріалів справи, що спростовує висновок суду апеляційної інстанції про його необґрунтованість.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем (генеральний підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганськбудмонтаж»(субпідрядник) було укладено договір субпідряду № 20/09 від 20.09.2008 р., предметом якого є виконання робіт по заміні рейки на 9 прольоті ЗАТ «НКМЗ», виготовлення ремонтного загону мартенівського цеху ЗАТ «НКМЗ»на підставі затвердженої проектно-кошторисної документації, яка є невід'ємною частиною договору субпідряду. На виконання договору у жовтні 2008 року ТОВ «Луганськбудмонтаж»були виконані обумовлені субпідрядні роботи. Виконання договору обома сторонами підтверджується первинними документами, що були досліджені судом першої інстанції, а саме: актом приймання виконаних робіт від 26.10.2008 р. № 37 за жовтень 2008р. на суму 31 629,70 грн., рахунком ТОВ «Луганськбудмонтаж»від 26.10.2008 р. № 2610 на суму 31 629,70 грн., податковою накладною від 26.10.2008 р. № 261003, виданою ТОВ «Луганськбудмонтаж»на виконання робіт з виготовлення ремонтного загону мартенівського цеху на загальну суму 31 629,70 грн., актом приймання виконаних робіт від 26.10.2008 р. № 38 на суму 111 287,74 грн., рахунком ТОВ «Луганськбудмонтаж»від 26.10.2008 р. № 2610 на суму 111 287,74 грн., податковою накладною від 26.10.2008 р. № 261001, виданою ТОВ «Луганськбудмонтаж»на виконання робіт із заміни рейки на 9 прольоті на суму 111 287,74 грн.

Отримані від ТОВ «Луганськбудмонтаж»податкові накладні відображені позивачем у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за жовтень 2008 р.

Оплата позивачем за придбані субпідрядні послуги здійснена шляхом перерахування безготівкових коштів, що підтверджується виписками про рух коштів по банківському рахунку позивача, а також актами звірки взаємних розрахунків.

Крім того, судом встановлено, що між позивачем (Замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 (Виконавець) було укладено договір від 20.05.2008 р. № 15, згідно якого ОСОБА_7 взяв на себе зобов'язання по виконанню розробки інвестиційного проекту та робочої документації по створенню пультризіонного виробництва композитних матеріалів. На виконання договору у грудні 2008 р. ОСОБА_7 був представлений позивачу Інвестиційний проект по створенню в Україні пультризіонного виробництва композитних матеріалів. Виконання договору підтверджується актом виконаних робіт №09/12-1 від 09.12.2008 р. на суму 98 000 грн. Часткова оплата була здійснена шляхом безготівкового розрахунку, що підтверджується актами звірки взаємних розрахунків. Станом на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій у позивача існує дебіторська заборгованість перед фізичною особою -підприємцем ОСОБА_7 в розмірі 72 400,00 грн.

У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі -валові витрати) -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За приписами пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Частиною четвертою пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом встановлено, що з метою одержання прибутку позивачем була укладена вищезазначена угода із ТОВ «Луганськбудмонтаж», відповідно до якої останнє здійснювало будівельно-монтажні роботи як субпідрядник. За угодою, укладеною із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7, останній здійснював розробку інвестиційного проекту по створенню пультризіонного виробництва композитних матеріалів, що використовуються у виготовленні будівельних матеріалів.

Враховуючи вказане та проаналізувавши вимоги Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», витрати позивача з придбання послуг у ТОВ «Луганськбудмонтаж»та фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 правомірно віднесено до валових витрат, оскільки вони безпосередньо пов'язані із здійсненням господарської діяльності позивача, основним видом діяльності якого є «будівництво будівель, виробництво будівельних виробів».

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що наявні у позивача документи (акти виконаних робіт, рахунки, податкові накладні), складені за результатами проведених операцій за вказаними договорами, є первинними документами в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому є належною та допустимою підставою формування валових витрат позивача.

Також слід зазначити, що судом апеляційної інстанції при перегляді рішення суду першої інстанції не були прийняті до уваги, як підтвердження формування витрат, надані позивачем банківські виписки від 21.01.2009 р. про перерахування коштів на рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, оскільки валові витрати за спірними господарськими операціями були сформовані позивачем у 4 кв. 2008 р. за першою із подій - датою отримання платником податку результатів робіт (послуг). Однак колегія суддів Вищого адміністративного суду України вбачає в цьому неправильне застосування пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 наведеного Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»з огляду на наступне.

Згідно з пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Оскільки позивачем придбані у фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 послуги з розробки інвестиційного проекту були оприбутковані, позивач правомірно збільшив валові витрати на суму, зазначену у первинних документах, відтак у податкового органу були відсутні підстави для збільшення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток та для нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

З урахуванням наведеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції було прийнято на підставі повного та всебічного дослідження обставин справи з дотриманням вимог законодавства, що свідчить про необґрунтованість його скасування судом апеляційної інстанції.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29 грудня 1976р. «Про судове рішення»рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Доводи касаційної скарги наводять достатньо підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального права та не взято до уваги всіх обставин справи, що свідчить про необхідність скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства «ДІМІАНТ»задовольнити.

2. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.11.2011 р. у справі № 2а/0570/10102/2011 скасувати.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.08.2011 р. у справі № 2а/0570/10102/2011 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Шипуліна Т.М.