Постанова № 27562259, 13.11.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 листопада 2012 р. № 2-а- 8377/12/2070

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Кухар М.Д., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Декорбудсервіс фасад" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до адміністративного суду про скасування податкових повідомлень - рішень № 0001432305 від 07.02.2012 року, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 43971,50 грн. (43260,00 грн. за основним платежем і 711,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та № 0001442305 від 07.02.2012 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у загальній сумі 42468,00 грн. (37419,00 грн. за основним платежем і 5049,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), винесених на підставі Акту Державної податкової інспекції у Дзержинському району м. Харкова Харківської області Державної податкової служби за результатами позапланової документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Декорбудсервіс Фасад» від 24.01.2012 року № 219/2305/34016029, яку проводив відповідач відносно перевірки господарських взаємовідносин позивача з платниками податків: Приватним підприємством «Хармарт», код за ЄДРПОУ 34018183, Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівництво Пан-Україна», код за ЄДРПОУ 34859292, Приватним підприємством «Євробуд Гарант», код за ЄДРПОУ 14070180, за період з січня 2011 року по вересень 2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що угоди укладені між ним та ПП «Хармарт», ТОВ «Будівництво Пан-Україна», ПП «Євробуд Гарант» мали реальний характер, внаслідок чого позивачем правомірно визначено валові витрати та сформований податковий кредит у періоді, що перевірявся.

Представник позивача склав на адресу суду клопотання, в якому просив розглядати справу за його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, у судове засідання повноважного представника не направив, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, в порядку визначеному ст.ст. 33-35 КАС України, причини неявки суду не повідомив.

В письмових запереченнях на позов відповідач просив у задоволенні вимог позивача відмовити у повному обсязі, пославшись на те, що за результатами перевірок контрагентів позивача встановлено, що здійсненні господарські операції з останніми мають ознаки нереальності та умисного ухилення від сплати податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість, що стало підставою для висновку про відсутність реальності господарських операцій і відповідного донарахування податкових зобов'язань та визначення штрафних санкцій.

Суд, вивчивши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього відповідача, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які регулюють спірні відносини, встановив наступне.

Фахівцями ДПІ у Дзержинському району м. Харкова Харківської області ДПС було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Декорбудсервіс Фасад» з питань господарських взаємовідносин позивача з платниками податків: Приватним підприємством «Хармарт», код за ЄДРПОУ 34018183, Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівництво Пан-Україна», код за ЄДРПОУ 34859292, Приватним підприємством «Євробуд Гарант», код за ЄДРПОУ 14070180, за період з січня 2011 року по вересень 2011 року.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт від 24.01.2012 року № 219/2305/34016029, яким зафіксовано порушення п.п.138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п.п. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством завищено валові витрати за І - ІІІ квартал всього у сумі 187095,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 43260,00 грн.; а також ст. п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 37419,00 грн.

Порушення встановлені актом перевірки стали підставою для винесення податкових повідомлень-рішень від 07.02.2012 року: № 0001432305, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 43971,50 грн. (43260,00 грн. за основним платежем і 711,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), № 0001442305, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у загальній сумі 42468,00 грн. (37419,00 грн. за основним платежем і 5049,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Перевіряючи оскаржувані рішення на відповідність приписам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

За змістом п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Так відповідно до п.138.4,138.6 ст.138, п.14.1.228 ст. 14 ПК України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до п.198.1 -198.3. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, з огляду на зазначені приписи, підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості придбаних товарів (робіт, послуг), а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт реального придбання товарів (робіт, послуг) та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг) або ж призначення останніх для такого використання.

Частинами першою та другою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що між позивачем та ПП «Хармарт» укладено договір поставки №ДГ-010711к від 07.07.2011 року. В рамках виконання зобов'язань за цим договором ПП «Хармарт» поставило позивачеві ТМЦ на підставі документів: накладна №РН-120706 від 12.07.2011 року на суму 4068,00 грн., податкова накладна №102 від 12.07.2011 року на суму ПДВ 678,00 грн., накладна №РН-080805 від 08.08.2011 року на суму 2100,00 грн., податкова накладна №62 від 08.08.2011 року на суму ПДВ 350,00 грн., накладна №РН-180803 від 18.08.2011 року на суму 1601,89 грн., податкова накладна №130 від 18.08.2011 року на суму ПДВ 266,98 грн.

