Ухвала суду № 27591203, 13.11.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2012 р. Справа № 3725/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого - судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна

за участі секретаря судових засідань: Маципури Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Державного територіально - галузевого об'єднання «Львівська залізниця» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

14 жовтня 2011 року позивач - ДТГО «Львівська залізниця» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача - СДПІ ВПП у м. Львові у якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.04.2011 року № 0000692301/8374 та № 0000722301/8375.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм податкового законодавства, оскільки право позивача на податковий кредит та правомірність формування валових витрат підтверджується усіма належними первинним документами, а висновки відповідача стосовно недійсності правочинів з контрагентом позивача ПП «Галторгцентр» є не обґрунтованим, не відповідає дійсності та не підтверджується жодними доказами. На підтвердження розміру понесених повивачем валових витрат та правомірності формування податкового кредиту, під час проведення перевірки були надані усі первинні документи, однак вони відповідачем до уваги не прийняті.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.12.2011 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ ВПП у м. Львові від 29.04.2011 року № 0000692301/8374 та № 0000722301/8375

Не погодившись із цією постановою суду першої інстанції, СДПІ ВПП у м. Львові оскаржила її в апеляційному порядку. Вважає, що дана постанова ухвалена з неповним з'ясуванням усіх обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що взаємовідносини позивача з його контрагентом ПП «Галторгцентр» мають ознаки нікчемності, оскільки під час перевірки вищезазначеного підприємства встановлено, що воно не володіє майном, матеріальними ресурсами, які необхідні для здійснення операцій купівлі-продажу, у нього відсутні трудові ресурси, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, а відтак відсутня і фінансово-господарська діяльність. Господарські операції між даними суб'єктами господарювання не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а спрямовані лише на формування платником податкового кредиту та валових витрат із відображенням їх змісту у первинних документах. Таким чином, подані до перевірки первинні документи не можуть бути підставою для підтвердження господарських операцій і не мають юридичної сили та доказовості для підтвердження правомірності формування валових витрат та податкового кредиту.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь в справі і з'явилися в судове засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ДТГО «Львівська-залізниця» 16.03.1992 року зареєстроване як юридична особа, перебуває на податковому обліку у ДПІ у м. Львові та має свідоцтво платника ПДВ (а.с. 51, 231).

Відокремлений підрозділ «Локомотивне депо Львів-Захід» ДТГО «Львівська залізниця» зареєстроване 14.11.1997 року, правовий статус якого «без права юридичної особи» (а.с. 52-60).

В період з 29.03.2011 року по 04.04.2011 року службовими особами ДПІ у Залізничному районі м. Львова проведено позапланову виїзну документальну перевірку Відокремленого підрозділу «Локомотивне депо Львів-Захід» ДТГО «Львівська залізниця» з питань взаємовідносин з ПП «Галторгцентр» за період з 01.04.2009 року по 30.04.2009 року, результати якої оформлені актом № 824/23-2/01059917 від 11.04.2011 року (а.с. 132-148).

Відповідно до висновків даного акту, перевіркою встановлено порушення ВП «Локомотивне депо Львів-Захід» ДТГО «Львівська залізниця»:

- п. 1, п. 2 ст. 215, ст.ст. 203, 216, 218 ЦК України, п. 1.8 ст. 1, пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено податковий кредит по придбанню ТМЦ від ПП «Галторгцентр» за період з 01.04.2009 року по 30.04.2009 року всього на суму 498 грн., в т.ч. за квітень 2009 року на суму 498 грн.;

- п. 1, п. 2 ст. 215, ст.ст. 203, 216, 218 ЦК України, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок чого завищено валові витрати у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг)» по одержаних ТМЦ від ПП «Галторгцентр» за період з 01.04.2009 року по 30.04.2009 року на суму 2 490 грн., в т.ч. за 2 кв. 2009 року на суму 2 490 грн., що призвело до заниження прибутку, що підлягає оподаткуванню від основної діяльності всього на суму 2 490 грн., в тому числі за півр. 2009 року на суму 2 490 грн., 9 міс. 2009 року на суму 2 490 грн., 2009 рік на суму 2 490 грн. (а.с. 132-148).

До таких висновків податковий орган прийшов виходячи з того, що на формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за період з 01.04.2009 року по 30.04. 2009 року мали вплив господарські операції з ПП «Галторгцентр» згідно яких останнє поставило позивачу ТМЦ на загальну суму 2 987,86 грн. в тому числі ПДВ в сумі 497,97 грн.. Сплачені кошти за ТМЦ позивачем віднесено до валових витрат, а сплачені в ціні придбаного товару суми ПДВ віднесено до податкового кредиту. Однак, податковий орган вважає, що дані господарські операції не мають реального характеру та є нікчемними, оскільки згідно акта перевірки ПП «Галторгцентр» складеного ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 22.11.2010 року № 2818/223-209/360786690 встановлено, що дане підприємство згідно постанови Господарського суду Львівської області від 08.04.2010 року № 33/17 визнано банкрутом, а в період який цим підприємством здійснювались господарські операції, в нього були відсутні необхідні для здійснення господарської діяльності офісні та виробничі приміщення, земельні ділянки, транспортні засоби, трудові ресурси, що свідчить про неможливість здійснення господарських операцій між позивачем та цим підприємством.

На підставі вказаного вище акта перевірки, СДПІ ВПП у м. Львові винесла податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

- № 0000692301/8374 від 29.04.2011 року, яким ДТГО «Львівська залізниця» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 778,13 грн., в тому числі 622,5 грн. за основним платежем та 155,63 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 11);

- № 0000722301/8375 від 29.04.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 622,5 грн., в тому числі 498 грн. за основним платежем та 124,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 12).

Не погоджуючись із вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями позивач скористався процедурою адміністративного оскарження, однак рішеннями ДПА у Львівській області № 19167/10/25-005/1481 від 14.07.2011 року та ДПА України № 1476/6/10-2115 від 22.09.2011 року скарги залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін (а.с. а.с. 35-50).

Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується усіма первинними документами, які характерні для даного виду правовідносин, а тому посилання податкового органу на відсутність цих документів є помилковим. Податкові накладні на підставі яких позивачем формувався податковий кредит, за формою та змістом відповідають усім вимогам законодавства та виписані суб'єктом господарювання, який на час господарських операцій був зареєстровані, як платники ПДВ та мав відповідне свідоцтво. Разом з цим, суд зазначив, що позивач не може нести відповідальності за свого контрагента, який не виконав свого обов'язку щодо сплати податків до бюджету, відповідальність за такі негативні наслідки несе саме ця особа - контрагент. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має усі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Також, суд першої інстанції звернув увагу на те, що відповідачем не доведено та не надано суду доказів для встановлення мети позивача та його контрагента, яка завідомо суперечать інтересам держави і суспільства, а тому посилання відповідача на нікчемність укладених між позивачем та цими підприємствами договорів, є безпідставним. На підставі викладеного, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, виходячи з наступних підстав.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток валових витрат, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) - далі Закон N 334/94-ВР.

Так, пунктом 5.1 Закону N 334/94-ВР визначено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зазначений пункт 5.1 повинен тлумачитись у системному зв'язку з пунктом 1.32 цього Закону, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Пункт 5.2 Закону N 334/94-ВР містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат, а пункт 5.3 - перелік витрат, які до складу валових не належать незалежно від того, чи пов'язані вони із господарською діяльністю платника податків.

Таким чином, зі змісту викладених положень законодавства випливає, що визначальною ознакою віднесення платником податку витрат, до валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому, проведені господарські операції повинні бути підтверджені необхідними первинними документами, які вказують на реальність та товарність проведення господарських операцій.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведених норм є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, а також порядок формування податкового кредиту з цього податку на час виникнення спірних правовідносин регулювався Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (далі - Закон N 168/97-ВР).

В статті 1 Закону N 168/97-ВР надано визначення термінів, які вживаюсь в цьому Законі, згідно з якою під податковим кредитом слід розуміти суму, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду (п. 1.7 ст. 1). Відповідно до п. 1.8 цієї ж статті, бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно пп. 7.2.1 п. 7.2 Закону N 168/97-ВР, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 цього пункту, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.5.2 пункту 7.5. статті 7 Закону N 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З аналізу норм Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що підставою для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету, є наявність у платника податку (позивача у справі) оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства податкової накладної та інших первинних документів, які підтверджують реальність проведення господарських операцій, а також сплата платником податків в ціні придбаного товару (послуг) податку на додану вартість.

Із матеріалів справи суд апеляційної інстанції вбачає, що на виконання усної угоди ПП «Галторгцент» на підставі рахунків-фактур від 23.04.2009 року №№ 1-00000060, 1-00000061, 1-00000062 поставило позивачу ТМЦ (Ніхром х 20-н 80д1,2, Бабіт Б-16, Припой Г ОС) на загальну суму 2 987,86 грн. в тому числі ПДВ - 467,86 грн. згідно видаткових накладних від 27.04.2009 року №№ РН-4-27001, РН-4-27002, РН-4-27003 (а.с. 73-74, 77-78, 81-82).

На підставі вказаних вище видаткових накладних ПП «Галторгцент» виписало для ДТГО «Львівська залізниця» податкові накладні від 27.04.2009 року №№ 4270000001, 4270000002, 4270000003 на загальну суму 2 987,86 грн. в тому числі ПДВ - 467,98 грн. (а.с. 75, 79, 83).

Розрахунки між суб'єктом господарювання за отримані товари проводились у безготівковій формі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями № 850, № 851, та № 852 від 24.04.2009 року, прийнятими до виконання Левандівським відділенням Львівської філії АБ «Експрес-Банк» (а.с. 86-87). Згідно акта перевірки, заборгованість по вказаних вище господарських операціях станом на 30.06.2009 року відсутня.

