Ухвала суду № 27591531, 08.11.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8517/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В

Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

"08" листопада 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Степанюка А.Г., Василенка Я.М.,

при секретарі Киричуку Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Окружної державної податкової служби-Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2012 р. у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Маркет-Плазо" до Окружної державної податкової служби-Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000123910 від 17.05.2012 р., -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 вересня 2012 р. позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби від 17.05.2012 р. № 0000123910.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції, як і колегією суддів апеляційного суду, встановлено, що СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ "Сан-Кор Трейд" за період з 01.05.2011 р. по 30.06.2011 р., за результатами якої складено акт від 17.02.2012 р. № 144/42-40/32251573.

Відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 198.1, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 643 000,00 грн., в т.ч. за травень 2011 року на суму 505 000,00 грн., за червень 2011 року на суму 138 000,00 грн.

На підставі Акту перевірки СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП було прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.03.2012 р. № 0000334240, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 643 002,00 грн., з яких: 643 000,00 грн. - основний платіж, 02,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

12 березня 2012 року позивач звернувся до ДПС у м. Києві зі скаргою № 12/03-2 на зазначене податкове повідомлення-рішення від 03.03.2012 р.

Рішенням від 10.05.2012 р. № 2676/10/12-414 про результати розгляду первинної скарги ДПС у м. Києві скасувала податкове повідомлення-рішення від 03.03.2012 р. в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн., а в іншій частині ППР залишила без змін, а первинну скаргу позивача задовольнила частково.

На підставі Акту перевірки та рішення ДПС у м. Києві від 10.05.2012 р. № 2676/10/12-414 було прийнято податкове повідомлення-рішення від № 0000123910, відповідно до якого позивачу було визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 643 000,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 01,00 грн., всього на суму 643 001,00 грн.

22 травня 2012 року позивач звернувся до ДПС України зі скаргою податкове повідомлення-рішення від № 0000123910.

Рішенням від 11.06.2012 р. № 9744/6/10-2115 про результати розгляду скарги ДПС України залишила скаргу позивача без задоволення, а ППР № 0000123910 - без змін.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем не доведено наявності сукупності обставин та підстав, які відповідно до положень ПК України виключають можливість формування позивачем спірних сум податкового кредиту та не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Сан-Кор Трейд" та ДП "Маркет-Плазо" було укладено Договір № 597 від 28.01.2011 р. та Додаткову угоду № 1 від 30.06.2011 р. до Договору № 597 від 28.01.2011 р.

27 травня 2011 року на виконання умов Договору № 597 від 28.01.2011 р. ТОВ "Сан-Кор Трейд" передало, а ДП "Маркет-Плазо" прийняло у власність товар: горіх волоський без шкарлупи (ядро горіха) врожаю 2010 року у кількості 60,00 тон по ціні 50 500,00 грн. за 1 тону (в т.ч. ПДВ - 8 416,67 грн.) на загальну суму 3 030 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 505 000,00 грн.

30 червня 2011 року на виконання умов Договору № 597 від 28.01.2011 р. та Додаткової угоди № 1 від 30.06.2011 р. до Договору № 597 від 28.01.2011 р. ТОВ "Сан-Кор Трейд" передало, а ДП "Маркет-Плазо" прийняло у власність товар: насіння гарбузове, продовольче врожаю 2010 року у кількості 36,00 тон по ціні 23 000,00 грн. за 1 тону (в т.ч. ПДВ - 3 833,33 грн.) на загальну суму 828 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 138 000,00 грн.

Відвантаження товару підтверджується первинними документами, а саме: видатковими накладними, актами приймання-передачі товару.

Товар, придбаний позивачем у ТОВ "Сан-Кор Трейд" в подальшому був експортований за межі митної території України на підставі Контракту № R-2801 від 28.01.2011 р., укладеного між "WEYMAR INDUSTRIES LLP" (Великобританія) та ТОВ "Ріад" (Комісіонер), який діяв від свого імені та за рахунок ДП "Маркет-Плазо" (Комітент) на підставі Договору комісії № К-2801/1 від 28.01.2011 р. (товар: горіх волоський без шкарлупи (ядро горіха) врожаю 2010 року у кількості 60,00 тон був переданий від Комітента Комісіонеру 27 травня 2011 року, що підтверджується Актом № 2 приймання-передачі товару на комісію від 27.05.2011 р. до Договору комісії № К-2801/1 від 28.01.2011 р.; товар: насіння гарбузове, продовольче врожаю 2010 року у кількості 36,00 тон був переданий від Комітента Комісіонеру 30 червня 2011 року, що підтверджується Актом № 3 приймання-передачі товару на комісію від 30.06.2011 р. до Договору комісії № К-2801/1 від 28.01.2011 р.) та підтверджується наступними вантажно-митними деклараціями: ВМД № 508000009/2011/010292; ВМД № 508000009/2011/010299; ВМД № 508000009/2011/010295; ВМД № 508000009/2011/010620; ВМД № 508000009/2011/005116; ВМД № 508000009/2011/005625.

Відповідно до пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, передбачено тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Колегія суддів вважає, що позивачем доведено факт реального виконання умов договору, що надає йому право на формування податкового кредиту.

Згідно абзацу 3 пп.5.2. п.5. розділу ІІ Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Однак, колегія суддів, як і суд першої інстанції, звертає увагу на те, що фактично відображені у акті відомості стосуються не позивача, а третіх осіб. Поряд з цим, на виконання вимог абзацу 3 пп.5.2. п.5. розділу ІІ Порядку податковою службою не зазначено жодних доказів, які підтверджують факт порушення податкового законодавства саме позивачем.

До того ж, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку; не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Отже, податковий кредит позивачем сформований вірно, на підставі п.198.2, п. 198.6 ПК України, положення яких надавало позивачу право формувати кредит з дати списання коштів з банківського рахунку або дати отримання ним товарів та послуг, при підтверджені здійснення господарських операцій відповідними податковими накладними, іншими наявними документами, передбаченими п. 201.11 ПК України.

Позивач, відповідно до ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», проводив належний фінансовий облік господарських операцій, з подачею відповідної звітності, а його первинні документи відповідають вимогам, передбачених ст. 9 зазначеного вище Закону, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року за № 88.

Так, оцінюючи, основний вид діяльністю позивача, визначаючи наявність усіх первинних документів, що вказують на придбання товару і його подальшу реалізацію, матеріали справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному їх дослідженні, приймаючи до уваги належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів дійшла до висновку, що доводи податкової служби про безтоварність операцій позивача є спростованими вище зазначеними доказами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Окружної державної податкової служби-Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2012 р. -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М

Степанюк А.Г.

Повний текст ухвали виготовлено 13.11.2012.