Постанова № 27587044, 26.10.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДП О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2012 р. № 2а-7228/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді: Мричко Н.І.

за участю секретаря судового засідання: Чернявської О.Д.

представника позивача Мельника С.І.

представника відповідача Гроцького Н.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Техенерго»до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001572321, № 0001582321 від 31.07.2012 року, -

встановив:

Приватне акціонерне товариство «Техенерго» (далі -ПрАТ «Техенерго») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (далі -ДПІ у Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0001582321 та № 0001572321 від 31.07.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог зсилається на те, що оскаржувані рішення прийняті на підставі Акта № 704/22-10/23891483 від 18.07.2012 року, складеного за наслідками позапланової виїзної перевірки ПрАТ «Техенерго». У вказаному Акті перевірки податковий орган зазначив про безтоварність та фіктивність господарських операцій позивача з його контрагентами -ТзОВ «Союз плюс сервіс»та ПП ФПК «Каскад». Позивач з такими висновками не погоджується, оскільки такі, на його думку, ґрунтуються лише на актах перевірок органів ДПС за місцем реєстрації цих підприємств, де також йдеться про неможливість реального здійснення ними господарської діяльності з огляду на відсутність для цього матеріально-технічної бази та трудових ресурсів. Зазначає про те, що відповідач не надав належної правової оцінки документам, які підтверджують факт здійснення господарських операцій позивача з ТзОВ «Союз плюс сервіс»та ПП ФПК «Каскад», а також доказам, які свідчать про наступне використання виконаних ними робіт у господарській діяльності ПрАТ «Техенерго». Долучені до матеріалів справи документи, на думку позивача, повністю спростовують висновки відповідача про фіктивність господарських операцій, а тому прийняті на основі таких висновків податкові повідомлення-рішення є, на його думку, протиправним і підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, пояснення надав аналогічні до викладеного у позовній заяві. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги заперечив повністю з огляду на таке. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято за наслідками позапланової перевірки ПрАТ «Техенерго»на предмет дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства під час здійснення фінансово-господарських відносин з ТзОВ «Союз плюс сервіс»та ПП ФПК «Каскад». Під час проведеної перевірки встановлено, що за охоплений перевіркою період позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТзОВ «Союз плюс сервіс»та ПП ФПК «Каскад».

Відповідно до Акта ДПІ у Залізничному районі м. Львова № 2384/23-2/30444793 від 22.09.2010 року «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТзОВ «Союз плюс сервіс»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.12.2009 року»правочини, які укладав названий контрагент позивача, не мали на меті реального настання правових наслідків, а спрямовані на штучне формування податкової вигоди. З огляду на це, ПрАТ «Техенерго»неправомірно віднесло до складу своїх валових витрат вартість отриманих від ТзОВ «Союз плюс сервіс»робіт (послуг), а також безпідставно віднесло до складу податкового кредиту суму ПДВ сплаченого в їх ціні.

Такого ж висновку по суті дійшла ДПІ у Франківському районі м. Львова за наслідками перевірки іншого контрагента позивача - ПП ФПК «Каскад». Згідно з Актом № 214/23-2/35382611 від 25 лютого 2011 року позапланової виїзної документальної перевірки ПП «Фінансово-промислова компанія «Каскад», здійснені ним операції мали на меті штучне формування валових витрат та податкового кредиту.

На основі викладеного вище відповідач дійшов висновку про відсутність реального виконання господарських операцій на підставі договорів, які позивач уклав з ТзОВ «Союз плюс сервіс»та ПП ФПК «Каскад», у зв'язку з чим прийняв спірні податкові повідомлення-рішення № 0001582321 та № 0001572321 від 31.07.2012 року. На думку відповідача прийняті рішення є обґрунтованими і підстав для їх скасування немає. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши доводи представника позивача, заперечення представника відповідача, з'ясувавши обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, якими такі обґрунтовуються, суд встановив наступні фактичні обставини справи:

ПрАТ «Техенерго»зареєстроване 28.12.1999 року, про що зроблено запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

ПрАТ «Техенерго»узято на податковий облік в органах державної податкової служби, станом на момент проведення перевірки перебував на обліку в ДПІ у Галицькому районі м. Львова.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ПрАТ «Техенерго»здійснює господарську діяльність, зокрема, у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

У період з 05.07.2011 року по 11.07.2011 року, ДПІ у Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС проведено позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Техенерго»з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських відносин з ТзОВ «Союз плюс сервіс»за період листопад, грудень 2009 року; ПП ФПК «Каскад»за період квітень 2010 року та подальшої реалізації товарів, робіт, послуг третім особам.

За наслідками проведеної перевірки складено Акт № 704/22-10/23891483 від 18.07.2012 року.

Під час поведеної перевірки, ДПІ у Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС надав оцінку взаємовідносинам позивача, зокрема, з двома його контрагентами, а саме: ТзОВ «Союз плюс сервіс»та ПП ФПК «Каскад», використавши при цьому акти перевірок інших органів ДПС за місцем реєстрації цих двох підприємств, з покликанням на висновки, що у цих підприємств немає необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, тому відображені ним господарські операції фактично не відбулись і укладені з ним правочини не спричинили реального настання правових наслідків, що ними обумовлювались. Це, на думку податкового органу, також свідчить про нікчемність усіх укладених ТзОВ «Союз плюс сервіс»та ПП ФПК «Каскад»договорів та фіктивність їх господарської діяльності, оскільки така спрямована на штучне формування показників податкового обліку.

На підставі акта перевірки від 18.07.2012 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС прийняла оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- № 0001582321 від 31.07.2012 року, яким ПрАТ «Техенерго»визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 452500,00 грн.;

- № 0001572321 від 31.07.2012 року, відповідно до якого ПрАТ «Техенерго»збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 565625,00 грн.

Суд встановив наступні обставини господарських взаємовідносин ПрАТ «Техенерго»з його контрагентом ТзОВ «Союз плюс сервіс».

ПрАТ «Техенерго»(за договорами -Замовник) та ТзОВ «Союз плюс сервіс»(за договорами -Виконавець) уклали чотири договори на виконання робіт, виконання яких оформлено актами приймання-передачі, податковими накладними та повністю оплачено Замовником, а саме:

- Договір № 09.18.33 від 20.08.2009 р. «Участь у розробці інформаційно -обчислювальної системи (в частині турбінного відділення) блоку № 3 Рівненської АЕС на базі технічних засобів ЗАТ СНВО «Імпульс»на суму 360 000,00 грн. Виконані з боку ТзОВ «Союз Плюс Сервіс»роботи передано ЗАТ СНВО «Імпульс»за договором № 10.04.185 від 10.03.2010 р. «РАЕС. Реконструкція. Головний корпус. Реакторне відділення. Установка інформаційно -обчислювальної системи. Етап 2»;

- Договір № 09.18.34 від 27.08.2009р. «Участь у розробці САУ РДЕС бл. № 1 на базі технічних засобів Вестрон «Вулкан» на суму 120 000 грн. Виконані з боку ТзОВ «Союз Плюс Сервіс» роботи передано ВП «Рівненська АЕС» за договором № 10.12.38 від 30.11.2010 р. «Проектно -вишукувальні роботи з розробки проектно -конструкторської документації по РДЕС 1-го та 3-го каналів енергоблоку № 1 Рівненської АЕС»;

- Договір № 09.18.36 від 07.08.2009р. «РАЕС. Енергоблок № 3. Реконструкція. Турбінне відділення. Розробка ПКД по впровадженню УВС турбінного відділення на базі технічних засобів ЗАТ СНВО «Імпульс» на суму 840 000,00 грн. Виконані з боку ТзОВ «Союз Плюс Сервіс» роботи передано ЗАТ СНВО «Імпульс» за договором № 10.04.185 від 10.03.2010 р. «РАЕС. Енергоблок № 2. Реконструкція. Головний корпус. Реакторне відділення. Установка ІВС. Етап 2»;

- Договір № 09.18.37 від 07.09.2009 р. «РАЕС. Енергоблок № 1, 2. Реконструкція РДЕС. Комірки 1-6. Розробка ПКД по впровадженню САУ РДЕС на базі технічних засобів Вестрон «Вулкан» на суму 852 000,00 грн. Виконані з боку ТзОВ «Союз Плюс Сервіс» роботи передано ВП «Рівненська АЕС» за договором № 10.12.38 від 30.11.2010 р. «Проектно -вишукувальні роботи з розробки проектно -конструкторської документації по РДЕС 1-го та 3-го каналів енергоблоку № 1 Рівненської АЕС», за договором № 10.12.41 від 03.08.2010 р. «РАЕС. Енергоблок № 1.Технічне переоснащення САУ РДЕС. Комірка № 2. Розробка ПКД» та за договором № 10.02.104 від 15.01.2010 «Розробка проектно -конструкторської документації по заміні щитів постійного струму Рівненської АЕС».

Загальна вартість виконаних робіт згідно з переліченими вище договорами становить 2 172000 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 362000 грн., який позивач, на підставі зазначених вище податкових накладних, відніс до складу податкового кредиту.

Суд встановив, що між ПрАТ «Техенерго»(за договорами -Покупець) та ПП ФПК «Каскад» (за договорами - Постачальник) укладено договори купівлі-продажу. На виконання договору поставки Постачальником передано Позивачу товар - на загальну суму 39000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 6500,00 грн.

Передача товару оформлено видатковою накладною № РН6-1800003 від 18.06.2010 року та податковою накладною № 4010000052 від 01.04.2010 року. В подальшому придбаний товар Позивачем використано в господарській діяльності шляхом передачі ТзОВ «Східенерго»згідно акту приймання-передачі виконаних робіт № 23 за квітень 2011 року.

Вирішуючи спір, суд керується наступними положеннями чинного законодавства:

У відповідності до припису статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Одночасно, Конституцією України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Нормою статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Положеннями п.138.1. ст.138 Податкового кодексу України) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності. У пункті 138.1.1. Податкового кодексу України визначено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статтей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

У відповідності до п.139.9 ст. 139 Податкового Кодексу України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із наведених норм закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Положенням ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст.9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст.198 Податкового Кодексу України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 Податкового Кодексу України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст.198 Податкового Кодексу України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст..198 Податкового Кодексу України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених п.п.196.1.7 п.196.1 ст.196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст.198 Податкового Кодексу України).

Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ Податкового Кодексу України.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 ст.201 Податкового Кодексу України). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

З огляду на викладене, і відповідно до ст.61 Конституції України виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

ПрАТ «Техенерго»є суб'єктом господарювання у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем, будівництва споруд електропостачання та телекомунікацій, інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах. З метою своєчасного виконання своїх договірних зобов'язань перед іншими своїми контрагентами щодо розробок проектів, робочих програм, нормативних характеристик, технічної документації, проектної документації (залежно від того, яке було замовлення) позивач уклав цілу низку договорів про виконання робіт з ТзОВ «Союз плюс сервіс»та на поставку обладнання з ПП ФПК «Каскад», які перелічено вище. Обумовлені роботи та товар було у повному обсязі виконано і отримано, і без жодних застережень прийняті спершу ПрАТ «Техенерго», а потім і його Замовниками - ПрАТ СНВО «Імпульс», ВП «Рівненська АЕС, ТзОВ «Східенерго»по відношенню до яких позивач є Виконавцем робіт.

По факту виконання робіт та поставки товару сторони підписали акти та видаткову накладну, у яких підтвердили їх кінцеву вартість та обсяг, після чого ПрАТ «Техенерго»отримав податкові накладні, на підставі яких сформував податковий кредит відповідно звітного періоду. Понесені витрати у зв'язку з із замовленням робіт та наступною їх реалізацією, відповідно, вплинули на показники валових витрат підприємства.

Факт реального виконання позивачем договірних зобов'язань підтверджується належно оформленими актами здачі-приймання виконаних робіт, видатковими та податковими накладними, які зазначено вище і які в цілому у повній мірі відображають зміст господарської операції та її вартісні показники. Зауважень щодо оформлення первинних документів податковий орган не висловив.

Згідно ч. 4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з Акта перевірки № 704/22-10/23891483 від 18.07.2012 року, при проведенні аналізу податкової звітності ПрАТ «Техенерго»згідно даних додатку № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів»до податкової декларації з податку на додану вартість встановлено наявність взаєморозрахунків між Позивачем та ТзОВ «Союз плюс сервіс»і ПП ФПК «Каскад». В акті також містяться посилання на відомості отримані з інформаційної бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України». Зазначені доводи відповідача суд до уваги не бере з огляду на ст..83 Податкового Кодексу України, ст..69-70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи відповідача щодо нікчемності правочинів позивача з ТзОВ «Союз плюс сервіс»по суті ґрунтуються на Акті перевірки ДПІ у Залізничному районі м. Львова № 2384/23-2/30444793 від 22.09.2010 року, у якому у якому зазначено про фіктивність господарської діяльності названого контрагента позивача. Те саме й у випадку оцінки взаємовідносин позивача з ПП ФПК «Каскад», де податковий орган на основі висновків акта ДПІ у Франківському районі м. Львова № 214/23-2/35382611 від 25 лютого 2011 року про неможливість реального здійснення господарської діяльності ПП ФПК «Каскад»дійшов свого висновку про нікчемність правочинів позивача з названим контрагентом.

Як зазначено в Акті, перевіркою встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських, торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ у контрагента позивача.

