Ухвала суду № 27609124, 16.11.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Абдукадирова К.Е.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2012 року справа №2а/0570/10307/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В.,

при секретарі: Іллінові О.Є.,

за участю: представника позивача Нікульникова Д.О.(довіреність від 07.11.2012р.),

представників відповідачів Чирикіної Н.В.(довіреність від 19.03.2012р.),

Таранова Є.Г.(довіреність від 13.08.2012),

Лобатої О.В.(довіреність від 10.09.2012),

Пушкіної Т.С.(довіреність від 09.11.2012),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2012 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальнісю «Тар Альянс» до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби; Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області; Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби про стягнення з Державного бюджету України пені на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАР АЛЬЯНС», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з даним позовом, в якому просив стягнути з Державного бюджету України на його користь пеню на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за липень 2011 року в усі 315 595,04 грн., за жовтень 2011 року в сумі 431 819,19 грн., за листопад 2011 року в сумі 375 498,19 грн. у зв»язку з несвоєчасним перерахуванням суми надмірно сплаченого позивачем податку на додану вартість.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2012 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням, апеляційні скарги подали відповідачі - Горлівська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби (відповідач-1) та Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби (відповідач-3), в яких, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. На обґрунтування апеляційних скарг посилаються, зокрема, на пп. 8 п. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України, яким визначено, що принципом бюджетної системи України є принцип цільового використання бюджетних коштів, та на Закон України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», яким не передбачені видатки на сплату пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість. Крім того, відповідач-1 вважає, що він є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки за результатами проведених документальних перевірок позивача висновки із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету, формувалися та передавалися до органу Державного казначейства України СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку, на продатковому обліку у якого з 17.01.2012 року перебуває позивач.

В судовому засіданні представники апелянтів доводи апеляційних скарг підтримали і просили їх задовольнити, в той час, як представник позивача проти цього заперечував, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Представник Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області до суду не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду, що, відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до наступного.

Судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАР АЛЬЯНС» є юридичною особою з 21.10.2005 року, здійснює свою діяльність згідно статуту (нова редакція), затвердженого загальними зборами учасників згідно протоколу від 09.09.2011 року № 44. Ідентифікаційний код юридичної особи - 33853132. З моменту реєстрації по 16.01.2012 року ТОВ «ТАР АЛЬЯНС» перебувало на податковому обліку у Горлівській ОДПІ, а згідно з наказом Державної податкової адміністрації у Донецькій області від 16.01.2012 року № 14, з 17.01.2012 року перебуває на податковому обліку в СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку.

Позивачем надано до Горлівської ОДПІ податкові декларації з податку на додану вартість за липень, жовтень та листопад 2011 року. Разом з цими податковими деклараціями з ПДВ позивачем надані уточнюючи розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, розрахунки сум бюджетного відшкодування та заяви про повернення сум бюджетного відшкодування: за липень 2011 року в сумі 7461733,00 грн., за жовтень 2011 року в сумі 10 592 527,00 грн., за листопад 2011 року в сумі 10 163 832,00 грн.

У зв»язку з отриманням зазначених податкових декларацій, Горлівською ОДПІ проведені відповідні документальні перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, за результатами яких Горлівською ОДПІ підтверджені заявлені суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 200.12 статті 200 ПК України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Разом з тим, у зв'язку з неотриманням з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість у встановлені строки, позивачем були вжитті заходи щодо стягнення бюджетного відшкодування ПДВ, в результаті яких бюджетне відшкодування з податку на додану вартість отримано лише 27.06.2012 року, у зв»язку з чим строк заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість перед ТОВ ТАР АЛЬЯНС» склав: за листопад 2011 року - 166 днів, за жовтень 2011 року - 160 днів, за листопад 2011 року - 145 днів.

Згідно з пунктом 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Отже, нормами Податкового кодексу України прямо закріплена відповідальність держави за несвоєчасне відшкодування ПДВ. Зазначена норма є імперативною та не має будь-яких виключень.

Предметом даного спору не є розмір розрахованої позивачем пені, відповідачі оспорюють правомірність стягнення цієї пені з Державного бюджету всупереч запланованим видаткам.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог з огляду на наступне.

