Ухвала суду № 27591362, 15.11.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2012 р. Справа № 128549/12/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Довгої О.І., Савицької Н.В.

при секретарі судового засідання: Губач Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 червня 2012 року у адміністративній справі №2а-2407/12/1370 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Центнерики» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Центнерики» звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Державної податкової служби про визнання протиправними та скасувати податкових повідомлень-рішень від 14.03.2012р. №0000912302/8099 та №0000902302/8098.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними, необґрунтованими та прийнятими з порушенням вимог чинного законодавства. Зокрема посилається на те, що відповідач прийшов до помилкового висновку про недійсність правочину та як наслідок цього неправомірного включення до складу валових витрат, витрат щодо придбання товарів.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05 червня 2012 року, позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 14.03.2012р. №0000912302/8099 та №0000902302/8098. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 1108,00 грн. судових витрат.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права та неповним з'ясуванням обставин справи. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи, представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, з підстав, зазначених у скарзі, просив скаргу задовольнити та скасувати постанову суду першої інстанції.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, зазначив, що постанова суду першої інстанції є законною, просив апеляційну скарну залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи наступне. Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Центнерики» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських відносин з ПП «Авторесурс-Сервіс», ТзОВ «Цайпер-Україна» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено Акт № 806/23-2/32969740 від 28.02.2012 року, яким встановлено, що позивачем порушено п. 5.1 п. п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р.. на суму 61750грн., а також п. 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду за березень 2011р. в сумі 352 грн., а також занижено ПДВ на суму 49048,15 грн.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000912302/8099 від 14.03.2012р., яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 61750 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних санкцій (всього 61751 грн.), та №0000902302/8098 від 14.03.2012р., яким визначено грошове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 49048,15 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних санкцій (всього 49049,15 грн.).

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цієї операції для учасників операції, збитковості спірної операції, або інших обставин, які б в окремо або сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач вважає, що ТзОВ «Центнерики» у бухгалтерському обліку відображено господарські операції з ПП «Авторесурс-Сервіс», ТзОВ «Цайпер-Україна», які фактично не відбувались, а, отже, на думку відповідача, є нікчемними. Такі висновки відповідача ґрунтуються на акті ДПІ в Галицькому районі м. Львова від 20.06.2011р. №1580/23-209/32484335 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Цайпер-Україна», актах ДПІ у Франківському районі м. Львова від 14.04.2011р. №602/23-2/3703617 та від 14.02.2012р. №134/23-2/37030617 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Авторесурс-Сервіс», якими встановлено відсутність у вказаних підприємств основних фондів та виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів, складських приміщень, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності із надання послуг.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 року за № 168/704), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі) посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тої чи іншої послуги.

Судом встановлено, що між ТзОВ «Центнерики» та ПП «Авторесурс-Сервіс» укладено усний договір поставки, згідно якого ПП «Авторесурс-Сервіс» зобов'язується продати, а покупець ТзОВ «Центнерики» купити наступні будівельні матеріали: швелер, касети з композитного матеріалу, фриз з світловим прожилком, листогинний верстат.

Крім цього, між ТзОВ «Центнерики» (замовник) та ТзОВ «Цайпер - Україна» (виконавець) укладено договір підряду № 18/02/11-1 від 18.02.2011р., згідно якого ТзОВ «Цайпер-Україна» зобов'язується надати, а покупець ТзОВ «Центнерики» купити наступні послуги: виготовлення металоконструкцій, колон та фризу, обшивка операторської на АЗС в с. Соломоново Закарпатської області.

Виконання вказаних договорів підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними від 25.02.2011р. №РН-2-25003, №РН-2-25004, від 23.03.2011р. №РН-3-23006, від 24.03.2011р. №РН-3-24004, а також податковими накладними від 25.02.2011р. №83, №84, №283, від 23.03.2011р. №112, від 24.03.2011р. №144, від 24.02.2011р. №282, актами прийому-передачі робіт (наданих послуг) №РО-235647 від 24.02.2011р. та від 28.02.2011р.

Таким чином, господарські зобов'язання, які виникли між позивачем та його конрагентами були виконані, що підтверджують належним чином оформлені первинні документи та складенні згідно з вимогами статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та відповідачем не надано доказів про визнання будь-якого первинного документу недійсним.

Вартість придбаних товарів (робіт, послуг) позивачем включено до складу податкового кредиту в сумі 49400,15 грн.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 цього ж Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 цього ж Кодексу передбачено, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 вищенаведеного Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як передбачено п. 201. 10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції вірно зазначив, що позивачем сформований податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 49400,15 грн. на підставі належно оформлених податкових накладних, обов'язковість ведення і збереження яких передбачена правилами податкового обліку.

Відповідно до п. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(що діяв в період спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальний або нематеріальний формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Дата отримання видаткових накладних є фактом отримання платником податку товарів.

В обґрунтування правомірності включення до складу валових витрат, витрат щодо придбання товарів (робіт, послуг) позивачем долучено до матеріалів справи акт приймання виконаних робіт від 29.03.2011р., укладений між ТзОВ «Центнерики» та ТзОВ «Жемчуг», специфікацію робіт на АЗС у с. Соломоново.

Таким чином, включення позивачем до складу валових витрат, витрат по придбанню товарів у ПП «Авторесурс-Сервіс» та виконаних робіт (послуг) у ТзОВ «Цайпер-Україна» за вищезгаданими видатковими накладними у період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. є правомірним та обґрунтованим.

Крім цього, суд апеляційної інстанції також не погоджується з доводами апелянта про те, що у контрагентів позивача відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, складські приміщення, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності із надання послуг, оскільки відповідачем не враховано, що такі обставини не можуть бути достатнім доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій, підприємства - контрагенти не були позбавлені можливості використовувати у господарській діяльності орендовані основні засоби, техніку, устаткування, транспортні засоби, використовувати найману працю шляхом укладення не трудових, а цивільно-правових договорів з фізичними особами на виконання тих чи інших робіт, укладати договори з перевізниками про надання послугу з перевезення вантажів.

Що стосується посилань апелянта на нікчемність угод, то суд зазначає наступне. Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна, правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Відповідачем не представлено суду будь - яких доказів того, що заперечуванні ним правочини були спрямовані саме на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, пошкодження чи незаконне заволодіння майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади.

Що стосується кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України, то має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем не надано доказів про наявність вироку у будь-якій кримінальній справі, який би доказував вину позивача чи його контрагентів.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. З ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних та, вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 червня 2012 року у адміністративній справі №2а-2407/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлено 20.11.2012 р.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді О.І. Довга

Н.В. Савицька