Постанова № 27587660, 15.02.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Вступна та резолютивна частини

м. Миколаїв.

15.02.2012 р. Справа № 2а-6704/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Малих О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Котенко О.В.,

від позивача: Боєва Г.О., довіреність № 211 від 27.05.11;

від відповідача: Моторний О.С., довіреність № 2068/9/10-021 від 28.11.11,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс-Миколаїв Дистриб'юційна Компанія»(вул. Індустріальна, 7-А, м. Миколаїв, 54040)

до відповідача: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (вул. Чкалова, 20, м. Миколаїв, 54017)

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень -рішень від 20.05.2011 року №№ 0000393800, 0000403800,

Керуючись статтями 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві від 20.05.2011 року №№ 0000393800, 0000403800 - повністю.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя О.В. Малих

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

15 лютого 2012 р. Справа № 2а-6704/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Малих О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Котенко О.В.,

від позивача: Боєва Г.О., довіреність № 211 від 27.05.11;

від відповідача: Моторний О.С., довіреність № 2068/9/10-021 від 28.11.11,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс-Миколаїв Дистриб'юційна Компанія»(вул. Індустріальна, 7-А, м. Миколаїв, 54040)

до відповідача: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (вул. Чкалова, 20, м. Миколаїв, 54017)

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень -рішень від 20.05.2011 року №№ 0000393800, 0000403800,

встановив:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Імпульс-Миколаїв Дистриб'юційна Компанія», пред'явлено позов до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві з вимогою скасувати податкові повідомлення-рішення №0000393800 та № 0000403800 від 20.05.11р.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю з підстав зазначених у позовній заяві, та наданих доказах, посилався на те що висновки перевірки не ґрунтуються на фактичних матеріалах, рішення-повідомлення прийняте з порушенням норм діючого законодавства (т.1 а.с.3-12).

Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначив, що податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві №0000393800 та № 0000403800 від 20.05.11р. прийняти у відповідності до чинного законодавства, перевірка позивача проведена в порядку та у спосіб передбачений чинним законодавством (т1 а.с.97-98).

Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу.

У судовому засіданні 16.03.2012 судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

26.04.11р. старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового супроводження підприємств торгівлі управління податкового супроводження підприємств невиробничої сфери діяльності Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Марович Є.О. була проведеною документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Імпульс-Миколаїв Дистриб'юційна Компанія»з питань правових відносин з платником податків ДП «Антаріум»за грудень 2010р. Та ПП «Шуїн»за січень 2011р.

За результатами перевірки були складені Акти :

- №510/38/335/33513988 від 26.04.11р. (т.1, а.с.13-24) по ДП «Антаріум»з питань правових відносин з платником податків за грудень 2010р.

- №509/38/33513988 від 26.04.11р. (т.1, а.с.27-37) по ПП «Шуїн»з питань правових відносин з платником податків за січень 2011р.

На підставі Акту №510/38/335/33513988 від 26.04.11р. відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000393800 від 20.05.2011р. про застосування збільшення суми грошового зобов'язання -9850,00 грн. за платежем «Податок на додану вартість»та сплату штрафних санкцій в сумі 2462,50 грн. (т.1 а.с.25).

В податковому повідомленні-рішенні №0000393800 від 20.05.2011р. зазначено, що позивачем порушено п.п. 7.2.1., п.п. 7.2.3. п. 7.2., п.п.7.4.1., 7.4.5. п.7.4. ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість».

Підставою відмовлення в зарахуванні позивачу вказаної суми податкового кредиту є, як вказується в Акті перевірки, є те, що, на думку відповідача, операції з наданням послуг від ТОВ «Антаріум»не спричинили реального настання правових наслідків, оскільки у ТОВ «Антаріум»відсутні необхідні для ведення фінансово-господарської діяльності основні засоби (складські приміщення, автотранспорт, земельні ділянки, обладнання, інше), не має наявності трудових ресурсів з необхідним фаховим знанням для здійснення відповідного виду діяльності.

На підставі Акту №510/38/33513988 від 26.04.11р. відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000403800 від 20.05.2011р. про застосування збільшення суми грошового зобов'язання -13 217,00 грн. за платежем «Податок на додану вартість»та сплату штрафних санкцій в сумі 1 грн. (т.1 а.с.38).

В податковому повідомленні-рішенні №0000393800 від 20.05.2011р. зазначено, що позивачем порушено пунктів 198.3 статті 198 п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України.

Підставою відмовлення в зарахуванні позивачу вказаної суми податкового кредиту є, як вказується в Акті перевірки, є те, що, на думку відповідача, операції з наданням послуг щодо проведення маркетингових досліджень від ПП «Шуїн» не спричинили реального настання правових наслідків , оскільки ПП «Шуїн»відсутній за юридичною адресою , також відсутні необхідні умови для ведення фінансово-господарської діяльності основні засоби (складські приміщення, автотранспорт, земельні ділянки, обладнання, інше), не має технічного персоналу.