Сплачені при придбанні вказаного вище товару кошти без ПДВ, позивачем віднесено до складу валових витрат по декларації з податку на прибуток за І півріччя 2009 року в сумі 2 490 грн., а сплачені в ціні придбаного товару суми ПДВ в розмірі 498 грн. позивачем включено до складу податкового кредиту по Декларації з податку на додану вартість за квітень 2009 року.

На підтвердження реальності придбання вказаних вище ТМЦ та використання їх у власній господарській діяльності, позивачем до матеріалів справи долучено карти складського обліку матеріалів № 001 форми № М-17, які підтверджують факт облікування придбаних позивачем товарів на його складі (а.с. 76, 80, 84).

Також, у матеріалах справи наявні копії лімітно-забірних карт, які підтверджують факт відпуску вказаних вище ТМЦ зі складу запасів (а.с. 88-94).

Враховуючи викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що у позивача наявні усі належним чином оформлені податкові накладні та інші первинні документи, які характерні для даного виду правовідносин, що підтверджують реальність проведення господарських операцій між позивачем та ПП «Галторгцентр» по придбанню ТМЦ. Наявні у позивача також і документи, які підтверджують факт оплати товару з ПДВ. Крім цього, отримані позивачем товари на підставі вказаних договорів, безпосередньо пов'язані та використані в господарській діяльністю позивача, що у відповідності до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» надає право на віднесення витрат з придбання таких товарів до складу валових витрат.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно матеріалів справи та податкової перевірки, на момент проведення господарських операцій з позивачем, відомості ПП «Галторгцентр» були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, яке мало належним чином оформлене свідоцтво платника ПДВ. Рішення визнання цього суб'єкта господарювання банкрутом, Господарським судом Львівського області прийнято 08.04.2010 року, тобто після спливу значного проміжку часу з моменту взаємовідносин з позивачем.

Встановлені вище судом обставини та досліджені первинні документи спростовують висновки податкового органу щодо нікчемності вищезгаданих правочинів, оскільки проведені між позивачем та його контрагентом господарські операції мають реальний характер, що підтверджується усіма характерними для даного виду правовідносин первинними документами оформленими відповідно до вимог чинного законодавства. Оплата за виконані роботи позивачем реально проведена, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями прийнятими до виконання банківською установою.

Крім цього, відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Тобто обов'язковою умовою, для визнання договору нікчемним є наявність умислу у сторін (сторони) угоди, що означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину та усвідомлювали суперечність його інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Даний висновок суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України викладеною у постанові Пленуму цього Суду № 9 від 06.11.2009 року.

Відповідачем не наведено жодних доказів, які б вказували на наявність умислу та мети у позивача на порушення укладеним договором публічного порядку та на спрямовання його на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, хоча у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України обов'язок доказування у даній категорії справ покладається на відповідача.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання у випадку, коли перший виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання.

Даний висновок суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «Бульвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім цього, суд звертає увагу на безпідставність збільшення відповідачем позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, з посиланням на те, що його контрагент не задекларував чи не сплатив відповідні податки, оскільки несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування валових витрат та податкового кредиту покупцем.

Дані висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України з відповідного питання, висловленою зокрема у постановах цього Суду від 13.01.2009 року по справі № 21-1578во08 та від 30.09.2009 року по справі № 21-949во09.

Наведене вище свідчить про недоведеність податкового органу нікчемності господарського зобов'язання та про відсутність в діях позивача вини та умислу. Договори реально виконувалися, що підтверджується необхідними первинними документами, які відповідають вимогам чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства.

Також безпідставним є посилання податкового органу на відсутність у позивача товарино-транспортних накладних, оскільки з системного аналізу правових положень Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 вбачається, що обов'язок ведення, зберігання товарно-транспортних накладних покладено на особу, яка здійснює діяльність по наданню послуг з перевезення, а тому виникнення у позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту не ставиться в залежність від наявності чи відсутності у нього ТТН при наявності у нього інших належним чином складених та оформлених первинних документів, як того вимагає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема ст. 9 цього Закону.

Щодо укладення позивачем угоди у усній формі, то суд зазначає, що ДТГО «Львівська залізниця» з метою неухильного виконання Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» прийнято наказ № 81/Н від 31.01.2007 року «Про порядок підготовки та укладення господарських договорів», яким затверджено Порядок підготовки, укладення та виконання господарських договорів в ДТГО «Львівська залізниця. Пунктом 5 цього Порядку визначено, що якщо сума одного рахунку не перевищує 2,0 тис. грн., начальники дирекцій залізничних перевезень - заступники начальника залізниці, служб, відокремлених підрозділів здійснюють закупівлю по рахунках без укладення договорів.

Таким чином, суд апеляційної інстанції прийшов до переконання, що позивачем правомірно включено до складу валових витрат суми сплачені за придбаний ТМЦ у ПП «Галторгцентр» та включено відповідні суми ПДВ до податкового кредиту на підставі виписаних йому податкових накладних, які підтвердженні належними первинними документами, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку, що оскаржені позивачем податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задоволив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскарженої постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року по справі № 2а-11175/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту виготовлення її у повному обсязі може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

В.В. Ніколін

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 16.11.2012 року.