Постанова № 27614174, 19.11.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2012 р. Справа № 5023/1646/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

прокурора - Фокун С.О.

позивача - Радченко Є.В.

відповідача - не з"явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2982 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 23.05.12 у справі

за позовом Заступника прокурора Дзержинського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків,

до Приватного підприємства "НВ-Інвест"

про стягнення 47010,10 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор звернувся до господарського суд першої інстанції з позовом до відповідача, в якому просив (з урахуванням уточнень до позовної заяви) стягнути з відповідача на користь позивача орендну плату за користування земельною ділянкою в сумі 106228,66 грн., штрафні санкції у розмірі 2650,81 та пеню в сумі 94,62 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.05.2012 року (суддя Рильова В.В.) позов задоволено.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищенаведене рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Прокурор в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду -без змін.

Представник позивача у відзиві та в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, провис залишити її без задоволення, а а оскаржуване рішення місцевого господарського суду -без змін.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

05.12.2006р. між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар), на підставі рішення XLI сесії Харківської міської ради IV скликання від 14.10.05 року за № 196/05 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та експлуатації об'єктів", було укладено договір оренди землі (зареєстрований за № 140767100075 від 16.07.2007р.). Відповідно до умов даного договору відповідачу було передано в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, загальною площею 0,2471 га, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, ріг вул. Херсонської, для будівництва та подальшої експлуатації супермаркету з гостьовою автостоянкою.

Факт передачі орендованої земельної ділянки підтверджується Актом приймання - передачі земельної ділянки від 20.07.2007р. (арк. спр. 39).

Пунктом 8 договору встановлено, що даний договір укладено строком: на період будівництва до 01.12.2008р. (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації), на період експлуатації до 01.12.2030р.

Відповідно до п.9 договору, орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Державного казначейства у Харківській області. Розмір орендної плати за земельну ділянку згідно з розрахунком №2090/9 від 18.11.2009р. на період експлуатації - з 31.12.2011р. на рік становить 5,6% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки і складає 351067,85грн., або в місяць - 29255,65грн. (відповідно до п.9 додаткової угоди до договору оренди землі від 28.12.2009р., арк. спр. 32).

Прокурор та позивач вказують на те, що обов'язки, передбачені договором, орендодавець виконує не в повному обсязі, а саме, в порушення п.п. 9, 11 Договору, ст. 21 Закону України "Про оренду землі", п. 1 ст. 792 ЦК України, згідно яких він зобов'язаний орендну плату за ділянку сплачувати рівними частками щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного податкового місяця, не сплачує орендну плату, починаючи з грудня 2011р. по квітень 2012р., включно, внаслідок чого сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 106228,66грн.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме пояснень, наданих відповідачем Прокурору Дзержинського району м. Харкова 30.03.2012р. (арк. спр. 41-42), відповідач зазначає, що у зв'язку із скрутним фінансовим становищем на підприємстві відповідача, починаючи з грудня 2011 року не було коштів для оплати оренди землі.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що з матеріалів справи вбачається, що відповідачем порушено умови Договору в частині сплати орендної плати, місцевий господарський суд правомірно визнав вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 106228,66грн. заборгованості з орендної плати за період з вересня грудня 2011року по квітень 2012року обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. ст. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Проте, частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки, встановлений законом, може бути змінено у договорі.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За прострочення внесення орендної плати, прокурором було заявлено до стягнення з відповідача 94,62грн. пені та штраф у розмірі 2650,81грн. (податкові повідомлення-рішення №0006311503 від 26.12.2011р. в сумі 659,97грн., №0000771503 від 07.02.2012р. в сумі 661,93грн. та №0000781503 від 07.02.2012р. в сумі 1328,91грн.).

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, позовні вимоги в частині 94,62грн. пені та штраф у розмірі 2650,81грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує, що станом на 31.11.2011 року, нежитлові приміщення будівлі, що розташована на спірній земельній ділянці, належали на праві власності не тільки відповідачеві, а й фізичним особам, які знаходяться на обліку платників земельного податку, проте частка, яка підлягає сплаті за оренду земельної ділянки відповідача досі не визначена.

Колегія суддів не приймає такі доводи відповідача, оскільки станом на день розгляду справи Договір оренди земельної ділянки не розірвано, не визнано недійсним, а тому відповідач не звільняється від виконання обов'язків за договором -у тому числі і щодо обов'язку сплати орендної плати.

Щодо доводів апеляційної скарги про неналежне повідомлення відповідача про дату, час ті місце проведення судового засідання місцевого господарського суду, колегія суддів зазначає, що ці доводи спростовуються наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 23.05.2012 року залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 19.11.2012 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Медуниця О.Є.