При цьому акт не містить конкретизації визначення «відсутність»; в акті немає посилань на джерела відомостей про відсутність об'єктів нерухомості: у власності, оренді, безоплатному користуванні; перевірки дотримання вимог трудового законодавства на предмет законної реєстрації усіх працюючих на підприємстві. Акт перевірки не містить логічно ув'язаного зв'язку між отриманою інформацією про відсутність будь-яких засобів та кінцевою метою, спрямуванням дій на правомірну або протиправну мету.

Разом з тим, суд зауважує, що доводи відповідача щодо неможливості здійснення контрагентом позивача господарської діяльності у зв'язку з відсутністю у підприємства основних засобів та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності є необґрунтованими, оскільки чинним цивільним та господарським кодексами дійсність і реальність договорів та правомірність виписаних за ними, зокрема, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкових накладних не обумовлені наявністю у постачальника матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Стосовного першого випадку слід зазначити, що до матеріалів справи також долучено письмові пояснення засновника та керівника названого підприємства ОСОБА_3, відбірані на підставі ст.6 Закону України «Про адвокатуру». У них йдеться про те, що в 2009 році ТзОВ «Союз плюс сервіс»уклало договори з ПрАТ «Техенерго»щодо розробки проектно-кошторисної документації та програмного забезпечення для об'єктів енергетики. Зазначено, що роботи виконано згідно з умовами договорів та передано замовнику, а останній їх прийняв та платив. До виконання робіт, як зазначено у поясненні, ТзОВ «Союз плюс сервіс»залучало субпідрядні організації.

На підтвердження реальності господарських взаємовідносин позивача з ПП ФПК «Каскад»представник ПрАТ «Техенерго»долучив також лист засновника ПП ФПК «Каскад»на імя Голови ДПС у Львівській області та копію постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2012р. по справі № 132245/11/9104 за позовом останнього до ДПІ у Франківському районі м. Львова про визнання протиправними дій, якою задоволено позов та встановлено протиправні дії ДПІ у Франківському районі м. Львова при проведенні позапланової виїзної документальної перевірки Приватного підприємства «Фінансово-промислова компанія «Каскад», за результатами якої складено Акт № 214/23-2/35382611 від 25 лютого 2011 року.

З приводу такого підходу відповідача до перевірки правомірності декларування платником сум податку на додану вартість, сплаченого у ціні придбаного ним товару, а також правомірності формування валових витрат підприємства слід зазначити наступне. Закон не ставить у залежність право платника податку на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати податку до бюджету як його контрагентами, так і іншими учасниками (контрагентами) по всьому ланцюгу товарообігу. Чинне законодавство не передбачає за покупцем обов'язку сплачувати ПДВ повторно, якщо такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, оскільки ПДВ, який включено до ціни товару, є податковим зобов'язання продавця товару і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Невиконання чи неналежне виконання контрагентом покупця свого обов'язку, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської діяльності таким контрагентом, не може створювати наслідки для самого покупця, а тим більше бути підставою для однозначного висновку про нікчемність його правочинів та фіктивне підприємництво.

Щодо правової оцінки договірних відносин суб'єктів господарювання варто також додати, що відповідно до роз'яснень, наданих у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», щоб вважати правочин нікчемним необхідні виключно законом передбачені для цього підстави, але й встановлення цього факту не входить до компетенції органу ДПС.

З огляду на наведене вище, аргументи, якими відповідач доводить відсутність реального виконання господарських операцій, та й сам висновок про нікчемність правочинів, є безпідставними, і не доводять правомірності збільшення позивачу у зв'язку з цим суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість.

А тому прийняті на основі висновків Акта перевірки № 704/22-10/23891483 від 18.07.2012 року податкове повідомлення-рішення № 0001582321 від 31.07.2012 року, якими позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 452500,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0001572321 від 31.07.2012 року про визначення ПрАТ «Техенерго»грошового зобов'язання по податку на прибуток на суму 565625,00 грн. не відповідають критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочиснвта України, оскільки прийняті необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. Поряд з тим, в цій частині позовних вимог позивач довів їх обґрунтованість належними та допустимими доказами.

Зважаючи на вище викладене, суд прийшов до висновку, що відповідачем податкові повідомлення-рішення № 0001572321, № 0001582321 від 31.07.2012 року винесені протиправно, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-11, 14, 69-71, 72, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочиснтва України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001572321, № 0001582321 від 31.07.2012 року винесені Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету на користь Приватного акціонерного товариства «Техенерго»сплачений судовий збір в розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 30.10.2012 року.

Суддя Мричко Н.І.