Дослідивши вказані податкові накладні суд встановив, що вони відповідають вимогам ст.201 ПК України.

Із наявних у матеріалах справи платіжних доручень №704 від 30.08.2011 року на суму 6168,00 грн., №715 від 16.09.2011 року на суму 6168,00 грн., вбачається, що позивачем у справі сплачено вартість придбаних товарів; переміщення товару підтверджується товарно-транспортними накладними № 411759 від 12.07.2011 р.; № 411765 від 08.08.2011 р.; № 411775 від 18.08.2011 р.

Подальша реалізація товару підтверджується наявними в матеріалах справи договорами №ДГ-345 від 11.07.2011 року та №ДГ-2 від 08.08.2011 року, укладеними між ТОВ «Декорбудсервіс Фасад» і УОА Червонозаводського району ХМР, накладними: № РН-0000001 від 27.01.2011 року на суму 4990,00 грн., №РН-0000002 від 08.08.2011 року на суму 2700,00 грн.; податковими накладними: №3 від 20.07.2011 року на суму ПДВ 831,67 грн., №1 від 08.08.2011 року на суму ПДВ 450,00 грн.; банківськими виписками №БВ-0000064 від 20.07.2011 року, №БВ-0000070 від 15.08.2011 року.

У письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач просив, суд відмовити у задоволенні позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень рішень, якими донараховано грошові зобов'язання по взаємовідносинам з ПП «Хармарт» з тих підстав, що ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова (акт від 30.11.2011р. № 3615/23-212/34018183) було встановлено неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП "Хармарт" (код ЄДРПОУ 34018183) щодо документального підтвердження відносин із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період 01.05.2011 по 31.10.2011, у зв'язку із чим встановлено ознаки нереальності здійснення господарських операцій за зазначений період.

Судом встановлено також, що Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2012 року у справі №2-а-995/12/2070 визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова щодо проведення зустрічної звірки Приватного підприємства «Хармарт», код ЄДРПОУ 34018183, на підставі якої і було складено Акт від 30.11.2011р. № 3615/23-212/34018183.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на зазначене судове рішення суд дійшов висновку, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для визнання укладеного між позивачем та вище зазначеним суб'єктом господарювання правочину таким, що не спрямований на реальне настання правових наслідків з підстав та з урахуванням висновків вищезазначеного акту.

Враховуючи викладене вище, суд вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки позивача про відсутність реальності господарських операцій з ПП «Хармарт» та відповідно неправомірність формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам із вказаним контрагентом необґрунтованими.

Щодо взаємовідносин позивача з Приватним підприємством «Євробуд Гарант» суд зазначає наступне.

У письмових запереченнях відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що за результатами невиїзної документальної позапланової перевірки ПП «Євробуд Гарант» з питань правильності визначення податку на додану вартість за період 01.01.2011 року - 31.01.2011 року встановлено: неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ПП «Євробуд Гарант» та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у періоді, що перевірявся; порушення ч.1 ст. 203, ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Євробуд Гарант» з постачальниками та покупцями у січні 2011 року; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4, п.7.3, п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. 185, ст. 188, ст. 192 Податкового кодексу України.

Позивач, обґрунтовуючи свою правову позицію у цій частині, у позовній заяві зазначив, що правочини, укладені між ним та ПП «Євробуд Гарант» є реальними, безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача та підтверджені належним чином документально.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Згідно ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Судом встановлено, що між ТОВ «Декорбудсервіс Фасад» і ПП «Євробуд Гарант» було укладено договір субпідряду №11/01/12-сп від 12.01.2011 року. В рамках виконання зобов'язань за цим договором ПП «Євробуд Гарант» виконало поточний ремонт вхідного тамбуру житлового будинку. Факт виконання робіт підтверджується актом виконаних робіт №4 від 31.01.2011 року та податковою накладною №310121 від 31.01.2011 року.

Дослідивши вказані документи суд зазначає, що вони відповідають приписам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та приймаються судом в якості первинних документів бухгалтерського обліку на підтвердження правомірності формування витрат та податкового кредиту по операціям з ПП «Євробуд Гарант».

За надані роботи позивач здійснив повну оплату, що підтверджується платіжним дорученням №604 від 24.02.2011 року. Суми податку на додану вартість за зазначеними документами включено до складу податкового кредиту, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним декларації з ПДВ за перевіряємий період.

Крім того суд зазначає, що зазначена господарська операція проводилась з метою виконання зобов'язань перед КЖЕП Циркунівська сільська рада відповідно до договору підряду №ДГ11/01/12 від 12.01.2011 року. Факт виконання робіт підтверджується актом виконаних робіт №1 від 31.01.2011 року, податковою накладною №1 від 31.01.2011 року. За надані роботи КЖЕП Циркунівська сільська рада здійснило оплату, що підтверджується банківською випискою №БВ-0000014 від 23.02.2011 року.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, про реальність господарських операцій та обґрунтованість витрат позивача на виконані роботи за договором позивача з ПП «Євробуд Гарант», доведеність використання їх результатів у подальшій господарській діяльності, та правомірність формування валових витрат і податкового кредиту по взаємовідносинам із вказаним контрагентом.

Судом було досліджено також первинні бухгалтерські документи, надані позивачем на підтвердження господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівництво Пан-Україна».

Так, між позивачем та ТОВ «Будівництво Пан-Україна» було укладено договори на виконання ремонтно-будівельних робіт, зокрема: №38-сп від 25.05.2011 року, №39-сп від 25.05.2011 року, №40-сп від 25.05.2011 року, №0221-сп від 25.05.2011 року, №1209/1-сп від 12.09.2011 року, №17/09/11-сп від 01.09.2011 року, №ДГ-37-СП від 25.05.2011 року, №ДГ11/09/19-С від 19.09.2011 року, №ДГ-36-СП від 25.05.2011 року, №ДГ-35-СП від 25.05.2011 року.

Виконання робіт за зазначеними договорами підтверджено актами виконаних робіт:

№1 від 29.06.2011 року на суму 7223,02 грн., №1 від 29.06.2011 року на суму 37785,30 грн., №1 від 29.06.2011 року на суму 26887,49 грн., №1 від 29.06.2011 року на суму 2787,40 грн., №11 від 28.09.2011 року на суму 41040,00 грн., №6 від 12.09.2011 року на суму 21970,19 грн., №11 від 28.09.2011 року на суму 15373,98 грн., №21 від 24.10.2011 року на суму 46033,50 грн., №1 від 29.06.2011 року на суму 5863,72 грн., №1 від 29.06.2011 року на суму 9152,38 грн., податковими накладними: №137 від 29.06.2011 року на суму ПДВ 1203,84 грн., податковою накладною №138 від 29.06.2011 року на суму ПДВ 6297,55 грн., податковою накладною №139 від 29.06.2011 року на суму ПДВ 4481,25 грн., податковою накладною №140 від 29.06.2011 року на суму ПДВ 464,57 грн., податковою накладною №347 від 30.09.2011 року на суму ПДВ 6840,00 грн., податковою накладною №144 від 12.09.2011 року на суму ПДВ 3661,70 грн., податковою накладною №285 від 28.09.2011 року на суму ПДВ 2562,33 грн., податковою накладною №135 від 29.09.2011 року на суму ПДВ 977,29 грн., податковою накладною №136 від 29.06.2011 року на суму ПДВ 1525,40 грн. та Угодою від 24.10.2011 року №2 про відступлення права вимоги за договором №ДГ11/09/19-С від 19.09.2011 року, укладеною між ТОВ «Будівництво Пан-Україна» та ТОВ «Слас Груп».

Позивач здійснив оплату виконаних ТОВ «Будівництво Пан-Україна» робіт відповідно до платіжних доручень: №675 від 06.07.2011 року, №680 від 06.07.2011 року, №678 від 06.07.2011 року, №679 від 06.07.2011 року, №724 від 11.10.2011 року, №716 від 29.09.2011 року, №722 від 11.10.2011 року, №674 від 06.07.2011 року, №676 від 06.07.2011 року, №БВ-0000081 від 29.09.2011 року.

