Постанова № 27565788, 30.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2012 р. Справа № 2а-1870/3523/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Колективного торгівельно-виробничого підприємства "Сумириба" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.06.2012р. по справі № 2а-1870/3523/12

за позовом Колективного торгівельно-виробничого підприємства "Сумириба"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Колективне торгівельно-виробниче підприємство "Сумириба" (далі - позивач, КТВП "Сумириба"), звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах (далі - відповідач, ДПІ у м. Сумах), в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000262305/4869 від 13.04.2012 р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 39718,00грн. та штрафної санкції в сумі 9930,00грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00000062260/4870 від 13.04.2012р. повністю.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 19.06.2012р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і неповне з'ясування обставин справи, у зв'язку з чим просить суд скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.06.2012р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає на неправомірне донарахування відповідачем податку на прибуток виходячи з неправильного визначення приросту запасів, що не відповідає фактичній їх вартості, відображеної в бухгалтерському обліку. Позивач також звертає увагу на те, що відповідачем невірно зазначено балансову вартість будівлі холодильного сховища, за рахунок чого невірно визначено суми амортизаційних відрахувань та, відповідно, безпідставно донараховано податку на прибуток в цій частині. На думку позивача податковий орган неправомірно донарахував податок на прибуток за рахунок виключення амортизаційних відрахувань по об'єктам, що, на думку відповідача, не використовувалися у господарській діяльності підприємства.

Позивач надав до справи аудиторський звіт з надання впевненості від 07.09.2012р., виконаний ТОВ «Мрія-аудит» та заяву про часткову відмову від апеляційної скарги.

Відповідач письмових заперечень на апеляційну скаргу до суду не надав.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, враховуючи заяву про часткову відмову від позовних вимог та апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку про задоволення заяви позивача про часткову відмову від позовних вимог та апеляційної скарги, і часткове задоволення апеляційної скарги, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу № 5048 від 29.09.2011 р., згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст.20, п.77.1 ст.77 Податкового кодексу України відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка КТВП "Сумириба" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 липня 2008 року по 30 червня 2011 року.

За результатами вказаної перевірки, ДПІ у м. Сумах 04.11.2011р. складений акт №8121/2305/04689116/98, згідно якого відповідач зазначив про порушення позивачем п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.5.2.1 п.5.2, п.5.9 ст.5, п.п.8.1.2, 8.1.3, 8.1.4 п.8.1, п.п.8.3.1 п.8.3 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток у загальному розмірі 127366,00грн. та збільшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 35969,00грн.

Не погоджуючись із вказаними висновками, КТВП "Сумириба" було подано відповідачу заперечення, за результатами розгляду яких, згідно відповіді №92453/10/23-511 від 17.11.2011р., висновки ДПІ у м.Сумах про порушення податкового законодавства залишились незмінними, у зв'язку із чим, 22.11.2011р. відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0001462305/0/93735 та №0001452305/0/93726.

З метою скасування зазначених податкових повідомлень-рішень, позивач скористався процедурою адміністративного оскарження та подав до ДПА в Сумській області первинну скаргу, яка згідно рішення № 1029/10/25-005-372/466ск від 20.01.2012р. залишена без задоволення. Повторна скарга КТВП "Сумириба" від 30.01.2011р. рішенням ДПС України № 6058/6/10-2115 від 05.04.2012р. була частково задоволена, а податкові повідомлення-рішення № 0001462305/0/93735 та №0001452305/0/93726 в частині визначення податку на прибуток та зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за рахунок зменшення валових витрат на суми плати за землю скасовані.

Враховуючи рішення ДПС України, відповідачем 13.04.2012р. були прийняті податкове повідомлення-рішення №0000262305/4869 про визначення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 50345,00грн., з яких: 40276,00грн. - основний платіж, 10069,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція; та податкове повідомлення-рішення №00000062260/4870 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 2062,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що КТВП "Сумириба" у ІІ кварталі 2011 року здійснювало реалізацію товарів у роздрібній торгівлі. Для визначення валового доходу під час перевірки, ДПІ у м. Сумах були використані дані бухгалтерського рахунку 702 "Доходи від реалізації товарів" (оборот по Кт) та дані бухгалтерського рахунку 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями та замовниками" (оборот по Дт), згідно яких валовий дохід склав 1 175138грн. При цьому, сума валового доходу у рядку 1 Декларації про прибуток підприємства, визначена позивачем у розмірі 1173076грн. Тобто, фактично КТВП "Сумириба" було занижено валовий дохід на суму 2062грн.

Позивач зазначав, що вказана сума в розмірі 2062грн. є передоплатою за продукцію, яку КТВП "Сумириба" зобов'язувалась поставити покупцю, та була включена ним до складу валового доходу у податковій декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року згідно з діючими на той час нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Проте, будь-яких первинних документів бухгалтерського обліку, які підтверджують вказані обставини, позивач на вимогу суду не надав, в зв'язку з чим ці обставини є недоведеними та не заслуговують на увагу.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на те, що відповідно до п.п.135.4.1 п.135.4 ст.135 Податкового Кодексу України до валових доходів мають бути віднесені суми доходів від продажу товарів. Датою виникнення валового доходу згідно п.137.1 ст.137 цього Кодексу, є дата переходу покупцеві права власності на товар. А оскільки в матеріалах справи відсутні первинні документи, відповідно до яких можна було встановити дату переходу права власності на товар від позивача до покупця, то висновки відповідача про заниження валового доходу на суму 2062грн. є правомірними.

Також судом першої інстанції встановлено, що під час проведення перевірки правильності ведення обліку приросту балансової вартості покупних товарів, матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, ДПІ у м. Сумах встановлено, що КТВП "Сумириба" невірно було визначено балансову вартість товарно-матеріальних цінностей.

Згідно наданих для перевірки бухгалтерських регістрів, зокрема оборотно-сальдових відомостей по рахункам 201, 203, 206. 207, 209, 22, 281, 282 товарно-матеріальних цінностей обліковується балансова вартість запасів станом на: 01.01.2009р. в сумі 585512,00грн.; на 01.01.2010р. в сумі 650299,00грн.; на 01.01.2011р. в сумі 761481,00 грн.; на 01.04.2011 р. в сумі 770491,00 грн.

В той же час, за даними поданих Декларацій з податку на прибуток підприємства, балансова вартість товарно-матеріальних цінностей (додаток К1 до декларації) визначена в наступному розмірі: на 01.01.2009 р. в сумі 779371,00 грн.; на 01.01.2010 р. в сумі 821768,00грн.; на 01.01.2011 р. в сумі 875280,00 грн.; на 01.04.2011 р. в сумі 881632,00грн.

Тобто, різниця балансової вартості товарно-матеріальних цінностей, визначена перевіркою та задекларована підприємством за 2008р. складає 193859,00грн., за 2009р. - 171469,00грн., за 2010р. - 113799,00 грн., за 1 квартал 2011р. - 111141,00грн., в результаті чого підприємством невірно було визначено приріст товарно-матеріальних цінностей.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, погоджуючись із відповідачем, виходив з того, що в порушення п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", КТВП "Сумириба" занижено приріст товарно-матеріальних цінностей на 94349,00 грн., в т. ч. за 2008р. на 11631,00грн., за 2009р. на 22390,00 грн., за 2010р. на 57669,00грн., за 1 квартал 2011р. на 2659, 00 грн. При цьому, під час проведення перевірки відповідачем було враховано, що на рахунку 282 "Товари в торгівлі" облік ведеться за цінами продажу, а торгівельна націнка, нарахована на залишок таких товарів, обліковуються на рахунку 285 "Торгівельна націнка" у відповідності до норм чинного законодавства України.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки у відповідності із вимогами п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Наявними в матеріалах справи деклараціями з податку на прибуток позивача підтверджуються висновки суду першої інстанції щодо заниження позивачем приросту товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, як встановлено відповідачем під час проведення перевірки, КТВП "Сумириба" має у власності земельну ділянку розташовану за адресою: м. Суми, вул. Скрябіна, буд. 44, де знаходиться виробнича база, яка не використовується в господарській діяльності. Вказана виробнича база призначена для виробничого процесу, який у періоді, що перевірявся, позивачем не здійснювався, оскільки знаходиться в неробочому стані, що свідчить про безпідставність нарахування амортизаційних відрахувань по даному об'єкту.

Як свідчать матеріали справи, по виробничій базі ДПІ у м.Сумах були нараховані наступні амортизаційні відрахування: будівля холодильного складу 39123,82грн.; під'їзні залізничні шляхи 996,42грн.; виробничий комплекс 15336,09грн.; внутрішньомайданчикові мережі 357,09грн.; внутрішньомайданчикові тепломережі 233,34грн.; внутрішньомайданчикова каналізація 250,60грн.; внутрішньомайданчиковий водопровід 518,29грн.; галерея (перехід) 314,82грн.; зовнішньомайданчикова каналізація 568,44грн.; накриття для дров 462,61грн.; очисні споруди 440,81грн.; тепловузел 254,72грн.; пристрій покриття доріг 340,75грн.; пристрій покриття площ 204,09грн.; пристрій покриття площ 907,34грн.; блок ремонтних майстерень 327,11грн.

При цьому, адміністративний комплекс, який використовується для розміщення адміністрації позивача обліковується окремим об'єктом групи і не враховувався при визначенні об'єкту порушення.

Правомірність наведеного висновку суду першої інстанції підтверджується даними, наведеними відповідачем у таблиці, що міститься на 16 аркуші акту перевірки. У зазначеній таблиці серед переліку об'єктів 1 групи, по яким відповідачем нараховано амортизаційні відрахування, відсутній такий об'єкт як адміністративний комплекс (т.1 а.с.14).

Ані під час проведення перевірки, ані в судовому засіданні суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції КТВП "Сумириба" не було доведено зв'язку виробничої бази з його господарською діяльністю. Навіть у наданому позивачем до суду апеляційної інстанції аудиторському звіті з надання впевненості від 07.09.2012р., виконаному ТОВ «Мрія-аудит», зазначено: в процесі дослідження встановлено, що окремі об'єкти основних фондів групи 1 не експлуатуються, зокрема будівля холодильного складу, під'їзні залізничні шляхи, виробничий комплекс.

Крім того, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про використання позивачем у власній господарській діяльності об'єктів основних фондів: будівлі холодильного складу, під'їзні залізничні шляхи, виробничий комплекс, внутрішньомайданчикові мережі, внутрішньомайданчикові тепломережі, внутрішньомайданчикова каналізація, внутрішньомайданчиковий водопровід, галерея (перехід), зовнішньомайданчикова каналізація, накриття для дров, очисні споруди, тепловузел, пристрій покриття доріг, пристрій покриття площ, пристрій покриття площ, блок ремонтних майстерень.

Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави вважати неправомірними висновки податкового органу про невикористання позивачем у власній господарській діяльності вказаних об'єктів.

Згідно із п.п.8.1.2, 8.1.3, 8.1.4 п.8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п.144.1, 144.2, 144.3 ст. 144 Податкового кодексу України амортизації, окрім іншого, підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів. Не підлягають амортизації, окрім іншого, утримання основних фондів, що знаходяться на консервації, витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів. Під невиробничими фондами слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку. Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду.

Суд першої інстанції на зауваження позивача щодо невідповідності даних бухгалтерського обліку, що зазначені ДПІ у м.Сумах в акті перевірки, тим даним бухгалтерського обліку, які дійсно є у позивача та надані до матеріалів справи, зазначив, що вони не можуть братись судом до уваги, оскільки, як вбачається з матеріалів справи (т.2 а.с.57-59), не погоджуючись з висновками акту перевірки та подаючи ДПІ у м.Сумах свої заперечення, позивач не вказав про невідповідність даних бухгалтерського обліку зазначених в акті перевірки тим показникам, які є на підприємстві і не надав відповідачу відповідні підтверджуючі документи.

Із даним висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на таке.

Як вбачається із змісту заперечень позивача на акт перевірки від 10.11.2011р. №115 (т.2 а.с.58), позивач зазначив, що в акті перевірки необґрунтовано відображені суми нарахованої амортизації будівлі холодильного складу, а саме, в результаті перевірки відображено завищення амортизаційних відрахувань, ніж насправді задекларовано суб'єктом господарювання в декларації з податку на прибуток підприємства та наведено в таблиці по періодах задекларовані показники і дані акту перевірки, а також відхилення по будівлі холодильного складу. Підсумовуючи наведене, позивач відзначив, що при перевірці було завищено суми нарахованих амортизаційних відрахувань будівлі холодильного складу на 34890,21грн. ніж задекларовані показники суб'єкта господарювання. В скарзі від 02.12.2011р. №123 до ДПА в Сумській області позивач також зазначив, що за період з 01.07.2008р. по 31.03.2011р. контролерами нараховано амортизації будівлі холодильного складу в сумі 39124грн., в той час як підприємством включено до декларацій амортизацію будівлі холодильного складу тільки в сумі 4234грн., що підтверджується даними відомостей нарахування амортизації.

Колегія суддів відмічає, що не зазначення позивачем в матеріалах адміністративного оскарження саме фрази про невідповідність даних бухгалтерського обліку зазначених в акті перевірки тим показникам, які є на підприємстві, не може бути підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині, оскільки позивач чітко зазначив ще у своїх запереченнях до акту перевірки невідповідність нарахованих ним сум амортизації та визначених податковим органом із відхиленням - 34890,21грн. та навів відповідну таблицю в усіх скаргах до податкових органів. При цьому, в скарзі до ДПС України від 30.01.2012р. №09 позивач вказав, що існують значні розбіжності в нарахуванні амортизації, зазначеної на сторінці 16 акту перевірки та сумами амортизації, що включені до декларації. Так, за період з 01.07.2008р. по 31.03.2011р. податківцями нараховано амортизації будівлі холодильного складу в сумі 39124грн., в той час як товариством включено до декларацій амортизацію будівлі холодильного складу лише в сумі 4234грн., що підтверджується даними відомостей нарахування амортизації, що надавалися відповідачу при проведенні перевірки. ДПА в Сумській області, при розгляді первинної скарги ніяк не прокоментовано допущені помилки працівників ДПІ в м.Суми при розрахунку амортизаційних відрахувань тільки по будівлі холодильного складу на 34890грн. Відхилення між даними відомості нарахування амортизації для цілей податкового обліку та даними перевірки наведено в таблиці (т.2 а.с.69).

Щодо надання позивачем підтверджуючих помилку податкового органу документів до скарг в процедурі адміністративного оскарження колегія суддів зауважує на те, що п.56.3 ст.56 Податкового кодексу України унормовано, що скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. П.56.4. цієї ж статті визначено, що під час процедури адміністративного оскарження обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган. П.п.56.7., 56.8. ст.56 Податкового кодексу України передбачено, що у разі порушення платником податків вимог пунктів 56.3 і 56.6 подані ним скарги не розглядаються та повертаються йому із зазначенням причин повернення. Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Також, п.5 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України від 23.12.2010р. №1001 (далі - Положення №1001) визначено, що скарга, оформлена без дотримання вимог, зазначених у підпункті "ґ" пункту 4, або оформлена без дотримання вимог, зазначених у підпунктах "а" - "г" пункту 4 цього Положення, що не дає змоги розглянути скаргу по суті, повертається особі, яка її подала (надіслала), з відповідними роз'ясненнями не пізніше п'яти днів від дня отримання такої скарги. П.9.3 Положення №1001 передбачено, якщо платник податків до скарги не додав копій документів, зазначених у підпункті 9.2 цього пункту, орган державної податкової служби вищого рівня, що уповноважений розглядати скаргу, витребовує ксерокопії зазначених документів від органу державної податкової служби, рішення якого оскаржується. Згідно з п.13 цього Положення орган державної податкової служби зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів, наступних за днем отримання скарги платника податків, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

З огляду на наведене та оскільки всі скарги позивача були розглянуті податковими органами відповідних рівнів та прийняті рішення про результати розгляду скарг, що містяться у справі (т.2 а.с.62, 63, 66, 67, 71, 72), враховуючи встановлені судом першої інстанції обставини, що рішенням ДПС України повторна скарга позивача була частково задоволена, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення частково скасовані, у суду відсутні підстави вважати, що позивачем не дотримано процедуру адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень.

Із матеріалів справи, зокрема із відомості нарахування амортизації за 3 квартал 2008 року група 1, вбачається, що за перевіряємий період позивачем нараховувалася амортизація будівлі холодильного складу із застосуванням коефіцієнту 0,0125 виходячи з балансової вартості 32762,60грн. (т.1 а.с.38). Однак, як випливає із наведених в акті перевірки даних амортизаційних відрахувань, відповідачем нараховано амортизаційні відрахування будівлі холодильного складу виходячи з помилково зазначеної балансової вартості 302767,60грн. (т.1 а.с.14).

У зв'язку із викладеним, відповідач не мав правових підстав для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення в частині нарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток щодо амортизаційних відрахувань у зв'язку із помилковим визначенням значно більшої суми балансової вартості об'єкта позивача. Внаслідок чого відповідачем хибно донараховано позивачу податкові зобов'язання з податку на прибуток.

При цьому, колегія суддів відзначає, що позивачем невірно зроблено підрахування нарахованих відповідачем амортизаційних сум, які складають не 39123,82грн., а 39087,82грн., тобто у дійсності нараховані відповідачем амортизаційні суми менше на 36грн., ніж зазначив позивач. Тому позивач невірно і відзначив зайве донарахування сум податку на прибуток та санкцій, які складають: основного платежу не 8723грн., а 8713грн., штрафної санкції не 2181грн., а 2178грн.

Приймаючи до уваги викладене, наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Сумах №0000262305/4869 від 13.04.2012р. в частині донарахування податку на прибуток у сумі 8713грн. та штрафної санкції в сумі 2178грн., у зв'язку з чим у цій частині підлягає скасуванню постанова суду першої інстанції.

Згідно із ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Ст.3 Закону України «Про аудиторську діяльність» від 22 квітня 1993 р. № 3125-XII визначено, що аудит це перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.

Згідно статті 7 названого Закону аудиторський висновок це документ, що складений відповідно до стандартів аудиту та передбачає надання впевненості користувачам щодо відповідності фінансової звітності або іншої інформації концептуальним основам, які використовувалися при її складанні.

У контексті наведеного суд апеляційної інстанції зазначає, що аудиторський звіт з надання впевненості від 07.09.2012р., виконаний ТОВ «Мрія-аудит», не може підміняти висновки експертів та й не містить переконливих доказів неправомірності донарахувань позивачу податкових зобов'язань в оскаржуваній частині.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що місцевим судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно із ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що від позивача до суду надійшло клопотання про відмову від позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000262305/4869 від 13.04.2012р. в частині донарахування податку на прибуток у сумі 13852,00грн. та штрафної санкції в сумі 3463грн.

На думку колегії суддів клопотання позивача про часткову відмову від позову підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а сторони примиритися у будь-який час до закінчення апеляційного розгляду.

У разі відмови від адміністративного позову або примирення сторін суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 112 і 113 цього Кодексу (ч. 2 ст. 194 КАС України).

Згідно з ч. 4 ст. 112 Кодексу адміністративного судочинства України суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що підстав для відмови в задоволенні заяви про часткову відмову від позову немає, оскільки це не порушує чиї-небудь права, свободи та інтереси.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 Кодексу адміністративного судочинства України про прийняття відмови від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. У разі часткової відмови позивача від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог.

Статтею 203 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанова суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і провадження у справі закривається з підстав, встановлених ст. 157 цього Кодексу.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

Згідно з п.2 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом.

Підстав для не прийняття відмови від позову судом не встановлено.

Керуючись ст.ст. 112, 157, 160, 167, 195, 196, 198, п.3 ст.202, п.2 ст.203, 206, 209, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Прийняти відмову Колективного торгівельно-виробничого підприємства "Сумириба" від позовних вимог та апеляційної скарги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах №0000262305/4869 від 13.04.2012р. в частині донарахування податку на прибуток в сумі 13852,00грн. та штрафної санкції в сумі 3463грн.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.06.2012р. по справі № 2а-1870/3523/12 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000262305/4869 від 13.04.2012р. в частині донарахування податку на прибуток в сумі 13852,00грн. та штрафної санкції в сумі 3463грн. визнати нечинною і закрити в цій частині провадження у справі.

Апеляційну скаргу Колективного торгівельно-виробничого підприємства "Сумириба" задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.06.2012р. по справі № 2а-1870/3523/12 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000262305/4869 від 13.04.2012р. в частині донарахування податку на прибуток у сумі 8713грн. та штрафної санкції в сумі 2178грн. скасувати та прийняти в цій частині нову постанову про задоволення позовних вимог.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000262305/4869 від 13.04.2012р. в частині донарахування податку на прибуток в сумі 8713грн. та штрафної санкції в сумі 2178грн.

В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.06.2012р. по справі № 2а-1870/3523/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Пянова Я.В.Судді(підпис) (підпис) Зеленський В.В. Чалий І.С.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Пянова Я.В.