Ухвала суду № 27589308, 08.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2012 року м. Київ К-24656/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2009

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2010

у справі №2-а-41567/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних конструкцій №1»

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних конструкцій №1»(далі по тексту - позивач, ТОВ «Завод залізобетонних конструкцій №1») звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова (далі по тексту -відповідач, ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова) про скасування податкових повідомлень-рішень від 25.08.2009 №0001202330/0 та №0001222330/0.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2009, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2010, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова проведено планову виїзну перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2006 по 31.03.2009, за результатами якої був складений акт перевірки від 04.08.2009 №1508/2330/25472964, яким встановлені порушення позивачем п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також порушення п.п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6, 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.08.2009: №0001202330/0 про нарахування 198047,00 грн. у тому числі 137533,00 грн. податку на прибуток підприємств, 60514,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій; №0001222330/0 про нарахування 153849,00 грн. у тому числі 102566,00 грн. податку на додану вартість, 51283,00 грн. -штрафних (фінансових) санкцій.

Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо задоволення позовних вимог та скасування відповідних податкових повідомлень-рішень з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки відповідача ґрунтуються на безпідставності включення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту вартості цементу придбаного у ТОВ «Енергетик», застосування якого не передбачено технологією виробництва, відсутність документів на перевезення цементу від постачальника до покупця та фактів використання цементу у виробництві. Крім того, відповідач робить висновок про безпідставність включення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту вартості електроенергії придбаної у ТОВ ВКП «ЕНЕРГО»з причини неналежного оформлення первинних документів.

Відповідно до п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

До таких обмежень, згідно пп. 5.3.1ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», віднесено включення до валових витрат витрат на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності та згідно підпункту 5.3.9 - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Таким чином, однією з обовязкових умов для віднесення витрат підприємства на оплату послуг до складу валових витрат є звязок цих витрат з господарською діяльністю платника.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Зі змісту пп. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»вбачається, що господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Придбаний позивачем у ТОВ «Енергетик»цемент згідно договору від 03.01.2007 наданий виконавцю для виготовлення бетону. Як встановлено судами попередніх інстанцій, бетон використовується позивачем при виробництві залізобетонних виробів, вказаний вид виробництва є основним видом діяльності позивача. Операції з реалізації готової продукції відображені позивачем в бухгалтерському та податковому обліку.

Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про помилковість доводів відповідача щодо придбання товарів які не можуть бути використані ним у власній господарській діяльності, при цьому сам факт надання послуг податкова інспекція в акті перевірки не спростовує, будь-яких відомостей відносно того, що позивачу надавались та були оплачені послуги за межами договору, не пов'язані із господарською діяльністю підприємства у акті не зазначено, матеріали справи не містять доказів, що товари придбані позивачем за відповідними договорами не були пов'язані з веденням господарської діяльності.

Стосовно віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту вартості електроенергії придбаної у ТОВ ВКП «ЕНЕРГО», суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції про невідповідність висновків відповідача.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до пп. 7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та апеляційної інстанції, що недоліки у заповнених актах здачі-прийому електроенергії від 30.06.2008, від 31.07.2008, від 30.09.2008 не свідчать про недійсність та не спростовують факт здійснення господарської операції та сплати контрагентом податку.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова