Ухвала суду № 27566843, 14.11.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2012 р. Справа № 132435/11/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Кушнерика М.П.

суддів Багрія В.М., Гінди О.М.

з участю секретаря судового засідання Прухницької Н.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційні скарги Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області ДПС та Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецагропром" на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05.10.2011р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецагропром" до Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

15.08.2011р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції від 09.03.2011 року №0000112301, №0000122301.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 05.10.2011р. позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Любомльської МДПІ від 09 березня 2011 року №0000112301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання ТзОВ «Спецагропром» з податку на прибуток у розмірі 1875 грн., у тому числі за основним платежем - 1500 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -375 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Любомльської МДПІ від 09 березня 2011 року №0000122301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання ТзОВ «Спецагропром» з податку на додану вартість у розмірі 39411,06 грн., у тому числі за основним платежем 31 528,85грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 7 882,21грн.

Сторони оскаржили дану постанову з підстав невідповідності дійсним обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального права.

Вимоги апеляційної скарги податкового органу обґрунтовані тим, що в порушення п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами і доповненнями), ТзОВ „Спецагропром" віднесено до складу валових витрат витрати на придбання робіт, послуг, які не підтверджені відповідними розрахунковими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пред'явлені акти виконаних робіт оформлені з порушенням встановленого Порядку - не мають будь-якої доказової бази та юридичної сили, що є порушенням п.2.4. ст.2 Положення «Про документальне забезпечення записів у "бухгалтерському обліку" №88 від 24.05.1995р. Згідно з вимогами ст.1, ст.2, п.3, п.7 ст.8, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" всі юридичні особи, що створені згідно із законодавством України незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності зобов'язані вести бухгалтерський облік, підставою для якого є первинні документи, які фіксують факти і здійснення всіх господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після їх закінчення.

На думку суду, Любомльською МДПІ не було доведено правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення від 09.03.2011 року за №0000122301 в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість у розмірі 39 411,06 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 7 882,21 грн.

ТзОВ „Спецагропром" було укладено контракт №007 від 25.01.2010 року на суму 360,0тис.дол.США з фірмою „Епglег (НК) Еntегргіsеs Ltd" (Гонконг, Unit 703, 7/F, Аllianсе Соmm ВLDG 133, Connаught road С Сеntгаl Ноng Коng, умови поставки - СРТ Любомль, банківські реквізити - АСС# 808-099204-838 with ТНЕ НОNG КОNG АND SHANGHAI ВАNKING СОRР. Ваsеmеnt 1, НSВС Маіп Вuilding, 1 Queen"s Rоаd Сеntral, Ноng Коng, S.W.I.F.Т. НSВСНКНН; ПІБ директора фірми-нерезидента (або уповноваженої особи) - Т.Н.Рооn Теrrу, вид товару, робіт, послуг - батареї акумуляторні (код товару - 8507208100), елементи живлення (код товару - 8506501000), пристрій для зарядження акумуляторів стаціонарних (код товару - 8504409300). Особа відповідальна за фінансове врегулювання - ТзОВ "Спецагропром").

Згідно ВМД ІМ-40 №476 від 17.08.2010 року ТзОВ „Спецагропром" ввезло на територію України товари, отримані від фірми „Епglег (НК) Еntегргіsеs Ltd" (Гонконг), по контракту №007 від 25.01.2010 року, на суму 17779,90дол.США або 140283,41грн., а саме: пристрій для заряджання акумуляторів стаціонарних, модель "Рго 12" Е 80V80А, 3-х фазний - 1шт. Країна походження Китай. Виробник продукції Jackyl Industry Со., Ltd., Китай, на суму 508,20дол.США або 4009,70 грн.; Пристрій, для заряджання акумуляторів стаціонарних, модель. "Рго 12" Е 80V60А, 3-х фазний - 1шт. Країна походження Китай; Виробник продукції Jackyl Industry Со., Ltd., Китай, на суму 429,70дол.США або 3390,33 грн.; батареї акумуляторні свинцеві стаціонарні ЕpzBS 2V (модель ЕpzBS 2V, вага - 50,00кг., ємність 560Аг) - 1шт., тип електроліту - розведена сірчана кислота абсорбована у скловолокнистий наповнювач, на суму 42,00дол.США або 331,38 грн.; батареї акумуляторні свинцеві стаціонарні у комплекті із поєднувальними деталями, А412/120.0 FТ (модель А412/120.0FТ, вага - 41,5кг., ємність 120Аг)-480шт., тип електроліту - розведена сірчана кислота, абсорбована у скловолокнистий наповнювач, на суму 16800,00дол.США або 132552,00 грн.

Відповідно гр.34 ВМД № 476 від 17.08.2010 року „Код країни походження" товарів СN (156) - тобто Китай (додаток №11 до матеріалів перевірки).

Після завершення митного оформлення та виїзду з зони митного контролю Ягодинської митниці, транспортний засіб, який перевозив товар на адресу ТзОВ „Спецагропром", був зупинений співробітниками Управління СБУ у Волинській області. Товар було затримано та передано для проведення експертизи. Згідно висновку експерта №В-1617 від 23.12.2010 року, проведеного експертом Волинської торгово-промислової палати країна Походження товару Німеччина та Італія.

Товари вказані в ВМД ІМ-40 №476 від 17.08.2010 року, згідно бухгалтерського обліку підприємства, знаходяться на підприємстві та залишки включено в приріст балансової вартості товарів.

Для перевірки підприємством не пред'явлено договору оренди складських приміщень для зберігання ТМЦ та відсутні власні складські приміщення. Після перетину митного кордону на автомобілі, який перевозив товари згідно ВМД №476 від 17.08.2010 року, не встановлено фактичної наявності товарів вказаних в даній ВМД, що свідчить про реалізацію даного товару.

На порушення пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп. 11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами і доповненнями), ТзОВ „Спецагропром" не віднесено до складу валових доходів за 3 квартал 2010 року вартість реалізованих товарів, зазначених в ВМД ІМ-40 №476 від 17.08.2010 року, на загальну суму 140 283,41грн.

Просить скасувати постанову в частині задоволення позову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

ТзОВ «Спецагропром» обґрунтовує свої апеляційні вимоги тим, що висновки суду спростовуються п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якою встановлено, що валові витрати виробництва та обігу це - сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2. ст.5 вищевказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь - яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно із ч.1 та ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до вимог п.2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України за №88 від 24.05.1995р., первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Згідно із п.2.4 вказаного Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, вищевказаним податковим законодавством визначено, що до валових витрат підприємства відносяться підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку суми будь - яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

На підтвердження правомірності віднесення вищевказаних сум до складу валових витрат ТзОВ «Спецагропром» під час проведення перевірки відповідачу було надано та досліджувалися в суді першої інстанції: договір № 300310 оренди із приватним підприємцем ОСОБА_4 від 30.03.2010р. на оренду морозильної камери та акт виконаних послуг за цим договором від 30.06.2010р. на суму 19500 грн. 00 коп.; договір №04-01 від 02.04.2010 р. з ТзОВ «Фірма «Гранш», із додатком № 1 від 30.06.2010р., рахунок - фактура останнього № 56 від 30.06.2010р. та акт виконаних робіт б/н від 30.06.2010р. із ТзОВ «Фірма «Гранш» на суму 17500,00 грн.; договір № 06-01 від 01.06.2010р. з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5, рахунок останнього №0930-02 від 30.09.2010р. та акт приймання - передачі робіт № 0930-01 від 30.09.2010р. із фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 на суму 16920 грн. 00 коп.

Вказані вище договори, акти виконаних робіт (наданих послуг), були оформлені із дотриманням вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України за №88 від 24.05.1995р. містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається із викладеного вище, податковим законодавством не передбачено складання будь - яких звітів за результатами виконання господарських договорів як обов'язкової передумови віднесення вартості виконаних робіт (наданих послуг) до складу валових витрат підприємства. З огляду на це, покликання суду першої інстанції на відсутність таких звітів не є підставою для часткової відмови в задоволенні позову.

Таким чином, вищевказані суми валових витрат ТзОВ «Спецагропром» підтверджені належним чином оформленими первинним документами, які у повному обсязі відображають зміст виконаної господарської операції.

Крім того, у матеріалах справи наявна копія додатку №1 від 30.06.2010р. до договору №04-01 від 02.04.2010 р. з ТзОВ «Фірма «Гранш» у якому викладена чітка характеристика виконаних за вказаним договором робіт, зокрема зазначено, що ТзОВ «Фірма «Гранш» в період з 02.04.2010р. про 30.06.2010р. провело маркетингове дослідження на ринку акумуляторних батарей та супутніх пристроїв території України в результаті чого були знайдені контрагенти для укладення договорів на збут даної продукції: ТзОВ «СК «Ново - Строй» з яким було укладено договір № ДГ - 0000012 від 25.05.2010р. на суму 482,2 тис. грн. та ТзОВ «Енглер - Україна» з яким укладено Договір № ДГ - 0000015 від 20.05.2010р. на суму 45,0 тис. грн. і виконані зобов'язання за цими договорами. Згадані договори із ТзОВ «СК «Ново - Строй» та ТзОВ «Енглер - Україна» були надані відповідачу в ході проведення перевірки та відображені в Схемі товарно -грошових потоків по ТзОВ «Спецагропром» за 9 місяців 2010р., яка наявна в матеріалах даної справи та є додатком до Акту перевірки №5/23/36523147 від 17.02.2011р. складеного за результатами документальної планової перевірки ТзОВ «Спецагропром» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 25.08.2009р. по 30.09.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 25.08.2009р. по 30.09.2010р.

Реальність вищевказаних угод із ТзОВ «СК «Ново - Строй» та ТзОВ «Енглер -Україна» жодних сумнівів ні у відповідача, ні у суду першої інстанції не викликало.

Крім того, в матеріалах даної справи наявне письмове пояснення директора ТзОВ «Спецагропром» від 28.09.2011р. щодо того, які саме послуги були надані підприємству фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 на підставі договору № 06 -01 від 01.06.2010р. та акту приймання - передачі робіт № 0930-01 від 30.09.2010р. Зокрема, зазначено, що на виконання умов зазначеного договору фізичною особою -підприємцем ОСОБА_5 було надано інформацію про те, що ринок продуктових товарів, зокрема заморожених картопляних виробів та фруктів, в межах Донецької області представлений трьома брендами: "Амстор", "Брусниця", "Обжора", які повністю контролюють продуктовий ринок Донецької області, при цьому абсолютно не присутні в інших областях України, а ринок заморожених овочів на території Донецької області повністю представлений російськими виробниками з торговими марками «Краскі лєта», «Фарм-Фрітс», "Полтіно", "Бондюель", виробництво яких розташоване в Російській Федерації. У зв'язку із укладенням Україною договору із Російською Федерацією про вільну торгівлю товари, країна походження яких є РФ не обкладаються митом.

ТзОВ «Спецагропром» імпортує продукти харчування на підставі зовнішньоекономічних договорів укладених із фірмою «Farm Frites Іnternational ВV Sр.z.о. о» (Польща), фірма «Hortino Zaklad Przetwortstwa Owocowo-Warzywnego Lezajsk Spolka z.o.o» (які досліджувалися Любомльською МДПІ під час проведення перевірки, стор. 21, 22 Акту перевірки від 17.02.2011р. № 5/23/36523147 і не викликали жодного сумніву у суду першої інстанції) та сплачує при цьому ввізне мито, що впливає на визначення вартості товару при наступному його продажу третім особам, імпорт заморожених продуктів харчування з метою продажу на території Донецької області виявився б для підприємства збитковим.

Таким чином, в результаті укладення договору №06 - 01 від 01.06.2010р. із фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 на придбання консультаційних послуг з метою аналізу ринкових тенденцій, конкуруючого середовища, збуту, підбору контрагентів для укладення договорів на закупівлю та збут продуктових товарів ТзОВ «Спецагропром» вдалося уникнути збитків, які могли бути йому завдані внаслідок імпорту товарів, які не могли бути продані нашим підприємством за конкурентними цінами та забезпечили б отримання прибутку.

Вважає необгрунтованим та безпідставним твердження суду першої інстанції, що в укладенні угод із ТзОВ «Фірма «Гранш» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 відсутня наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) і, що внаслідок укладення цих договорів ТзОВ «Спецагропром» фактично понесло лише витрати.

Таким чином, судом першої інстанції безпідставно не визнано протиправним та не скасовано податкове повідомлення - рішення Любомльської МДПІ у Волинській області від 09.03.2011р. № 0000112301 ще і в частині збільшення суми грошового зобов'язання ТзОВ «Спецагропром» з податку на прибуток у розмірі 16850 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем - 13480 грн. 00 коп., за штрафними санкціями - 3370 грн. 00 коп.

В мотивувальній частині оскаржуваної постанови від 05.10.2011р. зроблено висновок про правомірність дій Любомльської МДПІ в частині збільшення ТзОВ «Спецагропром» податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3500 грн. 00 коп. та застосування штрафних санкцій на суму 875 грн. 00 коп. по операції з придбання послуг у ТзОВ «Фірма «Гранш», що описано вище, оскільки судом ніби-то встановлено відсутність факту реального надання таких послуг підприємству та їх зв'язку з господарською діяльністю останнього, у зв'язку із чим суд вважає віднесення відповідної суми до податкового кредиту в червні 2010р. неправомірним та таким, що суперечить положенням Закону України «Про податок на додану вартість».

Вважає такий висновок суду першої інстанції є необгрунтованим та спростовується наступним: пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно із абз.1 пп.7.2.6. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

З огляду на вказане вище, враховуючи, що судом першої інстанції встановлено факт наявності податкової накладної на суму 3500,0 грн. виданої ТзОВ «Фірма «Гранш», правильність оформлення та дійсність якої не викликало сумніву у суду та не заперечувалися відповідачем, ТзОВ «Спецагропром» дотримано вимог ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та правомірно віднесено зазначену суму до складу податкового кредиту.

Таким чином, судом першої інстанції безпідставно не визнано протиправним та не скасовано податкове повідомлення - рішення Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції у Волинській області від 09.03.2011р. № 0000122301 ще і в частині збільшення суми грошового зобов'язання ТзОВ «Спецагропром» з податку на додану вартість в розмірі 4375 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 3500 грн. 00 коп., за штрафними санкціями - 875 грн. 00 коп.

Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, яка просить у задоволенні скарги податкового органу відмовити, а задоволити їх апеляційну скаргу та представника відповідача, який підтримав апеляційну скаргу та просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги товариства, розглянувши та обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТзОВ «Спецагропром» є суб'єктом господарювання. Згідно із Статутом товариства видами його діяльності є, зокрема, зовнішньоекономічна діяльність, імпорт та експорт продукції сільгоспвиробництва, оптова та роздрібна торгівля продуктами харчування.

Любомльською МДПІ проведено документальну планову перевірку ТзОВ «Спецагропром» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 25.08.2009 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 25.08.2009 року 30.09.2010 року, про що складено акт №5/23/36523147 від 17.02.2011 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 14980 грн. 00 коп., у тому числі за другий квартал 2010 року в розмірі 9250 грн. 00 коп., за третій квартал 2010 року на суму 5730 грн. 00 коп., та порушення п.4.1, 4.3 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 35028 грн. 85 коп., у тому числі за січень 2010 року - 232 грн. 00 коп., за березень 2010 року - 582 грн. 50 коп., за червень 2010 року - 3500 грн. 00 коп., за серпень 2010 року - 30714 грн. 35 коп.

09.03.2011 року на підставі акту перевірки Любомльська МДПІ прийняла такі податкові повідомлення-рішення: №0000112301 про збільшення суми грошового зобов'язання ТзОВ «Спецагропром» з податку на прибуток у розмірі 18725 грн., у тому числі, за основним платежем - 14980 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3745 грн.; №0000122301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 43786 грн. 06 коп., у тому числі, за основним платежем - 35028 грн. 85 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8757 грн. 21 коп..

