Постанова № 27614166, 21.11.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2012 р. Справа №5023/3934/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В., судя Білецька А.М., суддя Гетьман Р.А.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача -Табачковська М.О., дов. №130 від 27.08.12р., Лисенко А.В., дов. №130 від 27.08.12р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Колективного підприємства "Альянс", м. Сімферополь (вх. №3185 Х/3-10)

на рішення господарського суду Харківської області від 25.09.2012р. у справі №5023/3934/12 (суддя Доленчук Д.О.)

за позовом Колективного підприємства "Альянс", м. Сімферополь

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амкріс", м. Харків

про визнання недійсним договору,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2012р. позивач - Колективне підприємство "Альянс", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом та, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив визнати недійсним укладений між Колективним підприємством "Альянс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Амкріс" договір поставки № 796 від 08.07.2011 р..

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.09.2012р. у справі №5023/3934/12 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Позивач з рішенням господарського суду Харківської області від 25.09.2012р. у справі №5023/3934/12 не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, заявник апеляційної скарги наголошує на тому, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджені обставини справи, а саме, судом не було враховано, що станом на час подання позовної заяви відповідач умови п.2.4. договору не виконав, оплату не провів, підставу невиконання вимог договору належним чином не повідомив.

Відповідач, ТОВ "Амкріс", у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду Харківської області від 25.09.2012 р. просить залишити без змін. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції вважає законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства.

12.11.2012р. від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі. В клопотанні представник позивача також зазначив, що підтримує вимоги апеляційної скарги в повному обсязі.

Враховуючи, що всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте позивач не скористався своїм правом, передбаченим статтею 22 ГПК України щодо участі в судовому засіданні та враховуючи, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів вважає можливим розглянути справу по суті за відсутністю представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення та заслухавши представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 08.07.2011р. Колективне підприємство "Альянс" (Продавець) уклало з ТОВ "Амкріс" (Покупець) правочин у вигляді договору поставки №796. Відповідно до п.1.1. договору позивач зобов'язався продати, а відповідач прийняти та оплатити 580 кг цезію вуглекислого «ЧДА». Згідно п. 2.3. договору загальна сума договору складає 156600,00 грн. у т.ч. ПДВ 26100,00 грн. Відповідно до пункту 2.4. договору встановлено 100% передплату, а п. 3.1. договору було передбачено, що доставка товару здійснюється позивачем на протязі 5 днів з моменту отримання грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2., 5.3. договору здача-прийомка продукції здійснюється уповноваженими представниками позивача та відповідача, товар вважається прийнятим по кількості - відповідно накладної, а по якості - відповідно паспорту, при цьому, датою передачі вважається дата оформлення товарної накладної.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає про те, що відповідачем не виконані вимоги п.2.4. укладеного договору, яким було передбачено, що покупець здійснює 100% передплату на підставі даного договору та рахунку, виставленого продавцем. Позивач вважав, що відповідачем зазначені вимоги п.2.4. не були виконані, що і стало підставою звернення його до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору №796 від 08.07.2011р..

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов зазначеного договору, позивач передав відповідачу 580 кг цезію вуглекислого "чда" на загальну суму 156600,00 грн., у т.ч. ПДВ 26100,00 грн., факт передачі чого підтверджено видатковою накладною № 1306 від 19.08.2011 р. та довіреністю № 00000419 від 17.08.2011 р., Якість відвантаженого товару була підтверджена паспортом на партію №437.

Факт перерахування грошових коштів за продукцію підтверджується платіжними дорученнями від 15.08.2011 р. №344 на суму 48600,00 грн., від 16.08.2011 р. №349 на суму 18900,00 грн., від 16.08.2011 р. №965 на суму 48600,00 грн. , від 17.08.2011 р. №969 на суму 40500,00 грн.

Крім того, позивачем були видані відповідачу податкові накладні від 15.08.2011 р. № 113 на суму 48600,00 грн., від 16.08.2011 р. № 122 на суму 67500,00 грн. та від 17.08.2011 р. № 136 на суму 40500,00 грн.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що виписуючи відповідачу податкові накладні щодо фактичної передачі товару за видатковою накладною від 19.08.2011 № 1306 на суму 156600,00 грн., у т.ч. ПДВ - 26100,00 грн., позивач підтвердив факт оплати за вказаний товар.

