Рішення № 27598800, 10.10.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" жовтня 2012 р. Справа № 3/098-12

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЙ-СОН логістик Продакшн Компані", м. Калуш Івано-Франківської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій БЦ",

м. Біла Церква

про стягнення 46813,03 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

Обставини справи:

Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕЙ-СОН логістик Продакшн Компані" (надалі позивач) заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій БЦ" (надалі відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 46813,03 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо здійснення оплати за поставлений позивачем товар за договором поставки № 817 від 16.12.2011 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.08.2012 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 18.09.2012 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.09.2012 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладено на 10.10.2012 р.

У судове засідання представники сторін не з'явились, хоча про час місце та дату судового засідання були повідомлені належним чином ухвалою господарського суду від 18.09.2012 р. Враховуючи те, що нез'явлення представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд

встановив:

16 грудня 2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕЙ-СОН логістик Продакшн Компані" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Меркурій БЦ" (покупець) було укладено договір поставки № 817 (далі договір), згідно з яким ТОВ "ДЕЙ-СОН логістик Продакшн Компані" зобов'язалось поставити у власність ТОВ "Меркурій БЦ" товар, а ТОВ "Меркурій БЦ", відповідно, зобовязалось прийняти поставлений товар та оплатити його

(п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 3.3. договору, фактична ціна, кількість та асортимент партії товару, що постачається постачальником покупцю та погоджені сторонами, зазначається у видаткових (товарних) накладних, які видаються на кожну окрему партію товару.

У п. 4.4. договору вказано, що датою поставки товару є дата переходу права власності на товар. Право власності на поставлений товар переходить до покупця в момент отримання товару від постачальника за підписаною та скріпленою печаткою представником покупця видатковою (товарною) накладною.

Згідно з п. 5.4. договору, розрахунок за отриманий товар здійснюється покупцем в наступному порядку: розрахунок за отриманий товар першої поставки здійснюється покупцем по факту поставки товару; розрахунок за отриманий товар всіх наступних поставок здійснюється покупцем від поставки до поставки але не більше 30 календарних днів з моменту поставки товару.

У п. 7.1. договору вказано, що у випадку прострочки оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на день виникнення прострочення, від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки. У випадку якщо прострочка становить більше 30 календарних днів, покупець додатково сплачує штраф у розмірі 0,3 % від суми, яка не була оплачена своєчасно, за кожен день прострочки.

Вказаний договір підписаний представниками сторін та скріплений відтисками їх печаток.

На виконання умов договору позивачем було поставлено товар відповідачеві, про що свідчать накладні: розхідна накладна № ЛП-0014278 від 26.02.2012 р. на суму 9820,00 грн. у т.ч. ПДВ; розхідна накладна № ЛП-0015061 від 04.03.2012 р. на суму 5541,32 грн. у т.ч. ПДВ; розхідна накладна № ЛП-0015872 від 11.03.2012 р. на суму 7705,44 грн. у т.ч. ПДВ, розхідна накладна № ЛП-0016540 від 18.03.2012 р. на суму 9837,28 грн. у т.ч. ПДВ, розхідна накладна № ЛП-0018619 від 08.04.2012 р. на суму 13435,92 грн. у т.ч. ПДВ, загалом на суму 46 339,96 грн. Факт отримання відповідачем товару по зазначених розхідних накладних підтверджується підписами представників сторін та відтисками їх печаток.

З розрахунку ціни позову позивача, вбачається, що відповідач частково розрахувався за розхідною накладною № ЛП-0014278 від 26.02.2012 р. в сумі

9277,51 грн., а тому заборгованість за даною накладною складає 542,49 грн. Відповідно до здійсненого часткового розрахунку сума основного боргу становить 37062,45 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було направлено на адресу відповідача претензію, датовану 20.06.2012 р. № 1117, в якій позивач просить відповідача сплатити в місячний строк з дня отримання претензії суму основного боргу 37062,45 грн., нараховані, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання, штрафні санкції у розмірі 4308,16 грн. та попереджає, що у разі несплати, позивач буде змушений звернутися до суду. Крім того, додатками зазначеної претензії є наступні документи: копія договору поставки № 817 від 16.12.2011 р.; копії розхідних накладних № ЛП-0014278 від 26.02.2012 р., № ЛП-0015061 від 04.03.2012 р., № ЛП-0015872 від 11.03.2012 р., № ЛП-0016540 від 18.03.2012 р., № ЛП-0018619 від 08.04.2012 р.; акт звірки взаємних розрахунків від 20.06.2012 р. Як доказ надсилання вказаної претензії з доданими до неї документами, позивач подав до суду опис вкладення у цінний лист від 20.06.2012 р., квитанцію від 20.06.2012 р. та повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що представником відповідача претензію було отримано 04.07.2012 р. (копії цих документів у матеріалах справи). Вказана претензія відповідачем не задоволена та залишена без належного реагування.

