Рішення № 27565374, 24.10.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2012 р.Справа № 5023/3880/12 вх. № 3880/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Полякова М.О.

за участю представників сторін:

позивача - Павліш П.В., дов. від 02.08.2012 року

відповідача - Мазняк О.Я., дов. від 25.01.2012 року

3-ї особи - Коновалова А.Ю., дов. № 4 від 17.08.2012 року

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вішва Ананда", с. Новокиївка

до Українсько-американського спільного підприємства у формі ТОВ "КАІС", м. Харків

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Приватне підприємство "Агрофірма "Земледар", м. Харків

про розірвання договору поставки

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Українсько-американського спільного підприємства у формі ТОВ "КАІС", в якому просить суд розірвати договір поставки № 0203ВА від 02.03.2012 р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Вішва Ананда" та Українсько-американським спільним підприємством у формі ТОВ "КАІС". Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на ст. 651 ЦК України та зазначає, що достроково відмовившись в односторонньому порядку від договору поставки, ще до настання строку поставки відповідач істотно порушив його умови, чим фактично позбавив позивача можливості виконання умов договору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31 серпня 2012 року за вищезазначеним позовом було порушено провадження у справі № 5023/3880/12 та розгляд справи було призначено на 03 жовтня 2012 року. Цією ж ухвалою до участі у справі було залучено Приватне підприємство "Агрофірма "Земледар" у якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 жовтня 2012 року розгляд справи № 5023/3880/12 було відкладено на 24.10.2012 року об 11:00.

Представник позивача у судовому засіданні, призначеному на 24.10.2012 року підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі, через канцелярію господарського суду за вх. № 17390 від 24.10.2012 р. надав клопотання про залучення до матеріалів справи документів в обґрунтування позовних вимог, яке судом задоволено та надані документи долучені до матеріалів справи. Зокрема позивач зазначає, що сторонами при укладенні договору застави від 02.03.2012 року по-різному трактувався п. 3.1.4., п. 3.1. розділу 3 договору, на підставі якого відповідачем було надіслано на адресу позивача вимогу про дострокове виконання зобов'язання за договором поставки № 0203ВА від 02.03.2012 р., не виконання якої в свою чергу призвело до незаконної відмови відповідача в односторонньому порядку від договору поставки № 0203ВА, що фактично позбавило позивача можливості виконання умов договору поставки ще до початку терміну його виконання. В обґрунтування своїх позиції по справі щодо розуміння п. п. 3.1.4. договору застави від 02.03.2012 р. позивачем надано висновок про проведення лінгвістичного аналізу договорів застави між сторонами по даній справі, який було надано Литвиновою С.В. 22.10.2012 р., у відповідності до якого п.п 3.1.4, п. 3.1. договору застави від 02.03.2012 року розділу три договору не містить умов щодо права заставодержателя за умови настання випадку загибелі, втрати чи пошкодження майна і невиконанні при цьому заставодавцем умов щодо заміни предмету застави іншим майном, звернути стягнення на майно та реалізувати його та/або вимагати від заставодавця дострокового виконання зобов'язань, що випливають із договору поставки.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти заявлених позовних вимог в повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позов, наданому до суду 01.10.2012 р. та залученому до матеріалів справи, та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, з посиланням на те, що спірний договір поставки № 0203 ВА від 02.03.2012 р. на час звернення позивача з даним позовом до суду вже є розірваним з 12.06.2012 р., внаслідок односторонньої відмови відповідача від зазначеного договору, у зв'язку з простроченням позивача щодо поставки товару за цим договором понад 5 календарних днів з моменту закінчення строку поставки. А також відповідачем зазначено, що посилання відповідача на ч. 2 ст. 651 ЦК України та на істотне порушення відповідачем умов договору поставки є необґрунтованим й таким, що не відповідає дійсності, оскільки дії відповідача чітко урегульовані умовами договорів поставки та застави, укладеними між сторонами по цій справі, а також підтверджується рішенням господарського суду Харківської області від 18.09.2012 року у справі № 5023/3486/12 про стягнення з ТОВ "Вішва Ананда" заборгованості за договором поставки № 0203ВА від 02.03.2012 року в розмірі 1055340,00 грн.

Представник 3-ї особи у судовому засіданні надав пояснення про необґрунтованість позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позов, наданому до суду 01.10.2012 р.

Присутні у судовому засіданні представники сторін пояснили, що ним надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо права господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами і документам.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

02 березня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вішва-Ананда" (постачальник, позивач) та Українсько-американським Спільним підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Каіс" (покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 0203ВА, відповідно до умов якого перший позивач зобов'язався передати у власність відповідача, а відповідач зобов'язалася прийняти та оплатити ячмінь озимий врожаю 2012 року (надалі - товар) у кількості 600,0 т +/-5% у строк до 01.08.2012р.

Згідно з п. 4.1. договору поставки № 0203ВА від 02.03.2012р., ціна однієї тони товару за договором визначається як середньоринкова ціна на ячмінь озимий у попередньому сільськогосподарському сезоні, що складає 1650,00 грн. (в т.ч. ПДВ) за одну тону, з дисконтом 18%.

Відповідно до п. 5.1. договору поставки №0203ВА від 02.03.2012р., сторонами визначений наступний порядок оплати товару: попередня оплата у розмірі 811800,00 грн. (вісімсот одинадцять тисяч вісімсот гривень 00 коп.) протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту укладення договору застави згідно п. 6.1. договору.

Згідно з п. 6.1. договору поставки № 0203ВА від 02.03.2012р., у забезпечення виконання зобов'язань перед покупцем, що випливають з цього договору, постачальник передав Українсько-американському Спільному підприємству у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Каіс" в заставу майбутній врожай ячменя озимого 2012 року, який буде зібрано в середній кількості 15,0 центнерів з гектару із земель площею 621,81 га, що розташовані на території Строганівської сільської ради та Павлівської сільської ради Чаплинського району Херсонської області та орендуються постачальником.

На виконання п. 6.1. договору поставки, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вішва-Ананда" (заставодавець) та Українсько-американським Спільним підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Каіс" (заставодержатель) 02.03.2012р. було укладено договір застави, який був посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Горішним Є.В. та зареєстрований у реєстрі за № 322, відповідно до умов якого позивач передав відповідачеві у заставу належне йому майно: майбутній врожай 2012 року посівів ячменя озимого, із земель площею 621,81 га, що знаходяться в межах території Балтазарівської сільської ради Чаплинського району Херсонської області, сел. Світанок та Хлібороб Чаплинської селищної ради Чаплинського району Херсонської області, Іванівської сільської ради Чаплинського району Херсонської області та орендуються позивачем.

Згідно з п.1.1. договору застави від 02.03.2012р. № 322 даний договір забезпечує вимоги заставодержателя, що витікають із договору поставки № 0203ВА від 02.03.2012р.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно з платіжним дорученням № 400 від 03.03.2012р. відповідачем перераховано на користь позивача попередню оплату за ячмінь згідно договору поставки № 0203ВА від 02.03.2012р. у розмірі 811800,00 грн.

Позивач листом № 172 від 23.04.2012р. повідомив відповідача про загибель внаслідок несприятливих погодних умов переданих у заставу посівів ячменю та зобов'язався протягом 30 днів надати заміну застави.

Згідно з Актом обстеження сільськогосподарських культур від 25.04.2012р. до договору застави від 02.03.2012р. за договором поставки №0203ВА від 02.03.2012р., зазначені посіви ячменя, належні першому відповідачеві, що передані у заставу, загинули. Відповідно до актів на списання посівів озимого ріпаку від 10.04.2012р., затверджених начальником управління агропромислового розвитку Чаплинської райдержадміністрації, вищезазначені посіви озимого ячменю списано.

Відповідно до п. 4.1.2. договору застави, у випадку загибелі, втрати або пошкодження майна з будь-якої причини заставодавець зобов'язаний протягом 48 годин з моменту настання цього випадку письмово повідомити про це заставодержателя і протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту надіслання повідомлення замінити майно іншим, належним заставодавцю на праві власності майном. Заміна майна у цьому випадку відбувається за письмовою згодою заставодержателя.

