Постанова № 27565433, 15.11.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.11.2012 р. справа №19/5014/1472/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І.суддівБойченка К.І., Стойка О.В.при секретарі Гриньовій О.В.від позивача:не з»явивсявід відповідача:Пономаренко П.А. -за дов. б/н від 01.08.12 р.Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуСелянського (фермерського) господарства "Тополя", с. Містки Сватівського району Луганської області на рішення господарського суду Луганської областівід21.08.2012 рокуу справі№ 19/5014/1472/2012 (суддя Косенко Т.В.)за позовомСелянського (фермерського) господарства "Світанок", с. Містки Сватівського району Луганської областідо відповідачаСелянського (фермерського) господарства "Тополя", с. Містки Сватівського району Луганської областіпростягнення заборгованості за договором № 15 від 29.11.10 року в сумі 350000 грн. 00 коп.ВСТАНОВИВ:

У 2012 році Селянське (фермерське) господарство "Світанок", с. Містки Сватівського району Луганської області звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Селянського (фермерського) господарства "Тополя", с. Містки Сватівського району Луганської області про стягнення заборгованості за договором № 15 від 29.11.10 року в сумі 350000 грн. 00 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 21.08.12 р. позовні вимоги Селянського (фермерського) господарства „Світанок", с. Містки Сватівського району Луганської області до Селянського фермерського господарства „Тополя", с. Містки Сватівського району Луганської області були задоволені повністю. Стягнуто з Селянського фермерського господарства „Тополя", м. Містки Сватівського району Луганської області на користь Селянського (фермерського) господарства „Світанок", м. Містки Сватівського району Луганської області заборгованість в сумі 350000 грн. 00 коп.

Відповідач, Селянське (фермерське) господарство "Тополя", с. Містки Сватівського району Луганської області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Луганської області від 21.08.12 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача повністю.

Представник позивача до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення 26.09.12р. уповноваженій особі господарства поштового відправлення - ухвали суду від 18.09.12р. Про причину неявки суд не повідомив, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, явка сторін ухвалою суду від 18.09.12р. не була визнана обов'язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав свої вимоги щодо апеляційної скарги.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 19/5014/1472/2012 та наданих представником відповідача пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду не відповідає вимогам чинного законодавства України та є таким, що прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права України і підлягає скасуванню із залишенням позову без розгляду при повторному перегляді справи в апеляційному провадженні за результатами розгляду апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Селянське (фермерське) господарство "Світанок", с. Містки Сватівського району Луганської області звернулося до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення суми позики з Селянського (фермерського) господарства "Тополя", с. Містки Сватівського району Луганської області, перерахованої відповідно до платіжного доручення № 523 від 29.11.10 року у розмірі 350000 грн. 00 коп.

03.07.12 року позивач надав до господарського суду заяву про зміну підстави позову, відповідно до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на існування договору № 15 від 29.11.10 р. про надання поворотної фінансової допомоги, який укладено між Селянським (фермерським) господарством „Світанок", с. Містки Сватівського району Луганської області та Селянським фермерським господарством „Тополя", с. Містки Сватівського району Луганської області і на підставі якого було здійснено перерахування коштів. Судом прийнята до розгляду ця заява, після чого підставою позову є саме договір № 15 від 29.11.10 р. про надання поворотної фінансової допомоги.

Згідно п. 1.2 договору, поворотна фінансова допомога -це сума грошових коштів в національній валюті України, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до даного договору, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами (згідно п.1.22.2 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

У відповідності до п. 2.1 договору, поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в межах суми 350000 грн. 00 коп. без ПДВ.

В пункті 3.1 договору, яким повинно було бути встановлено строки повернення поворотної фінансової допомоги, сторони не встановили будь-яких строків.

Згідно п. 8.1 договору, даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами їх зобов'язань за договором. Договір може бути скасовано за домовленістю сторін.

Як стверджує позивач у своєму позові, він платіжним дорученням № 523 від 29.11.10 р. перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 350000 грн. 00 коп. з призначенням платежу: „зворотна фінансова допомога згідно договору № 15 від 29.11.10 р. без ПДВ", одержувачем вказаних грошових коштів зазначено - Селянське фермерське господарство „Тополя".