Використання результатів виконаних контрагентом ремонтно-будівельних робіт у господарській діяльності позивача підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, а саме:

- договором підряду №38 від 25.05.2011 року, укладеним між ТОВ «Декорбудсервіс Фасад» і ПАТ «Укртелеком», актом виконаних робіт до цього договору №15 від 29.06.2011 року, податковою накладною №7 від 30.05.2011 року, податковою накладною №5 від 29.06.2011 року; банківськими виписками №БВ-0000047 від 30.05.2011 року, №БВ-0000057 від 30.06.2011 року;

- договором підряду №39 від 25.05.2011 року, укладеним між ТОВ «Декорбудсервіс Фасад» і ПАТ «Укртелеком», актом виконаних робіт до цього договору №11від 29.06.2011 року, податковою накладною №4 від 30.05.2011 року, податковою накладною №6 від 29.06.2011 року, банківськими виписками №БВ-0000047 від 30.05.2011 року, №БВ-0000057 від 30.06.2011 року;

- договором підряду №40 від 25.05.2011 року, укладеним між ТОВ «Декорбудсервіс Фасад» і ПАТ «Укртелеком», актом виконаних робіт №14 від 29.06.2011 року, податковою накладною №5 від 30.05.2011 року, податковою накладною №14 від 29.06.2011 року, банківськими виписками №БВ-0000047 від 30.05.2011 року, №БВ-0000057 від 30.06.2011 року;

- договором підряду №0221 від 25.05.2011 року, укладеним між ТОВ «Декорбудсервіс Фасад» і ПАТ «Укртелеком», актом виконаних робіт №17 від 29.06.2011 року, податковою накладною податковою накладною №2 від 29.06.2011 року, банківською випискою №БВ-0000057 від 30.06.2011 року;

- договором підряду №ДГ-1209/1 від 12.09.2011 року, укладеного між ТОВ «Декорбудсервіс Фасад» і ТОВ «Окін Фесіліті УА», актом виконаних робіт від 30.09.2011 року на суму 43200,00 грн., податковою накладною №6 від 30.09.2011 року, банківською випискою від 18.10.2011 року;

- договором підряду №17/09/11 від 01.09.2011 року, укладеним між ТОВ «Декорбудсервіс Фасад» і Харківською медичною академією післядипломної освіти, актом виконаних робіт №1 від 12.09.2011 року, податковою накладною №1 від 12.09.2011 року, банківською випискою №БВ-0000077 від 14.09.2011 року;

- договором підряду №№ДГ-37 від 25.05.2011 року, укладеним між ТОВ «Декорбудсервіс Фасад» і ПАТ «Укртелеком», актом виконаних робіт №2 від 28.09.2011 року, податковою накладною №3 від 30.05.2011 року, податковою накладною №5 від 28.11.2011 року, банківськими виписками №БВ-0000047 від 30.05.2011 року, від 07.10.2011 року;

- договором підряду №№ДГ-36 від 25.05.2011 року, укладеним між ТОВ «Декорбудсервіс Фасад» і ПАТ «Укртелеком», актом виконаних робіт №12 від 29.06.2011 року, податковою накладною №2 від 30.05.2011 року, податковою накладною №4 від 29.06.2011 року, банківськими виписками №БВ-0000047 від 30.05.2011 року, №БВ-0000057 від 30.06.2011 року.

- договором підряду №ДГ-35 від 25.05.2011 року, укладеного між ТОВ «Декорбудсервіс Фасад» і ПАТ «Укртелеком», актом виконаних робіт №13 від 29.06.2011 року, податковою накладною №7 від 30.05.2011 року, податковою накладною №3 від 29.06.2011 року, банківськими виписками №БВ-0000047 від 30.05.2011 року, №БВ-0000057 від 30.06.2011 року.

Суд зазначає, що вищезазначені документи відповідають приписам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" у зв'язку із чим, вони приймаються судом в якості первинного документу бухгалтерського обліку на підтвердження правомірності формування витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ «Будівництво Пан-Україна».

Посилання відповідача у письмових запереченнях на адміністративний позов на той факт, що ТОВ «Декорбудсервіс Фасад» має бути відмовлено у задоволенні позовних вимог у цій частині у зв'язку із тим, що акти про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Будівництво Пан-Україна», складені ДПІ у Московському районі міста Харкова 27.10.2011 (№3087/23/34859292) та 15.11.2011 (№126/18/34859292), свідчать про відсутність у контрагента позивача адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань з метою реального настання правових наслідків та фіктивний характер угод, укладених контрагентами з ТОВ «Будівництво Пан-Україна», суд вважає необґрунтованими, а отже такими, що не можуть бути взяті до уваги, з огляду на наступне.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2012 року у справі № 2-а-594/12/2070 визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова щодо проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівництво Пан-Україна"(код ЄДРПОУ 34859292), на підставі якої складено акт від 15.11.2011 року № 126/18/34859292. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2012р. по справі № 2а-594/12/2070 залишено без змін, отже судове рішення набуло законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Згідно ст.255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для визнання укладених між позивачем та вище зазначеним суб'єктом господарювання правочинами такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків з підстав та з урахуванням висновків вищезазначеного акту.

Частинами 1 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Отже, правочин є таким, що суперечить інтересам держави і суспільства тоді, коли він є протиправним. Для обґрунтування нікчемності правочину необхідно вказувати у чому конкретно полягає завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди і хто з її учасників мав умисел на досягнення цієї мети.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинюваного правочину та суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо (п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року).

Відповідачем не надано доказів наявності між ТОВ «Декорбудсервіс Фасад» і ПП «Хармарт» (код за ЄДРПОУ: 34018183), ТОВ «Будівництво Пан-Україна» (код ЄДРПОУ: 34859292), ПП «Євробуд Гарант» (код ЄДРПОУ: 14070180) при укладенні і виконанні правочину взаємоузгоджених злочинних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Акт перевірки та заперечення на адміністративний позов не доводять умислу посадових осіб ТОВ «Декорбудсервіс Фасад» на порушення публічного порядку.

Також з правового аналізу положень ст. 20 Податкового кодексу України, які регламентують права органів державної податкової служби, вбачається, що податковим органам, відповідно до покладених на них функцій та повноважень, не надано прав щодо встановлення в акті перевірки висновків про нікчемність або недійсність правочинів, укладених суб'єктами господарювання.

Рішення суду про визнання недійсними правочинів, укладених між ТОВ Декорбудсервіс Фасад» та ПП «Хармарт» (код за ЄДРПОУ: 34018183), ТОВ «Будівництво Пан-Україна» (код ЄДРПОУ: 34859292), ПП «Євробуд Гарант» (код ЄДРПОУ: 14070180) на момент розгляду справи відповідачем в обґрунтування заперечень на адміністративний позов не надано.

Частинами 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу. Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Придбані у ПП «Хармарт» (код за ЄДРПОУ: 34018183), ТОВ «Будівництво Пан-Україна» (код ЄДРПОУ: 34859292), ПП «Євро буд Гарант» (код ЄДРПОУ: 14070180) товар (роботи, послуги) були використані у господарській діяльності ТОВ «Декорбудсервіс Фасад». В подальшому ці товари були продані, результати робіт використані у господарській діяльності, а їх вартість було віднесено до валового доходу та до складу податкових зобов'язань з ПДВ у відповідних періодах у відповідності з правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору.

Згідно з 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

У даному випадку податкові накладні, надані ПП «Хармарт» (код за ЄДРПОУ: 34018183), ТОВ «Будівництво Пан-Україна» (код ЄДРПОУ: 34859292), ПП «Євробуд Гарант» (код ЄДРПОУ: 14070180) Товариству з обмеженою відповідальністю «Декорбудсервіс Фасад», складені з цілковитим дотриманням вимог п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Згідно з п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Крім того, п. 2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969, встановлено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна є недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж указано в п.2 даного Порядку (п. 5 Порядку).

Як вбачається з матеріалів справи (зокрема з акту перевірки) на час виконання умов договорів та видачі податкових накладних позивач та підприємства-контрагенти були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Суд зазначає, що законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.

Щодо посилань представника відповідача на недотримання контрагентами позивача вимог податкового законодавства, як підстави відмови у задоволенні позовних вимог. Так, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем у справі не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку визначеному ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю " Декорбудсервіс фасад" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області державної податкової служби № 0001432305 від 07.02.2012 року.

Скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області державної податкової служби № 0001442305 від 07.02.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Декорбудсервіс Фасад», код ЄДРПОУ 34016029, судові витрати в розмірі 864.40 грн. (вісімсот шістдесят чотири грн. 40 коп.).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кухар М.Д.