Постанова № 27612528, 20.11.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2012 р. Справа № 5023/1993/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Панової І.Ю.,суддів:Коваленка В.М., Хандуріна М.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 03.10.2012у справі господарського суду№ 5023/1993/12 Харківської області за заявоюПриватного акціонерного товариства "Український страховий капітал"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Харківський інститут підготовки кадрів"про визнання банкрутом,розпорядник майнаарбітражний керуючий Івлєва Н.А.,за участю представників сторін:

ПАТ "Укрсоцбанк" -Гіленко А.М. (дов. 07.12.2011),

ПрАТ "Український страховий капітал" -Основін О.О. (дов. від 21.09.2012),

встановив:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.05.2012 за заявою Приватного акціонерного товариства "Український страховий капітал" порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Харківський інститут підготовки кадрів" за загальною процедурою, визначеною Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.08.2012 (суддя Міньковський С.В.) відмовлено Публічному акціонерному товариству (ПАТ) "Укрсоцбанк" у включенні до реєстру вимог кредиторів вимог в сумі 13 670 166,95 грн. Включено до першої черги реєстру вимог кредиторів ТОВ "Харківський інститут підготовки кадрів" судові витрати в сумі 1113,00 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.10.2012 (колегія суддів у складі: Здоровко Л.М. -головуючий, Плахов О.В., Шутенко І.А.) ухвалу господарського суду Харківської області від 29.08.2012 залишено без змін.

В касаційній скарзі ПАТ "Укрсоцбанк" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 03.10.2012 та ухвалу суду першої інстанції від 29.08.2012 та прийняти нове рішення, яким внести вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" у сумі 13 670 166,95 грн. до першої черги задоволення вимог кредиторів як вимоги забезпечені заставою (іпотекою). В обґрунтування посилається на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 14, 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрута", ст.ст. 543, 554 ЦК України, ст.ст. 33 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 34, 43 ГПК України.

Переглянувши в касаційному порядку прийняті у справі судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 14 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обґрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд.

З матеріалів справи вбачається, що оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ "Харківський інститут підготовки кадрів" опубліковане в газеті "Голос України" від 17.07.2012.

В межах строку, встановленого ст. 14 Закону до господарського суду звернулося ПАТ "Укрсоцбанк" із заявою (з урахуванням уточнень до заяви), в якій просить включити вимоги ПАТ до першої черги задоволення вимог кредиторів в сумі 13 670 166,95 грн. як вимоги забезпечені іпотекою, та вимоги на суму 1 113,00 грн. судових витрат.

Як на підставу своїх вимог посилається на:

- договір кредиту № 820/1-27/21-02-8/003 від 28.01.08, укладений між ПАТ "Укрсоцбанк" та ТОВ "УСК-Інвест", відповідно до умов якого ТОВ "УСК-Інвест" отримало грошові кошти в сумі 3 600 000,00 грн. В забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту між ПАТ "Укрсоцбанк" (іпотекодержатель) та ТОВ ТОВ "Харківський інститут підготовки кадрів" (іпотекодавець) укладено іпотечний договір №820/3-27/21-02-8/12 від 29.01.08, згідно якого іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання зобов'язань позичальником (ТОВ "УСК-Інвест") нерухоме майно;

- Генеральний договір про надання кредитних послуг №820/1/02-8/018 від 22.05.08, укладений - між ПАТ "Укрсоцбанк" та ТОВ "Інвестиційно-Будівельною фірмою "ВБК", відповідно до умов якого ТОВ "ІБФ "ВБК" отримало грошові кошти в сумі 2 750 000,00 грн. зі сплатою відсотків річних у розмірах, визначених додатковими угодами, але не більше 20,5% в гривні та 15% в доларах США. На підставі Додаткової угоди №1 до Генерального договору надання кредиту здійснюється в межах максимального ліміту заборгованості в сумі 544500,00 дол. США зі сплатою 14% річних не пізніше 21.05.09. В забезпечення виконання зобов'язань за Генеральним договором між ПАТ "Укрсоцбанк" (іпотекодержатель) та ТОВ "Харківський інститут підготовки кадрів" (іпотекодавець) укладено іпотечний договір № 820/2/02-8/198 від 22.05.08, згідно якого іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання зобов'язань позичальником (ТОВ ТОВ "Інвестиційно-Будівельною фірмою "ВБК") нежитлові приміщення.

Місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, відмовили ПАТ "Укрсоцбанк" у включенні до реєстру вимог кредиторів вимоги в сумі 13 670 166,95 грн. При цьому суди виходили з того, що вимоги банку не мають грошового зобов'язання в розумінні ст. 1 Закону, оскільки вимоги банку в сумі 13 670 166,95 грн. ґрунтуються на договорах іпотеки № 820/3-27/21-02-8/12 від 29.01.08 та № 820/2/02-8/198 від 22.05.08.

В ст. 15 Закону закріплено, що у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів.

Виходячи зі змісту статей 14, 15 Закону кредитор, звертаючись до господарського суду з заявою з грошовими вимогами про визнання кредитором боржника самостійно визначає розмір кредиторських вимог, а також надає документи, в підтвердження вказаних вимог .