Відповідно до п. 5.4. договору, відповідач мав розрахуватися за поставлений позивачем товар на основі розхідних накладних. Проте, як зазначає позивач, відповідач відповідних розрахунків не здійснив.

Станом на дату судового засідання відповідачем належних та допустимих доказів сплати зазначеного боргу до суду не подано.

З огляду на вищезазначені обставини, судом встановлено факт неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Меркурій БЦ" своїх зобов'язань, у частині сплати заборгованості за поставлений товар на основі вищевказаних розхідних накладних, у розмірі 37062,45 грн.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем дотримано вимог даної норми процесуального законодавства і подано всі докази на підтвердження своїх позовних вимог.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога про стягнення з відповідача 37062,45 грн. заборгованості за поставлений товар підлягає задоволенню.

Окрім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 1522,85 грн. -пені, 304,58 грн. -3% річних, 0,21 грн. -інфляційних втрат та 7922,94 грн. -0,3 % штрафу від суми боргу за кожен день прострочення більше 30 календарних днів.

Відповідно до частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до договору вказаного вище, п. 7.1. зазначено, що у випадку прострочки оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на день виникнення прострочення, від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки. У випадку якщо прострочка становить більше 30 календарних днів, покупець додатково сплачує штраф у розмірі 0,3 % від суми, яка не була оплачена своєчасно, за кожен день прострочки.

Згідно частини першої ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною першою ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що

встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зробивши розрахунки щодо 3% річних та пені, суд встановив, що результат відповідних розрахунків, які зроблено позивачем, є вірний, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором поставки № 817 від 16.12.2011 р. 3% річних та пені, суд задовольняє повністю, а саме: 304,58 грн. -3% річних та 1522,85 грн. -пені.

Щодо стягнення 0,3 % штрафу від суми боргу за кожен день прострочення більше 30 календарних днів у розмірі 7922,94 грн., суд відмовляє повністю, виходячи з наступного:

Відповідно до частини другої та третьої статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З вказаного вище вбачається, що за своєю правовою природою, зазначений у

п. 7.1. договору штраф, підпадає під визначення пені.

Зазначене дає можливість дійти висновку про те, що умовами договору передбачене подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України відповідно до якої, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Зробивши розрахунок щодо інфляційних втрат у розмірі 0,21 грн., нарахованих позивачем за період прострочення з 28.03.2012 р. до 31.03.2012 р., суд встановив, що розрахунок позивача є невірним.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Із розрахунку інфляційних втрат, здійсненого судом за період з 28.03.2012 р. до 31.03.2012 р., вбачається, що середній індекс інфляції за зазначений період є меншим одиниці, а отже заявлені до стягнення інфляційні втрати задоволенню не підлягають.

За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 37062,45 грн. -основного боргу, 1522,85 грн. -пені, 304,58 грн. -3% річних, загалом 38889,88 грн.

Судові витрати, відповідно до частини четвертої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій БЦ" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, Провулок Інституцький, буд. 1, кв. 54; код ЄДРПО України 36360007) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЙ-СОН Логістик Продакшн Компані" (77300, Івано-Франківська область,

м. Калуш, вул. Богдана Хмельницького, буд. 68; код ЄДРПО України 37690038) -37062 (тридцять сім тисяч шістдесят дві гривні) 45 коп. основного боргу, 1522 (одну тисячу п'ятсот двадцять дві гривні) 85 коп. пені, 304 (триста чотири гривні) 58 коп.

3 % річних та 1337 (одну тисячу триста тридцять сім гривень) 88 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06.11.2012 р.

Суддя А.В. Лопатін