У встановлений договором застави строк позивач заміну загиблого заставленого майна іншим, належним йому на праві власності, не здійснив.

Відповідач 27.04.2012р., у зв'язку із загибеллю посівів ячменя озимого, переданого в заставу згідно з договором застави від 02.03.2012р. №322, та ненаданням позивачем у строк, встановлений п. 4.1.2. цього договору застави, іншого майна замість загиблого, звернулася до позивача з письмовою вимогою вих. № 296 від 26.04.2012р. здійснити заміну предмету застави іншим належним позивачеві на праві власності майном, яка була залишена останнім без розгляду та задоволення.

Згідно з п.3.1.4. договору застави від 02.03.2012р. № 322, за умови загибелі, втрати чи пошкодження майна і невиконанні при цьому заставодавцем умов щодо заміни предмету застави іншим майном заставодержатель має право вимагати від заставодавця дострокового виконання зобов'язань, що випливають із договору поставки № 0203ВА від 02.03.2012р.

Відповідачем 25.05.2012р. на підставі п.3.1.4. договору застави від 02.03.2012р. № 322 на адресу позивача було направлено письмову вимогу вих. № 355 від 24.05.2012р. про дострокове (протягом 7 днів з моменту пред'явлення зазначеної вимоги, тобто строком до 01.06.2012р. включно) виконання зобов'язань за договором поставки № 0203ВА від 02.03.2012р.

У зазначений строк позивач дострокову поставку товару за договором поставки № 0203ВА від 02.03.2012р. не здійснив.

Згідно з п. 6.7. договору поставки № 0203ВА від 02.03.2012р., у випадку прострочення поставки постачальником всієї кількості або частини товару за цим договором понад п'ять календарних днів, покупець має право в односторонньому порядку відмовитися від цього договору у повному обсязі або частково - відносно непоставленої частини товару. При цьому постачальник зобов'язується повернути покупцеві суму попередньої оплати, сплаченої за непоставлений товар, і сплатити штраф у розмірі 30% від суми попередньої оплати, сплаченої за непоставлений товар, протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту односторонньої відмови покупця від цього договору. Моментом односторонньої відмови покупця від цього договору є дата поштового відправлення повідомлення про таку відмову від цього договору на адресу постачальника, зазначену у цьому договорі.

Відповідачем 12.06.2012р. на підставі п. 6.7. договору поставки № 0203ВА від 02.03.2012р на адресу позивача було направлено лист вих. № 385 від 11.06.2012р. з письмовим повідомленням про відмову в односторонньому порядку від договору поставки № 0203ВА від 02.03.2012р. у повному обсязі та вимогою повернути на користь третьої особи вартість оплаченого, але не поставленого товару, що складає 811800,00 грн., а також сплатити штраф у розмірі 30% від вартості не поставленого товару, що складає 243540,00грн., а всього 1055340,00 грн. протягом трьох банківських днів з моменту відправлення зазначеного повідомлення, тобто строком до 15.06.2012р. включно.

У встановлений строк позивач зазначені грошові кошти на користь Українсько-американського Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Каіс" не сплатив, чим порушив свої господарські зобов'язання.

Судом також встановлено, що 22.06.2012р. між Українсько-американським Спільним підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Каіс" та Приватним підприємством "Агрофірма "Земледар" було укладено договір про відступлення права вимоги № 22/06/12-1, відповідно до умов якого відповідач відступив, а 3-я особа набула право вимоги з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вішва-Ананда" заборгованості перед відповідачем у розмірі 6790420,00 грн., зокрема на підставі договору поставки № 0203ВА від 02.03.2012р. у розмірі 1055340,00 грн., в тому числі: вартість оплаченого, але не поставленого товару у розмірі 811800,00 грн., штраф у розмірі 243540,00 грн.

Позивач, звертаючись з даним позовом про розірвання договору поставки до суду, посилається на п. 2. ст. 651 ЦК України, та зазначає, що достроково відмовляючись в односторонньому порядку від договору поставки, ще до настання строку поставки, відповідач істотно порушив умов договору та фактично позбавив позивача можливості виконання умов договору поставки ще до початку терміну його виконання, що порушує законні права Товариства з обмеженою відповідальністю "Вішва-Ананда" та підлягає захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При цьому, згідно статті 611 вказаного Кодексу, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, тобто, види матеріально-правових вимог, які заінтересована сторона може заявити до порушника. Випадки та підстави дострокового розірвання договору передбачено статтями 651 та 652 Цивільного кодексу України; вказаними статтями передбачено можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін договору.

Ст. 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на приписи ст. 651 Цивільного кодексу України, згідно якої зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

В частині 2 ст. 651 Цивільного кодексу України визначено, що істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Проте, твердження позивача про істотне порушення умов договору з боку відповідача не знаходить свого підтвердження в матеріалах справи.

Натомість матеріали справи свідчать та встановлено судом, що на виконання умов договору застави позивачем загиблий предмет застави не був замінений на належний, відповідач відповідно до п. 3.1.4 відповідного договору застави на адресу позивача направив письмову вимогу про дострокове виконання зобов'язань за договором поставки № 0203ВА від 02.03.2012 року та у зв'язку із тим, що товар за договором поставки від 02.03.2012 року № 0203ВА позивачем не був поставлений достроково та прострочення поставки товару мало місце понад п*ять календарних днів з моменту закінчення строку поставки, відповідач скористався своїм правом на односторонню відмову від договору передбачену п. 6.7 договору поставки та 12.06.2012 року направив на адресу позивача лист № 385 від 11.06.2012 року з письмовим повідомленням про відмову в односторонньому порядку від договору поставки від 02.03.2012 року № 0203ВА у повному обсязі та з вимогою повернути на користь відповідача вартість оплаченого, але не поставленого товару, згідно з вимогами п.6.7. договору поставки, що складала 811800,00 грн., а також сплатити штраф у розмірі 30% від вартості не поставленого товару в сумі 243540,00 грн. протягом трьох банківських днів з моменту відправлення цього повідомлення шляхом перерахування коштів на банківський рахунок підприємства відповідача до 15.06.2012 року включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Частина 3 цієї статті встановлює можливість розірвання або зміни договору, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від договору (повна або часткова) допускається, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом. При цьому стороні не потрібно звертатися до суду для визнання правомірності відмови. Сам факт відмови призводить до повного припинення зобов'язання або до часткової його зміни.

Право на односторонню відмову від зобов'язання встановлено також у статті 615 ЦК України: у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено у договорі або законі.

Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється (ч. 3 ст. 615 ЦК України).

Таким чином, з аналізу вищевикладених норм права та правовідносин, які склались між сторонами даного спору, вбачається, що відповідач по даній справі скористався своїм правом та керуючись умовами укладених між сторонами спірного договору поставки № 0203ВА від 02.03.2012 року та договору застави № 322 від 02.03.20122 року, відмовився в односторонньому порядку від договору поставки №-0203ВА від 02.03.2012 року, направивши про це повідомлення № 385, яке було отримане позивачем, про що зазначено у позовній заяві та визнано представником позивача у судовому порядку, тобто, на час звернення позивача з даним позовом до суду про розірвання спірного договору поставки - договір поставки № 0203ВА від 02.03.2012 року є розірваним, а правовідносини, що виникли з даного договору поставки - припиненими.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Таким чином, в розумінні викладених правових, наданий позивачем висновок про проведення лінгвістичного аналізу договорів застави між сторонами по даній справі, господарським судом не може бути прийнятий до уваги та не приймається судом як належний доказ в розумінні ст. 34 ГПК України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

При цьому, суд бере до уваги, що в п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про нормативну та документальну необґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим відмовляє позивачу в задоволенні цих вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судовий збір у даній справі слід покласти на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 4, 12, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 68, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 24.10.2012 року.

Суддя Шатерніков М.І.