Ухвала суду № 27568424, 15.11.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-17249/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М.

Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

Іменем України

"15" листопада 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Літвіної Н.М.

Суддів: Хрімлі О.Г.

Коротких А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія В.К.С.»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія В.К.С.» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2012 року у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Компанія В.К.С.»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - було відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - ТОВ «Компанія В.К.С.», звернувся з апеляційною скаргою та просить суд скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, з 05 травня 2011 року по 06 травня 2011 року податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Компанія В.К.С.»по взаємовідносинах з ПП «Аллюр-2009»в частині дотримання вимог податкового законодавства по ПДВ за серпень 2010 року, про що складено акт № 1006/23-02/34485310 від 06 травня 2011 року.

Вищезазначеним актом встановлено порушення ТОВ «Компанія В.К.С.»вимог п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.5 п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкового зобов'язання на загальну суму 23 217, 00 грн.

На підставі акту перевірки, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0003062302 від 23 травня 2011 року, яким ТОВ «Компанія В.К.С.»донараховано податкове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 29 021, 00 грн, з яких 23 217, 00 грн. - за основним платежем, 5 804, 00 грн. - штрафні санкції.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи акту перевірки, підставою для винесення податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стало те, що позивачем завищено суму податкового кредиту, що підлягає відшкодуванню по взаємовідносинам з ПП «Аллюр-2009».

Так, перевіркою встановлено, що до єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність за місцезнаходженням ПП «Аллюр-2009», а також встановлено відсутність у останнього трудових ресурсів (форма 1-ДФ, загальна чисельність працюючих складає 1 особа; встановлено відсутність виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання; свідоцтво платника ПДВ від 01 квітня 2010 року, анульовано 26 січня 2011 року.

На підставі викладених обставин, податковим органом здійснено висновки, що угоди, укладені ПП «Аллюр-2009»не спричиняють реального настання правових наслідків, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203, ст. 216 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з висновками податкового органу, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що між ПП «Аллюр-2009»(постачальник) та ТОВ «Компанія В.К.С.»(покупець) укладено договір № 01/07-10 від 01 липня 2010 року на поставку матеріалів для будівництва, в асортименті та кількості, відповідно до рахунків та видаткових накладних.

На підтвердження виконання умов вказаного договору ПП «Аллюр-2009»протягом серпня 2010 року видано відповідні податкові накладні, а суму ПДВ, включену до вартості поставленої продукції за вказаними податковими накладними віднесено позивачем до податкового кредиту відповідного періоду.

Згідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 3акону України «Про податок на додану вартість»- податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації .

Відповідно до абз. 4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»- не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно до п. п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 3акону України «Про податок на додану вартість»- не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт ( послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт( послуг).

Зі змісту п. п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 даного Закону вбачається, що податкова накладна (первинний документ у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом і має містити зазначені окремими рядками відомості, визначені п. п. 7.2.1 Закону України «Про податку на додану вартість», зокрема, ставку податку, відповідну суму податку в цифровому значенні та загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону -це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами аналізу документів, які є в обліковій справі підприємств, даних податкової звітності та інформації з зовнішніх джерел, встановлено відсутність у ПП «Аллюр-2009»трудових ресурсів (форма 1-ДФ, загальна чисельність працюючих складає 1 особа), виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, відсутня інформація про наявні складські приміщення, що свідчить про відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно - матеріальних цінностей.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1112/11/13-10 від 20 липня 2010 року «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість встановленню та перевірці, зокрема підлягають фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Встановленим обставинам належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності. Зокрема, сама собою відсутність ліцензії чи іншого дозвільного документа не є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції. Однак ця обставина може вказувати на те, що відповідна особа не мала можливості та належної кваліфікації на здійснення певних дій, а отже, і на їх можливу відсутність.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено, що господарські операції з продажу товарів та надання послуг фактично мали реальний характер, замовлення та поставка товарів (виконання робіт) оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеним договором.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати судове рішення таким, що прийняте з порушенням норм процесуального або матеріального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, судом першої інстанції ухвалено рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія В.К.С.»- залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.