Постанова № 27561544, 06.10.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 жовтня 2011 року Справа № 2а-7140/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., при секретарі: Вітюк К.В., за участю:

представника позивача -Мельника О.В.,

представника відповідача -Семчук Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Века Україна»до проБроварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Века Україна»звернулось до суду з позовом про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення -рішення Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області від 28.07.2010 № 0000092304/0.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Века Україна»зменшено розмір бюджетного відшкодування за квітень 2010 року на суму 43922 грн. 00 коп., на думку позивача, прийнято відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідає вимогам закону, висновки податкового органу відносно факту вчинення позивачем правопорушення є помилковими, а тому податкове повідомлення -рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято відповідачем правомірно, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні, призначеному на 6 жовтня 2011 року, представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Века Україна»(ідентифікаційний код 34360838, місцезнаходження: 07443, Київська область, Броварський район, с. Калинівка, вул. Ігорева, буд. 2/1) зареєстроване державним реєстратором Виконавчого комітету Броварської міської Київської області як юридична особа 15.05.2006 (копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 093791 (а.с. 7).

Позивач перебуває на податковому обліку в Броварській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області та зареєстрований платником податку на додану вартість.

Судом встановлено, що у травні 2010 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Века Україна»подано до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року.

Разом з вказаною вище декларацією позивачем подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, відповідно до якої визначену у податковій звітності суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2010 року у розмірі 4488011 грн. 00 коп. позивач у відповідності до вимог пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР просить перерахувати на його розрахунковий рахунок.

У липні 2010 року посадовими особами Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на виконання вимог пункту 9 частини шостої статті 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 № 509-ХІІ та підпункту 7.7.5 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування Товариством з обмеженою відповідальністю «Века Україна»суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на розрахунковий рахунок за квітень 2010 року та виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось підприємством у період з 01.02.2010 по 31.03.2010, за результатами якої складено акт від 16.07.2010 № 442/23-3/34360838.

Під час перевірки податковим органом зафіксовано, що згідно з даними податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Века Україна»з податку на додану вартість за квітень 2010 року, позивачем задекларовано податкових зобов`язань за операціями на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 % (крім імпорту товарів), на загальну суму 3678150 грн. 00 коп. (рядок 9 декларації).

Податковий кредит позивача, сформований за рахунок ціни товарів (робіт, послуг), придбаних з метою використання у межах господарської діяльності платника податку, за даними вказаної вище декларації становить 4361805 грн. 00 коп. (рядок 17 декларації), а від`ємне значення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду -683655 грн. 00 коп. (рядок 9 (3678150 грн. 00 коп.) -рядок 17 (4361805 грн. 00 коп.) = - 683655 грн. 00 коп.).

З урахуванням залишку від`ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду -березня 2010 року, який включено позивачем до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, у сумі 5593554 грн. 00 коп. (рядок 23 декларації), позивачем задекларовано суму податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 4488011 грн. 00 коп. (рядок 26 декларації) та залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у розмірі 1105543 грн. 00 коп. (рядок 26 декларації).

Податковим органом у ході перевірки наведених вище показників податкової звітності встановлено завищення позивачем показників:

- рядка 17 податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року на суму 15991 грн. 00 коп., у зв`язку з включенням до складу податкового кредиту за квітень 2010 року податку на додану вартість за податковими накладними, що отримані із запізненням, без належного документального підтвердження такої затримки.

- рядка 24 податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року (залишок від`ємного значення попереднього податкового періоду) на суму 43922 грн. 00 коп., оскільки вказана сума податку на додану вартість була виключена податковим органом з показників залишку від`ємного значення у ході попередньої позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Века Україна», за результатами якої сформовано податкове повідомлення -рішення від 25.05.2010 № 0000042304/0.

Оскільки вказане вище податкове повідомлення -рішення, яким позивачу зменшено розмір бюджетного відшкодування за попередні податкові періоди, у тому числі за березень 2010 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Века Україна»в адміністративному або судовому порядку не оскаржувалось, податковий орган вважає, що повторне включення підприємством податку на додану вартість у розмірі 43922 грн. 00 коп. до складу залишку від`ємного значення є порушенням вимог підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5, пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 та підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

За таких обставин, податковим органом зроблено висновок про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2010 року у загальному розмірі 43922 грн. 00 коп.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 28.07.2010 № 0000092304/0, яким відповідно до приписів підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/07-ВР «Про податок на додану вартість»позивачу визначено суму завищення бюджетного відшкодування за квітень 2010 року у розмірі 43922 грн. 00 коп.

Не погоджуючись із рішенням, прийнятим відповідачем, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини у даній справі охоплюють період, упродовж якого законодавче регулювання оподаткування податком на додану вартість та повернення сум податку з Державного бюджету України визначалось Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі -Закон України № 168/97-ВР).

Так, Закон України № 168/97-ВР визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 зазначеного Закону, платником податку на додану вартість є будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону України № 168/97-ВР, податкове зобов'язання -це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом; податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Пунктом 1.8 зазначеної статті встановлено, що бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України № 168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України № 168/97-ВР, у разі, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників (підпункт 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України № 168/97-ВР).

Абзацом 1 підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України № 168/97-ВР передбачено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

Як встановлено судом у ході судового розгляду справи, підставою для винесення податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення -рішення є висновки відповідача про завищення підприємством суми бюджетного відшкодування за квітень 2010 року внаслідок включення ним до складу податкового кредиту звітного (податкового) періоду залишку від`ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду - березня 2010 року у розмірі 43922 грн. 00 коп.

Відповідач звертає увагу на те, що питання правомірності включення позивачем податку на додану вартість у вказаному вище розмірі до складу податкового кредиту березня 2010 року, який в подальшому в якості залишку від`ємного значення після бюджетного відшкодування було включено до складу податкового кредиту квітня 2010 року, розглядалось у ході проведення позапланової виїзної перевірки позивача у травні 2010 року, за результатами якої складено акт від 18.05.2010 № 275/23-3/34360838.

Так, згідно з даними вказаного акта перевірки, Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області у ході її проведення встановлено, що позивачем завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за звітні періоди січень та лютий 2010 року на суму, відповідно, 72724 грн. 00 коп. та 35652 грн. 00 коп., у зв`язку з чим від`ємне значення різниці звітного податкового періоду - березня 2010 року, що включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, підлягає зменшенню на суму 43922 грн. 00 коп.

Підпунктом 4.2.3 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3 цієї статті.

Так, відповідно до підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 цього Закону, якщо платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення.

Крім того, з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити рішення контролюючого органу до суду (підпункт 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-III.

Як встановлено судом та не заперечувалось представниками сторін у судовому засіданні, податкове повідомлення - рішення від 25.05.2010 № 0000042304/0, що прийняте Броварською об'єднаною державною податковою інспекції Київської області за результатами позапланової виїзної перевірки позивача у травні 2010 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Века Україна»в адміністративному або судовому порядку не оскаржувалось.

У свою чергу, при поданні податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року рядок 23.4 декларації, в якому відображається сума, на яку за результатами перевірки податкового органу зменшується залишок від`ємного значення попереднього податкового періоду - березня 2010 року, що включається до складу податкового кредиту поточного податкового періоду -квітня 2010 року, позивачем не заповнено.

Суд звертає увагу на те, що декларування платником податків сум від`ємного значення податку на додану вартість та включення його частини до бюджетного відшкодування та до залишку від`ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, засноване на арифметичному підрахунку сум задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту за ті податкові періоди, в яких у платника податків виникло право на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Відтак, у разі наявності узгодженого рішення податкового органу, яким зменшено суму бюджетного відшкодування за попередній звітний (податковий) період у зв`язку з встановленням відсутності у платника податків права на віднесенням суми податку на додану вартість до податкового кредиту, порушенням порядку визначення різниці між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту (позитивного або від`ємного значення) та як наслідок -неправильного включення залишку від`ємного значення до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, така сума завищення не може брати участі у розрахунку суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню наступного податкового періоду.

За таких обставин, висновки податкового органу про необхідність зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Века Україна»розміру бюджетного відшкодування за квітень 2010 року на суму 43922 грн. 00 коп. суд вважає цілком обґрунтованими.

Слід також зазначити, що спірні правовідносини, що є предметом розгляду в межах даного позовного провадження, стосуються питання правомірності визначення позивачу суми завищення бюджетного відшкодування за квітень 2010 року у розмірі 43922 грн. 00 коп.

У свою чергу, сума податку на додану вартість у розмірі 15991 грн. 00 коп., що включена позивачем до складу податкового кредиту за квітень 2010 року, не брала участі у розрахунку бюджетного відшкодування за цей звітний період, оскільки у якості від`ємного значення різниці поточного звітного податкового періоду зарахована до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відтак, висновок відповідача про завищення позивачем від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за квітень 2010 року на предмет його відповідності вимогам чинного законодавства судом не досліджувався, оскільки на вирішення даного спору не впливає.

Пунктом першим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи, що визначення податковим органом суми завищення бюджетного відшкодування за квітень 2010 року у розмірі 43922 грн. 00 коп., вчинено правомірно, у спосіб та у відповідності до вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони -суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а доказів понесення ним інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя С.В. Харченко

Постанову складено у повному обсязі 11 жовтня 2011 року.