Ухвала суду № 27589414, 20.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2012 року м. Київ К-54764/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є.розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька на постанову та ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 23.07.2009 року Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.10.2009 рокуу справі№ 2-а-9160/09/5070за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АВ-ВА»до Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23.07.2009 року у справі № 2-а-9160/09/5070, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.10.2009 року, позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька від 03.04.2009 року № 0000592342/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 460 245,00 грн., з яких за основним платежем 306 830,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 153 415,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове судове рішення про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема п. 1.4 ст. 1, п. 3.1 ст. 3, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В запереченнях на касаційну скаргу позивач не погоджується з доводами та вимогами заявника, просить залишити без змін судові рішення у справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Державною податковою інспекцією у Петровському районі м. Донецька виїзної планової перевірки ТОВ «АВ-ВА»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.09.2008 року, складено акті від 20.03.2009 року № 391/23/32879626.

На підставі акта перевірки відповідачем 03.04.2009 року прийняте спірне податкове повідомлення-рішення № 0000592342/0, яким визначене податкове зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у загальній сумі 460 245,00 грн., в тому числі за основним платежем, у сумі 306 830,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 153 415,00 грн.

На думку податкового органу, внаслідок порушення п. 1.4 ст. 1, п. 3.1 ст. 3, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 306 830,00 грн.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 29.12.2006 року між позивачем та ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська»укладений договір № 426/12 про закупівлю послуг з перевезення пасажирів. Договір укладений з учасником-переможцем процедури закупівлі (тендера). 18.04.2008 року між цими ж сторонами укладений договір № 18/04-7 про надання послуг з перевезення пасажирів. Згідно з пунктами 3.1.4 даних договорів виконавець (позивач у справі) зобов'язаний здійснювати заправку автобусів паливно-мастильними матеріалами на АЗС замовника або за погодженням на іншій АЗС. На виконання даних договорів, ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська»видані податкові накладні, в тому числі щодо поставки дизельного палива, з урахуванням сум податку на додану вартість.

В акті перевірки відповідач зазначає, що позивачем згідно актів передачі палива не включено до складу об'єкта оподаткування ПДВ операції з передачі приватним підприємцям палива у кількості 392 686,11 літрів на суму 1 840 972,05 грн., в тому числі податок на додану вартість 306 830,00 грн.

Проте, судами встановлено, що предметом договорів, укладених позивачем з приватними підприємцями, є послуги з перевезення пасажирів, а не поставка товару (дизельного палива). На виконання умов таких договорів, позивачем пальне надавалось для здійснення послуг з перевезення пасажирів.

Доказів укладення позивачем договорів з підприємцями на передачу палива відповідачем не надано.

З посиланням на положення п. 1.4 ст. 1, п. 3.1 ст. 3, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про неправомірність спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки передача палива, здійснена позивачем на виконання умов договорів перевезення, не є об'єктом оподаткування податком на додані вартість.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують та підлягають відхиленню, оскільки зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.07.2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.10.2009 року у справі № 2-а-9160/09/5070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак