Ухвала суду № 27591029, 06.11.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2012 р. Справа № 71047/09

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Большакової О.О., Макарика В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Рибак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2009 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Підволочиськгаз» до Державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ВАТ по газопостачанню та газифікації «Підволочиськгаз» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області, яким з врахуванням збільшення позовних вимог просило скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 12 лютого 2009 року № 0000022301/0 та від 08 травня 2009 року № 0000022301/2 та № 0000162301/2, якими позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем «Частина прибутку (доходу) господарських організацій, що вилучається до бюджету» в розмірі 40150,50 грн. (26767,00 грн. за основним платежем та 13383,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), 26767,00 грн. та 14403,50 грн. відповідно.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2009 року позов задоволено частково: скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 08 травня 2009 року № 0000022301/2 та № 0000162301/2; в решті позову відмовлено. Постанова мотивована тим, що позивач не є платником частини прибутку (доходу) до державного бюджету, оскільки законодавець пов'язує сплату частини чистого прибутку (доходу) суб'єктами господарювання при звітності у статутному фонді яких є державна частка (акції, паї), а ВАТ «Підволочиськгаз» не має в статутному фонді державної частки (акції, паї).

Постанову в частині задоволення позовних вимог в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що вона прийнята з порушенням норм матеріального права, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, зокрема, що державна частка в статутному фонді ВАТ «Підволочиськгаз» становить 29,61%,з них 26,98% акцій частка НАК «Нафтогаз України», яка є 100% державною Компанією, та 2,63% акцій - частка, що належить державі пропорційно частці НАК «Нафтогаз України» у статутному фонді ВАТ «Тернопільгаз».

Постанова в частині відмови в позові не оскаржена, тому відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України в апеляційному порядку не переглядається.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

В період з 10.12.2008 року до 26.12.2008 року та 29-30.01.2009 року працівниками Державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області було проведено планову виїзну перевірку ВАТ по газопостачанню та газифікації «Підволочиськгаз» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.09.2008 року, за результатами якої складено акт від 04.02.2009 року № 60/23/14055654.

На підставі Акта перевірки 12.02.2009 року відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: № 0000022301/0 яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем «Частина прибутку (доходу) господарських організацій, що вилучається до бюджету» в розмірі 40150,50 грн. (26767,00 грн. за основним платежем та 13383,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), за порушенням вимог абз. 3 ч. 1 ст. 63 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», абз. 3 пп. 2 п. 4 «Порядку відрахування господарським організаціями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу)», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2012 року № 68, п. 1.9 ст. 1, пп. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та № 0000162301/0; № 0000042301/0 та 0000032301/0, якими позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем «Частина прибутку (доходу) господарських організацій, що вилучається до бюджету» за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 510,00 грн. та 340,00 грн. відповідно за порушення вимог п.1.11 ст. 1, пп. «б» пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондам», п. 6 «Порядку відрахування господарським організаціями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу)», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2012 року № 68.

Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області та Державної податкової адміністрації в Тернопільській області, за наслідками якого останньою податкове повідомлення-рішення № 0000022301/0 було скасоване в частині 13383,50 грн. штрафних санкцій, а врешті залишено без змін; податкові повідомлення-рішення № 0000042301/0 та 0000032301/0 були скасовані та збільшено на 14403,50 грн. суму податкового зобов'язання, визначену у податковому повідомленні-рішенні № 0000022301/0, в тому числі 13383,50 грн. з посиланням на пп. 17.1.2 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондам» та 1020,00 грн. з посиланням на пп. 17.1.1 цієї статті (за неподання податкової декларації).

В результаті цього були прийняті зазначені вище податкові повідомлення-рішення від 08 травня 2009 року № 0000022301/2 та № 0000162301/2.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не є платником частини прибутку (доходу) до державного бюджету, оскільки законодавець пов'язує плату частини чистого прибутку (доходу) суб'єктами господарювання при звітності у статутному фонді яких є державна частка (акції, паї), а ВАТ «Підволочиськгаз» не має в статутному фонді державної частки (акції, паї).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 січня 2007 року № 68 «Про затвердження Порядку відрахування господарськими організаціями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу)» відрахування частини чистого прибутку (доходу) здійснюється акціонерними, холдинговими компаніями та іншими суб'єктами господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірніми підприємствами.

Відсутність державної частки у статутному фонді ВАТ «Підволочиськгаз» підтверджується наступними документами, наявними в матеріалах справи: Статутом ВАТ «Підволочиськгаз», наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області від 18.11.1996 року № 1383, листом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області від 14.05.2004 року № 01-6/1246, а також довідкою Відокремленого підрозділу реєстратора - філії «Теронпільське Центральне відділення Промінвестбанку», згідно з якою в реєстрі власників іменних цінних паперів ВАТ «Підволочиськгаз» частка державного майна відсутня.

Відповідно до ст. 85 Господарського кодексу України та ст. 115 Цивільного кодексу України господарське товариство є власником майна, переданого його учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 року № 747 «Про утворення Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», 26,98 % акцій ВАТ «Підволочиськгаз» передано у статутний фонд HAK «Нафтогаз України», яка у свою чергу є одним із акціонерів позивача, що дає їй право здійснювати всі повноваження акціонера відповідно до чинного законодавства.

Також згідно з даною Постановою HAK «Нафтогаз України» утворена у формі відкритого акціонерного товариства, а тому не є державним органом і не уповноважена управляти пакетом акцій від імені держави.

Належність частки в статутному фонді господарського товариства учаснику цивільних відносин визначає його участь у створенні цього товариства, а отже і його статус як учасника господарського товариства, відсутність у складі засновників (учасників) ВАТ «Підволочиськгаз» держави в особі уповноваженого органу означає відсутність в статутному фонді акціонерного товариства частки ( акцій, паїв ), що належать державі, незалежно від того, що держава є одноособовим власником всіх акцій НАК «Нафтогаз України».

Таким чином, до кола юридичних осіб, на яких поширюється дія ст. 63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», віднесено, зокрема, господарські товариства, у статутному фонді яких державі належать пакети акцій. При цьому не є власністю держави пакет акцій у статутному фонді акціонерного товариства, переданий нею до статутного фонду іншого суб'єкта господарювання, в якому їй належить 100% акцій. Власником цього пакета акцій стає зазначений суб'єкт господарювання. Поняття власності держави та власності такого суб'єкта не є тотожними, оскільки ця власність належить різним особам, самостійним учасникам цивільного обігу.

Виходячи з наведених норм, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду, що у відповідача не було правових підстав для визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем «Частина прибутку (доходу) господарських організацій, що вилучається до бюджету».

До того ж слід зазначити про помилковість визначення податковим органом такого внеску, як частина прибутку (доходу), що мала сплачуватися до загального фонду Державного бюджету акціонерною компанією, у статутному фонді якої державі належать частки (акції, паї), у якості податкового зобов'язання у порядку, визначеному Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) і сплати штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.

Таким чином, виплати повинні бути здійснені на виконання вимог Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Правила п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який регулює питання оподаткування дивідендів, на цей платіж не поширюються, оскільки він має іншу правову природу і законом встановлений інший порядок його сплати.

Враховуючи наведені вище обставини та правові норми, оцінюючи зібрані докази, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є неправомірними, прийнятими без урахування всіх обставин, що мають значення для їх прийняття, а відповідачем не надано доказів їх правомірності.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2009 року у справі № 2а-2102/09/1970 за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Підволочиськгаз» до Державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді О.О. Большакова

В.Я. Макарик