Ухвала суду № 27561504, 21.11.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

21 листопада 2012 року 2а-5576/12/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Спиридонова В.О., перевіривши в м. Києві матеріали справи № 2а-5576/12/1070 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фармако»до Київської регіональної митниці про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

19.11.2012 товариство з обмеженою відповідальністю «Фармако»звернулось до суду з позовом до Київської регіональної митниці про скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р»від 06.11.2012 №244, прийнятого на підставі акта невиїзної документальної перевірки від 22.10.2012 №н/68/12/100000000/20037376, та визнання нечинним вказаного акта перевірки.

Відповідно до ч. 1 ст. 107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства і чи підсудна позовна заява даному адміністративному суду.

З позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що посадовими особами Київської регіональної митниці проведено невиїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Фармако», за результатами якої складено акт перевірки від 22.10.2012 №н/68/12/100000000/20037376.

З аналізу вищезазначеного акта перевірки від 22.10.2012 №н/68/12/100000000/20037376 вбачається, що працівники митного органу в ході контрольного заходу дійшли висновку про заниження ТОВ «Фармако»податкового зобов’язання зі сплати податку на додану вартість у сумі 18 133,07 грн., ввізного мита на суму 90 665,36 грн.

Зі змісту прохальної частини позовної заяви вбачається, що ТОВ «Фармако» просить, зокрема, визнати нечинним акт перевірки від 22.10.2012 №н/68/12/100000000/20037376.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 ст. 4 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Таким чином, рішення суб’єкта владних повноважень у контексті положень КАС України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.

Нормативно-правові акти - це рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і які призначені для неодноразового застосування щодо кола цих осіб.

Правові акти індивідуальної дії - рішення, дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації, і які є актом одноразового застосування.

Усі рішення суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений законом.

Акт державного чи іншого уповноваженого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Правовідносини, з яких виникають публічно –правові спори, завжди побудовані на принципі владного підпорядкування. Ознакою публічно –правового спору є участь у ньому з однієї сторони суб`єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владну управлінську функцію, тобто, формує волевиявлення держави, яке є обов`язковим для зобов`язаної особи. Воля суб`єктів владних повноважень оформлюється в адміністративних актах (рішеннях), які є обов`язковими до виконання суб`єктами, яким вони адресовані.

Водночас, акт перевірки - це службовий двохсторонній документ, який стверджує факт проведення перевірки і є лише носієм інформації про результати перевірки. Метою документування контрольних дій та їх результатів є надання суттєвої, повної і обґрунтованої інформації про достовірність обліку і звітності, способи документального викриття недостач, розтрат, привласнень коштів та матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань тощо.

За таких обставин, акти перевірки не мають обов'язкового характеру та лише висвітлюють фактичні обставини.

Якщо виходити з положень правознавства, то такий акт не можна визначати як документ, який містить норми права загальної або індивідуальної дії. Він не може створювати нових правових норм, доповнювати чи змінювати чинне законодавство.

Отже, вказаний акт перевірки не породжує певних правових наслідків для суб’єкта, стосовно якого він складений та не тягне за собою санкцій у разі його невиконання, в зв’язку з чим права підприємства не порушуються.

Тобто, такий акт перевірки не набуває статусу рішення в розумінні п. 1 частини 2 статті 17 КАС України, внаслідок чого не може бути оскаржений в адміністративному суді в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, дані позовні вимоги не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а отже у відкритті провадження в адміністративній справі слід відмовити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України.

Керуючись ст. 107, п. 1 ч. 1 ст. 109, 160, 165 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фармако» до Київської регіональної митниці в частині позовних вимог щодо визнання нечинним акта перевірки від 20 жовтня 2012 року №н/68/12/100000000/20037376.

Копію ухвали надіслати товариству з обмеженою відповідальністю «Фармако».

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Ухвала може бути оскаржена у порядку і строки, встановлені ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Спиридонова В.О.