Постанова № 27565819, 30.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2012 р. Справа № 2а-6997/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представника позивача Ситнік О.О.

представника відповідача Калініної О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2012р. по справі № 2а-6997/12/2070

за позовом Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державне підприємство «Харківський машинобудівний завод «ФЕД», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові № 0000090841 від 09.02.2012 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 186347,48 грн. ( в т.ч. штрафні (фінансові) санкції - 62115,83 грн.).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2012 року адміністративний позов Державного підприємства «Харківський машинобудівний завод "ФЕД" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великим платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування рішення - задовольнити.

Скасовано в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великим платниками податків у м. Харкові № 0000090841 від 09.02.2012 р.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.4, п. 201.6, ст. 201, п. 198.3, п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 662 Цивільного кодексу України, п. 2 Наказу Міністерства транспорту України № 488/346 від 29.12.1995 року "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля, Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач, ДП «ХМЗ «ФЕД», пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 14310052, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) у Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС.

В період з 23.01.2012 р. по 31.01.2012 р. СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові проведено позапланову документальну виїзну перевірку ДП «ХМЗ «ФЕД» (ідентифікаційний код -14310052) з питання дотримання податкового законодавства по податку на додану вартість за вересень - жовтень 2011р. по правовим відносинам з ПП «Баварія-Ф» (ідентифікаційний код -31635757).

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 31.01.2011 р. № 70/41-018/14310052.

09.02.2012 р., з посиланням на даний акт, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові винесено податкове повідомлення-рішення №0000090841 про визначення грошового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 186.347,48 грн. (основний платіж - 124.231,65 грн., штраф - 62.115,83 грн.).

Фактичною підставою для винесення спірного рішення слугували відображені в акті перевірки від 31.01.2011 р. №70/41-018/14310052 висновки податкового органу щодо порушення ДП «ХМЗ «ФЕД» п. 198.3, п. 198.4 ст.198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: включення до складу податкового кредиту з ПДВ податкових накладних, виданих за господарськими операціями, котрі мали місце в межах нікчемного правочину, що спричинило заниження ПДВ на 124.231,65 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та дійшов висновку про наявність підстав для їх задоволення та скасування податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з вимогами п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України форма та порядок заповнення податкової накладної затверджується центральним органом державної податкової служби.

Відповідно до п. 6 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 року № 969 податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у день виникнення податкових зобов'язань. Оригінал податкової накладної надається покупцю (отримувачу) товарів/послуг на його вимогу. Податкова накладна, яка підлягає реєстрації у Реєстрі відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу XX ПКУ, надається покупцю тільки після такої реєстрації.

При цьому, колегія суддів зазначає, що наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, оскільки, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) із метою використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Матеріалами справи встановлено, що 24.06.2010 р. між позивачем, ДП «ХМЗ «ФЕД» (в якості покупця), та ПП «Баварія-Ф» (в якості продавця), укладено договір купівлі-продажу металопродукції за № 01/07, предметом якого є купівля - продаж металопрокату в номенклатурі, кількості, ціні і за строками відповідно до специфікацій.

На підтвердження виконання умов договору, позивачем надано до матеріалів справи виписані ПП «Баварія-Ф» видаткові накладні: № РН-0209-05 від 02.09.2011 р. на суму 38.040,00 грн. (у т.ч. ПДВ -6.340,00 грн.), № РН-0509-01 від 05.09.2011 р. на суму 30.417,00 грн. (у т.ч. ПДВ -5.069,50 грн.), №РН-0909-01 від 09.09.2011 р. на суму 96.406,20 грн. (у т.ч. ПДВ -16.067,70 грн.), №РН-1609-02 від 16.09.2011 р. на суму 110.436,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 18.406,00 грн.), №РН-2009-01 від 20.09.2011 р. на суму 112.403,40 грн. (у т.ч. ПДВ -18.733,90 грн.), №РН-2009-02 від 20.09.2011 р. на суму 3.677,10 грн. (у т.ч. ПДВ -612,85 грн.), №РН-3009-01 від 30.09.2011 р. на суму 32.100,00 грн. (у т.ч. ПДВ -5.350,00 грн.), № РН-2809-01 від 28.09.2011 р. на суму 14.351,40 грн. (у т.ч. ПДВ -2.391,90 грн.), №РН-0410-09 від 04.10.2011 р. на суму 89.406,00 грн. (у т.ч. ПДВ -14.901,00 грн.), №РН-1210-03 від 12.10.2011 р. на суму 10.281,60 грн. (у т.ч. ПДВ -1.713,60 грн.), №РН-0610-10 від 06.10.2011 р. на суму 32.242,20 грн. (у т.ч. ПДВ - 5.373,70 грн.), № РН-2410-02 від 24.10.2011 р. на суму 96.708,60 грн. (у т.ч. ПДВ -16.118,10 грн.), № РН-2610-05 від 26.10.2011 р. на суму 30.000,00 грн. (у т.ч. ПДВ -5.000,00 грн.), №РН-3110-02 від 31.10.2011 р. на суму 48.920,40 грн. (у т.ч. ПДВ -8.153,40 грн.) та податкові накладні № 31 від 02.09.2011 р. на суму 38.040,00 грн. (у т.ч. ПДВ -6.340,00 грн.), № 51 від 05.09.2011 р. на суму 30.417,00 грн. (у т.ч. ПДВ -5.069,50 грн.), №131 від 09.09.2011 р. на суму 96.406,20 грн. (у т.ч. ПДВ -16.067,70 грн.), № 179 від 13.09.2011 р. на суму 65.400,00 грн. (у т.ч. ПДВ -10.900,00 грн.), № 200 від 14.09.2011 р. на суму 39.411,60 грн. (у т.ч. ПДВ -6.568,60 грн.), № 237 від 16.09.2011 р. на суму 5.624,40 грн. (у т.ч. ПДВ -937,40 грн.), № 279 від 20.09.2011 р. на суму 112.403,40 грн. (у т.ч. ПДВ -18.733,90 грн.), № 3282 від 20.09.2011 р. на суму 3.677,10 грн. (у т.ч. ПДВ -612,85 грн.), № 305 від 21.09.2011 р. на суму 32.100,00 грн. (у т.ч. ПДВ -5.350,00 грн.), № 399 від 28.09.2011 р. на суму 14.351,40 грн. (у т.ч. ПДВ -2.391,90 грн.), № 39 від 04.10.2011 р. на суму 89.406,00 грн. (у т.ч. ПДВ -14.901,00 грн.), № 123 від 10.10.2011 р. на суму 10.281,60 грн. (у т.ч. ПДВ -1.713,60 грн.), № 88 від 06.10.2011 р. на суму 32.242,20 грн. (у т.ч. ПДВ -5.373,70 грн.), № 301 від 21.10.2011 р. на суму 22.301,40 грн. (у т.ч. ПДВ -3.716,90 грн.), № 323 від 24.10.2011 р. на суму 74.407,20 грн. (у т.ч. ПДВ -12.401,20 грн.), № 340 від 25.10.2011 р. на суму 30.000,00 грн. (у т.ч. ПДВ -5.000,00 грн.), № 422 від 31.10.2011 р. на суму 48.920,40 грн. (у т.ч. ПДВ - 8.153,40 грн.) та відповідно податкові накладні.

Оплата здійснювалась позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на користь ПП «Баварія-Ф», що підтверджується наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями №8588 від 02.09.2011 р. на суму 38.040,00 грн., №8628 від 05.09.2011 р. на суму 22.277,40 грн., №8959 від 14.09.2011 р. на суму 8.139,60 грн., №8847 від 09.09.2011 р. на суму 96.406,20 грн., №8931 від 13.09.2011 р. на суму 65.400,00 грн., №8958 від 14.09.2011 р. на суму 39.411,60 грн., №9201 від 20.09.2011 р. на суму 5.624,40 грн., №9199 від 20.09.2011 р. на суму 21.063,00 грн., №9200 від 20.09.2011 р. на суму 66.620,40 грн., №9610 від 29.09.2011 р. на суму 24.720,00 грн., №9293 від 21.09.2011 р. на суму 3.677,10 грн., №9295 від 21.09.2011 р. на суму 32.100.00 грн., №9559 від 28.09.2011 р. на суму 14.351,40 грн., №9770 від 04.10.2011 р. на суму 70.699,20 грн., №9781 від 04.10.2011 р. на суму 18.706,80 грн., №101109 від 10.10.2011 р. на суму 10.281,60 грн., №9933 від 06.10.2011 р. на суму 19.554,60 грн., №10078 від 10.10.2011 р. на суму 12.687,60 грн., №10584 від 21.10.2011 р. на суму 22.301,40 грн., 310634 від 24.10.2011 р. на суму 74.407,20 грн., №717312 від 25.10.2012 р., №10684 від 25.10.2011 р. на суму 30.000,00 грн., №10901 від 31.10.2011 р. на суму 48.920,40 грн. засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

Відповідно до додаткової угоди № 1 до даного договору, продавець (ПП «Баварія-Ф») постачає продукцію на умовах FCA - м. Харків (Інкотермс 2000), тобто товар доставлявся перевізнику покупця.

Згідно пункту 3 додаткової угоди № 1 до договору купівалі-продажу від 24.06.2010 року № 01/07, поставка продукції здійснюється по наступним товаро-супровідним документам: рахунок-фактура; видаткова накладна; податкова накладна; документ, який засвідчує якість продукції (сертифікат або виписка із сертифікату виробника).

На підтвердження факту перевезення товару, позивачем надано до матеріалів справи товарно-транспортні накладні №717027 від 06.09.2011 р., №717074 від 09.09.2011 р., №717110 від 19.09.2011 р., №717131 від 29.09.2011 р., №717148 від 03.10.2011 р., №717201 від 29.09.2011 р., №717117 від 05.10.2011 р., №717305 від 13.10.2011 р., №717266 від 10.10.2011 р., №717375 від 28.10.2011 р., №717376 від 01.11.2011 р., які не відповідають вимогам до оформлення товарно- транспортної накладної, а тому не можуть бути прийняті колегією суддів у якості належного доказу на підтвердження реальності господарської операції з придбання позивачем товару у ПП "Баварія-Ф", враховуючи наступне.

Приписами ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що вантажні перевезення, серед іншого, виконуються на підставі товарно-транспортної накладної.

При доставці товару автомобілем обов'язковим документом є товарно-транспортна накладна за формою № 1-ТН. У ній повинні бути відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару).

Наказом Мінтрансу України від 29.12.1995р №488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля", затверджені типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля - це подорожній лист, товарно-транспортна накладна, талон замовника. Згідно п. 2 цього Наказу застосування вказаних форм первинного обліку є обов'язковим всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Відповідно до п. 2 цього наказу, застосування товарно-транспортної накладної форми № 1-ТН є обов'язковою для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності.

Вантажовідправник зобов'язаний передати водію разом з товарно-транспортною накладною на перевезення вантажів посвідчення про якість або сертифікат ТМЦ. Відомості про ці документи обов'язково зазначаються в товарно-транспортній накладній. У посвідченні про якість, у сертифікаті або іншому документі повинні міститись відомості про вантаж, допустимий термін його доставки, якісний стан вантажу та упаковки.

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу від 14.10.1997р. за № 363, зареєстрованим в Мін'юсті України 20.02.1998р. за № 128/2568, визначено, що взаємовідносини між перевізником та замовником мають бути закріплені в типовому договорі автоперевезення, Договір складається в письмовій формі. У ньому необхідно зазначити термін його дії, обсяги перевезень, умови перевезень (режим роботи з видачі та прийняття вантажу, забезпечення збереження вантажу, виконання вантажно-розвантажувальних робіт тощо), вартість перевезень і порядок розрахунків, порядок визначення раціональних маршрутів, обов'язки та відповідальність сторін.

Облік, приймання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу здійснюються на підставі товарно-транспортної документації.

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п.п. 11.5. вищевказаного наказу товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Відповідно до п.п. 11.7. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

В товарно-транспортних накладних вказується дата, марка та номер автомобіля, номер подорожнього листа, назва автопідприємства, ПІБ водія, вид перевезень, назва "Замовника", "Вантажовідправника", "Вантажоодержувача", адресу пункту навантаження та пункту розвантаження.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ТТН № 02 АБК 71 7027 - у кол. 8 "з вантажем слідують документи" зазначена видаткова накладна №РН 0209-03 05-09-02, яка не відповідає фактичній - РН-0209-05 від 02.09.2011; ТТН № 02 АБК 717074 - у кол. 8 "з вантажем слідують документи" зазначена видаткова накладна №0909-02, яка не відповідає фактичній - РН-0909-01 від 09.09.2011; ТТН № 02 АБК 717131 - у кол. 8 "з вантажем слідують документи" зазначена видаткові накладні № РП-2009-02 та № РН-2009-03, які не відповідають фактичній - РН-2009-01 від 20.09.2011; ТТН № 02 АБК 717201 - у кол.8 "з вантажем слідують документи" зазначена видаткова накладна № РН-2809-02, яка не відповідає фактичній 1-2809-01 від 28.09.2011; не зазначено номер подорожнього листа; ТТН №02 АБК 717110-у кол.8 "з вантажем слідують документи" зазначена видаткова накладна № РН-1609-01, яка не відповідає фактичній - РН-1609-02 від 16.09.2011; ТТН № 02 АБК 717117 та ТТН 02 АБК 717305 - у кол. 8 "з вантажем слідують документи" взагалі не зазначено жодних документів (видаткова накладна, тощо); ТТН №02 АБК 717375 - взагалі не зазначено відомості про товар, одиниця виміру, кількості тощо; ТТН № 02 АБК 717148 - не зазначено назву та номер транспортного засобу.

В наданих позивачем до матеріалів справи товарно-транспортних накладних належним чином не заповнені графи: номер подорожнього листа, вид перевезень, дані щодо товаросупорводжуючих документів, вид пакування, кількість місць, спосіб визначення маси, код вантажу, клас вантажу, маса вантажу, ціна, відсутні відомості про виконавців вантажно-розвантажувальних операцій, часу навантаження та розвантаження товару, а також належним чином не зазначено пункт навантаження, а саме: вул. Кацарська. ( т. 1 а.с. 55, 61, 73, 88, 94, 100, 108, 116, 123, 132, 140, 146).

Крім того, в товарно-транспортних накладних № 717027 від 06.09.2011 року, № 717110 від 19.09.2011 року, № 717131 від 21.09.2011 року, № 717148 від 03.10.2011 року, № 717201 від 29.09.2011 року, № 717117 від 05.09.2011 року, № 717305 від 13.10.2011 року, № 717372 від 25.10.2011 року № 717375 від 28.10.2011 року та № 717376 від 01.11.2011 року автопідприємством зазначено ДП "ХМЗ "ФЕД, а вантажовідправником - ТОВ "САТ", що не узгоджується з умовами договору купівлі-продажу № 01/07 від 24.06.2010 року, укладеного між позивачем та ПП "Баварія-Ф".

Посилання позивача на те, що товар доставлявся продавцем до перевізника - ТОВ "ТК "САТ", а останній до своєї філії, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Кацарська, 58, звідки забирався власним автотранспортом ДП "ХМЗ "ФЕД" на підставі договору перевезення вантажів № 3448 від 10.01.2011 року, укладеного з ТОВ "Транспортна компанія "САТ", колегією суддів не приймаються, оскільки згідно даного договору ТОВ "ТК "САТ" є перевізником, а тому не може бути зазначений у товарно-транспортних накладних у якості вантажовідправника.

При цьому, доводи позивача щодо транспортування ТМЦ власним автотранспортом ДП "ХМЗ "ФЕД" не підтверджені належними доказами, оскільки в матеріалах справи відсутні подорожні листи, що підтверджують рух вантажу від пункту відправлення до пункту призначення, відсутні докази щодо наявності у штаті підприємства позивача посади водія. Акти здачі-прийняття робіт, на які посилається позивач, не можуть бути прийняті колегією суддів у якості належного доказу щодо фактичного перевезення ТМЦ за договором купівлі-продажу № 01/07 від 24.06.2010 року, оскільки згідно даних актів, послуга щодо перевезення вантажу здійснювалась за маршрутом Київ-Харків, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу № 01/07 від 24.06.2010 року, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 24.06.2010 року.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що позивачем не надано доказів фактичного перевезення товару по договору купівлі-продажу № 01/07 від 24.06.2010 року. Зазначене свідчить про те, що товар фактично не отримувався, а операції фактично не здійснювались.

Згідно п.п.1.2.п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за №168/704 (надалі-Положення) встановлено, що записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Згідно з п.п.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п. 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Колегія суддів зауважує, що первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Враховуючи неналежне оформлення первинної документації, а саме відсутності документів щодо реальності проведених операцій, позивач не підтвердив реальність господарської операції, яка може бути об'єктом оподаткування.

Відсутність відповідних документів, які підтверджують факт виконання договору вказує на відсутність реального виконання договору.

Відповідно до ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільною виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва підприємцями.

Таким чином, сторони договору купівлі-продажу від 24.06.2012 року № 01/07 ставили за мету не виконання цих договорів, а лише формальне складання документів, які б дали правові підстави отримати податкову вигоду та ухилитися від сплати податку до бюджету.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що ДП "ХМЗ "ФЕД" безпідставно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ в ціні придбаних товарів у ПП "Баварія-Ф" на загальну суму 124 231, 65 грн., в т.ч. за вересень 2011 року - 72 971,85 грн., за жовтень 2011 року - 51 259,80 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкове повідомлення-рішення № 0000090841 від 09.02.2012 р., відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовна вимога про скасування такого рішення є не обґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального та процесуального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2012р. по справі № 2а-6997/12/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.

Повний текст постанови виготовлений 05.11.2012 р.