Постанова № 27614173, 16.11.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2012 р. Справа № 5023/3573/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Кравець Т.В., суддя Шутенко І.А.,

при секретарі Міракові Г.А.

за участю представників:

ТОВ «НІКО ІНВЕСТ»- не з'явився,

ПАТ «УкрСиббанк» - Брагіної А.В. (дов. б/н від 03.01.2012р.)

ТОВ «Дніпровська Лагуна» - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО ІНВЕСТ»(вх. № 3295Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 03.10.2012 року у справі №5023/3573/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО ІНВЕСТ», м. Київ

до 1) Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», м Харків

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська Лагуна», м. Київ

про визнання недійсними пунктів договору поруки

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НІКО ІНВЕСТ»звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просило визнати недійсним п.1.1 договору поруки №11106635000-пор/Н від 12.01.2007 року в частині, що стосується відповідальності поручителя по зобов'язанням, які можуть виникнути у майбутньому та п.1.6 договору поруки №11106635000 пор/ССК від 12.01.2007 року в частині можливості зміни розміру зобов'язань у більшу сторону.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.10.2012 року у справі №5023/3573/12 (суддя Светлічний Ю.В.) залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровська лагуна»у якості другого відповідача. У задоволенні позову відмовлено повністю.

Позивач із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду м. Києва по справі №5023/3573/12 від 03.10.2012 року повністю і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ «НІКО ІНВЕСТ».

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що спірні умови договорів порушують законні права поручителя, оскільки передбачають можливість його відповідальності по новим зобов'язанням боржника, які можуть виникнути у майбутньому, а також можливість збільшення об'єму існуючого зобов'язання без його згоди, що, на думку апелянта, суперечить положенням ч.1 ст. 559 Цивільного кодексу України, а тому відповідно ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України підлягають визнанню недійсними.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Кравець Т.В., суддя Крестьянінов О.О.) від 25.10.2012 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її розгляд на 13.11.2012 року.

У зв'язку з відпусткою судді Фоміної В.О. розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 12.11.2012 року для розгляду справи було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Кравець Т.В., суддя Шутенко І.А.

12.11.2012 року до Харківського апеляційного господарського суду від 2-го відповідача надійшла телеграма, в якій він просить відкласти розгляд справи у зв'язку з неможливістю присутності представника ТОВ «Дніпровська Лагуна»на слуханні даної справи (вх.№8766).

Також, 12.11.2012 року до Харківського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку знаходженням юриста ТОВ «НІКО ІНВЕСТ»на лікарняному.

У судовому засіданні 13.11.2012 року представник ПАТ «УкрСиббанк» заперечував проти доводів викладених в апеляційній скарзі, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області у справі №5023/3573/12 від 03.10.2012 року - без змін. Вважав можливим розгляд справи без присутності представників позивача та другого відповідача.

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились.

Колегія суддів, розглянувши клопотання ТОВ «НІКО ІНВЕСТ»та ТОВ «Дніпровська Лагуна» про відкладення розгляду справи, вважає їх необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки викладені у клопотаннях обставини в порушення вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не підтверджені належними та допустимими доказами. Окрім того, викладена в апеляційній скарзі позиція позивача за своїм змістом майже не відрізняється від доводів викладених у його позові. Тому, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи без участі належним чином повідомлених про місце та час розгляду справи представників позивача та другого відповідача за наявними у справі матеріалами.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.01.2007 року між ТОВ «НІКО ІНВЕСТ», АКІБ «УкрСиббанк»(змінено організаційно-правову форму на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») та ТОВ «Столична суднобудівна верф»був укладений договір поруки №11106635000-пор/Н на забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору №11106635000 від 12.01.2007 року, укладеному між АКІБ «УкрСиббанк»та ТОВ «Столична суднобудівна верф».

Відповідно додаткової угоди №1 від 25.04.2007 року до договору поруки №11106635000-пор/Н від 12.01.2007 року, укладеної між ТОВ «НІКО ІНВЕСТ», АКІБ «УкрСиббанк»та ТОВ «Дніпровська лагуна»: назва ТОВ «Столична суднобудівна верф»було змінено на ТОВ «Дніпровська лагуна»; а також викладено п.1.1 договору поруки №11106635000-пор/Н від 12.01.2007 року в новій редакції, згідно якої ТОВ «НІКО ІНВЕСТ», як поручитель за зазначеним договором, зобов'язується перед АКІБ «УкрСиббанк»відповідати за невиконання ТОВ «Дніпровська лагуна»усіх його зобов'язань перед АКІБ «УкрСиббанк», що виникли з кредитного договору N11106635000 від 12.01.2007 року в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Додатковою угодою N4 від 25.12.2009 року було доповнено кредитний договір N11106635000 від 12.01.2007 року пунктом.1.6 наступної редакції: «1.6. Сторони ознайомлені з усіма умовами договору (ів), що обумовлюють основне зобов'язання, в тому числі стосовно можливості зміни розміру зобов'язань у більшу та /або меншу сторону, строку і порядку його виконання забезпеченого договором та/або договорами. Сторони досягли згоди відносно розміру, строку і порядку виконання зобов'язань, що забезпечуються відповідно до цього Договору, розуміючи при цьому можливість зміни розміру зобов'язань у більшу та/або меншу сторону, строку і порядку його виконання у випадках, передбачених умовами договору(ів), що обумовлюють основне зобов'язання. Сторони підтверджують, що згідно цього Договору забезпечуються також і розмір зобов'язань, строк і порядок їх виконання, який може бути змінено відповідно до умов вищевказаних договору(ів), що обумовлюють основне зобов'язання».

Вказані додаткові угоди є невід'ємними частинами кредитного договору N11106635000 від 12.01.2007 року

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою , гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Частиною першою ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. За положеннями ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

Матеріалами справи встановлено, що договір поруки №11106635000-пор/Н від 12.01.2007 року та відповідні додаткові угоди до нього підписані та скріплені печатками АКІБ «УкрСиббанк»(ПАТ «УкрСиббанк»), ТОВ «Столична суднобудівна верф»(ТОВ «Дніпровська Лагуна») та ТОВ «НІКО ІНВЕСТ».

Положення частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлюють, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ().

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»роз'яснив, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. При цьому, суд повинен встановити наявність тих обставин з якими закон пов'язує настання певних юридичних наслідків.

Відповідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставами для визнання правочину недійсним, зокрема, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1-3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).

Позивач в обґрунтування позову та апеляційної скарги посилається на невідповідність п.1.1 договору поруки №11106635000-пор/Н від 12.01.2007 року в частині, що стосується відповідальності поручителя по зобов'язанням, які можуть виникнути у майбутньому та п.1.6 договору поруки №11106635000 пор/ССК від 12.01.2007 року в частині можливості зміни розміру зобов'язань у більшу положенням ч.1 ст. 559 Цивільного кодексу України, згідно якої порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Однак, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки по-перше, апелянтом не доведено фактів припинення забезпеченого порукою зобов'язання, а також зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок якого збільшився обсяг його відповідальності. А, по-друге, навіть за умовної наявності таких обставин, їх правовими наслідками закон визначає припинення поруки, але не її недійсність.

Тому, апеляційний господарський суд погоджується із висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу ТОВ «НІКО ІНВЕСТ»слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 03.10.2012 року у справі №5023/3573/12 - без змін.

Керуючись статтями 85, 91, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО ІНВЕСТ»залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 03.10.2012 року у справі №5023/3573/12 залишити без змін.

Повний текст постанови підписаний 14.11.2012р.

Головуючий суддя О.О. Крестьянінов

Суддя Т.В. Кравець

Суддя І.А. Шутенко