Тобто, виходячи з викладеного, обов'язок надання правового аналізу обґрунтованості чи безпідставності подання грошових вимог кредиторів до боржника, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя у справах про банкрутство.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що у попередньому судовому засіданні господарський суд, що здійснює правосуддя у справах про банкрутство, зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника, що подані протягом тридцяти денного строку після публікації оголошення, незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником.

Зважаючи на приписи ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Кредитори, виходячи з вимог ч. 1 ст. 14 спеціального Закону, повинні довести свої грошові вимоги відповідними документами (рішеннями суду, відповідями на претензію, договорами, актами звірок,первинними товарно-транспортними накладними та ін.), тобто, факти наявності грошових зобов'язань боржника повинні бути встановлені господарським судом, як за розміром так і за суттю.

Відповідно до ст. 1 Закону грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Так, з матеріалів справи вбачається, та не заперечується ПАТ "Укрсоцбанк", що 29.01.08 між ПАТ "Укрсоцбанк" (іпотекодержатель) та ТОВ ТОВ "Харківський інститут підготовки кадрів" (іпотекодавець) укладено іпотечний договір № 820/3-27/21-02-8/12 іпотекодержателю у якості забезпечення виконання зобов'язань позичальником (ТОВ "УСК-Інвест") нерухоме майно: нежитлові приміщення: підвалу № 1-8, першого поверху № 1-74, другого поверху № 1-33, площею 2694,4 кв.м. в літері "А-2"; нежитлові будівлі літери "А-1", "Ж-1", "В-1", "И-1", "Е-1", "Д-1", "Б-1", "Г-1", площею 327,1 кв.м., загальною площею 3021,5 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 4-А.

22.05.08, в забезпечення виконання зобов'язань за Генеральним договором про надання кредитних послуг № 820/1/02-8/018 від 22.05.08, укладений - між ПАТ "Укрсоцбанк" та ТОВ "Інвестиційно-Будівельною фірмою "ВБК", між ПАТ "Укрсоцбанк" (іпотекодержатель) та ТОВ "Харківський інститут підготовки кадрів" (іпотекодавець) укладено іпотечний договір № 820/2/02-8/198, відповідно до умов якого іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання зобов'язань позичальником (ТОВ ТОВ "Інвестиційно-Будівельною фірмою "ВБК") нежитлові приміщення: підвалу № 1-8, першого поверху № 1-74, другого поверху № 1-33, площею 2694,4 кв.м. в літері "А-2"; нежитлові будівлі літери "А-1", "Ж-1", "В-1", "И-1", "Е-1", "Д-1", "Б-1", "Г-1", площею 327,1 кв.м., загальною площею 3021,5 кв.м., що розташові за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 4-А.

Колегія суддів зазначає, що необхідною ознакою набуття статусу кредитора у справі про банкрутство, виходячи з вимог п.п. 3, 7 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є наявність саме зобов'язань грошового, тобто фінансового характеру. Правові підстави для визнання у справі про банкрутство вимог кредиторів, які ґрунтуються на договорах майнової поруки відсутні.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про заставу" застава -це спосіб забезпечення зобов'язань.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 583 ЦК України заставодавцем може бути боржник або третя особа ( майновий поручитель).

Згідно з ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека -вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким, іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Майновий поручитель, виходячи з вимог ст. 583 ЦК України, є суб'єктом такого виду забезпечення виконання основного зобов'язання, як застава.

ЦК України, Законом України "Про іпотеку" не передбачено солідарного обов'язку боржника за основним зобов'язанням та майнового поручителя, в зв'язку з чим, до майнового поручителя не може бути застосовані норми ст.543 ЦК України, згідно якої, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Отже, договір іпотеки не породжує у іпотекодавця грошових зобов'язань перед іпотекодержателем, останній має право, в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Таким чином, враховуючи положення ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що іпотекодержатель не є кредитором боржника в розумінні зазначеної статті, а тому вимоги банку у сумі 13 670 166,95 грн. не підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів боржника.

За таких обставин, твердження касаційної скарги про помилковість висновків суду апеляційної інстанції та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у касаційному провадженні, в зв'язку з чим судовою колегією не приймаються до уваги.

Поряд з цим колегія суддів зазначає, що, спеціальні норми Закону про банкрутство передбачають особливості задоволення вимог кредиторів, що забезпечені заставою. Відповідно до норм ч. 2 ст. 26 Закону майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що норми розділу 111 "Ліквідаційна процедура" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо порядку реалізації майна банкрута, що включено до складу ліквідаційної маси, у тому числі, заставного майна, в ліквідаційної процедурі та механізму погашення грошових вимог, а також черговості задоволення вимог кредиторів банкрута, мають пріоритетне значення і є спеціальними для правовідносин, що стосуються реалізації майна, що належить банкруту.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції та не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.10.2012 у справі № 5023/1993/12 залишити без змін.

Головуючий Панова І.Ю.

Судді Коваленко В.М.

Хандурін М.І.