12.04.12 року позивач звернувся до відповідача з вимогою № 117 про повернення боргу. Відповідач у свою чергу надав відповідь № 4 від 24.05.12 р., якою повідомив, що факт позики не заперечує, але послався на усну домовленість, за якою строк повернення коштів наступає через 10 років.

Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Луганської області про стягнення з Селянського (фермерського) господарства "Тополя", с. Містки Сватівського району Луганської області грошових коштів у розмірі 350000 грн. 00 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Згідно приписів ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як вбачається з тексту платіжного доручення № 523 від 29.11.10 р., сума грошових коштів у розмірі 350000 грн. 00 коп. була перерахована Селянським (фермерським) господарством "Світанок", с. Містки Сватівського району Луганської області в якості поворотної фінансової допомоги за договором № 15 від 29.11.10 р. Селянському (фермерському) господарству "Тополя", с. Містки Сватівського району Луганської області, однак відповідно до норм ст. ст. 1046, 1047, 1048 Цивільного кодексу України, договір позики, в якому позикодавцем є юридична особа, укладається у письмовій формі, і для здійснення підприємницької діяльності такого виду необхідно мати ліцензію, тому що такі операції потрапляють під фінансову послугу і не можуть здійснюватися не фінансовими установами. Втім, позивач не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції будь-яких доказів наявності в нього відповідної ліцензії на можливість здійснення підприємницької діяльності саме з фінансування інших осіб. За приписами Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»від 12.06.01 р., до фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди, а також компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг. Як вбачається зі Статуту позивача, такого виду господарської діяльності в переліку немає. А після зміни самим позивачем підстави позову неможливо розглядати господарські взаємовідносини між сторонами по даній справі з надання звичайної позики та обов»язку з її повернення.

До того ж, в договорі № 15 про надання поворотної фінансової допомоги від 29.11.10 р., який укладено між Селянським (фермерським) господарством „Світанок", с. Містки Сватівського району Луганської області (позичальник) та Селянським фермерським господарством „Тополя", с. Містки Сватівського району Луганської області (позикодавець), передбачено, що нібито відповідач надає позивачу поворотну фінансову допомогу, а позивач зобов"язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Зі вступної частини договору вбачається, що з боку Селянського (фермерського) господарства „Світанок", с. Містки Сватівського району Луганської області договір № 15 від 29.11.10 р. про надання поворотної фінансової допомоги укладено заступником голови Акіньшиним Д.В. та з боку Селянського фермерського господарства „Тополя", с. Містки Сватівського району Луганської області -головою Літвін О.В., тоді як на другій сторінці договору міститься з боку СФГ „Світанок", с. Містки Сватівського району Луганської області підпис голови без зазначення прізвища, а з боку СФГ „Тополя", с. Містки Сватівського району Луганської області -підпис заступника голови також без зазначення прізвища особи, що підписала договір. Тобто даний договір має в собі суперечливі відомості. Посилання суду першої інстанції на нібито наявні помилки в договорі не підтверджені будь-якими належними доказами по справі, а є тільки припущенням суду, що є порушенням норм ст. 33, 34, 36, 43 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому в матеріалах справи є наявною позовна заява Селянського (фермерського) господарства „Світанок", с. Містки Сватівського району Луганської області підписана Акіньшиним Д.В., як головою фермерського господарства, яка і розглядалася судом першої інстанції.

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про фермерське господарство»від 19.06.03 р. встановлено, що головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа.

Згідно п. 1.2 Статуту позивача, власником Селянського (фермерського) господарства „Світанок", с. Містки Сватівського району Луганської області є громадянин України Літвін В.М.

У відповідності до п. 5.1 Статуту позивача, управління господарством здійснює його голова. Головою господарства є його власник, або особа, яка є його правонаступником.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 04.07.12 року було залишено без змін рішення Сватівського районного суду Луганської області від 23.01.12 року, яким було відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог про визнання таким, що не відповідає вимогам закону п. 5.1 Статуту Селянського (фермерського) господарства „Світанок", с. Містки Сватівського району Луганської області та визнання його недійсним. Тобто, п. 5.1 Статуту господарства позивача є таким, що відповідає чинному законодавству України. Таким чином, Головою господарства є його власник, або особа, яка є його правонаступником.

В матеріалах справи є наявним Свідоцтво про смерть, згідно якого Літвін В.М. 17.10.10 року помер. Будь-яких змін до Статуту позивача в частині визначення голови фермерського господарства на момент звернення останнього із позовом до господарського суду надано не було. Наявна в матеріалах справи виписка з ЄДРПОУ, згідно даних якої керівником підприємства позивача є Акіньшин Д.В. судовою колегією до уваги не приймається, оскільки дана виписка видана в тому числі і на підставі постанови Донецького апеляційного суду від 09.08.11 року, яка була скасована касаційною інстанцією в липні 2012 року. Посилання фізичної особи Акіньшина Д.В. на нібито знаходження його у трудових відносинах з позивачем не може бути прийнято до уваги судовою колегією до моменту внесення відповідних змін до установчих документів позивача, оскільки законом не передбачена можливість «призначення»голови саме селянського (фермерського) господарства інакше, ніж через визначення власника, а доказів того, що інша фізична особа, ніж власник або його спадкоємець, працює на цьому підприємстві на підставі саме трудового контракту, матеріали справи не містять.

Частиною 2 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Отже, позивач, всупереч нормам Господарського процесуального кодексу України не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних доказів повноважень особи, що підписала позовну заяву, а саме повноважень Акіньшина Д.В. на момент звернення позивача із позовом до господарського суду Луганської області.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, у разі, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано, господарський суд залишає позов без розгляду.

Проаналізувавши вищезгадану норму Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає, що позов Селянського (фермерського) господарства "Світанок", с. Містки Сватівського району Луганської області до Селянського (фермерського) господарства "Тополя", с. Містки Сватівського району Луганської області про стягнення заборгованості за договором № 15 від 29.11.10 року в сумі 350000 грн. 00 коп. слід залишити без розгляду через відсутність належних доказів повноважень Акіньшина Д.В. саме як голови господарства позивача, що не позбавляє позивача можливості звернутися до господарського суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів за умови дотримання вимог ст. 54 Господарського процесуального кодексу України з іншої підстави позову.

У відповідності до приписів ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з»ясовані обставини, що мають значення для справи; висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду стосовно задоволених позовних вимог, не відповідають обставинам справи; судом першої інстанції порушені норми процесуального права України, що призвело до прийняття неправильного рішення, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Луганської області від 21.08.2012 року у справі № 19/5014/1472/2012 підлягає скасуванню із залишенням без розгляду позовних вимог Селянського (фермерського) господарства "Світанок", с. Містки Сватівського району Луганської області до Селянського (фермерського) господарства "Тополя", с. Містки Сватівського району Луганської області про стягнення заборгованості за договором № 15 від 29.11.10 року в сумі 350000 грн. 00 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 49, п. 1 ч. 1 ст. 81, ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Тополя", с. Містки Сватівського району Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 21.08.2012 року у справі № 19/5014/1472/2012 -задовольнити частково.

Рішення господарського суду Луганської області від 21.08.2012 року у справі № 19/5014/1472/2012 -скасувати.

Залишити без розгляду позовні вимоги Селянського (фермерського) господарства "Світанок", с. Містки Сватівського району Луганської області до Селянського (фермерського) господарства "Тополя", с. Містки Сватівського району Луганської області про стягнення заборгованості за договором № 15 від 29.11.10 року в сумі 350000 грн. 00 коп.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Світанок", 92654, Луганська область, Сватівський район, с. Містки, вул. Ворошилова, 23, ЗКПО 21781361 на користь Селянського (фермерського) господарства "Тополя", 92654, Луганська область, Сватівський район, с. Містки, вул. Дзержинського, 74, ЗКПО 25362321 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3500 грн. 00 коп.

Доручити господарському суду Луганської області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

О.В. Стойка

Надр. 5 прим:

1 -у справу;

2 -позивачу;

3 -відповідачу;

4 -ДАГС;

5-ГС Луг. обл.

Ложка Н.Л.