Проведеними документальними позаплановими невиїзними перевірками позивача з питань правових відносин з платниками податків з ТОВ «Антаріум»та ПП «Шуїн»за зазначені періоди не було виявлено будь-яких порушень податкового законодавства або іншого законодавства з питань оподаткування зі сторони позивача. Фактично всі недоліки та претензії сформульовано в акті перевірки щодо контрагентів позивача, а не до позивача.

Відповідно до пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг. Згідно із п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, відповідач у даному випадку первинно мав встановити зміст та реальність господарської операції.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції та за наявності всіх реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною і обов'язковою ознакою господарської операції є реальна зміна майнового стану платника податків, що також відповідає і кореспондує з нормами ПК.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пунктом 198.3 статті 198 ПК, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Позивач надав суду копії документів:

- Договір укладений позивачем з ДП «Антаріум»Договір №32-А від 01.09.2010 року на абонентське обслуговування комп'ютерної та оргтехніки (т.1 а.с.123-126);

- Договір про надання послуг з ПП «Шуін»№М2012 від 01.01.2011року (т.1. а.с. 112-115);

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від ПП «Шуін»від 31. 01. 2011р. (т.1. а.с. 142);- звіт наданих послуг до Договору №М-2012 від 01.01.2011р. з ПП «Шуін»від 31.01. 2011 року( т.1. а.с. 143);

- податкову накладну №138 від 31.01.2011р. на 44 200 грн. від ПП «Шуін»(т.1. а.с. 144);

- податкову накладну №139 від 31.01.2011р. на 35 100 грн. від ПП «Шуін»(т.1. а.с. 145);

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2010р. від ДП «Антаріум»(т.1. а.с. 146);

- податкову накладну №3112726 від 31.12.2010р. від 59 100 грн. (т.1. а.с. 147);

- податкову декларацію з ПДВ за грудень 2010 грн. з додатками(т.1. а.с. 148-151);

- податкову декларацію з ПДВ за січень 2011р. з додатками та квитанціями про відправлення(т.1. а.с. 164-167);

- свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ПП «Шуін»№100270526(т.1. а.с. 192);

- свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ДП «Антаріум»№100271185(т.1. а.с. 193);

- виписку по рах. №260040009 за період з 01.01.2011р. по 25.05.2011р. по оплатам ПП «Шуін»(т.1. а.с. 194);

- оборотно-сальдова відомість по рахунку 10 за грудень 2010р. (т.1. а.с. 195-201).

Наданні документи підтверджують здійснення позивачем реальних господарських операцій у періоди що перевірялися. Зазначені документи у повному обсязі надавалися відповідачу під час проведення перевірки, проте, відповідачем первинні документи та пояснення позивача не було взято до уваги.

Суд зазначає, що констатування фактів порушень податкового законодавства, ґрунтуючись лише на сумнівах та припущеннях, є неприпустимим при складанні офіційного документу органу державної податкової служби (акту перевірки). Зазначене є порушенням п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.10р. №984, згідно якого факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд враховує те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Імпульс-Миколаїв Дистриб'юційна Компанія», отримавши у встановленому порядку від ДП «Антаріум»та ПП «Шуїн»податкові накладні, які містили всі необхідні реквізити, передбачені чинним законодавством, правомірно включило суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту і час укладення та виконання господарських операцій, зазначений контрагент позивача включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Таким чином, установлені судом обставини, свідчать про те, що дії ТОВ «Імпульс-Миколаїв Дистриб'юційна Компанія»як платника податку є добросовісними, вчинені ним господарські операції сумніву в їх реальності не викликають та відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються достатніми і наявними у матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином, установлені судом обставини свідчать про те, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит сформовано та обґрунтовано заявлено до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість за грудень 2010р. та січень 2011 року, нарахованих у зв'язку з придбанням послуг на підставі податкових накладних і первинних бухгалтерських документах, оформлених належних чином відповідно до норм податкового законодавства.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

При цьому, завдання адміністративного судочинства ґрунтуються на положеннях статті 55 Конституції України, відповідно до якої, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення частини 1 статті 9 КАС відповідають приписам частини 2 статті 19 Конституції України.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (частина 1 статті 11 КАС).

Відповідно до частини 1 статті 69 КАС, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина 2 статті 71 КАС).

Враховуючи викладені норми матеріального і процесуального законодавства, встановлені обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги Товариством з обмеженою відповідальністю «Імпульс-Миколаїв Дистриб'юційна Компанія»про скасування податкових повідомлень-рішень СДПІ у м. Миколаєві від 20.05.2011 року №№ 0000393800, 0000403800, є обґрунтованими і слід задовольнити повністю.

Згідно з частиною 1 статті 94 КАС, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві від 20.05.2011 року №№ 0000393800, 0000403800- повністю.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя О.В. Малих

Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України

та підписана суддею 02 березня 2012 року.