Постанова № 27618051, 17.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" жовтня 2012 р. м. Київ К-15843/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., за участю секретаря Титенко М.П.за участю представників: позивача:не з'явився,відповідача:не з'явився,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді

на постанову Господарського суду Закарпатської області від 12.03.2008 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2009 р.

у справі № 14/315 (22-а-7042/08)

за позовом Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода»

до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді

про стягнення податкової заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» (надалі -позивач, КП«Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді (надалі -відповідач, ДПІ у м. Ужгороді) про стягнення податкової заборгованості.

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 12.03.2008 р. (суддя -В.І. Карпинець), залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2009 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -О.М. Довгополова, судді: В.П. Любашевський, С.І. Богаченко) позов задоволено: визнано нечинним у повному обсязі податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Ужгороді від 16.07.2007 р. №0026631640/0/2437/15-2/03344326/20064 про зобов'язання КП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода»сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 2 312,50 грн. за порушення граничних термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 23 125,00 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті частково з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволених позовних вимог, та відмовити у їх задоволенні.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, представниками податкового органу проведено перевірку позивача з питань дотримання встановлених законодавством граничних термінів сплати податків, зборів та інших платежів за квітень 2007 року, за результатами якої 06.07.2007 р. складено акт № 1950/15-2 (надалі -акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем граничного терміну сплати податку на додану вартість за квітень 2007 року.

На підставі акта податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.07.2007 р. № 00266316540/0, яким застосовано до підприємства штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2 312,50 грн.

Позивач вважає, що оскільки граничний строк передбачений підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»для подання податкової декларації, припадав на 20.05.2007 р., який був вихідним днем, то у відповідності до вимог підпункту 4.1.5 пункту 4.1 статті 4 вищезазначеного Закону, останнім днем строку подання вищезазначеної податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2007 р. вважається наступний з вихідним операційний (банківський) день, тобто 21.05.2007 р. А відтак, граничний строк сплати задекларованої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за квітень 2007 р. припав на 31.05.2007 р., коли воно і було сплачено.

Суди першої та апеляційної інстанцій погодилися з такими доводами позивача та визнали необґрунтованим твердження податкового органу про порушення підприємством граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 день та, як наслідок, визнали неправомірним зобов'язання КП«Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» сплатити штрафні (фінансові) санкції у розмірі 10% від суми узгодженого податкового зобов'язання, що склало 2 312,50 грн.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанцій помилковими, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач самостійно визначив податкове зобов'язання з податку на додану вартість за квітень 2007 р. у сумі 23 125,00 грн. та відобразив його у відповідній декларації від 18.05.2007 р. № 34613.

З висновків акта та, прийнятого на його підставі податкового повідомлення-рішення від 16.07.2007 р. № 00266316540/0 вбачається, що штрафні (фінансові) санкції до позивача у сумі 2 312,50 грн., застосовано за затримку останнім на 1 календарний день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Позивач на обґрунтування правомірності своєї позиції посилається на приписи підпункту «а»підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яким регулюється строк подачі податкової декларації за базовий податковий (звітний) період та на приписи підпункту 4.1.5 пункту 4.1 статті 4 цього ж Закону, яким регулюється порядок визначення строку подання податкової декларації у випадку, коли останній день цього строку припадає на вихідний або святковий день.

Аналізуючи вказані норми Закону, підприємство, з висновками якого погодилися і суди попередніх інстанцій, дійшли висновку, що останній -10 календарний день сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, який є наступним за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації, припав на 31.05.2012 р.

Така позиція, позивача та судів першої та апеляційної інстанцій, ґрунтується на тому, що останнім днем граничного строку подання податкової декларації з податку на додану вартість, а саме 20.05.2007 р. було вихідним днем, що, на їх думку, вимагало застосування, при розрахунку останнього дня сплати узгодженого податкового зобов'язання, приписів підпункту 4.1.5 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме у частині перенесення останнього дня строку подання податкової декларації, який припав на вихідний на наступний за вихідним операційний (банківський) день.

А відтак, позивач, переніс останній день строку подання податкової декларації з 20.05.2012 р. на 21.05.2012 р. та визначив, що граничним строком сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість буде 31.05.2012 р. та в цей же день здійснив відповідну оплату.

Однак, відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

З буквального аналізу викладеної норми, вбачається, що десять календарних днів, протягом яких позивач зобов'язаний сплатити узгоджену суму податкового зобов'язання, та які регламентовані підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», починають свій відлік з останнього дня відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону, тобто з наступного календарного дня після 20 числа, яке іде за наступним останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Отже, при розрахунку останнього дня десятиденного строку для сплати узгодженого податкового зобов'язання слід враховувати лише граничні строки передбачені підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону без врахування приписів, передбачених підпунктом 4.1.5 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Підсумовуючи викладене, суд касаційної інстанції зазначає, що розраховуючи останній день сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, платник податків повинен брати до уваги граничний строк, подання податкової декларації, тобто 20 календарний день, наступний за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (незважаючи при цьому попадає цей день на вихідний чи святковий день) та від нього вести відлік десяти календарних днів, передбачених підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Коли ж мова іде, про визначення граничного строку подання податкової декларації, платник податків зобов'язаний керуватися приписами підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а також приписами підпункту 4.1.5 пункту 4.1 статті 4 цього ж Закону, який, як зазначалось вище, регулює випадки обрахунку строків подання податкової декларації, якщо останній день такого строку припадає на вихідний або святковий день.

Оскільки у даній справі розглядається питання законності застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання, а не за порушення граничних строків подання податкової декларації, то останнім днем строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання є 30.05.2012 р. (відлік проведено з врахуванням того, що граничним днем подання декларації було 20.05.2012 р., а не 21.05.2012).

А відтак, ДПІ у м. Ужгороді законно прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.07.2007 р. № 00266316540/0, яким застосовано до КП«Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2 312,50 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Частиною другою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки податковим органом не надано документального підтвердження понесення ним судових витрат, то підстав вирішення питання щодо розподілу судових витрат немає.

Керуючись ст. 94, ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 229, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді задовольнити.

2. Постанову Господарського суду Закарпатської області від 12.03.2008 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2009 р. у справі № 14/315 (22-а-7042/08) скасувати.

У позові відмовити.

3. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Шипуліна Т.М.