Ухвала суду № 27609638, 13.11.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2012 р.Справа № 1570/1508/2012

Категорія: 10.1 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І.

Одеський апеляційний адміністративний суду у складі колегії:

головуючого судді -Кравченко К.В.,судді -Градовського Ю.М.,судді -Вербицькій Н.В.при секретарі -Артеменко А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство»на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 травня 2012 року по справі за позовом Заступника Ізмаїльського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїл та Ізмаїльському районі Одеської області до приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство»про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2012 року заступник Ізмаїльського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі УПФ України в м. Ізмаїл та Ізмаїльському районі Одеської області (надалі - УПФУ) звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ПАТ «Українське Дунайське пароплавство»(надалі - відповідач) на користь УПФУ заборгованість у розмірі 99202,60 коп..

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідач має заборгованість перед УПФУ по відшкодовуванню витрати на виплату і доставку пільгових пенсій колишнім працівникам відповідача на загальну суму 99202,60 грн. за період з 01.05.2011 року по 01.01.2012 року.

Позиція відповідача полягає в тому, що він не повинен сплачувати УПФУ вказану суму, оскільки не має обов'язку по відшкодуванню УПФУ витрат на виплату і доставку пільгових пенсій тим пенсіонерам, яких вказує УПФУ.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.05.2012 року позовні вимоги були задоволені.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

За відповідачем рахується заборгованість перед УПФУ в розмірі 99202,60 грн. по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій пенсіонерам, які працювали у відповідача на роботах за Списком №1, а саме: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, та пенсіонерам, які працювали за Списком №2, а саме: ОСОБА_18, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17.

Зазначеним пенсіонерам відповідачем видані відповідні довідки для призначення пільгових пенсій, які уточнюють їх особливий характер роботи та умов праці за списками №1 та №2 відповідно (а.с.67-83) як на підприємстві позивача, так і на підприємстві його право попередника.

Як вбачається з долучених до справи розрахунків витрат на виплату і доставку пільгових пенсій по вказаним пенсіонерам, всі вони набули право на пенсію за віком на пільгових умовах вже після набрання чинності Законом України «Про пенсійне забезпечення»від 05.11.1991 року №1788-ХІІ (далі по тексту Закон №1788), а тому пільгова пенсія їм правомірно була призначена відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»09.07.2003 року №1058 та відповідно до п.«б»Закону №1788-XII.

Такий висновок ґрунтується на наступному.

Згідно абз.4 п.«б»ст.13 Закону №1788 працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам.

Стаття 100 Закону №1788 врегульовує порядок призначення пільгових пенсій особам, які мали право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію цього Закону.

Так, відповідно до цієї статті особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах:

а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством;

б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Відповідно до абз.1, 2 п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року №1058-ІV (надалі - Закон №1058) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №2 виробництвом, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України (далі по тексту - Списки), та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абз.1 цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом №1788. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що вищевказані пенсіонери працювали як до введення в дію Закону №1788, тобто до 01.01.1992 року, так і після цієї дати, то призначення їм пільгової пенсії за нормами ст.13 Закону №1788 є правомірним.

Згідно із ст.2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»від 26.06.1997 року №400 для платників збору суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують найману працю, об'єктом оподаткування є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст.13 Закону №1788, до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст.12 Закону №1788, а згідно п.2 ст.4 Закону №400 ставка збору на такий об'єкт оподаткування складає 100 відсотків.

Згідно п.6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року, №21-1 відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»в таких розмірах: для роботодавців (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого ч.2 Прикінцевих положень Закону №1058 застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Таким чином, підприємства-роботодавці зобов'язані відшкодовувати Пенсійному фонду 100 відсотків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п.«б»ст.13 Закону №1788.

Інструкцією №21-1 визначений порядок дій ПФУ при вирішенні питань щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Так, відповідно до пп.6.4 п.6 Інструкції №21-1 розмір сум до відшкодування визначається у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, які надсилаються підприємству. При цьому, відповідно до пп.6.2 п.6 Інструкції №21-1 витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи з урахуванням вимог абз.3 пп.1 п.2 розділу ХV Прикінцевих положень Закону №1058.

Долучені до матеріалів справи розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону №1058 в частині пенсій, призначених відповідно до п.п.«б»- «з» ст.13 Закону №1788 за формою та змістом відповідають вимогам до них викладеним в Інструкції №21-1. При цьому, при визначенні сум які підлягають відшкодуванню відповідачем враховано принцип пропорційності стосовно стажу роботи вказаних пенсіонерів на підприємстві позивача та на підприємстві, правонаступником якого є позивач.

За таких обставин, суд першої інстанції цілком обґрунтовано погодився із наявністю у відповідача заборгованості перед УПФУ на суму 99202,60 коп., та прийняв вірне рішення про стягнення цієї суми з відповідача.

Посилання апелянта на те, що пенсії вищевказаним пенсіонерам повинні бути призначені за статтею 100 Закону №1788, колегія суддів вважає помилковими, оскільки за цією статтею пенсія призначається особам, які набули право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію цього Закону, а, як вже зазначено вище, вказані пенсіонери набули право на пенсію після введення в дію Закону №1788.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, прийняв законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство»-залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 травня 2012 року -без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 14 листопада 2012 року.

Головуючий: Судді: