Постанова № 27562420, 06.11.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

06 листопада 2012 р. № 2-а- 8970/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Чепурній Т.В.,

за участю представників сторін: позивач -не прибув, відповідач -Тетянчук Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-Строй" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Восток-Строй", звернувся до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0005782305 від 04.07.2012 року. В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання, слугував висновок контролюючого органу про -завищення позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам із контрагентом - Виробничим кооперативом «Червонозаводський». Разом з тим, оскільки у позивача наявні всі первині документи які підтверджують факт взаємовідносин із вище зазначеним контрагентом, то він мав встановлене законом право на їх віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідач письмових заперечень проти позову не надав. У судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечував, пославшись на те, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення рішення слугувала інформація встановлена при перевірці контрагентів позивача. Так, за результатами перевірки було встановлено, що позивач у перевіряємий період мав господарські відносини із контрагентом - ВК «Червонозаводський». В свою чергу, в ході відпрацювання ВК „Червонозаводський" була встановлена відсутність на підприємстві трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності. Фактично підприємство здійснює проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вимоги покупцям та далі по ланцюгу постачання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання. В зв'язку з чим, податковий орган дійшов висновку про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ВК „Червонозаводський" із контрагентами, у т.ч. ТОВ "Восток-Строй".

У судове засідання призначене на 06.11.2012 року представник позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, із заявою про відкладення розгляду справи або розгляду справи без його участі не з'явився.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без уповноваженого представника позивача.

У судовому засіданні 06.11.20142 року представник відповідача підтримав свою правову позицію по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, у період з 24.04.2012 року по 28.04.2012 року співробітниками ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова проведено документальну виїзну перевірку ТОВ "Восток-Строй" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року, за результатами якої складено Акт №1468/2305/33481749 від 10.05.2012 року.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п.200.2, п.200.3 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого підприємством завищено податковий кредит за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року на загальну суму 109760 грн.

На підставі вищезазначеного акту, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005782305 від 04.07.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 164640 грн., в т.ч. за основним платежем 109790 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями -54880 грн.

Як було встановлено під час розгляду справи, фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання слугувала інформація щодо перевірок контрагентів, за якими встановлено, що правочини, укладені із контрагентом - ВК „Червонозаводський" є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Перевіряючи правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, суд дійшов висновку про наступне.

При складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

З 01.01.2011 року порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений ПК України.

Так, згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Восток-Строй" у перевіряємий період мав господарські відносини із ВК „Червонозаводський".

Так, 06.01.2012 року між ВК „Червонозаводський" (Постачальник) та ТОВ "Восток-Строй" (Покупець) було укладено Договір поставки матеріалів на об'єкти № 1, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором, на виконання письмових заявок покупця, закупати та передавати у власність, а Покупець приймати та оплачувати матеріали, необхідні для матеріально - темничної комплектації робот по об'єкту «Реконструкція нежитлових приміщень не житлового будинку лит.Б-2 під торгівельні - офісні приміщення на пл. Конституції, 21/2 в м. Харкові».

На підставі вищезазначеного договору, позивач в січні 2012 року придбав у ВК „Червонозаводський" товар на загальну суму 609646,7 грн., про що свідчать надані позивачем та долучені до матеріалів справи копії накладних: №1 від 24.01.2012 року на суму 121471,51 грн., № 3 від 24.01.2012 року на суму 7937,82 грн., №4 від 24.01.2012 року на суму 121270,41 грн., №5 від 25.01.2012 року на суму 101479,35 грн., № 6 від 25.01.2012 року на суму 49888,80 грн., №7 від 24.01.2012 року на суму 49888,79 грн., № 8 від 27.01.2012 року на суму 49489,68 грн., № 9 від 30.01.2012 року на суму 49888,80 грн., №11 від 31.01.2012 року на суму 58331, 52 грн.

Розрахунки за вищезазначеними господарськими операціями були проведені у безготівковій формі у розмірі 345000 грн., про що свідчать надані позивачем копії платіжних доручень: №2290 від 11.01.2012 року на суму 50000 грн., №2289 від 11.01.2012 року на суму 50000 грн, №2288 від 11.01.2012 року на суму 50000 грн., №2338 від 24.01.2012 року на суму 50000 грн., № 2339 від 24.01.2012 року на суму 45000 грн., №2337 від 24.01.2012 року на суму 50000 грн., № 2336 від 24.01.2012 року на суму 50000 грн.

