Постанова № 27586729, 12.11.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2012 р. Справа № 2а/0570/13036/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год. 30 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Зінченка О.В.

при секретарі Кобець О.А.

з участю представників:

позивача - Сапетної В.В.,

відповідача - Асєєвої В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль» до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області Державної податкової служби про зобов'язання надати розстрочення сплати податкових зобов'язань у сумі 806 926,08 грн. за спеціальне водокористування на 36 місяців, -

в с т а н о в и в :

У жовтні 2012 року Державне підприємство «Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль» (надалі - позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку про зобов'язання надати розстрочення сплати податкових зобов'язань у сумі 806 926,08 грн. за спеціальне водокористування на 36 місяців.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що за підприємством обліковується податковий борг за спеціальне водокористування у сумі 806 926,08 грн. Станом на момент звернення до суду позивач не має фінансової спроможності сплатити зазначену заборгованість. Позивач неодноразово звертався до податкової інспекції із заявами про надання розстрочення існуючого податкового боргу, але відповідач відмовив Державному підприємству «Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль» у наданні розстрочення за спеціальне водокористування. Також позивач зазначає, що відмова у наданні розстрочення призведе до погіршення фінансового стану підприємства, а також через наявність заборгованості позивачу відмовлено у наданні дозволу на спеціальне водокористування. Заборгованість населення за послуги з теплопостачання станом на 01 жовтня 2012 року складає 11 896 087,00 грн., проте, у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем та неможливістю сплачувати судовий збір позивач не має можливості у повному обсязі здійснювати позовну роботу із боржниками.

З огляду на повідомлені обставини, позивач просив суд зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Харцизьку надати розстрочення сплати податкових зобов'язань у сумі 806 926,08 грн. за спеціальне водокористування на 36 місяців.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, про що надав заперечення № 16184/10-012 від 19 жовтня 2012 року (арк. справи 25). В обґрунтування незгоди із позовом відповідач зазначає, що ухвалою господарського суду Донецької області № 5/190б від 06 грудня 2010 року порушена справа про банкрутство Державного підприємства «Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль», введено процедуру розпорядження майном. Відповідно до пункту 100.3 статті 100 Податкового кодексу України розстрочення або відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу в межах процедури відновлення платоспроможності боржника здійснюються відповідно до законодавства з питань банкрутства.

На підставі вищевикладеного, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2012 року відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Харцизьку замінено правонаступником - Державною податковою інспекцією у м. Харцизьку Донецької області Державної податкової служби (далі - відповідач).

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач - Державне підприємство «Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль» зареєстроване як юридична особа за адресою: 86793, Донецька область, місто Зугрес, вулиця Станційна, 1, включено до ЄДРПОУ за кодом 04623778.

07 серпня 2012 року позивач звернувся до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області Державної податкової служби із заявою № 1306 про укладення договору про розстрочення суми заборгованості за спеціальне водокористування (арк. справи 7). У наданій заяві позивач просив податковий орган на підставі статті 100 Податкового кодексу України розстрочити сплату податкового зобов'язання за спеціальне водокористування у сумі 806 926,08 грн. строком на 36 місяців з періодами сплати один місяць. Підставою для надання розстрочення заявник вказав пункти 2, 3 Переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року за № 1235.

Державна податкова інспекція у м. Харцизьку Донецької області Державної податкової служби, за результатами розгляду вищезазначеної заяви листом від 16 серпня 2012 року № 11590/19-013 повідомила позивача, що заявлена позивачем сума заборгованості за спеціальне водокористування не може бути розстрочена відповідно до статті 100 Податкового кодексу України з огляду на те, що ухвалою Господарського суду Донецької області № 5/190б від 06 грудня 2010 року порушено справу про банкрутство Державного підприємства «Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль», а норми Податкового кодексу України не регулюють питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». На момент звернення позивача із заявою триває процедура розпорядження майном, яка ухвалою господарського суду по справі про банкрутство продовжена на шість місяців, а саме до 05 жовтня 2012 року (арк. справи 8).

23 серпня 2012 року позивач повторно звернувся до податкового органу із листом № 1391, в якому зазначав, що мораторій на вимоги кредиторів відповідно до статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вводиться лише на вимоги конкурсних кредиторів. Оскільки заборгованість за спеціальне водокористування у сумі 853 957,00 грн. утворилась у поточний період, тобто після введення мораторію на вимоги кредиторів, то зазначена заборгованість відноситься до поточних зобов'язань позивача та не підпадає під дію Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (арк. справи 9).

Листом від 07 вересня 2012 року № 12893/19-013 відповідач повідомив Державне підприємство «Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль» про відсутність підстав для розстрочення заборгованості, оскільки відповідно до пункту 100.3 статті 100 Податкового кодексу України розстрочення або відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу в межах процедури відновлення платоспроможності боржника здійснюються відповідно до законодавства з питань банкрутства (арк. справи 10).

Наведені вище підстави для відмови у наданні розстрочення грошового зобов'язання (податкового боргу) не є предметом оскарження у даній адміністративній справі. Докази, які б свідчили про оскарження позивачем в судовому порядку зазначені відмови податкового органу в наданні розстрочення грошового зобов'язання (податкового боргу), в матеріалах справи відсутні.

Спірною обставиною у даній адміністративній справі є наявність або відсутність підстав для зобов'язання Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області Державної податкової служби надати розстрочення сплати податкових зобов'язань у сумі 806 926,08 грн. за спеціальне водокористування на 36 місяців.

Згідно пункту 100.1 статті 100 Податкового кодексу України розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені.

Відповідно до пункту 100.2 статті 100 Податкового кодексу України платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.

Підставою для розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків (пункт 4 статті 100 Податкового кодексу України).

При цьому, згідно пункту 100.9 статті 100 Податкового кодексу України рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань чи податкового боргу стосовно загальнодержавних податків та зборів на строк, що виходить за межі одного бюджетного року, приймається керівником (заступником керівника) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері митної справи, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Відповідно до пункту 100.13 статті 100 Податкового кодексу України порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Такий порядок затверджений наказом Державної податкової адміністрації України 24 грудня 2010 року № 1036 «Про затвердження Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків» (далі - Порядок № 1036).

Підпунктом 1.1, 1.2 цього Наказу встановлено, що цей Порядок розроблено відповідно до статті 100 розділу II Податкового кодексу України. Дія цього Порядку поширюється на платників податків - фізичних осіб (резидентів і нерезидентів), юридичних осіб (резидентів і нерезидентів) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування, згідно з Кодексом або податковими законами і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з Кодексом.

Пунктом 2.1. вказаного Порядку передбачено, що розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) можуть надавати в межах повноважень за кожним окремим випадком:

центральний орган державної податкової служби - без обмежень суми;

органи державної податкової служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі - на суму не більше 3 млн. гривень;

органи державної податкової служби в містах з районним поділом (крім міст Києва і Севастополя), в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних органах державної податкової служби - на суму не більше 300 тис. гривень.

Пункт 2.3. цього ж Порядку містить положення аналогічні тим, що визначені у пункті 100.9 статті 100 Податкового кодексу України, згідно яких рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) щодо загальнодержавних податків та зборів на строк, що виходить за межі одного бюджетного року, приймається керівником (заступником керівника) центрального органу державної податкової служби за узгодженням з Міністерством фінансів України.

Відповідно до пункту 3.1 цього Порядку для розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платник податків звертається до підрозділу погашення податкового боргу органу державної податкової служби за місцем свого обліку або за місцем обліку такого грошового зобов'язання (податкового боргу) з письмовою заявою (додаток 1), в якій зазначаються суми податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), пені, сплату яких платник податків просить розстрочити (відстрочити), а також строк розстрочення (відстрочення) та періоди сплати. При цьому окремо вказуються суми, строк сплати яких ще не настав, а також строк сплати яких вже минув. До заяви додається економічне обґрунтування, яке складається з: переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин; аналізу фінансового стану; графіка погашення розстрочених (відстрочених) сум; розрахунків прогнозних доходів платника, що гарантують виконання графіка погашення.

Згідно пункту 3.2 Порядку № 1036 за результатами розгляду керівник (заступник керівника) органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дати подання заяви: приймає рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), яке оформляється на бланку відповідного органу державної податкової служби; відмовляє платнику в розстроченні (відстроченні) в письмовій формі за відсутності підстав, наведених у пункті 3.1 цього розділу, та при недотриманні обов'язкових вимог, визначених цим Порядком. У разі якщо рішення про розстрочення (відстрочення) приймається органом державної податкової служби вищого рівня, орган державної податкової служби за місцем обліку платника податків або за місцем обліку його грошових зобов'язань (податкового боргу) протягом 10 календарних днів розглядає заяву платника, здійснює аналіз його фінансового стану та формує відповідний висновок про можливість надання розстрочення (відстрочення), який разом з копіями документів, доданих платником до заяви, надсилає на адресу органу державної податкової служби вищого рівня.

У такому самому порядку здійснюється розгляд заяви платника податків у випадку, якщо рішення приймається центральним органом державної податкової служби. При цьому центральним органом державної податкової служби рішення приймається протягом 10 календарних днів.

Підпунктом 9.1.12 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України визначено, що збір за спеціальне використання води належить до загальнодержавних зборів.

Із системного аналізу наведених вище норм вбачається, що до повноважень органів державної податкової служби в містах з районним поділом (крім міст Києва і Севастополя), в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних органах державної податкової служби віднесено надання розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) за кожним окремим випадком - на суму не більше 300 тис. гривень та у межах лише одного бюджетного року.

Позивач у позовних вимогах просить зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Харцизьку Донецької області Державної податкової служби надати розстрочення сплати податкових зобов'язань у сумі 806 926,08 грн. за спеціальне водокористування на 36 місяців, тобто вчинити дії, які знаходяться поза межами компетенції даного податкового органу, оскільки у даних правовідносинах виходячи зі змісту пункту 100.9 статті 100 Податкового кодексу України та пункту 2.3. Порядку №1036, правомочним органом у прийнятті рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) у вказаному розмірі щодо загальнодержавних зборів, яким є збір за спеціальне використання води, на строк, що виходить за межі одного бюджетного року, приймається керівником (заступником керівника) центрального органу державної податкової служби за узгодженням з Міністерством фінансів України.

Слід зазначити, що зміст заяви позивача № 1306 від 07 серпня 2012 року та № 1391 від 23 серпня 2012 року про розстрочення податкових зобов'язань, не відповідає змісту заяви, визначеному в Порядку № 1036, оскільки до заяв позивачем не подані графіки погашення розстрочених сум, розрахунків прогнозних доходів платника, що гарантують виконання графіка погашення, а також не надані на виконання положень пунктів 2, 3 Переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року за № 1235, які визначені позивачем підставою для надання розстрочення, на адресу податкового органу докази про обставини, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, зокрема висновки про результати аналізу фінансового стану заявника, що проводиться органом державної податкової служби за даними бухгалтерського обліку.

Крім цього, суд також звертає увагу, що Податковим кодексом України визначено, що прийняття рішення про надання розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу віднесено до дискреційних повноважень органів державної податкової служби (підпункт 20.1.32 пункту 20.1 статті 20). Тобто, саме до компетенції податкового органу віднесено вирішення питання про прийняття чи не прийняття рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства «Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль» до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області Державної податкової служби про зобов'язання надання розстрочення сплати податкових зобов'язань у сумі 806 926,08 грн. за спеціальне водокористування на 36 місяців є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно із вимогами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, що понесла сторона, не на користь якої ухвалено судове рішення, їй не компенсуються.

З огляду на наведене, керуючись статтями 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль» до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області Державної податкової служби про зобов'язання надання розстрочення сплати податкових зобов'язань у сумі 806 926,08 грн. за спеціальне водокористування на 36 місяців, - відмовити повністю.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено 12 листопада 2012 року у судовому засіданні в присутності представників сторін.

Постанова у повному обсязі складена 16 листопада 2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зінченко О.В.