Ухвала суду № 27591273, 15.11.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2012 р. Справа № 130063/12/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Довгої О.І., Савицької Н.В.

при секретарі судового засідання: Губач Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19 червня 2012 року у адміністративній справі №2а-1580/12/0370 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробничий центр «Євродім» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про скасування податкового повідомлення - рішення та стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий центр «Євродім» звернулося в суд з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.02.2012 року № 0000292302 та стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 239 364,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте з порушенням норм податкового законодавства та не ґрунтується на фактичних обставинах справи, зокрема посилається на те, що норми ПК України не ставлять відшкодування ПДВ в залежність від використання придбаного майна в господарській діяльності в певний строк після його придбання, як про це зазначено в акті перевірки. Вважає, що маючи в наявності належним чином оформлені податкові накладні та інші передбачені законодавством документи товариством правомірно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ, фактично сплачені контрагентам в ціні отриманих товарів (послуг).

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 19 червня 2012 року позов задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції форми «В1» №0000292302 від 21 лютого 2012 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий цент «Євродім» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за листопад 2011 року в сумі 239364, 00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий цент «Євродім» 4292,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Волинської області Державної податкової служби подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова суду є необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби в судовому засіданні апеляційного розгляду справи, апеляційну скаргу підтримав, з підстав зазначених у скарзі, просив скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Вважає, що постанова Волинського окружного адміністративного суду є законною та обґрунтованою, ухваленою судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

Представник Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області в судове засідання не з'явився, представив на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. ТзОВ НВЦ «Євродім» відповідно до податкової декларації було заявлено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 239364,00 грн. за листопад 2011 року.

Відповідачем в період з 24.01.20112 року по 01.02.2012 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ НВЦ «Євродім» з питань достовірності нарахування ТзОВ НВЦ «Євродім» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2011 року, за результатами якої складено акт №627/23-3/30220130 від 08.02.2012 року, з висновків якого вбачається, що підприємством було порушено, абзац «а» пункту 200.4 статті 200 ПК України, внаслідок чого ТзОВ НВЦ «Євродім» завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ у листопаді 2011 року на 239364,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення форми «В1» №0000292302 від 21.02.2012 року, яким ТзОВ НВЦ «Євродім» зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 239364,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 119682,00 грн.

Вказане в акті перевірки порушення, на думку відповідача виникло у зв'язку із тим, що до бюджетного відшкодування листопада 2011 року позивачем включено суми оплати за роботи проведені на АЗС згідно договорів на виконання будівельних робіт, на виконання робіт, про надання послуг, договорів підряду контрагентам ТзОВ «Вест Ойл Груп», ПП «Флора-Престиж», ТзОВ «Пауерелектрик», ТзОВ «Трініон», ПВКФ «Жемчуг», ТзОВ «Будівельна компанія «Партнер», ВПКП «Теплотехнологія», КП «Київблагоустрій». Однак, такі суми не могли включатись до бюджетного відшкодування, так як АЗС не передавались орендарям в оренду і не використовувались самим власником, тобто не використовувались в господарській діяльності.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що для підтвердження права платника податку на формування витрат та/або податкового кредиту з ПДВ достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання, тобто використання об'єктів будівництва на яких проводились роботи (передача в оренду) відповідно до вищезгаданих договорів, але ще не використовуються в господарській діяльності.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Позивачем представлено копії документів по взаємовідносинах з контрагентами: ТзОВ «Вест Ойл Груп»: договір №0108/11 від 01.08.2011 року, акт здачі-прийняття робіт №14 від 01.09.2011 року, податкову накладну №12 від 01.09.2011 року, платіжне доручення №946 від 27.10.2011 року відповідно до яких сума ПДВ складає 176 642,97 грн.; ПП «Флора-Престиж»: договір на виконання робіт №10/08 від 10.08.2010 року, акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) №386 від 10.10.2011 року, податкову накладну №11 від 25.10.2011 року, платіжне доручення №905 від 25.10.2011 року згідно з якими сума ПДВ становить 1 487,08 грн.; ТзОВ «Пауерелектрик»: договір №2909/11-1 від 29.09.2011 року, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-000007 від 01.12.2011 року, податкову накладну №11 від 06.10.2011 року, платіжне доручення №855 від 06.10.2011 року відповідно до яких сума ПДВ складає 1108,58 грн.; ТзОВ «Будівельна компанія «Партнер»: договір підряду №25/08-10 від 25.08.2010 року, довідку про вартість робіт виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року, податкову накладну №71 від 11.110.2011 року, платіжне доручення №874 від 11.10.2011 року відповідно до яких сума ПДВ складає 6554,50 грн.; ТзОВ «Теплотехнологія»: договір підряду №103/М-11 від 31.08.2011 року, специфікація №301 від 31.08.2011 року, довідку про вартість виконаних будівельних робіт за січень 2012 року, податкову накладну №11 від 11.10.2011 року, платіжне доручення №873 від 11.10.2011 року відповідно до яких сума ПДВ складає 3425,00 грн.; КП «Київблагоустрій»: договір про надання послуг №201051826 від 13.09.2011 року, акту надання послуг від 03.10.2011 року, податкову накладну №3 від 03.10.2011 року, платіжне доручення №848 від 03.10.2011 року відповідно до яких сума ПДВ складає 1388,80 грн.; ТзОВ «Аметік»: додаток №2 до договору №ЕД0208 від 02.08.2011 року, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 14.10.2011 року, рахунку-фактури №СФ-0001555 від 04.10.2011 року, податкову накладну №33 від 06.10.2011 року, платіжне доручення №856 від 06.10.2011 року відповідно до яких сума ПДВ складає 1625,00 грн.; ТзОВ «Трініон»: договір підряду №061011 від 06.10.2011 року, акту виконаних робіт за листопад 2011 року, податкові накладні №13 від 14.10.2011 року та №9 від 10.10.2011 року, платіжні доручення №868 від 10.10.2011 року та №884 від 14.10.2011 року відповідно до яких сума ПДВ складає 25 666,67 грн.; ТзОВ «Трініон»: договір підряду №150911 від 15.09.2011 року, довідка про вартість виконаних робіт за вересень 2011 року, податкові накладні №14 від 30.09.2011 року та №14 від 17.10.2011 року, платіжне доручення №889 від 17.10.2011 року відповідно до яких сума ПДВ складає 17 500,00 грн.; ПВКФ «Жемчуг»: договір підряду №09/08-1 від 09.08.2011 року, довідку про вартість виконаних робіт за березень 2012 року, податкову накладну №8 від 11.11.2011 року, платіжне доручення №875 від 11.10.2011 року відповідно до яких сума ПДВ складає 7083,33 грн.; ПВКФ «Жемчуг»: договір підряду №06/05 від 06.05.2011 року, податкову накладну №9 від 11.10.2011 року, платіжне доручення №876 від 11.10.2011 року відповідно до яких сума ПДВ складає 7965,83 грн.