Так, поставлений позивачем товар - цезій вуглекислий "чда"у кількості 580 кг на суму 156600,00 грн. був переданий відповідачем ТОВ "СП "Технопром" у давальницьку переробку на підставі договору № 58 від 15.08.2011 р., який було укладено між відповідачем та ТОВ "СП "Технопром".

Зазначені обставини підтверджуються накладною на передачу в давальницьку переробку від 19.08.2011 р. № 0000331-1 та довіреністю від 19.08.2011 р. № 44, накладними та актами на повернення з переробки, а саме:

- видаткова накладна № РН-0000061 та акт №4/д від 11.10.2011 р.;

- видаткова накладна № РН-0000063 та акт №5/д від 18.10.2011 р.;

- видаткова накладна № РН-0000068 та акт №9/д від 02.11.2011 р.;

- видаткова накладна № РН-0000074 та акт №13/д від 28.11.2011 р.;

- видаткова накладна № РН-0000015 та акт №1/д від 12.03.2012 р.;

- видаткова накладна № РН-0000016 та акт №2/д від 15.03.2012 р.;

- видаткова накладна № РН-0000017 та акт №3/д від 19.03.2012 р.

Крім цього, фактичне перевезення з давальницької переробки підтверджується товарно-транспортними накладними №31 від 11.10.11 р.; №32 від 18.10.11 р.; №35 від 02.11.2011 р.; №39 від 28.11.11 р ; № 5601595 від 12.03. 12 р.; № 5601711 від 15.03.12 р.; та №54 від 19.03.2012 р.

Колегія суддів зазначає, що ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст.638 ЦК України також встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Крім того, ч.3 ст. 180 Господарського кодексу визначено, що до будь-якого господарського договору мають бути включені такі умови -предмет, ціна та строк дії договору.

Дослідженням умов укладеного сторонами договору поставки №796 від 08.07.2011р. встановлено, що сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, а саме сторони дійшли згоди щодо предмету, ціни, якості, кількості продукції, обумовили відповідальність сторін та строк дії договору. Даний договір підписано сторонами у добровільному, двосторонньому порядку.

Відповідно до приписів ст. 215 ЦК України правовою підставою недійсності правочину є факт недодержання однією стороною чи всіма сторонами вимог, встановлених частина- ми 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. За ступенем недійсності правочину всі правочини поділяють ся на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення (нікчемні) та відносно недійсні (оспорю вані), які можуть бути визнані недійсними, але за певних умов.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Сторони досягли згоди з істотних умов щодо передачі, прийняття та оплати за товар.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В апеляційній скарзі позивач наполягає на тому, що відповідачем не виконані вимоги п.2.4. укладеного договору, яким було передбачено, що покупець здійснює 100% передплату на підставі даного договору та рахунку, виставленого продавцем.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком, оскільки матеріалами справи підтверджується, що що ТОВ "Амкріс" виконало свої обов'язки перед Колективним підприємство "Альянс" за спірним договором належним чином, що підтверджується даними бухгалтерського та податкового обліку, розрахунковими документами щодо оплати отриманого товару та товарно-транспортними накладними, що підтверджують повернення товару з давальницької переробки.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що договір № 796 від 08.07.2011 р. не може бути визнаний судом недійсним, оскільки він повністю відповідає вимогам законодавства та направлений на настання реальних наслідків, що полягають в отриманні доходів від здійснення господарської діяльності, у зв'язку з чим вважає, що судом першої інстанції правомірно було відмовлено у задоволенні позовних вимог.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає вимоги позивача позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, а доводи останнього, наведені ним в апеляційній скарзі про порушення судом норм матеріального та процесуального права не узгоджуються з наявними у справі матеріалами та спростовуються нормами чинного законодавства. У зв'язку з цим, колегія суддів вважає рішення господарського суду Харківської області від 25.09.2012р. у справі №5023/3934/12 таким, що прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи позивача з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

Таким чином, враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Колективного підприємства "Альянс", м. Сімферополь залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 25.09.2012р. у справі №5023/3934/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в двадцятиденний термін.

Повний текст постанови підписано 21.11.2012р.

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гетьман Р.А.