Ухвала суду № 27609104, 14.11.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Мозгова Н.А.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2012 року справа №2а/0570/8049/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Яковенко М.М.

судді: Гайдар А.В., Лях О.П.

при секретарі судового засідання Марциновському А.К.

за участю представників від:

позивача Іванова О.Е.

відповідача Дунда В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Костянтинівської об'єднаної держаної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року по адміністративній справі № 2а/0570/8049/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа-Агро» до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення від 14.06.2012 року, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Визнано недійсним податкове повідомлення - рішення Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби № 0000382342/2171 від 14.06.2012 року, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 108223,00грн., у тому числі за основним платежем 108222,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1,00грн. (а.с.119, 120-125 т.2).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Костянтинівська ОДПІ звернулась з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, прийняту с порушенням норм матеріального права, внаслідок неповного дослідження всіх доказів по справі та у зв'язку з чим, невірно наданої правової оцінки обставинам справи, просив постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю. (а.с.131-132 т.2). Доводи апеляційної скарги обґрунтовуються, відсутністю господарських відносин між позивачем та його контрагентом ТОВ «Інтерсервісплюс», зазначені операції не мали реального характеру, а тому мало місце нікчемність правочинів. Судом не спростовані доводи податкового органу, що проведені операції не підтверджуються реальним часом їх здійснення, місцезнаходження майна, наявністю трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень, відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської та економічної діяльності контрагента ТОВ «Інтерсервісплюс». Судом не взято до уваги посилання відповідача на наявні акт ДПІ у Солом'янському районі м.Київа від 22.07.2011 року, довідку ДГО у Голосіївському районі м.Києва від 03.06.2011 року, акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 01.09.2011 року, відповідно до яких виявлені розбіжності по контрагентах цього підприємства та не відображання всіх спірних операцій в бух обліку контрагента ТОВ «Інтерсервісплюс» з Позивачем. Суд не врахував, що діяльність ТОВ «Інтерсервісплюс» була направлена на ухилення від сплати податків, що підтверджується відповідними вироками судів. Податкове повідомлення - рішення є обґрунтованими, законним прийняте на підставі здійсненої перевірки, відповідно до якої встановлені відповідні порушення податкового законодавства.

Представник відповідача-апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, та просив апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду скасувати, та прийняти нову про задоволення вимог.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін. Надав письмові заперечення проти апеляційної скарги.

Перегляд судового рішення суду першої інстанції здійснювався з урахуванням приписів ст..195 КАС України, в межах доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, які приймали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій, встановлено, що ТОВ «Константа-Агро» зареєстрований 28.08.2000 року Костянтинівською районною державною адміністрацією Донецької області, є платником ПДВ, перебуває на податковому обліку у Костянтинівській ОДПІ Донецької області Державної податкової служби з 19.09.2000 року.

Костянтинівською ОДПІ з 21.05.2012 р. по 25.05.2012 року проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ «Константа-Агро» за період січень, березень, квітень 2011року. За результатами перевірки складено акт від 01.06.2012 р. за №286/22-1-30947526, яким встановлені порушення п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в частині неправомірного включення до податкового кредиту у січні, березні, квітні 2011року сум податку на додану вартість у розмірі 108222,00грн. при придбанні товару у ТОВ «Інтерсервісплюс» у зв'язку з вчиненням правочину, який не спрямований на реальне настання наслідків.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення №0000382342/2171 від 14.06.2012 року, яким донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 108222,00грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 1,00грн.

Як встановлено судом першої інстанції, і це підтверджується матеріалами справи, що ТОВ «Інтерсервісплюс» укладено договір поставки №11/31 від 23.12.2010 р. з позивачем, відповідно до якого постачальник (ТОВ «Інтерсервісплюс») зобов'язується поставити, а покупець (ТОВ «Константа-Агро») прийняти та оплатити товар (шрот соняшниковий).

На підставі умов даного договору виписані специфікації №1 від 23.12.2010 р. на суму 63000,00грн., в тому числі ПДВ 10500,00грн., №2 від 23.12.2010р. на суму 238000,00грн., в тому числі ПДВ 39666,67грн., №3 від 28.02.2011р. на суму 476000,00грн., в тому числі ПДВ 79333,33грн., №4 від 28.02.2011р. на суму 357000,00грн., в тому числі ПДВ 59500,00грн., №5 від 15.03.2011р. на суму 720000,00грн., в тому числі ПДВ 120000,00грн., №6 від 15.04.2011р. на суму 370500,00грн., в тому числі ПДВ 61750,00грн .(арк.с. 62-67 т.1).

Виконання Договору поставки №11/31 від 23.12.2010р. підтверджується наступними первинними документами: податковою накладною від 03.01.2011року за №02 на суму 74272,57грн., в тому числі ПДВ 12378,76грн., видатковою накладною від 03.01.2011року за №РН-02 на суму 74272,57грн., в тому числі ПДВ 12378,76грн., податковою накладною від 11.03.2011року за №173 на суму 88512,20грн., в тому числі ПДВ 14752,03грн., видатковою накладною від 11.03.2011року за №ИН-173 на суму 88512,20грн., в тому числі ПДВ 14752,03грн., податковою накладною від 13.03.2011року за №176 на суму 82133,80грн., в тому числі ПДВ 13688,97грн., видатковою накладною від 13.03.2011року за №ИН-176 на суму 82133,80грн., в тому числі ПДВ 13688,97грн., податковою накладною від 14.03.2011року за №183 на суму 79872,80грн., в тому числі ПДВ 13312,13грн., видатковою накладною від 14.03.2011року за №ИН-183 на суму 79872,80грн., в тому числі ПДВ 13312,13грн., податковою накладною від 17.03.2011року за №194 на суму 56477,40грн., в тому числі ПДВ 9412,90грн., видатковою накладною від 17.03.2011року за №ИН-194 на суму 56477,40грн., в тому числі ПДВ 9412,90грн., податковою накладною від 19.03.201року за №204 на суму 66021,20грн., в тому числі ПДВ 11003,53грн., видатковою накладною від 19.03.201року за №ИН-204 на суму 66021,20грн., в тому числі ПДВ 11003,53грн., податковою накладною від 30.03.2011року за №236 на суму 83232,00грн., в тому числі ПДВ 13872,00грн., видатковою накладною від 30.03.2011року за №ИН-236 на суму 83232,00грн., в тому числі ПДВ 13872,00грн., податковою накладною від 11.04.2011року за №265 на суму 59452,90грн., в том числі ПДВ 9908,82грн., видатковою накладною від 11.04.2011року за №ИН-265 на суму 59452,90грн., в том числі ПДВ 9908,82грн., податковою накладною від 11.04.2011року за №268 на суму 59354,10грн., в тому числі ПДВ 9892,35грн., видатковою накладною від 11.04.2011року за №ИН-268 на суму 59354,10грн., в тому числі ПДВ 9892,35грн.

Транспортування товару відбувалося автомобільним транспортом Постачальника на умовах СРТ або ЕХW (Інкотермс 2000), що підтверджується товарно-транспортними накладними від 03.12.2011року за №01АА, від 10.03.2011року за №01АА, від 13.03.2011року за №01АА, від 13.03.2011року за №01АА, від 16.03.2011року за №01АА, від 18.03.2011року за №01АА, від 29.03.2011року за №01АА, від 10.04.2011року за №01АА, від 10.04.2011року за №01АА.

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включена до податкового кредиту відповідних періодів (січень, березень, квітень 2011року), відображена у реєстрі отриманих накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість, даним декларацій з ПДВ за січень, березень, квітень 2011року.

