Ухвала суду № 27589332, 19.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2012 року м. Київ К-18326/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Моторного О.А. -головуючого,

Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі

на постанову Господарського суду Запорізької області від 28.12.2007

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2009

у справі №5/165/06-АП-23/569/07-АП-24/732/07-АП

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Запорізької області від 28.12.2007, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2009, позов задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.05.2006 №0000351300/0.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом комплексної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, складено акт від 27.04.2006 № 6/08-01/00191230, в якому встановлено заниження позивачем прибуткового податку та податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 5647,92 грн.

З акта перевірки вбачається, що в порушення ст.ст. 2, 5, 7, 8, 9, 10, п. 19.2 ст. 19 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»від 26.12.1992р. № 13-92 із змінами та доповненнями (далі - Декрет), позивачем до сукупного оподатковуваного доходу робітників підприємства не включався доход, що утворився в результаті надання їм за рахунок коштів підприємства матеріальних та соціальних благ, а саме: підприємством здійснено оплату за навчання працівників у вищих учбових закладах у 2003 році.

На думку податкового органу, оплата вартості навчання своїх працівників у вищих навчальних закладах освіти не тільки є доходом таких працівників, а і включається до сукупного оподатковуваного доходу громадян.

В результаті наведених порушень, позивач не утримав та не перерахував до бюджету за 2003 рік прибутковий податок в сумі 5119,90 грн.

Крім того, в порушення п/п «г»ст. 5, ст. 8, п. 1 ст. 7 та ст. 10, п.2 ст.19, ст.20, 23 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»від 26.12.92р. № 13-92, та п/п 4.2.15 п. 4.2 ст.4, п/п 9.10.1, 9.10.2 п. 9.10 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», до сукупного оподатковуваного доходу робітника підприємства позивачем не включався дохід, що утворився в результаті надмірно витрачених коштів, отриманих платниками податку на відрядження або під звіт.

Оскільки до сукупного оподатковуваного доходу робітника підприємства не включався дохід, що утворився в результаті надміру витрачених коштів, отриманих на відрядження, не утримано та не перераховано до бюджету за 2003 - 2005 р.р. прибуткового податку та податку з доходів фізичних осіб в сумі 528,02 грн..

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000351311/0 від 12.05.2006, яким позивачу визначене податкове зобов'язання з прибуткового податку у сумі 16 943,32 грн., з якої основний платіж - 5 647,92 грн. та фінансові санкції -11 295,84 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Як було вірно встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, позивачем було прийнято рішення №240 від 12.09.2001, відповідно до якого в структурі технічного відділу утворювався новий підрозділ - Служба по розробці і запровадженню Системи Якості, і було визнано за необхідне здійснити навчання робітників підприємства основам системи управління якістю.

На виконання вказаного рішення, позивач уклав угоди з вищим навчальним закладом «Інститут економіки і права «КРОК», предметом яких було визначено навчання 7 робітників за спеціальністю «Якість, стандартизація та сертифікація».

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що дії позивача по навчанню своїх працівників спрямовані на одержання більш вищого економічного результату від своєї виробничої діяльності при наявності кваліфікованих спеціалістів в певній галузі, ці витрати не є особистими доходами працівників, і вони не повинні включатися до їх сукупного оподаткованого доходу, на чому наполягає відповідач.

При цьому, слід зазначити, що, здійснюючи у безготівковій формі на підставі договору оплату за навчання свого працівника, позивач не виплачував грошових сум такому працівнику, а перераховував їх безпосередньо на рахунок навчального закладу. Таким чином, позивач не зобов'язаний був попередньо нараховувати та сплачувати прибутковий податок з громадян до бюджету.

Згідно з п.п.5.4.8, п.5.4, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до валових витрат включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд як до місця відрядження так і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях, а також включення до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги, найом інших жилих приміщень, телефонних рахунків, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків, рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо.

Судами встановлено, що в підтвердження понесених витрат по охороні автомобілів водіями надано рахунки готелю разом з рахунками за проживання у тому ж готелі в той же час, оскільки послуги по охороні автомобілів на автостоянці надавалися разом з послугами по проживанню.

Факт сплати відрядженими працівниками сум за розміщення автомобілів ВАТ «Запоріжсталь»на стоянці кемпінгу підтверджується листом ВАТ «Велика Круча»від 27.04.2006.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат витрати підприємства, пов'язані з професійною підготовкою або перепідготовкою своїх кадрів, що здійснювалася у зв'язку з виробничою необхідністю та за профілем діяльності підприємства, які не є особистими доходами таких працівників, а також, відсутністю порушень з боку позивача під час проведення розрахунків з працівниками підприємства - водіями, які надали документальні підтвердження понесених витрат з охорони автомобілів під час службового відрядження.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі - відхилити.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 28.12.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль