Ухвала суду № 27566126, 06.11.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2012 р.Справа № 2а-4907/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представника відповідача Поярко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2012р. по справі № 2а-4907/12/2070

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомленнь-рішеннь,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_2, звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просила суд скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова № 0002901702 від 23.09.2011р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб -суб`єктів підприємницької діяльності, в загальній сумі 10604054,48 грн. та № 0002921702 від 23.09.2011р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 17606206,25 грн., з яких основний платіж - 14084965,00 грн., 3521241,25 грн. - фінансова санкція.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2012 року адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення від 23.09.2011 року №0002901702 та №0002921702, винесені ДПІ у Московському районі м. Харкова.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ФО-П ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів п. 7.2, п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 4 ст. 7, ч. ч. 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач, ОСОБА_2, 12.08.2005р. зареєстрована як фізична особа - підприємець виконавчим комітетом Харківської міської ради, про що свідчить свідоцтво НОМЕР_5, в Єдиному державному реєстрі фізичних осіб України та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців перебуває з кодом НОМЕР_3, перебуває на обліку, як платник податків, в ДПІ у Московському районі м. Харкова та 29.07.2010 року зареєстрована в якості платника податку на додану вартість, про що ДПІ у Московському районі м. Харкова видано свідоцтво НОМЕР_4. Види діяльності підприємця: посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту (соняшником).

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем, ДПІ у Московському районі м. Харкова проведено документальну невиїзну перевірку ФО-П ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Вторснабгрупп" за період з 01.09.2010р. по 31.12.2010 р.

Результати перевірки оформлені актом від 12.09.2011р. за № 2622/172/НОМЕР_3, згідно висновків якого, встановлено порушення позивачем п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 14 084 965,00 гри., в т.ч. у вересні 2010 р. на суму ПДВ 2712489,97 грн., у жовтні 2010р. на суму ПДВ -6204600,0 грн., у листопаді 2010р. на суму ПДВ -5167874,53 грн., а також ст..13,14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", ст.13 Про затвердження інструкції №12 "Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю", ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2010 р. на суму 10604054,48 грн.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення № 0002901702 від 23.09.2011р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, в загальній сумі 10604054,48 грн., повідомлення-рішення № 0002921702 від 23.09.2011р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 17606206,25 грн., з яких основний платіж - 14084965,00 грн., 3521241,25 грн. - фінансова санкція.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх правомірності та обґрунтованості, дійшовши висновку про те, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем з порушенням вимог ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України та ч. 2 ст. 19 Конституції України, а тому підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Положеннями пункту 5.1. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" 28.12.1994, № 334/94-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначено валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Виходячи зі змісту абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Ведення господарських операцій фіксуються та підтверджуються первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Крім того, згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (чинного на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно з підпунктом 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Ведення господарських операцій фіксуються та підтверджуються первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем ФО-П ОСОБА_2 (як покупцем) та ТОВ "Вторснабгрупп" (як продавцем) було укладено ряд договорів купівлі-продажу:

- від 06.09.2010 р. № 02/09-10, згідно умов якого продавець зобов'язаний поставити та передати у власність товар, а покупець сплатити та прийняти соняшник врожаю 2010 року на умовах самовивозу.

- від 01.10.2010 року № 06/10-10, згідно умов якого продавець зобов'язаний поставити та передати у власність товар, а покупець сплатити та прийняти соняшник врожаю 2010 року на умовах самовивозу.

- від 01.11.2010 року № 10/11-10, згідно умов якого продавець зобов'язаний поставити та передати у власність товар, а покупець сплатити та прийняти соняшник врожаю 2010 року на умовах самовивозу.

- від 24.11.2010 року № 12/11-10, згідно умов якого продавець зобов'язаний поставити та передати у власність товар, а покупець сплатити та прийняти соняшник врожаю 2010 року на умовах самовивозу.

Відповідно до пп. 5.1 п. 5 зазначених договорів покупець здійснює оплату 100 % вартості Продукції в касу Продавця протягом 10-ти днів з моменту переоформлення Продукції у власність Покупця.

Згідно п. 4 Договорів, поставка Продукції в повному обсязі здійснюється в строк до 31.12.2010 року.

Поставка Продукції підтверджується видатковими та податковими накладними, оформленими у відповідності з вимогами діючого законодавства.

Датою поставки Продукції вважається дата оформлення видаткової накладної на Продукцію на ім'я Покупця.

За результатами здійснення вищевказаних господарських операцій ТОВ "Вторснабгрупп" на адресу ФО-П ОСОБА_2 виписано податкові накладні, які внесені позивачем до реєстру податкових накладних та на підставі яких було сформовано валові витрати та податковий кредит: № 66 від 06.09.2010 року, № 69 від 08.09.2010 року, № 72 від 13.09.2010 року, № 77 від 16.09.2010 року, № 81 від 20.09.2010 року, № 83 від 23.09.2010 року, № 87 від 27.09.2010 року на загальну суму ПДВ 27112489,97 грн.; № 90 від 01.10.2010 року, № 93 від 04.10.2010 року, № 97 від 08.10.2010 року, № 101 від 11.10.2010 року, № 105 від 15.10.2010 року, № 108 від 18.10.2010 року, № 112 від 22.10.2010 року, № 114 від 26.10.2010 року на загальну суму ПДВ 6204600 грн., № 117 від 01.11.2010 року, № 119 від 06.11.2010 року, № 122 від 11.11.2010 року, № 125 від 16.11.2010 року, № 128 від 19.11.2010 року, № 131 від 24.11.2010 року, № 136 від 27.11.2010 року, № 139 від 29.11.2010 року на загальну суму ПДВ 5167874, 53 грн.; та видаткові накладні: № ВС-0000066 від 06.09.2010 року, № ВС-0000069 від 08.09.2010 року, № ВС-0000072 від 13.09.2010 року, № ВС-0000077 від 16.09.2010 року, № ВС-0000081 від 20.09.2010 року, № ВС-0000083 від 23.09.2010 року, № ВС-0000083 від 23.09.2010 року, № ВС-0000087 від 27.09.2010 року, № 49 від 28.09.2010 року, № ВС-0000090 від 01.10.2010 року, № ВС-0000093 від 04.10.2010 року, № ВС-0000097 від 08.10.2010 року, № ВС-0000101 від 11.10.2010 року, № ВС-0000105 від 15.10.2010 року, № ВС-0000108 від 18.10.2010 року, № ВС-0000112 від 22.10.2010 року, № ВС-0000114 від 26.10.2010 року, № 117 від 01.11.2010 року, № 119 від 06.11.2010 року, № 122 від 11.11.2010 року, № 125 від 16.11.2010 року, № 128 від 19.11.2010 року, № 131 від 24.11.2010 року, № 136 від 27.11.2010 року, № 139 від 29.11.2010 року на загальну суму ПДВ 14138739, 32 грн.

Розрахунки між ФО-П ОСОБА_2 та ТОВ "Вторснабгрупп", згідно умов договорів купівлі-продажу, відбувались у готівковій формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями квитанцій до прибуткових касових ордерів. Зазначені обставини не заперечуються відповідачем та знайшли своє відображення в акті перевірки від 12.09.2011р. за № 2622/172/НОМЕР_3.

Судом встановлено, що для транспортування придбаної у ТОВ "Вторснабгрупп" продукції ФО-П ОСОБА_2 (як замовником) укладено договір про надання послуг з транспортування вантажів автомобільним транспортом від 10.08.2010 року № 1008-10/ТР з ФО-П ОСОБА_3 (як виконавцем), предметом якого є надання послуг по організації доставки сільськогосподарської продукції автомобільним транспортом. (т. 1 а.с. 191).

В межах виконання даного договору між Замовником та Виконавцем складено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): № МЛ-00087, № МЛ-00071, № МЛ-00061, № МЛ-00102 (т.1 а.с. 192-196).

Придбаний у ТОВ "Вторснабгрупп" товар зберігався позивачем на зерновому складі ПП "Куп'янський комбікормовий завод", про що свідчать: копія договору №23/х від 20.08.2010р., згідно якого ПП "Куп'янський комбікормовий завод" (зерновий склад) зобов'язується прийняти продукцію для надання послуг складського зберігання зерна та надання послуг щодо приймання, доробки (сушіння, очищення) до вимог ДСТУ, ГОСТів, ТУ, необхідних якісних показників та оформлення/переоформлення складських документів, зберігання та відвантаження продукції, копії актів прийому-передачі виконаних робіт (приймання, зберігання, сушіння, очищення), складські квитанції на зерно (т.1 а.с. 185-190, 201-205, т.3 а.с. 3-49).

В подальшому, придбаний у ТОВ "Вторснабгрупп" товар реалізовано позивачем ТОВ ТД "Пересечанський МЕЗ", ТОВ ТК "Урожай", ТОВ "Кернел-Трейд", що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями договорів купівлі-продажу, укладених позивачем з вказаним підприємствами, та копіями первинних документів: видатковими та податковими накладеними, рахунками - фактурами (т.2 а.с. 58-178).

Таким чином, господарські операції між позивачем та його контрагентом підтверджено належними первинними документами, оформленими у відповідності до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також податковими накладними, оформленими згідно вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що господарські операції ФО-П ОСОБА_2 та між ТОВ "Вторснабгрупп" підтверджені відповідними первинними документами (податковими та видатковими накладними, копіями договорів, квитанціями до прибуткових касових ордерів, актами здачі-прийняття робіт тощо).

При цьому, колегія суддів зауважує, що ДПІ у Московському районі м. Харкова при проведенні попередньої перевірки підприємства позивача (акт № 602/172/НОМЕР_3 від 11.03.2010) (т.2 а.с. 183-201) в повному обсязі досліджено обставини господарських відносин ФО-П ОСОБА_2 з ТОВ "Вторснабгрупп" та первинні документи, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, та не встановлено їх невідповідність вимогам законодавства, які пред'являються до документів даного виду. Наявність у позивача податкових накладних від ТОВ "Вторснабгрупп", які відповідають як вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в частині документального підтвердження сум податкового кредиту, так і вимогам до складання первинних документів, що визначені ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.п. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704, не заперечувалось представником відповідача ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції.

Разом з цим, перевіркою виявлено безпідставне формування ФОП ОСОБА_4 валових витрат та податкового кредиту за вересень - листопад 2010 року.

Вказаний висновок податкового органу ґрунтується виключно на підставі акту ДПІ у Московському районі м. Харкова про проведення позапланової документальної виїзної перевірки ФО-П ОСОБА_2 за період з 12.08.2005 року по 31.12.2010 року за № 602/172/НОМЕР_3 від 11.03.2011 року. В межах зазначеної перевірки ДПІ у Московському районі м. Харкова були направлені запити по контрагенту позивача - ТОВ "Вторснабгрупп" та отримано відповіді від ДПІ у Київському районі м. Донецька: № 8282/7/18-413 від 03.08.2011 року, № 8323/7/15-412 від 04.08.2011 року, №№ 5402/7/23-413 від 20.05.2011 року, № 3934/7/23-413 від 13.04.2011 року по взаємовідносинам ФОП ОСОБА_4 з ТОВ "Вторснабгрупп" за період вересень, жовтень, листопад 2010 року.

Так, листом № 5402/7/2413 від 20.05.11 ДПІ у Київському районі м. Донецька на адресу відповідача надіслано Акт від 17.05.201 1р. № 992/23-4/35150984 Про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ "Вторснабгрупп" з питань підтвердження отриманих відомостей від ФО-П ОСОБА_2 за період вересень-листопад 2010 року, в якому зазначено, що здійснити відповідні заходи, з метою проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ "Вторснабгрупп" з питань підтвердження отриманих відомостей від ФО-П ОСОБА_2, яка мала відносини із ТОВ "Вторснабгрупп" у вересні, жовтні, листопаді 2010 року не є можливим.

У відповіді № 3934/7/23-413 від 13.04.2011р. ДПІ у Київському районі м. Донецька повідомлено, що підприємством ТОВ «Вторснабгрупп» декларацію з ПДВ за вересень 2010 року до інспекції не надано. Декларація по ПДВ за жовтень 2010р. була прийнята 06.04.2011р. за № 900700371 1; декларація по ПДВ за листопад 2010р. прийнята 29.12.2010р. за № 9005868684.

Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за вересень 2020 року до ДПІ за місцем реєстрації контрагентом ТОВ «Вторснабгрупп» надані не були.

У розшифровках податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за жовтень, листопад 2010р., які були надані до ДПІ за місцем реєстрації контрагента не зазначено контрагента за кодом 710901244 (ФО-П ОСОБА_2).

Згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України по платнику ПДВ перевірки ТОВ "Вторснабгрупп" за вересень, жовтень, листопад 2010 року встановлено розбіжності по взаємовідносинам з ФО-П ОСОБА_5

Листом № 828/7/15-413 від 03.08.2011р. ДПІ Київського району м. Донецька, повідомлено, що директору ОСОБА_6 ТОВ «Вторснабгрупп» було вручено запит № 9907/10/15-413 від 10.05.2011р. щодо підтвердження взаємовідносин з ФО-П ОСОБА_2 Від директора була отримана письмова відповідь № 12/05-1 від 12.05.2011р., в якій зазначено, що підприємство за період вересень, жовтень з Ю-П ОСОБА_2 (і.п.н. НОМЕР_3) взаємовідносин не мало.

Також ДПІ у Московському районі м. Харкова було вручено лист № 9342/10-26021 від 17.08.2011 року директору ТОВ „Вторснабгрупп" - ОСОБА_6, щодо надання пояснень та копій документів, що підтверджують взаємовідносини з ФО-П ОСОБА_2 по відпрацюванню розбіжностей, виявлених по відхиленням за другою категорією. В отриманій відповіді від директора Ведяєва М.Д. зазначено, що за весь період діяльності підприємства ТОВ «Вторснабгрупп» з 2007 року, ніяких взаємовідносин (тому числі і фінансово - господарських) з підприємством ФО-П ОСОБА_2 не було. Також в наданому поясненні, директор ОСОБА_6 повідомив, що ніяких документів ( договорів, прибуткових касових ордерів, податкових накладних, видаткових накладних) не оформлював; печатка на документах не має збігу з оригіналом; прибуткові касові ордери він не отримував так як всі розрахунки на його підприємстві здійснюється без готівки.

За таких обставин відповідач дійшов висновку про неправомірне формування податкового кредиту з ПДВ та заниження податку на прибуток позивачем по операціям з ТОВ "Вторснабгрупп".

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято такі доводи податкового органу, враховуючи наступне.

Колегія суддів зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Ні в акті перевірки, ні під час судового розгляду справи, відповідач не зазначив і не надав доказів щодо того, в ході яких саме дій було допитано керівника ТОВ "Вторснабгрупп" - ОСОБА_6 (дослідча перевірка, оперативно-розшукова справа, тощо). Також відповідач не пояснив суду, яке рішення було прийнято за результатами проведення перевірки. Таким чином, відповідач не довів правомірність допиту ОСОБА_6, в межах якого провадження, на підставі яких норм права були отримані пояснення від директора підприємства, діяльність якого не перевірялась та зв`язку цих пояснень з адміністративною справою за позовом ФО-П ОСОБА_2

З огляду на викладене, зазначені пояснення не можуть бути взяті колегією суддів до уваги в якості належного та допустимого доказу.

Колегія суддів зазначає, що контрагент позивача - ТОВ "Вторснабгрупп" на час здійснення спірних господарських операцій з позивачем був зареєстрований як юридична особа, що не заперечується відповідачем по справі, тобто, як позивач, так і його контрагент мав відповідний обсяг цивільної право - та дієздатності, а також обсяг прав як платника ПДВ для укладення спірних договорів.

При цьому, податковий орган не довів суду належними та достатніми доказами, що досліджені первинні документи, складені за наслідками здійснення господарських операцій, не відповідають дійсності, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, а також, що договори укладено з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Таких доказів до суду першої та апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Відповідачем в акті перевірки не наведено доказів: неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників; відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції; відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін правочину; отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб; отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

Таким чином, відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновку щодо неправомірного формування валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ "Вторснабгрупп" не може свідчити про неможливість фактичної передачі вказаним контрагентом товару позивачеві, оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами; спрямованість спірних правочинів на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Факт оплати позивачем отриманої у ТОВ "Вторснабгрупп" продукції підтверджений матеріалами справи та сторонами не заперечується.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що під час проведення перевірки відповідачем досліджувались первинні документи ТОВ "Вторснабгрупп" на підтвердження реальності здійснених правочинів, натомість, усі документи, що підтверджують обставини здійснення зазначеним підприємством господарської діяльності в розрізі відносин з позивачем, наявні в матеріалах справи.

Згідно п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до п. 5. 2. Порядку № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожними відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово - господарської діяльності та господарську операцію, в результаті якої здійснено порушення.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем в акті перевірки висновок про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Вторснабгрупп" викладено без висвітлення конкретних обставин господарських операцій, які свідчать про неможливість факту їх здійснення, та без посилання на будь-які первинні документи, в зв`язку з чим, колегія суддів вважає такий висновок ДПІ таким, що зроблений з порушенням вимог Порядку № 984.

Крім того, матеріали справи не містять податкових повідомлень-рішень, якими б ТОВ "Вторснабгрупп" були визначені податкові зобов'язання чи застосовані штрафні (фінансові) санкції за наслідками здійснення господарської операції з позивачем у справі.

Щодо встановлення відповідачем розбіжностей у співставленні податкового кредиту позивача та податкових зобов'язань контрагентів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість" та статей 1 і 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Платник податку на додану вартість - покупець товару на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, який зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа та зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства щодо декларування податкових зобов'язань тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність вказаного суб'єкта господарювання.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит, яке виникає за першою із законодавчо визначеної події, у даному випадку на дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податкова інспекція не надала доказів щодо наявності в діях позивача ознак таких неправомірних дій.

При цьому, колегія суддів зазначає, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Колегія суддів також звертає увагу на приписи ч. 2 ст. 8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність фактів вказаних в акті перевірки № 2622/172/НОМЕР_3 від 12.09.2011 року порушень та винесених податкових повідомлень-рішень належним чином не довів.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкове повідомлення-рішення від 23.09.2011 року № 0002901702 та № 0002921702, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом та законами України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовна вимога про скасування такого рішення є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2012р. по справі № 2а-4907/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.

Повний текст ухвали виготовлений 12.11.2012 р.