Постанова № 27612484, 19.11.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2012 р. Справа № 5013/101/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКота О.В.суддівКролевець О.А. Попікової О.В. за участю представників: від прокуратури:Ходаківський М.П. -за посв. від 01.08.2012р. № 000607від позивача-1:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)від позивача-2:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)від відповідача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Малого приватного підприємства "Лад"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.07.2012р.у справі№ 5013/101/12 господарського суду Кіровоградської областіза позовомКременчуцького міжрайонного екологічного прокурора в інтересах держави в особі: 1. Світловодської міської ради Кіровоградської області 2. Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Черкаській областідоМалого приватного підприємства "Лад"простягнення 14 758,80 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Кременчуцький міжрайонний екологічний прокурор (далі -прокурор) в інтересах держави в особі Світловодської міської ради Кіровоградської області (далі -позивач-1) та Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Черкаській області (далі - Держрибохорона у Черкаській області, позивач-2) звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовом до Малого приватного підприємства "Лад" (далі -відповідач, МПП "Лад") про стягнення 14 758,80 грн. збитків, завданих рибному господарству України внаслідок незаконного вилову риби.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 30.03.2012р. (суддя Кабакова В.Г.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано приписами статті 1166 Цивільного кодексу України, статей 1, 2, 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статті 3 Закону України "Про тваринний світ", положеннями Правил промислового рибальства в рибогосподарських водних об'єктах України, затверджених наказом Державного комітету рибного господарства України від 18.03.1999р. № 33, Тимчасового порядку ведення рибного господарства і здійснення рибальства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.1996р. № 1192, Інструкції про порядок спеціального використання риби та інших водних живих ресурсів, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України та Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 11.11.2005р. № 623/404, Методики розрахунку збитків, заподіяних рибному господарству внаслідок порушень правил рибальства та охорони водних живих ресурсів, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України та Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 12.07.2004р. № 248/273, з огляду на недоведеність прокурором повного складу цивільного правопорушення, як необхідної підстави для покладення на відповідача цивільної відповідальності у вигляді відшкодування збитків, заподіяних державі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.07.2012р. (головуючий суддя Верхогляд Т.А., судді Білецька Л.М., Тишик І.В.) рішення господарського суду Кіровоградської області від 30.03.2012р. скасовано, позов задоволено повністю.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов у даній справі, апеляційний суд виходив з того, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується вина відповідача у заподіянні збитків, заявлених до стягнення, Крім того, суд апеляційної інстанції погодився з доводами прокурора та позивача-2 стосовно застосування скороченої формули при розрахунку заподіяних збитків.

Не погодившись з постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема статті 1166 Цивільного кодексу України, статей 42, 34, 35, 43 Господарського процесуального кодексу України, положень Тимчасового порядку ведення рибного господарства і здійснення рибальства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.1996р. № 1192, Методики розрахунку збитків, заподіяних рибному господарству внаслідок порушення правил рибальства та охорони водних живих ресурсів, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України та Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 12.07.2004р. № 248/273. При цьому, скаржник наголошує на тому, що вина відповідача (його працівників) у заподіянні збитків не встановлена з огляду на прийняту Апеляційним судом Кіровоградської області постанови від 29.12.2010р. Крім того, скаржник стверджує, що господарський суд апеляційної інстанції прийняв в якості доказу завданих збитків розрахунок, який не відповідає положенням Методики розрахунку збитків, заподіяних рибному господарству внаслідок порушення правил рибальства та охорони водних живих ресурсів, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України та Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 12.07.2004р. № 248/273.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, згідно з наказом Державного комітету рибного господарства України від 21.12.2009р. № 550 "Про розподіл лімітів на квоти спеціального використання водних живих ресурсів загальнодержавного значення у 2010 році", Малому приватному підприємству "Лад" на 2010 рік виділена квота для здійснення промислу у Кременчуцькому водосховищі водних живих ресурсів, у тому числі риби сома у розмірі 0,1 тонни, що підтверджується повідомленням № 17К-44.

Судами попередніх інстанцій з'ясовано, що 15.10.2010р. Держрибохороною у Черкаській області проведено перевірку приймального пункту МПП "Лад", в результаті якої виявлено порушення пункту 6.1.1. Правил промислового рибальства, а саме: перевищення обсягу вилову виділеної квоти по рибі сом на 23 кг. За наслідками перевірки складено акт від 15.10.2010р. перевірки приймального пункту, акт від 15.10.2010р. виявлення та вилучення свіжовиловленої риби сома в кількості 7 шт. вагою 23 кг., яку здано на РПП КСРП ТОВ "Дніпровське" згідно квитанції № 751, протокол від 15.10.2010р. № 025210 про адміністративне правопорушення відносно посадової особи відповідача -директора Потеряйко М.М. за порушення вимог частини 4 статті 85 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У відповідності до постанови Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29.12.2010р. у справі № 3-2990/10р. директора МПП "Лад" Потеряйка М.М. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 85 Кодексу України про адміністративні правопорушення (грубе порушення правил рибальства), накладено на вказану особу адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 510,00 грн., а також стягнуто з цієї особи на користь держави 184,00 грн. матеріальних збитків, завданих рибному господарстві.

Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 27.01.2010р. постанову Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29.12.2010р. скасовано, провадження у справі закрито на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративні правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

На підставі матеріалів проведеної перевірки позивачем-2 згідно положень Методики розрахунку збитків, заподіяних рибному господарству внаслідок порушень правил рибальства та охорони водних живих ресурсів, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України та Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 12.07.2004р. № 248/273, здійснено розрахунок розміру збитків, заподіяних незаконним вилученням водних живих ресурсів, який дорівнює 14 758,80 грн.

Відповідно до пункту 5.1. Правил промислового рибальства в рибогосподарських водних об'єктах України, затверджених наказом Державного комітету рибного господарства України від 18.03.1999р. № 33, промисел водних живих ресурсів здійснюється користувачами за плату в межах виділених їм у встановленому порядку квот за дозволами та талонами встановленого зразка, виданими їм державними органами рибоохорони.

У підпункті 6.1.1. пункту 6.1. Правил промислового рибальства в рибогосподарських водних об'єктах України визначено, що користувачі водних живих ресурсів зобов'язані при здійсненні промислу водних живих ресурсів здійснювати промисел згідно з Правилами, Режимами рибальства та іншими вимогами законодавства з питань охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів. Не перевищувати обсяги вилучення виділених їм квот водних живих ресурсів.

Згідно з пунктом 28 Тимчасового порядку ведення рибного господарства і здійснення рибальства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.1996р. № 1192, користувачі водних живих ресурсів зобов'язані, зокрема, дотримуватися встановлених лімітів (квот) вилучення (вилову, добування, збирання), правил рибальства, інших норм щодо використання водних живих ресурсів.

Відповідно до пункту 52 Тимчасового порядку ведення рибного господарства і здійснення рибальства, порушення вимог цього Тимчасового порядку та відповідних нормативних актів у галузі охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно із законодавством. Відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів несуть особи, винні у: незаконному вилученні об'єктів водних живих ресурсів із природного середовища; перевищенні лімітів і порушенні інших вимог використання водних живих ресурсів, передбачених законодавством; порушенні інших вимог, передбачених законодавством з питань охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів.

За приписами статті 63 Закону України "Про тваринний світ" порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу тягне за собою адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу несуть особи, винні в: порушенні правил використання об'єктів тваринного світу; незаконному вилученні об'єктів тваринного світу з природного середовища; перевищенні лімітів і порушенні інших встановлених законодавством вимог використання об'єктів тваринного світу. Законом може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, в порядку та розмірах, встановлених законодавством.

У відповідності до пунктів 54, 55 Тимчасового порядку ведення рибного господарства і здійснення рибальства підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати збитки, заподіяні ними внаслідок порушення вимог цього Тимчасового порядку, правил рибальства та інших нормативних і законодавчих актів з питань охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів, у порядку та розмірах, встановлених законодавством. Відшкодування збитків, заподіяних рибному господарству, здійснюється на підставі обчислених відповідно до затверджених в установленому порядку такс і методик нарахування збитків, а у разі їх відсутності - за фактичними витратами коштів на відтворення водних живих ресурсів.

Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Наказом Міністерства аграрної політики України та Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 12.07.2004р. № 248/273 затверджено Методику розрахунку збитків, заподіяних рибному господарству внаслідок порушень правил рибальства та охорони водних живих ресурсів (далі -Методика), яка призначена для розрахунку збитків, заподіяних рибному господарству України юридичними та фізичними особами (підприємцями), у тому числі іноземними, унаслідок незаконного (з порушенням правил рибальства і охорони водних живих ресурсів) добування або знищення запасів водних живих ресурсів у територіальних та внутрішніх водах, на континентальному шельфі та у виключній (морській) економічній зоні України.

За приписами пункту 1.4. Методики, збитки відшкодовуються, зокрема, у разі незаконного вилучення з водних об'єктів риби (на всіх стадіях розвитку), інших водних живих ресурсів.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Апеляційним господарським судом на підставі наявних в матеріалах справи доказах встановлено факт здійснення відповідачем в порушення вимог підпункту 6.1.1. пункту 6.1. Правил промислового рибальства в рибогосподарських водних об'єктах України, затверджених наказом Державного комітету рибного господарства України від 18.03.1999р. № 33, пункту 28 Тимчасового порядку ведення рибного господарства і здійснення рибальства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.1996р. № 1192, вилову риби з перевищенням обсягів вилучення відділених йому квот водних живих ресурсів, внаслідок чого державі було заподіяно шкоду в розмірі 14 758,80 грн.

При цьому, апеляційною інстанцією було дано належну оцінку тій обставині, що Апеляційний суд Кіровоградської області, скасовуючи постанову Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29.12.2010р. у справі № 3-2990/10р. та закриваючи провадження у справі на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративні правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу, не встановив відсутність у діях посадової особи МПП "Лад" вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 85 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -грубе порушення правил рибальства (вилов водних живих ресурсів у розмірах, що перевищують встановлені ліміти).

Таким чином, із встановлених апеляційним господарським судом обставин вбачається, що прокурором належним чином доведено наявність протиправної поведінки відповідача, яка полягає у здійсненні вилову водних живих ресурсів у розмірах, що перевищують встановлені ліміти виділеної йому квоти, наявність причинного зв'язку між такою поведінкою та заподіяною державі шкодою в розмірі 14 758,80 грн. В свою чергу, відповідач не довів відсутність в його діях вини у заподіянні шкоди. Окрім цього, судом апеляційної інстанції було встановлено обґрунтованість проведеного позивачем-2 розрахунку заподіяних збитків на підставі Методики розрахунку збитків, заподіяних рибному господарству внаслідок порушень правил рибальства та охорони водних живих ресурсів, затвердженої Наказом Міністерства аграрної політики України та Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 12.07.2004р. № 248/273.

Сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (стаття 43 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з обґрунтованими і законними висновками апеляційної інстанції стосовно наявності правових підстав для відшкодування завданих відповідачем збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог законодавства з питань охорони, використання та відтворення водних живих ресурсів, а відтак і для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В свою чергу, висновки місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційним судом обґрунтовано скасовано рішення першої інстанції та задоволено позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки суду апеляційної інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову і фактично зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому, перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в постанові, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційним судом в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваної постанови відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Малого приватного підприємства "Лад" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.07.2012р. у справі № 5013/101/12 залишити без змін.

Головуючий суддя О.В. Кот

Судді: О.А. Кролевець

О.В. Попікова