Рішеннями Державної податкової адміністрації у Волинській області про результати розгляду первинних скарг №2126/10/25-006 від 17.05.2011 року, ДПА України про результати розгляду повторної скарги №20140/7/25-0515 від 27.07.2011 року скарги платника податків залишені без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.

ТзОВ «Спецагропром» (орендар) уклало з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (орендодавець) договір оренди №300310 від 30.03.2010 року, за яким позивач узяв у користування морозильну камеру об'ємом 18 кубічних метрів для зберігання продуктів харчування глибокої заморозки, об'єкт оренди знаходиться в м.Києві по вул.Булаховського, 28. За використання об'єкту оренди передбачена сплата орендної плати в сумі 6500 грн. 00 коп. за місяць, яка здійснюється один раз у три місяці після підписання сторонами акту про надання послуг. Термін дії договору з 01.04.2010 року по 30.06.2010 року. Позивачем надано акт виконаних робіт від 30.06.2010 року, за яким орендар має сплатити за послуги 19500 грн. Розрахунки між сторонами не були проведені, по такій операції позивач включив до валових витрат другого кварталу 2010 року витрати в сумі 19500 грн.

Крім того, позивачем як замовником укладено договори № 04-01 від 02.04.2010 року з ТзОВ «Фірма «Гранш» (виконавець) та №06-01 від 01.06.2010 року з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 (виконавець), в одному випадку, на проведення маркетингових досліджень на ринку акумуляторних батарей і супутніх пристроїв України з метою добору контрагентів для укладення договорів на збут такого виду товару, в іншому - на придбання консультаційних послуг з метою аналізу ринкових тенденцій, конкуруючого середовища, структури збуту, підбору контрагентів для укладення договорів на закупівлю та збут продуктових товарів. В обов'язки виконавців входило, зокрема, проведення комплексного інформування замовника про стан ринку товарів і послуг в Україні, здійснення маркетингових досліджень з метою підбору контрагентів для укладення договорів, здійснення контролю за виконанням контрагентами своїх зобов'язань.

Отримання зазначених послуг стверджується: актом від 30.06.2010 року здачі-прийняття (надання послуг), складеним між замовником ТзОВ «Спецагропром» та виконавцем ТзОВ «Фірма «Гранш», з зазначенням послуги «дослідження ринку придбання та збуту товарів, пошук нових потенційних клієнтів, вивчення кон'юнктури ринку» на суму 21000 грн., в тому числі податок на додану вартість в розмірі 3500 грн., рахунком-фактурою від 30.06.2010 року на суму 21000 грн.; актом № 0930-01 від 30.09.2010 року прийняття-передачі, складеним між замовником ТзОВ «Спецагропром» та виконавцем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, з зазначенням роботи «консультаційні послуги по аналізу ринку» на суму 16920 грн., рахунком № 0930-02 від 30.09.2010 року на суму 16920 грн.. Розрахунки між сторонами не проведені, по таких операціях позивач включив до валових витрат другого кварталу 2010 року витрати в сумі 17500 грн., до валових витрат третього кварталу 2010 року витрати в сумі 16920 грн.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього ж Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТзОВ «Спецагропром» уклало договір оренди холодильного обладнання, яке знаходиться в місті Києві, терміном на три місяці, проте таке обладнання не передавалося позивачу у користування (відсутній акт приймання-передачі об'єкта оренди та повернення майна орендодавцю після закінчення терміну дії договору). Крім того, поставка продукції глибокої заморозки для зберігання в морозильній камері у місті Києві не проводилася, устаткування фактично не використовувалося позивачем, чого не заперечила представник позивача в судовому засіданні і апеляційної інстанції. Таким чином, позивач неправомірно відніс до валових витрат нараховану орендодавцем суму орендної плати в розмірі 19500 грн. за користування майном, що не використовувалося ним у власній господарській діяльності.

Щодо укладених договорів з ТзОВ «Фірма «Гранш» та ФОП ОСОБА_5, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не надано доказів реальності надання послуг по дослідженню ринку товарів у межах України, не встановлено розширення ринку збуту продукції (заморожених овочів та фруктів, акумуляторних батарей), залучення позивачем нових покупців, укладення договорів поставки продукції.

Таким чином, Любомльською МДПІ правомірно зроблено висновок про завищення валових витрат ТзОВ «Спецагропром» на суму придбаних послуг у підприємця ОСОБА_5 в розмірі 16920 грн. та у ТзОВ «Фірма «Гранш» в розмірі 17500 грн.

Щодо договору укладеного між позивачем (замовник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 (виконавець) за №1/31.08 від 30.08.2010 року, предметом якого було надання юридичної допомоги ТзОВ «Спецагропром», оскільки штатним розписом позивача не передбачено посади юриста. Відповідно до актів-приймання наданих послуг №1 від 09.09.2010 року та №2 від 30.09.2010 року підприємцем надано юридичні послуги щодо здійснення супроводу поточної господарської діяльності протягом серпня 2010 року на суму 4000 грн., протягом вересня 2010 року на суму 2000 грн.. Станом на 30.09.2010 року розрахунок з підприємцем ОСОБА_6 проведено частково на суму 4000 грн. Однак, 01.11.2010 року решта коштів в сумі 2000 грн. були перераховані на рахунок вказаного підприємця, що підтверджується банківською випискою про операції по рахунку. По такій операції позивач відніс до валових витрат третього кварталу 2010 року витрати в розмірі 6000 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що податковим органом правомірно зменшено позивачу валових витрат на суму 53920 грн., що мало наслідком донарахування позивачу податку на прибуток в розмірі 13480 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 3370 грн., відповідно до розрахунку належних до сплати платежів за наслідками документальної перевірки ТзОВ «Спецагропром», та в цій частині податкове повідомлення-рішення від 09.03.2011 року №0000112301 є законним, проте воно підлягає скасуванню в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1875 грн., у тому числі за основним платежем - 1500 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 375 грн. (тобто, в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток за третій квартал 2010 року по витратах з придбання юридичних послуг на суму 6000 грн.)

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не довів правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення від 09.03.2011 року №0000112301 в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 1875 грн., у тому числі за основним платежем - 1500 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 375 грн., оскільки встановлено відсутність факту реального надання послуг позивачу ТзОВ «Фірма «Гранш» та їх зв'язку з господарською діяльністю ТзОВ «Спецагропром», тому віднесення відповідної суми податку до податкового кредиту в червні 2010 року, суперечить положенням Закону України «Про податок на додану вартість». Тому, донарахування відповідачем податку на додану вартість в сумі 3500 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 875 грн., згідно з розрахунком належних до сплати платежів по наслідках планової документальної перевірки ТзОВ «Спецагропром» є правомірним.

ТзОВ «Спецагропром» ввезло на митну територію України згідно з ВМД №205000013/2010/000476 від 16.08.2010 року акумуляторні батареї свинцеві стаціонарні в кількості 480 штук та пристрої для заряджання акумуляторів, країна походження товару - Китай. В подальшому, за фактом контрабанди вантажу по зазначеній ВМД заступником начальника управління - начальником відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю УСБУ у Волинській області Вознюком В.О. 26.08.2010 року було винесено постанову про порушення кримінальної справи №110-10, у якій зазначено, що вказані у ВМД акумуляторні батареї виготовлені в Німеччині та Італії, їх вартість значно вище задекларованої, а директор ТзОВ «Спецагропром» Анрейчіков С.Б. подав митному органу, як підставу для переміщення товарів, документи, що містили неправдиві дані стосовно вартості, виробника та країни походження товару, тобто ввіз товар незаконно з приховуванням від митного контролю відповідних даних про вантаж.

Товар (акумуляторні батареї свинцеві стаціонарні в кількості 480 штук., пристрої для заряджання акумуляторів), що ввозився позивачем згідно з ВМД №205000013/2010/000476 від 16.08.2010 року автомобілем марки Івеко, р.н. АС4172АТ, був вилучений, визнаний речовим доказом у кримінальній справі №110-10 та переданий уповноваженому підприємству для зберігання речових доказів - ТзОВ «Волинь-Євробізнес», що підтверджується листами старшого слідчого СВ УСБУ у Волинській області №54/14/3358 від 28.10.2010 року, №54/14/3514 від 16.11.2010 року, копією обвинувального висновку у кримінальній справі №110-10.

Таким чином, відповідачем протиправно донараховано податок на додану вартість в сумі 30714 грн. 25 коп. та застосовано штрафної (фінансової) санкції в сумі 7678 грн. 59 коп.

Щодо донарахування ТзОВ «Спецагропром» податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 582 грн. 50 коп., то колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що таке є необґрунтованим виходячи з наступного:

ТзОВ «Спецагропром» на підставі ВМД №205000011/2010/000590 від 18.03.2010 року, імпортував на митну територію України товари (заморожену продукцію), сплачуючи при цьому митному органу податок на додану вартість, виходячи з митної вартості товару, яка визначалася в вантажній митній декларації. Його митна вартість становила 124875 грн. 64 коп., та згідно з податковими накладними № 8 від 19.03.2010 року, №9 від 01.04.2010 року реалізував ТзОВ «Крижана Фудс» на загальну суму 121964 грн. 38 коп. В акті перевірки податковим органом проведено порівняння договірної ціни продажу товару в Україні з його митною вартістю при імпорті, яку взято за рівень звичайної ціни на такий товар. З різниці в ціні товару на суму 2911 грн. 26 коп., визначено податкове зобов'язання в розмірі 582 грн. 50 коп.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» (з наступними змінами та доповненнями, чинного на момент виникнення спірних правовідносин) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

При визначенні рівня звичайних цін, податковий орган не врахував вимог пп.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки не використовував інформацію про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами у співставлених умовах. Позиція відповідача про те, що митна вартість товару, раніше імпортованого в Україну, є його звичайною ціною, не ґрунтується на приписах законодавства, жодною нормою якого не передбачено, що митна вартість товару, зазначена у ввізній митній декларації, є звичайною ціною для такого товару, який в подальшому реалізується на митній території України. Застосування при поставці товару в межах України для визначення рівня звичайних цін інших правил не передбачено чинним законодавством.

Щодо виявлених податковим органом порушень відображення ТзОВ «Спецагропром» в реєстрі податкових накладних за січень 2010 року податкової накладної №32 від 22.01.2010 року, отриманої від продавця ТзОВ «Термінал-БК» на суму 1392 грн., в тому числі податок на додану вартість 232 грн., та в складі податкового кредиту за січень 2010 року суму податку 232 грн. При автоматичному співставленні податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що продавець ТзОВ «Термінал-БК» не задекларував відповідну суму податкового зобов'язання, що стало підставою для зменшення податкового кредиту позивачу в розмірі 232 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що недекларування податкових зобов'язань контрагентом не є підставою для відмови добросовісному платнику в праві на податковий кредит в розумінні положень Закону України «Про податок на додану вартість». Відповідно до п.1.3 ст.1 цього Закону платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» п.10.1 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п.10.2 ст.10 Закону). Із наведеного випливає, що саме по собі недекларування чи несплата податку продавцем, в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупця товару (робіт, послуг). Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по декларуванню податкового зобов'язання та по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, і не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови для його формування.

ТзОВ «Спецагропром» дотримані вимоги ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» при відображенні показників податкової звітності за січень 2010 року по операції з ТзОВ «Термінал-БК», а тому, висновок Любомльської МДПІ про завищення суми податкового кредиту в розмірі 232 грн. є необґрунтованим.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то воно не може бути скасоване чи змінене з підстав, викладених в апеляційних скаргах.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області ДПС та Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецагропром" - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05.10.2011р. по справі № 2а-0370/2314/11 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: М.П.Кушнерик

Судді: В.М.Багрій

О.М.Гінда

Повний текст виготовлено 19.11.2012р.