Ухвала суду № 27618114, 24.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/90539/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Шипуліної Т.М., за участю секретаря Титенко М.П.за участю представників: позивача:не з'явився, відповідача:не з'явився,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Орфей»

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2011 р.

у справі № 2а-182/09/0470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Орфей»

до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.04.2010 р. (суддя -Олійник В.М.) по справі № 2а-182/09/0470 позов Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Орфей» (надалі -позивач, ТОВ «Орфей») до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (надалі -відповідач, ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська) задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.09.2007 р. № 0000372305/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 117 393,00 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Добродняк І.Ю., судді: Бишевська Н.А., Семененко Я.В.) скасовано Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.04.2010 р. та в позові відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції керувався тим, що податковий орган правомірно дійшов висновку про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість, оскільки податковий кредит травня 2007 року був неправомірно сформований за рахунок операцій з реконструкції будівлі, а не придбання або спорудження (будівництва) основних фондів, що є виключною умовою набуття права платника податку на бюджетне відшкодування задекларованих сум податку на додану вартість згідно пп. 7.7.11 п.7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2011р. та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Відповідач письмові заперечення на касаційну скаргу позивача не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Орфей»з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника за травень 2007 року складено Акт перевірки від 17.08.2007 р. № 385/235/31792877/01-046 (надалі -Акт), в якому виявлено порушення позивачем пп. 7.7.4 та пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(надалі -Закон України «Про податок на додану вартість»), а саме: податковий кредит ТОВ «Орфей»за травень 2007 року був сформований підприємством внаслідок операцій з реконструкції будівель, а не придбання або спорудження основних фондів. На підставі виявленого Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська відмовила позивачу в праві на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в сумі 117 393,00 грн. за травень 2007 року, про що відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 03.09.2007 р. №0000372305/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується із висновками, викладеними в постанові суду апеляційної інстанції, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (нарахуванню) до Державного Бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків регулювались пунктом 7.7 статті 7 вказаного Закону в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту Закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В силу пп. 7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону України статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З аналізу вказаних норм Закону вбачається, що законодавець не ставить право на бюджетне відшкодування в залежність від того, коли у отримувача товару виникло зобов'язання перед постачальником, а визначає, що суми ПДВ мають бути фактично сплачені у попередньому податковому періоді постачальникам товарів.

Крім цього, відповідно до пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем було подано до ДПІ у Бабушкінському районі податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2007 року з розрахунком суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника у банку. З урахуванням різниці між податковим зобов'язанням та сумою податкового кредиту попередніх періодів розмір бюджетного відшкодування складає 117393,00 грн., що знайшло своє відображення в рядку 25 декларації та рядку 3 розрахунку. Копію декларації з відміткою податкового органу було подано позивачем до відповідного органу казначейства.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про неможливість бюджетного відшкодування на основі податкового кредиту, сформованого з урахуванням витрат на здійснення капітальних інвестицій. В цьому колегія суддів Вищого адміністративного суду України вбачає неправильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме: пп. 7.4.1 п. 7.4 та пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», з огляду на наступне.

За приписами пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не має права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява про бюджетне відшкодування, та /або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Нарахування податкового кредиту внаслідок придбання (будівництва, спорудження) основних фондів врегульовано пп.7.4.1 п. 7.1 ст. 7 вказаного Закону (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин). Так, відповідно до абз. 3 пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподаткування операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, формулювання абз. 3 пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»свідчить про ототожнення поняття «основні фонди»з поняттям «основні засоби». Крім того, виходячи з викладеного, судом першої інстанції цілком логічно зроблено висновок про те, що при нарахуванні податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів враховуються витрати платника податків у зв'язку зі здійсненням незавершених капітальних інвестицій.

Господарські операції з придбання будівель, розташованих за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, 49, 51, відображені в бухгалтерському обліку позивача у 2003 році на підставі договорів купівлі-продажу від 30.12.2003р., 29.08.2003р., а з 2005 року позивач здійснює відображення витрат на їх реконструкцію (створення основних фондів (засобів)) на рахунку 15 «Капітальні інвестиції»(включаючи і податковий період, за який зменшено позивачеві розмір бюджетного відшкодування).

Тобто висновок суду першої інстанції про те, що податковий кредит за травень 2007 року сформовано за рахунок операцій з будівництва (реконструкції) основних фондів (основних засобів), є правильним і відповідає законодавству, що було чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Не зважаючи на те, що обсяги оподатковуваних операцій позивача за останні 12 місяців були менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, позивач має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, так як нарахування податкового кредиту відбулось внаслідок процесу придбання (спорудження) основних фондів та їх подальшої реконструкції. При цьому витрати з надходження (придбання, створення (реконструкції)) основних фондів (засобів) відображені у балансі підприємства.

Наведене свідчить про необґрунтованість висновку податкового органу про недотримання позивачем норм пп. 7.7.4 та 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до винесення незаконного податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 25.09.2006 р. № 0000482305/0 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за травень 2007 року.

З урахуванням наведеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про те, що судом апеляційної інстанції помилково скасовано рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, що прийнято на підставі повного та всебічного дослідження обставин справи з дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29 грудня 1976р. "Про судове рішення" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Доводи касаційної скарги наводять достатньо підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального права та не взято до уваги всіх обставин справи, що свідчить про необхідність скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Орфей»задовольнити.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2011 р. у справі № 2а-182/09/0470 скасувати.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.04.2010 р. у справі № 2а-182/09/0470 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Шипуліна Т.М.