Так, статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що податковий орган, не довів суду правомірність своїх дій (бездіяльності), оскільки на виконання пункту 200.12 ПК України був зобов'язаний у п'ятиденний строк подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, втім цієї вимоги він не виконав.

Викладена у пункті 200.12 ПК України норма є імперативною і зобов'язує орган державної податкової служби в межах п'ятиденного строку подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Листом Вищого адміністративного суду України «Про проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» від 20.07.2010 N 1112/11/13-10 встановлено, що підтвердження суми бюджетного відшкодування податковим органом слід розуміти як узгодження платником податку, суми такого відшкодування з податковим органом шляхом підтвердження заявленої до відшкодування платником суми податку на додану вартість актом проведеної перевірки. Після виконання цих вимог сума бюджетного відшкодування вважається підтвердженою податковим органом.

Порушення прав позивача полягає в тому, що протягом періоду протиправної бездіяльності податкового органу з ненадання висновку Головному управлінню Державної казначейської служби України у Донецькій області щодо сплати відшкодування ПДВ він був позбавлений права спрямовувати кошти зі свого грошового обігу на своєчасне підтримання операційної готовності, виплату заробітної плати, фактично витрачаючи їх на кредитування бюджету.

Крім того, погашення боргу бюджету у вигляді пені за порушення строків відшкодування сплачених до бюджету сум податків не відноситься до видатків бюджету, оскільки, відповідно до підпункту 14 пункту 1 статті 2 Бюджетного кодексу України його віднесено не до видатків, а до витрат бюджету.

Як наголошувалось вище, відповідно до п.200.23 ПКУ, суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

П.п.14 п.1 ст. 2 Бюджетного кодексу України визначено, що погашення боргу бюджету є його витратами, а відповідно до пункту 200.17 статті 200 ПК України, джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України, при цьому, забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги аргументи відповідачів про відсутність в державному бюджеті на 2012 рік запланованих видатків на сплату пені. Адже відповідно до абзацу 2 підпункту 2 частини першої пункту 9 розділу 6 Бюджетного Кодексу України, якщо для відшкодування шкоди необхідні додаткові кошти понад обсяг бюджетних призначень, в установленому законодавством порядку подаються відповідні пропозиції щодо внесення змін до закону про Державний бюджет України та/або виділення коштів з резервного фонду державного бюджету.

Наведене узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Сук проти України», яким установлено, що відсутність коштів не може бути підставою для недотримання своїх зобов'язань.

Так, у пункті 23 цього рішення Суд зауважив, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.

Також у пункті 24 рішення зазначено, що вимога заявника до національного суду ґрунтувалась на чіткому положенні національного законодавства, що було чинним на той час. Більше того, Суд не прийняв аргумент Уряду щодо бюджету, оскільки державні органи не можуть посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов'язань.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблено правильний висновок про обґрунтованість позовних вимог.

Що стосується доводів відповідача-1 стосовно того, що він не є належним відповідачем, оскільки з 17.01.2012 року позивач перебуває на податковому обліку у відповідача-3, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність цих тверджень, оскільки документальні позапланові виїзні перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ за липень, жовтень та листопад 2011 року проводились відповідачем- 1 і ним же складались довідки за результатами цих перевірок.

Тобто, на момент проведення перевірок та складення довідок за їх результатами, позивач перебував на податковому обліку у відповідача-1, який і був зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету ( п. 200.12. ст. 200 ПК України).

До того ж, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 щодо практики розгляду справ про стягнення з державного бюджету сум бюджетної заборгованості з ПДВ вказано, що відповідачами у справах такої категорії виступають податковий орган та орган державного казначейства. При цьому позивач не зобов'язаний зазначати зміст позовних вимог окремо щодо кожного з них, оскільки податковий орган та орган державного казначейства діють як органи державної влади, як представники одного відповідача - держави, через які держава набуває і здійснює свої права та обов'язки».

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи і постанову прийнято у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування судового рішення не вбачається.

Ухвала в повному обсязі складена 21 листопада 2012 року.

Керуючись ст..195,196,198,200,205,206.211.212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2012 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальнісю «Тар Альянс» до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби; Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області; Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби про стягнення з Державного бюджету України пені на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість, - залишити без задоволення, а постанову суду - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Л.В.Губська

Судді: Т.Г.Арабей

І.В.Геращенко