Розрахунки між позивачем та ТОВ «Інтерсервісплюс» здійснювались в безготівковій формі на підставі платіжних доручень: №53 від 06.01.2011року на суму 20000,00грн., №98 від 11.01.2011року на суму 35000,00грн., №18 від 24.01.2011року на суму 50000,00грн., №129 від 31.01.2011року на суму 50000,00грн., №651 від 03.03.2011року на суму 50000,00грн., №690 від 04.03.2011року на суму 30000,00грн., №721 від 09.03.2011року на суму 50000,00грн., №768 від 10.03.2011року на суму 50000,00грн., №839 від 12.03.2011року на суму 50000,00грн., №891 від 14.03.2011року на суму 50000,00грн., №939 від 16.03.2011року на суму 70000,00грн., №54 від 21.03.2011року на суму 50000,00грн., №160 від 25.03.2011року на суму 30000,00грн., №181 від 28.03.2011року на суму 30000,00грн., №55 від 31.03.2011року на суму 50000,00грн.

По суті виявлених в акті перевірки порушень судом першої інстанції допитано в якості свідка ваговщика ТОВ «Константа-Агро» ОСОБА_4, яка пояснила, що нею особисто в період з січня по квітень 2011року отримувався товар (шрот соняшниковий), який автомобільним транспортом доставлявся на адресу позивача від ТОВ «Інтерсервісплюс». Даний факт зафіксований прибутковими ордерами, які підписані особисто водієм, зазначеним в товарно - транспортних накладних та ОСОБА_4

Для здійснення своєї господарської діяльності 24.04.2009 року позивачем отримано свідоцтво про атестацію №ВЛ-093/09 Державного комітету статистики України з питань технічного регулювання та споживчої політики, яке чинне до 24.04.2012року. Дане свідоцтво №ВЛ-093/09 з додатком засвідчує, що вимірювальна аналітична лабораторія позивача відповідає критеріям атестації і атестована на право проведення вимірювань у сфері поширення державного метрологічного нагляду, в тому числі жмиха та шротів.

Отриманий шрот від контрагента пройшов відповідну лабораторне дослідження. Як вбачається з досліджених судом актів відбору шроту соняшникового від 05.01.2011року, від 12.03.2011року, від 13.03.2011року, від 14.03.2011року, від 17.03.2011року, від 19.03.2011року, від 30.03.2011року, від 10.04.2011року, від 11.04.2011року, містять наступні повні дані: склад комісії, найменування постачальника товару (ТОВ «Інтерсервісплюс»), вага партії, з якої робився відбір проб, показники результатів досліджень та підписи членів комісії.

Відповідно до сторінок 24-25 журналу реєстрації аналізів по визначенню якості не зернової сировини, який прошитий та пронумерований підприємством, позивачем проведено аналіз по визначенню якості незернової сировини (шрот соняшниковий), постачальником якої є ТОВ «Інтерсервісплюс», відбувалось взважування.

В межах спірних правовідносин, відповідачем визначені порушення пунктів 198.3 статті 198 ПК України.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено матеріалами справи, позивач у повному обсязі розрахувався за придбаний товар (шрот соняшниковий), оприбуткував на своєму підприємстві та використовував у своїй господарській діяльності.

Як вбачається із змісту та форми податкових накладних виданих ТОВ «Інтерсервісплюс» по факту придбання шроту соняшникова, вони відповідають вимогам статті 201 ПК України.

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем до перевірки, до суду першої інстанції та досліджені судом апеляційної інстанції документи за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять інформацію про здійснені господарські операції, їх невідповідність ст.ст. 3,9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не встановлено. Як вбачається за матеріалами справи, спірні господарські відносини з контрагентом спричинили зміну майнового стану позивача, тобто є реальними, спірні суми податкового кредиту сформовані на підставі достовірних для позивача первинних документів, які підтверджують рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача, у договорах наявна господарська мета.

Колегія суддів оцінюючи в своїй сукупності докази вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про документальне підтвердження здійснення господарських операцій з придбання товару (шрот соняшниковий) у ТОВ «Інтерсервісплюс» згідно договору поставки №11/31 від 23.12.2010 р., податкові накладні, на підставі яких позивачем включено до податкового кредиту податкових декларацій з ПДВ за січень, березень, квітень 2011року суми ПДВ в розмірі 108222,00грн., вказують на безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу про визначення податкового зобов'язання сум ПДВ в розмірі 108222,00грн. ї

