Ухвала суду № 27618076, 17.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/32297/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Шипуліної Т.М., за участю секретаря Титенко М.П.за участю представників: позивача:не з'явився, відповідача:Білоус В.Ю.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23.12.2011 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2012 р.

у справі № 2а/2370/8238/2011

за позовом Приватного підприємства «Сервіс-Комплект»

до Державної податкової інспекції у м. Черкасах

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 23.12.2011 р. по справі № 2а/2370/8238/2011 (суддя -Гарань С.М.), залишеною без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2012 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Мацедонська В.Е., судді: Грищенко Т.М., Лічевецький І.О.), позовні вимоги Приватного підприємства «Сервіс-Комплект»(надалі -позивач, ПП «Сервіс-Комплект») до Державної податкової інспекції в м.Черкаси (надалі -відповідач) задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Черкаси від 09.11.2011 р. №0004142301 про донарахування грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток за основним платежем 908 832 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 162905 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Черкаси від 09.11.2011 р. №0004152301 про донарахування грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за основним платежем 808 121 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 142 379 грн.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ в м. Черкаси на виконання постанови заступника начальника СВ СУ УМВС України в Черкаській області майора міліції Данилюка М.М. від 30.09.2011 р. по кримінальній справі №4511100248 проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПП «Сервіс-Комплект»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2010 р. по 30 вересня 2011 р. при проведенні взаємовідносин з ПП «АТП Автомобіліст»та ПП «Моторс-Трейд», за результатами якої складено Акт від 28.10.2011 р. № 2508/23-2/30598966 (надалі -Акт), в якому встановлено порушення пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (надалі -Закон № 334/94-ВР), п.138.1 ст.138, ст. 198 Податкового кодексу України, пп.7.2.6 п.7.2, пп.пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168-97/ВР (надалі -Закон № 168-97/ВР) в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на суму 908 832 грн. та податок на додану вартість на суму 808 121 грн. Позиція відповідача полягає в тому, що угоди між позивачем та його контрагентами ПП «АТП Автомобіліст»та ПП «Моторс-Трейд»не спрямовані на реальне настання правових наслідків, мають ознаки безтоварності, є нікчемними, а тому сума податку на додану вартість за зазначеними угодами включена до складу податкового кредиту безпідставно, а витрати за цими договорами не можуть відноситись до валових витрат, оскільки не пов'язані з веденням господарської діяльності. Крім того, висновки відповідача в Акті ґрунтуються на протоколі допиту директора ПП «АТП Автомобіліст»від 16.08.2011 р. та протоколі допиту директора ПП «Моторс-Трейд»від 22.09.2011 р. вказаної кримінальної справи.

На підставі Акту ДПІ в м. Черкаси прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.11.2011 р. №0004142301, згідно якого позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1 071 737 грн., в тому числі 908 832 грн. за основним платежем та 162 905 грн. за штрафними санкціями, та податкове повідомлення-рішення від 09.11.2011 р. №0004152301, згідно якого позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 950 500 грн., в тому числі 808 121 грн. за основним платежем та 142379 грн. за штрафними санкціями.

Як встановлено судом першої інстанції, ПП «Сервіс-Комплект»протягом січня-грудня 2010 року та січня, квітня-липня 2011 року було укладено наступні договори:

- договір оренди від 02.01.2008 р. б/н з ПП «АТП Автомобіліст»спеціальних кріогенних ємкостей ТРЖК ЗМ, ЦТК, ЦЖУ 9, АГУ 6;

- договір оренди від 01.06.2010 р. б/н криогенної ємкості ТРЖК 3М;

- договір оренди від 01.06.2010 р. б/н криогенної ємкості ТРЖК 3М;

- договір оренди від 01.06.2010 р. б/н криогенної ємкості криогенної ємкості ЦТК-5М (на загальну суму 4 325 359,40 грн., в т.ч. -ПДВ 720 893,26 грн.);

- договір про надання експедиторських послуг від 30.05.2008 р. № 30/05 та додаткові угоди до нього: № 1 від 02.01.2009 р., № 2 від 31.12.2009 р., № 3 від 31.12.2010 р.

Згідно даних бухгалтерського обліку позивача, експедиторські послуги та послуги по оренді ємкостей були відображені на рахунку 93 «Витрати на збут», що підтверджується первинними документами (договори оренди, акти виконаних робіт, податкові накладні), зазначеними в Акті перевірки. Крім того, позивач протягом жовтня-грудня 2010 року та березня-липня 2011 року придбав у ПП «Моторс-Трейд»азот рідкий, кисень рідкий, двоокис вуглецю рідкий, що було відображено на рахунку 28 «Товари» згідно первинних документів, зокрема: податкових накладних, рахунків на оплату, накладних на відпуск товару.

Дослідивши висновки судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає задоволення позовних вимог обґрунтованим, а судові рішення -винесеними у відповідності до норм матеріального та процесуального права на підставі повного та всебічного вивчення обставин справи, виходячи з наступного.

Згідно п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вищезазначеного Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п.5.3-5.7 цієї статті.

Як вбачається із змісту пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України, що набрав чинності з 01 січня 2011 року, визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.п.138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з п.п.138.5, 138.10-138.12 цієї статті, п.140.1 ст.140 і ст.141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у п.138.3 цієї статті та у ст.139 цього Кодексу.

На підтвердження вищезазначеного, судами попередніх інстанцій встановлено, що здійснення господарських операцій з оренди ємкостей та надання експедиторських послуг між позивачем та ПП «АТП Автомобіліст», а також придбання у ПП «Моторс-Трейд»азоту рідкого, кисню рідкого, двоокису вуглецю рідкого пов'язано з господарською діяльністю позивача, основним видом діяльності якого в період, охоплений перевіркою, була оптова торгівля хімічними речовинами. Здійснення вказаних операцій підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів оренди, актів виконаних робіт, податковими накладними, рахунками на оплату, накладними на відпуск товару, технічними паспортами на ємкості та копіями їх фотографій, що досліджувались судом першої інстанції як доказ наявності орендованих ємкостей у позивача.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168-97/ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 вищезазначеного Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168-97/ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Нормою пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього Закону).

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року та містить аналогічні норми регулювання даних правовідносин, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України).

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У відповідності до п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу. Разом з тим, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Судами попередніх інстанцій на підставі досліджених первинних бухгалтерських документів, податкових накладних, виданих ПП «АТП Автомобіліст»та ПП «Моторс-Трейд»за наслідками фактичного проведення господарських операцій, що є об'єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджено факт сплати позивачем податку на додану вартість контрагентам в складі ціни товару, що вказує на правомірність формування податкового кредиту за перевірений період по взаємовідносинах із зазначеними платниками податку.

Тому колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками суду першої та апеляційної інстанцій щодо безпідставності посилань податкового органу в акті перевірки та при винесенні податкового повідомлення-рішення на нікчемність угод між позивачем та ПП «АТП Автомобіліст»і ПП «Моторс-Трейд».

Враховуючи положення п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України, беручи до уваги відсутність у матеріалах справи доказів щодо набрання законної сили вироком суду у зазначеній кримінальній справі з урахуванням ч.4 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності однозначних підстав для визнання протиправними прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Зміст та доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обґрунтувань та з урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах залишити без задоволення.

2. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23.12.2011 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2012 р. у справі № 2а/2370/8238/2011 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Шипуліна Т.М.