Досліджені судом вищеназвані первинні документи відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та відповідачем не надано доказів про визнання будь-якого первинного документу недійсним.

З урахуванням наведеного, судом першої інстанції правильно спростовано твердження відповідача про те, що не підлягає бюджетному відшкодуванню листопада 2011 року оплата ТзОВ НВЦ «Євродім» за роботи проведені на АЗС згідно договорів, зокрема, на виконання будівельних робіт, на виконання робіт, про надання послуг, договорів підряду контрагентам ТзОВ «Вест Ойл Груп», ПП «Флора-Престиж», ТзОВ «Пауерелектрик», ТзОВ «Трініон», ПВКФ «Жемчуг», ТзОВ «Будівельна компанія «Партнер», ВПКП «Теплотехнологія», КП «Київблагоустрій», так як АЗС не передавались орендарям в оренду і не використовувались самим власником, тобто не використовуються в господарській діяльності, оскільки згідно з положенням пункту 198.3 статті 198 ПК України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пунктами 200.7 та 200.10 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Пунктом 200.14 статті 200 ПК України передбачено, що якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Відповідно до частини 2 статті 45 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Згідно із ст. 25 Бюджетного кодексу України, Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а підставою для нарахування податкового кредиту є видана продавцем податкова накладна або митна декларація із заповненням всіх обов'язкових реквізитів.

Позивачем фактично сплачено суму податку на додану вартість у попередніх податкових періодах, придбаваючи у постачальників товари ( послуги), що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, тому відповідно правомірно заявлено до відшкодування суми ПДВ за листопад 2012 року в сумі 239364,00 грн.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що для підтвердження права платника податку на формування витрат та/або податкового кредиту з ПДВ достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання, тобто використання об'єктів будівництва на яких проводились роботи (передача в оренду) відповідно до вищезгаданих договорів, але ще не використовуються в господарській діяльності.

Пунктом 200.5 статті 200 ПК України встановлено випадки коли особи не мають права на отримання бюджетного відшкодування, а саме, які були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума відшкодування.

Порядок повернення сум бюджетного відшкодування визначений у пунктах 200.7-200.13 статті 200 ПК України: платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом державної податкової служби. Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Згідно з пунктом 200.17 статті 200 ПК України джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. З ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних та, вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19 червня 2012 року у адміністративній справі №2а-1580/12/0370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлено 20.11.2012 р.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді О.І. Довга

Н.В. Савицька