Постанова № 27565427, 13.11.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.11.2012 р. справа №5009/2826/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І.суддівБойченка К.І., Стойка О.В.при секретарі Гриньовій О.В.від позивача:Зуєва Н.В. -за дов. № 2 від 19.07.12 р.від відповідача:Криворучко Д.О. -за дов. № 19/07 від 01.01.12 р. Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Запоріжкокс", м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької областівід22.08.2012 рокуу справі№ 5009/2826/12 (суддя Колодій Н.А.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "РКЦ-Буд", м. Дніпропетровськдо відповідачаПублічного акціонерного товариства "Запоріжкокс", м. Запоріжжяпростягнення 157511 грн. 00 коп.ВСТАНОВИВ:

У 2012 році Товариство з обмеженою відповідальністю "РКЦ-Буд", м. Дніпропетровськ звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Запоріжкокс", м. Запоріжжя про стягнення заборгованості у розмірі 155672 грн. 71 коп., пені у розмірі 1531 грн. 21 коп., 3% річних у розмірі 307 грн. 08 коп. та розірвання договору поставки № 1079 від 15.05.12 року, укладеного між ПАТ "Запоріжкокс", м. Запоріжжя та ТОВ "РКЦ-Буд", м. Дніпропетровськ.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.08.12 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "РКЦ-Буд", м. Дніпропетровськ до Публічного акціонерного товариства "Запоріжкокс", м. Запоріжжя про стягнення 157511 грн. 00 коп. були задоволені частково. Розірвано договір поставки № 1079 від 15.05.12 р., укладений між Публічним акціонерним товариством "Запоріжкокс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "РКЦ-Буд". Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Запоріжкокс", м. Запоріжжя на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РКЦ-Буд", м. Дніпропетровськ 150672 грн. 71 коп. основного боргу та 278 грн. 26 коп. - 3% річних. В решті позову було відмовлено.

Відповідач, Публічне акціонерне товариство "Запоріжкокс", м. Запоріжжя, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Запорізької області від 22.08.12 р. скасувати частково в частині задоволених вимог про розірвання договору № 1079 від 15.05.12 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні вимог щодо розірвання договору № 1079 від 15.05.12 р.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення щодо апеляційної скарги.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 5009/2826/12 та наданих представниками сторін пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.05.12 року між Публічним акціонерним товариством "Запоріжкокс", м. Запоріжжя (відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РКЦ-Буд", м. Дніпропетровськ (позивач) було укладено договір поставки № 1079, згідно умов якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач -на умовах договору прийняти та оплатити кровельні матеріали (надалі - товар), на умовах передбачених договором.

Специфікацією № 1/1080 від 15.05.12 р. сторони узгодили номенклатуру, виготовлювача, рік випуску, якісні показники, одиницю виміру, кількість, ціну за одиницю та загальну вартість товару, який позивач передає, а відповідач приймає та оплачує.

Позивач на виконання умов договору передав відповідачу товар, що підтверджено видатковою накладною № ГРБ-0001107 від 24.05.12 р. на суму у розмірі 155672 грн. 71 коп. та довіреністю на отримання матеріальних цінностей № 591 від 23.05.12 р.

Згідно п. 5.1 договору, оплата відповідачем товару здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що оплата за поставлений товар буде здійснюватись в порядку, вказаному у відповідній специфікації до договору.

Згідно п. 8 Специфікації № 1/1080 до договору, строк оплати поставленого товару: протягом 30 календарних днів з дати поставки.

Однак відповідач свої зобов'язання з оплати продукції не виконав, внаслідок чого у нього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 155672 грн. 71 коп.

Позивач направив на адресу відповідача претензію № 080712/69 від 05.07.12 р. з вимогою погасити заборгованість в сумі 155672 грн. 71 коп., яку останній залишив без виконання.

Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Запорізької області про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Запоріжкокс", м. Запоріжжя заборгованості у розмірі 155672 грн. 71 коп., пені у розмірі 1531 грн. 21 коп., 3% річних у розмірі 307 грн. 08 коп. та розірвання договору поставки № 1079 від 15.05.12 року, укладеного між ПАТ "Запоріжкокс", м. Запоріжжя та ТОВ "РКЦ-Буд", м. Дніпропетровськ.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку

Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається, відповідач 09.07.12 р. погасив частину боргу у розмірі 5000 грн. 00 коп. до моменту звернення позивача із позовом до суду (23.07.12 р. згідно штампу на конверті), у зв»язку з чим господарським судом правомірно відмовлено позивачу у задоволені позову в цій частині.

В той же час, відповідач на момент прийняття судом першої інстанції рішення по справі, не надав відповідно до вимог статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України письмових належних та допустимих доказів погашення боргу за договором № 1079 від 15.05.12 р., Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правомірно зроблений висновок про неналежне виконання відповідачем його договірних зобов'язань всупереч вимогам статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 150672 грн. 71 коп.

Також позивач при зверненні до суду із позовом просив стягнути з відповідача на його користь 3% річних у розмірі 307 грн. 08 коп. за період з 23.06.12 року по 16.07.12 року.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних лише у розмірі 278 грн. 26 коп., як плату за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання за період з 23.06.12 року по 16.07.12 року з відмовою в іншій частині цих позовних вимог.

Також позивач просив стягнути з відповідача на його користь пеню у розмірі 1531 грн. 21 коп. за період з 23.06.12 р. по 16.07.12 р.

Згідно приписів ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до п.п. 7.1, 7.2. договору, за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність у відповідності з діючим законодавством. У випадку порушення понад 30 календарних днів строку оплати товару, відповідач сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожний день прострочки, але не більш подвійної облікової ставки НБУ, діючої у відповідний період.

Судова колегія вважає, що господарським судом правомірно відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми пені у розмірі 1531 грн. 21 коп., оскільки періодом нарахування пені є 23.06.12 р. - 16.07.12 р., тобто 24 дні, а умовами договору передбачена можливість нарахування пені тільки у випадку порушення понад 30 календарних днів строку оплати товару.

Позивач при зверненні до суду також просив розірвати договір поставки № 1079 від 15.05.12 року, укладений між ПАТ "Запоріжкокс", м. Запоріжжя та ТОВ "РКЦ-Буд", м. Дніпропетровськ.

Згідно приписів ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Судова колегія вважає, що господарським судом правомірно розірвано договір поставки № 1079 від 15.05.12 р., оскільки відповідач в порушення умов договору не здійснив своєчасну оплату кровельних матеріалів, що є істотним порушенням умов договору. Крім того, в даному випадку правовим обґрунтуванням позивач визначив норми саме ст. 651 Цивільного кодексу України, а не ст.652 Цивільного кодексу України і звернення до відповідача з позовом до суду не може бути в даному випадку обмежене будь-якою вимогою досудового врегулювання спору згідно рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 року у справі №1-2/2002, зокрема, недотримання позивачем вимог щодо направлення пропозиції про розірвання договору не позбавляє його права звернутися за захистом його порушеного права шляхом подання позову до суду.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що господарським судом правомірно розірвано договір поставки № 1079 від 15.05.12 р., укладений між Публічним акціонерним товариством "Запоріжкокс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "РКЦ-Буд" і правомірно стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Запоріжкокс", м. Запоріжжя на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РКЦ-Буд", м. Дніпропетровськ 150672 грн. 71 коп. основного боргу та 278 грн. 26 коп. - 3% річних.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 22.08.2012 р. у справі № 5009/2826/12 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запоріжкокс", м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 22.08.2012 р. у справі № 5009/2826/12 залишити без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 22.08.2012 р. у справі № 5009/2826/12 -без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

О.В. Стойка

Надр. 5 прим:

1 -у справу;

2 -позивачу;

3 -відповідачу;

4 -ДАГС;

5-ГС Зап. обл.

Ложка Н.Л.