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на наявні судові рішення, за якими в межах кримінальної справи директора ПП «КФ «Украгроекпорт» ОСОБА_5 вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська по справі №1-259/2011р. від 14.04.2011року визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 366 Кримінального кодексу України, оскільки вироком суду зазначені порушення з боку ОСОБА_5 за період серпень-вересень 2010року, а взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Інтерсервісплюс» відбувались за період січень, березень, квітень 2011року, до того ж зазначену особу засуджено як посадову особу іншого суб'єкта господарювання. Не може прийнятий бути до уваги Вирок Івано-Франківського міського суду від 19.03.2012 року відносно ОСОБА_5 за ст.ст.212 ч.3, 366 ч.2 КК України, внаслідок не спів падання періоду здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Інтерсервісплюс» та порушень допущених ОСОБА_5, як директора цього підприємства. За вироком суду взаємовідносин ТОВ «Інтерсервісплюс» з Позивачем встановлено не було.

Щодо доводів відповідача в акті перевірки позивача щодо анулювання 25.07.2011року свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Інтерсервісплюс», як підставу для визнання порушень податкового законодавства позивачем, суд першої інстанції правильно зазначив, що правовідносини між позивачем та ТОВ «Інтерсервісплюс» відбувались за період січень, березень, квітень 2011року, в період коли ТОВ «Інтерсервісплюс» було платником податку на додану вартість та на підставі норм діючого законодавства мало право виписувати податкові накладні, тобто зазначені обставини є безпідставними в межах спірного періоду.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта щодо не взяття до уваги судом першої інстанції посилання відповідача на наявні акт ДПІ у Солом'янському районі м.Київа від 22.07.2011 року, довідку ДГО у Голосіївському районі м.Києва від 03.06.2011 року, акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 01.09.2011 року, відповідно до яких виявлені розбіжності по контрагентах цього підприємства та не відображання всіх спірних операцій в бух обліку контрагента ТОВ «Інтерсервісплюс» з Позивачем. Податковим законодавством не встановлена відповідальність, безпосередньо законодавчо не встановлено обмеження та не пов'язує право позивача на формування податкового кредиту від виконання його контрагента ТОВ «Інтерсервісплюс» своїх зобов'язань.

Доводи відповідача стосовно того, що оскільки були встановлені порушення в діяльності ТОВ «Інтерсервісплюс», то угоди, укладені з позивачем мають протиправний характер, а отже згідно з ч.2 ст. 228 Цивільного Кодексу вказаний вище договір між позивачем та його контрагентом є нікчемним договором, на увагу не заслуговують.

З огляду на положення цивільного законодавства на яке посилається відповідач, податковий орган привласнив собі неналежні повноваження з приводу оцінки та висновків щодо протиправності угоди. Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Відповідачем не доведено перед судом та не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували, що позивач діяв без належної обачності й обережності, і йому могло бути відомо про порушення, які можливо допущенні його контрагентом.

Колегія суддів звертає увагу, що при прийнятті рішення, саме податковий орган повинно з'ясувати усі необхідні обставини, на підставі яких приймається рішення. Рішення суб'єкту владних повноважень повинно бути обґрунтованим. Перекладання свого обов'язку щодо доказування обставин справи, що стосується встановлення факту правопорушення позивача, та як правило на обґрунтованість прийнятого відповідачем рішення на суд, який за думкою відповідача повинен доводити правомірність прийнятого податковим органом рішення, є некоректним.

Саме ДПІ повинно приймати рішення на підставі усіх встановлених обставинах справи, яким суд надає оцінку та такому рішенню, суд не може перебирати на себе функцію виконання обов'язків податкового органу. Відсутність доведення факту правопорушення, та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Недоведеність податковим органом порушення платником податку, при прийнятті спірного податкового повідомлення - рішення, доводить протиправність визначення податкових зобов'язань, і як наслідок цього безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем неправомірно.

Відповідно до ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апелянтів не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Костянтинівської об'єднаної держаної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року по адміністративній справі № 2а/0570/8049/2012 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 14 листопада 2012 року. Ухвала у повному обсязі виготовлена 19 листопада 2012 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя М.М. Яковенко

Судді А.В. Гайдар

О.П.Лях