ВК „Червонозаводський" було виписано на адресу позивача податкові накладні на загальну суму 609646, 69 грн., а саме: № 1 від 11.01.2012 року на загальну суму 50000 грн., у т.ч. ПДВ 8333,33 грн., № 2 від 11.01.2012 року на загальну суму 50000 грн., у т.ч. ПДВ 8333,33 грн., № 3 від 11.01.2012 року на загальну суму 50000 грн., у т.ч. ПДВ 8333,33 грн., № 4 від 24.01.2012 року на загальну суму 45000 грн., у т.ч. ПДВ 7500 грн., №5 від 24.01.2012 року на загальну суму 50000 грн., у т.ч. ПДВ 8333,33 грн., № 6 від 24.01.2012 року на загальну суму 50000 грн., у т.ч. ПДВ 8333,33 грн., № 7 від 24.01.2012 року на загальну суму 50000 грн., у т.ч. ПДВ 8333,33 грн., №9 від 25.01.2012 року на загальну суму 57047,89 грн., у т.ч. ПДВ 9507,98 грн., № 10 від 26.01.2012 року на загальну суму 49888,80 грн., у т.ч. ПДВ 8314,79 грн., № 11 від 27.01.2012 року на загальну суму 49489,68 грн., у т.ч. ПДВ 8248,28 грн., № 13 від 30.01.2012 року на загальну суму 49888,80 грн., у т.ч. ПДВ 8314,80 грн., № 14 від 31.01.2012 року на загальну суму 58331,52 грн., у т.ч. ПДВ 9721,92 грн.

Також, 01.06.2011 року між ВК „Червонозаводський" (Постачальник) та ТОВ "Восток-Строй" (Покупець) було укладено Договір поставки матеріалів на об'єкти № 21, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором, на виконання письмових заявок покупця, закупати та передавати у власність, а Покупець приймати та оплачувати матеріали, необхідні для матеріально - темничної комплектації робот по об'єкту «Капітальний ремонт мереж пожежного водопроводу центральної вимірювальної лабораторії до компресорної, до схованки №271 воїнської частини А 1352, м. Балаклія».

На підставі вищезазначеного договору, позивач в січні 2012 року придбав у ВК „Червонозаводський" товар на загальну суму 6612,22 грн., про що свідчить надана позивачем та долучена до матеріалів справи копія накладної №10 від 30.01.2012 року.

Позивачем доказів оплати вартості товарно-матеріальних цінностей по вищезазначеній господарській операції під час розгляду справи надано не було.

ВК „Червонозаводський" було виписано на адресу позивача податкову накладну № 12 від 30.01.2012 року на загальну суму 6612,22 грн., у т.ч. ПДВ 1102,04 грн.

Крім того, 11.07.2011 року між ВК „Червонозаводський" (Постачальник) та ТОВ "Восток-Строй" (Покупець) було укладено Договір поставки матеріалів на об'єкти № 31, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором, на виконання письмових заявок покупця, закупати та передавати у власність, а Покупець приймати та оплачувати матеріали, необхідні для матеріально - темничної комплектації робот по об'єкту «Капітальний ремонт металоконструкцій градирні №1 5-8 ярусів ПАТ «Харківська ТЕЦ-5».

На підставі вищезазначеного договору, позивач в січні 2012 року придбав у ВК „Червонозаводський" товар на загальну суму 42299,76 грн., про що свідчить надана позивачем та долучена до матеріалів справи копія накладної №1 від 24.01.2012 року.

Розрахунки за вищезазначеній господарській операції була проведена у безготівковій формі у розмірі 50000 грн., про що свідчить надана позивачем копія платіжного доручення №2264 від 06.01.2012 року.

ВК „Червонозаводський" було виписано на адресу позивача податкову накладну № 8 від 24.01.2012 року на загальну суму 42299,76 грн., у т.ч. ПДВ 7049,96 грн.

Перевіряючи правомірність формування позивачем суми податкового кредиту по вищезазначеним господарським взаємовідносинам із ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс», суд дійшов висновку про наступне.

Як зазначив представник позивача під час розгляду справи, перевезення придбаного у ВК „Червонозаводський" товару здійснювалось на підставі укладених із іншими суб'єктами господарювання договірних відносин. На підтвердження вищезазначеної обставини, позивачем було долучено до матеріалів справи копії первинних документів, а саме: Договору № 2 від 10.01.2012 року укладеного із ДП «Зв'язок-Автосервіс» ТОВ «МТУ Союз»; Контракту №2/7 від 01.07.2011 року укладеного із ДП «Рембудмонтаж» ТОВ «Інтербудсервіс» та Додаткової угоди до нього від 04.01.2012 року; Договору № 4 від 04.01.2012 року укладеного із ТОВ АТП «ЕЮМ» та акту здачі-приймання робіт; Договору №030112 від 01.01.2012 року укладеного із ФОП ОСОБА_2; Договору №02 від 10.01.2012 року укладеного із ФОП ОСОБА_3 та укладених актів здачі-приймання робіт та талонів замовника; рахунків-фактур, актів здачі-приймання робіт, талонів замовника із ПрАТ АТП-16361; акту здачі-приймання робіт та талону замовника укладених із ФОП ОСОБА_4

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вище зазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Частиною 2 ст.48 Закону України Про автомобільний транспорт встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Згідно п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі - Правила) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем під час розгляду справи не було надано документів, які б підтверджували факт транспортування товару, а саме товарно-транспортних накладних та подорожніх листів.

Посилання позивача на ту обставину, що перевезення товару здійснювалось іншими суб'єктами господарювання (перевізниками) на підставі укладених договорів, суд вважає необґрунтованими, оскільки факт здійснення перевезення товару іншими суб'єктами господарювання не звільняє від обов'язку мати в наявності необхідні первинні документи, які посвідчують дану обставину, якими в даному випадку є товарно-транспортні накладні та подорожні листи. Крім того, з наданих позивачем копій первинних документів (актів здачі-приймання робіт та талонів замовника) не вбачається можливим визначити, що товар, який перевозився, був придбаний саме у ВК „Червонозаводський" та доставлений на об'єкти, визначені у Договорах № 1 від 06.01.2012 року, № 21 від 01.06.2011 року, № 31 від 11.07.2011 року, а саме «Реконструкція нежитлових приміщень не житлового будинку лит.Б-2 під торгівельні - офісні приміщення на пл. Конституції, 21/2 в м. Харкові», «Капітальний ремонт мереж пожежного водопроводу центральної вимірювальної лабораторії до компресорної, до схованки №271 воїнської частини А 1352, м. Балаклія» та «Капітальний ремонт металоконструкцій градирні №1 5-8 ярусів ПАТ «Харківська ТЕЦ-5» відповідно.

Крім того, відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за № 293/1318 (далі по тексту - Інструкція) сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Пунктом 3 вище зазначеної Інструкції передбачено, що бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей, який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства.

Згідно з п. 6 Інструкції довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Відповідно до п. 13 Інструкції довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. В цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно довіреності, а також для проведення розрахунків з одержувачем.

Суд зазначає, що надана позивачем копія журналу реєстрації довіреностей не може слугувати належним доказом наявності у підприємства довіреностей на час здійснення господарських операцій, оскільки з її змісту неможливо визначити, чи відповідали довіреності встановленій законодавством формі, мали всі необхідні реквізити та ін. Крім того, представником позивача під час розгляду справи не було надано належне обґрунтування неможливості надати оригінали або належним чином засвідчені копії саме довіреностей.

З огляду на вищезазначене, за відсутності у позивача належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, дорожніх листів на перевезення вантажів та довіреностей на право отримання товарно-матеріальних цінностей не видається можливим встановити факт передачі таких товарів від ВК „Червонозаводський" на адресу ТОВ "Восток-Строй", що в свою чергу свідчить про безтоварний характер згаданих господарських операцій.

Також, згідно з пунктом 39 Порядку заняття торговельною діяльністю і правил торговельного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 №108, зі змінами та доповненнями, всі товари господарюючого суб'єкта мають бути з відповідними документами, наявність яких передбачена чинним законодавством. До таких документів, зокрема, належать: накладні, товарно-транспортні накладні, прибутково-видаткові накладні, сертифікати відповідності державної системи сертифікації або копії зазначених сертифікатів, завірені господарюючим суб'єктом, який відпустив товар, що підлягає обов'язковій сертифікації, тощо.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника.

Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Отже до документів, що є підставою для оприбуткування товару належать прибутково-видаткові накладні, які виписуються постачальником та містять кількісно-вартісні відомості про товар, сертифікати, паспорти якості заводу - виробника товару.

Позивачем до матеріалів справи не надані документи, що підтверджують якість та відповідність поставлених товарів, не вказано в якій упаковці або тарі вона поставлена і чи були до цієї упаковки претензії щодо її відповідності для даної групи товарів і яких саме.

Крім того, позивачем під час розгляду справи не було надано жодних доказів, які б засвідчували здійснення навантажувально-розвантажувальних послуг та зберігання придбаного товару. Посилання позивача на той факт, що зберігання придбаного товару здійснювалось безпосередньо на об'єктах будівництва (реконструкції) та відповідальними особами за їх зберігання були працівники ТОВ "Восток-Строй", суд вважає безпідставними, оскільки жодних доказів на підтвердження даної обставини позивачем надано не було.

Також, суд вважає за необхідне наголосити, що відповідно до умов договорів поставки матеріалів укладених із ВК „Червонозаводський", закупівля та передача у власність позивача матеріалів здійснюється лише на підставі письмових заявок ТОВ "Восток-Строй". В свою чергу, позивачем під час розгляду справи жодної заявки на придбання товару надано не було.

