Постанова № 27562250, 12.11.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2012 р. № 2-а- 10357/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Заічко О.В.,

при секретарі судового засідання - Демченко В.В.

за участю представників сторін:

позивача - Коняєва А.О.,

відповідача - Канаєвої К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Відкритого акціонерного товариства "Теплоенергомонтаж" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство "Теплоенергомонтаж", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0007732305 від 04.09.2012 року, складеного за формою "Р", про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 38462,00 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби з 11.07.2012 року по 31.07.2012 року було проведено документальну планову виїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства "Теплоенергомонтаж" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складено акт від 14.08.2012 за №3222/2305/00120980. За висновками перевірки податковою встановлено збільшення суми податку на прибуток у розмірі 38462 грн., чим порушено вимоги п.п. 138.10.2 п. 138.10, п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України. На підставі зазначених висновків акту перевірки відповідачем винесене спірне податкове повідомлення - рішення №0007732305 від 04.09.2012 року.

Позивач стверджує, що спірне податкове повідомлення - рішення прийняте на підставі неправомірних висновків перевіряючих, які не ґрунтуються на нормах діючого законодавства, а також повністю спростовуються документальними доказами. Всі витрати, які були здійсненні підприємством позивача в рамках взаємовідносин з контрагентами за період, що перевірявся, підтверджені належними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами бухгалтерського обліку. Таким чином, висновок податкового органу про неправомірність формування валових витрат є цілком безпідставним та необґрунтованим. Враховуючи вказані вище обставини, позивач наполягає на тому, що висновки акту перевірки не відповідають існуючим фактам та зроблені відповідачем з перевищенням наданих йому повноважень, а тому спірне податкове повідомлення - рішення не ґрунтується на нормах діючого законодавства та підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, позов не визнав.

У письмових запереченнях на позов відповідач зазначив, що на підставі направлень та наказу на проведення документальної планової виїзної перевірки ВАТ "Теплоенергомонтаж" від 27.06.2012 р. № 914, виданого начальником ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Швадченко В.О., згідно із п.77.1, ст.77, п.82.1, ст.82 Кодексу України» від 02.12.2010 року №2755-УІ, зі змінами та доповненнями, та плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена документальна планова виїзна перевірка Відкритого акціонерного товариства "Теплоенергомонтаж" (далі за текстом ВАТ «ТЕМ») з питань дотримання податкового і період з 01.04.2009 по 31.03.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2012 року.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.04.2009 по 31.03.2012 встановлено його заниження на суму 38462 грн., в тому числі у ІІІ кварталі 2011 року на суму 15497 грн., у ІУ кварталі 2011 року на суму 22965 грн., тому ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова ДПС просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ВАТ "Теплоенергомонтаж", визнавши спірне податкове повідомлення - рішення законним та обґрунтованим.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях на позов, просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що позивач - ВАТ "Теплоенергомонтаж"- пройшов державну реєстрацію у порядку, визначеному чинним законодавством, набув статусу суб'єкта господарювання, код ЄДРПОУ 00120980 (місцезнаходження: 61166, м. Харків, просп. Леніна, буд. 30), взятий на податковий облік з 01.01.2008 року у ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова за №33952, свідоцтво про державну реєстрацію від 05.04.1994 року № 14801200000004920, код форми власності 10 - приватна власність (т. 1 а.с. 14-16).

На підставі наказу про проведення планової виїзної перевірки від 27.06.2012 року № 914 та виданих ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС направлень від 10.07.2012 року № 1110, № 1123, № 1132, № 1133, № 1221, № 1220 проведена планова виїзна документальна перевірка підприємства позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року.

За результатам проведеної перевірки складено акт від 14.08.2012 року №3222/2305/00120980 "Про результати документальної планової виїзної перевірки ВАТ "Теплоенергомонтаж" з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року" (т. 1 а.с. 28-76).

Згідно з висновком акту перевірки від 14.08.2012 року № 3222/2305/00120980 податковим органом, зокрема, встановлено порушення з боку ВАТ "Теплоенергомонтаж": п.п.138.10.2 п.138.4 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.12 п.139.1 ст.139, п.п.14.1.36, п.14.1 ст.14 "Податкового Кодексу України" від 02.12.2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями, внаслідок чого зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування податку на прибуток на суму 850004,00 грн., в тому числі у ІI кварталі 2011 року у сумі 279512 грн., у Ш кварталі 2011 року на суму 89843 грн., IY квартал 2011 року на суму 138442 грн., у I кварталі 2012 року на суму 342207 грн., збільшено суму податку на прибуток, який підлягає сплаті у розмірі 38462 грн., в тому числі у ІІІ кварталі 2011 року на суму 15497 грн., у IY кварталі 2011 року на суму 22965 грн.

За результатам розгляду висновків акту перевірки від 14.08.2012 року №3222/2305/00120980 податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 04.09.2012 року № 0007732305, що стосується першого розділу висновку, а саме: п.п. 138.10.2 п. 138.4 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139, п.п. 14.1.36, п. 14.1 ст. 14 "Податкового Кодексу України" від 02.12.2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 38462,00 грн. (т. 1 а.с. 26).

Судом встановлено, що перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.04.2009 по 31.03.2012 встановлено його заниження на суму 38462 грн., в тому числі у ІІІ кварталі 2011 року на суму 15497 грн., у ІУ кварталі 2011 року на суму 22965 грн.

Відповідач зазначає, що ВАТ "ТЕМ" здійснювало нарахування податку на прибуток за ставкою 25% у період з 01.04.2009 по 31.03.2011 року, відповідно до Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", за ставкою 23% у період з 01.04.2011 по 31.12.2011 року, та за ставкою 21 % у період з 01.01.2012 по 31.03.2012 року відповідно до Податкового Кодексу України від 02.10.2010 №2755-УІ, зі змінами та доповненнями.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість відображених в акті від 14.08.2012 року №3222/2305/00120980 висновків податкового органу на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне:

Підставою для застосування п.п. 138.10.2 п. 138.4 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139, п.п. 14.1.36, п. 14.1 ст. 14 ПК України з боку податкового органу стало виявлення наступного, а саме: від'ємне значення об'єкта оподаткування виникло за рахунок витрат понесених на утримання апарату позивача (заробітна плата, соціальні внески, амортизаційні відрахування, послуги зв`язку та інше).

При перевірці цього питання з боку податкового органу встановлено, що на протязі 2011 року та 1 кварталу 2012 року підприємство для виконання робіт та отримання доходів залучало сторонні організації, при цьому мало власних кваліфікованих працівників, власні потужності, що у свою чергу, приводило к збитковості товариства.

З урахуванням наведеного податковий орган прийшов до висновку, що порушено п.п. 138.10.2 п. 138.10, ст. 138, п.п. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139, п. 14.1.36, п. 14.1 ст. 14 ПК України та безпідставно зависило валові витрати на загальну суму 850004,00 грн., в тому числі у ІI кварталі 2011 року у сумі 279512,00 грн., у Ш кварталі 2011 року на суму 89843,00 грн., IY квартал 2011 року на суму 138442,00 грн., у I кварталі 2012 року на суму 342207,00 грн.

Під час розгляду справи судом встановлено, що зазначені порушення по відношенню до позивача встановлені внаслідок проведеного аналізу достовірності відображених показників у поданій Декларації з податку на прибутку підприємств, затвердженої Наказом ДПАУ від 28.02.2011 №114, за період з 01.04.2011 по 31.03.2012 року встановлено, що перевіркою відображених у рядку 5 Декларацій „Витрати операційної діяльності, в тому числі: "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" показників за період з 01.04.2011 по 31.03.2012 у загальній сумі 12806557 грн. встановлено, що на формування цих показників мали вплив операції з придбання товару (вироби, устаткування), послуг підряду при виконанні монтажних робіт. Проведено звірку відображеного показника за період з 01.04.2011 по 31.03.2012 на підставі таких документів: головної книги; журналу ордера та оборотних відомостей по бухгалтерських рахунках: 281 «Товари на складі»; 20 «Виробничі запаси»; 20 "Виробничі запаси", 22 «МШП»; 23 «Виробництво»; 31 «Поточні рахунки»; 90 «Собівартість реалізації»; угод; рахунків та фактур; видаткових (прибуткових) накладних; актів виконаних робіт; первинних банківських документів.

Відповідачем встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 5 Декларацій „Витрати операційної діяльності, в тому числі: Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)".

Відповідно до п 138.4 ст. 138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ, зі змінами та доповненнями, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до вартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Проте відповідач зазначив про його відсутність в будь-якому документі, що наявний в матеріалах адміністративної справи та не повідомив про можливе його знаходження в іншому місці.

Крім того в ході розгляду адміністративної справи з боку податкової установи не повідомлено про виявлені факти, які стали підставою для визначення законодавчого підґрунтя встановленого порушення.

З урахуванням наведеного суд не погоджується з позицією податкового органу, щодо підстав винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення виходячи з наступного.

Згідно п.п. 138.10.2 п. 138.10, ст. 138 ПК України зазначено, що до інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:

а) загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати;

б) витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу;

в) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

г) винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності;

ґ) витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати);

д) амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

е) витрати на врегулювання спорів у судах;

є) плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

ж) інші витрати загальногосподарського призначення.

Відповідно до п.п. 138.10.3 п. 138.10, ст. 138 ПК України зазначено, що до інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг:

а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції;

б) витрати на ремонт тари;

в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів;

ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства;

з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

У відповідності з пп. 14.1.27, п. 14.1 ст. 14 ПК України зазначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 14.1.36, п. 14.1 ст. 14 ПК України зазначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" , Зареєстровано в Міністерстві юстиції України19 січня 2000 р. за N 27/4248, зі змінами та доповненнями, зазначено, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, витрати від браку, які становлять вартість остаточно забракованої продукції (виробів, напівфабрикатів), та витрати на виправлення браку за вирахуванням: остаточно забракованої продукції за справедливою вартістю; суми, що відшкодовується працівниками, які допустили брак; суми, що одержана від постачальників за неякісні матеріали і комплектуючі вироби тощо.

До складу загальновиробничих витрат включаються: витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо); витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

До адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо); витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо); витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо); амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; витрати на врегулювання спорів у судових органах; податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг); плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків; інші витрати загальногосподарського призначення.

В ході розгляду адміністративної справи з боку позивача надано, зокрема, договір про надання послуг від 10.05.2011 з ТОВ КП "Вода", довідки про адміністративні витрати позивача у ІІ кварталі 2011 р., довідки про обсяги постачання теплової енергії підприємством позивача; копію головної книги з розрахунком доходу від реалізації товарів, відомості про рух матеріалів у грошовому еквіваленті, зворотні відомості про рух матеріальних цінностей, податкові декларації за ІІ, ІІІ та ІУ квартали 2011 року та за І квартал 2012 р. з додатками, зворотня відомість по рахунку 286 "необоротні активи та групи вибуття" (т. 1 а.с. 112-115, 125-217, т. 2 а.с. 1, 7-9, 66-68).

Таким чином, судом з"ясовано та зазначається позивачем по справі, що у вересні 2011 року підприємство позивача реалізовано товарів на суму 109341,60 грн. (з урахуванням ПДВ у розмірі 18223,60 грн.), що підтверджується первинними документами та відображено по рахунку 702 у головній книзі та відображенням у відомості № 10-С собівартості реалізованої продукції у сумі 66451,19 грн. Таким чином, з первинних документів не вбачається, що отриманий дохід менший, ніж собівартість реалізованих товарів.

Крім того, під час розгляду справи судом встановлено, що відповідачем у собівартість реалізованої продукції за вересень 2011 року безпідставно віднесла блок складських приміщень для обслуговування механізмів із собівартістю 103160,18 грн., які враховано у відомості № 10-С по субрахунку 286 рахунку 28 як необоротні активи, утримані від продажу в майбутньому (згідно відомості по рахунку 286 за вересень 2011 р.), оскільки продаж зазначених активів позивачем була призведена на підставі договору купівлі-продажу від 20 жовтня 2010 року (т. 2 а.с. 53-58). Таким чином, дана обставина ніякого відношення до продажу товарів у вересні 2011 року не має.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що дії позивача позивача по відображенню показників податкової звітності вчинені у відповідності до вимог норм законодавства.

Позивачем заявлено вимогу про скасування та визнання протиправним податкового повідомлення-рішення, проте суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення є актом індивідуальної дії. Як випливає з системного аналізу ст.ст. 105, 162, 171 КАС України, такий спосіб захисту прав як вимога про визнання акту нечинним, може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів, оскільки різниця у незаконності (протиправності) нормативно-правових актів та актів індивідуальної дії полягає, зокрема, у моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконними (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту прийняття, нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.

Таким чином, у випадках, коли предметом спору є акт індивідуальної дії, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами КАС України має бути визнання такого акту протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування), а лише в разі оскарження нормативно-правового акту - визнання його нечинним.

Вимога про скасування (недійсним, протиправним) може стосуватися тільки індивідуального акту. У такому разі протиправність (недійсність, скасування) індивідуального акту виникає, у разі набрання рішенням суду законної сили, з моменту його прийняття. При чому, усі ці вимоги фактично є одним і тим же способом захисту, сформульованим у різних словесних формах. Таким чином, помилкове визначення позивачем предмету позову як визнання акта індивідуальної дії протиправним та його скасування не змінює суті предмету адміністративного позову і не робить даний позов таким, що поданий з іншого спору.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовна вимога про визнання податкового повідомлення-рішення протиправним не підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 04.09.2012 року № 0007732305.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії, а також суджень суб'єкта владних повноважень, викладених в акті перевірки від 14.08.2012 року № 3222/2305/00120980 на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд зазначає про їх невідповідність вимогам діючого законодавства, внаслідок їх помилкового розуміння.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 9, 11, 159, 160-163, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Теплоенергомонтаж" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби винесене відносно Відкритого акціонерного товариства "Теплоенергомонтаж" № 0007732305 від 04.09.2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 19.11.2012р.

Суддя Заічко О.В.