Окрім того, як на додаткову ознаку відсутності реальності згаданих господарських операцій, суд вважає звернути уваги на відсутність факту сплати позивачем повної вартості отриманих послуг, а саме, по Договору № 1 від 06.01.2012 року вартість придбаного товару на підставі видаткових накладних склала 609646,7 грн., в той час, як оплата була проведена лише у розмірі 345000 грн.; по Договору № 21 від 01.06.2011 року вартість придбаного товару на підставі видаткових накладних склала 6612,22 грн., в той час, як докази спати товару відсутні; по Договору № 31 від 11.07.2011 року вартість придбаного товару на підставі видаткових накладних склала 42299,76 грн., в той час, як оплата була проведена у розмірі 50000 грн. Дані обставини призвели до того, що згідно із наданих позивачем податкових накладних, загальна вартість придбаного товару складає 658 567,74 грн., в той час, як згідно із наданими копіями платіжних доручень, позивачем вартість отриманого товару було проведено лише у загальному розмірі 395000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 вище зазначеної статті Кодексу встановлено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення суми податкового кредиту з податку на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Позивачем жодних доказів відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій з приводу придбання товарно-матеріальних цінностей, використання їх у виробництві та послідуючої реалізації як під час проведеної перевірки, так і під час розгляду справи надано не було.

Враховуючи неналежне оформлення первинної документації, а саме відсутності документів щодо реальності проведених операцій, суд дійшов висновку про те, що позивачем не було підтверджено реальності господарської операції, яка може бути об'єктом оподаткування.

Посилання позивача на той факт, що придбаний у ВК „Червонозаводський" товар був використаний у власній господарській діяльності, а саме на виконання договірних зобов'язань із ТОВ «Малюк» (Договір підряду на виконання робіт №08/09/11 від 09.09.2011 року «Реконструкція нежитлових приміщень не житлового будинку лит.Б-2 під торгівельні - офісні приміщення на пл. Конституції, 21/2 в м. Харкові»), ТОВ «Енергоконсалт» (Договір підряду №233 від 05.07.201 року «Капітальний ремонт металоконструкцій градирні №1 5-8 ярусів ПАТ «Харківська ТЕЦ-5») та Військової частини А1352 (Договір на виконання робіт по капітальному ремонту мереж пожежного водопостачання № 31 від 25.05.2011 року) суд оцінює критично, оскільки жодних доказів які б свідчили про те, що даний товар було придбано саме у даного суб'єкта господарювання позивачем надано не було та матеріали справи не містять.

Крім того, відповідно до п. 3 Договору підряду на виконання робіт №08/09/11 від 09.09.2011 року укладеного із ТОВ «Малюк» встановлено, що початок виконання робіт - не пізніше ніж через 5 робочих днів після укладення договору. В той час, відповідний договір із ВК „Червонозаводський" щодо поставки матеріалів на даний об'єкт, було укладено лише 06.01.2012 року, тобто майже через 4 місяці з моменту укладання договору №08/09/11.

Також, відповідно до п.2.1 Договору на виконання робіт по капітальному ремонту мереж пожежного водопостачання № 31 від 25.05.2011 року укладеного із Військовою частиною А1352, підрядник зобов'язується закінчити і здати роботи Замовнику за будь-яких умов до 25.12.2011 року. В той час, згідно з матеріалами справи, господарські операції з приводу придбання у ВК „Червонозаводський" матеріалів для даного об'єкту здійснювались у січні 2012 року, тобто вже після закінчення встановленого умовами Договору № 31 строку закінчення виконання робіт.

Також суд не приймає до уваги твердження позивача про реальність господарських операцій між ВК „Червонозаводський" та його контрагентом - ТОВ "Восток-Строй", так як позивачем не надано до суду належних, достатніх та переконливих доказів реальності надання товарів від зазначеного суб'єкта господарювання, а також не надано доказів дотримання засад розумності та добросовісності у спірних взаємовідносинах.

З наявних у справі документів слідує, що фактично господарських операцій саме між позивачем, та його контрагентом не відбувалось, а тому надані до справи копії первинних документів не можуть бути взяті до уваги навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України»).

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що матеріали справи та наявні в дій докази об'єктивно засвідчують відсутність реального наміру на виконання укладених між позивачем та контрагентом - ВК „Червонозаводський" господарських відносин, та як наслідок безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ сум на їх підставі.

За таких обставин, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень було доведено про правомірність встановлених під час перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, що призвело до завищення позивачем суми податку на додану вартість по взаємовідносинам із контрагентом- ВК „Червонозаводський", та як наслідок обґрунтованості винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Позивачем же, в порушення вимог ч. 1 ст. 72 КАС України, не було надано належних та допустимих доказів реальності укладених із контрагентом - ВК „Червонозаводський" договірних відносин, а відтак правомірності формування суми податку на додану вартість.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Підсумовуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, а відтак не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-Строй" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення -відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 12.11.2012 року.

Суддя Горшкова О.О.