Ухвала суду № 2755196, 22.07.2008, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

Справа №22-а- 4348/08                                                         Головуючий 1-ої інстанції: Ральченко А.М.

Категорія:   36                                                                           Доповідач:                            Гуцал М.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2008 рокум.Харків

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді –  Філатова Ю.М.,

суддів                        -   Водолажської Н.С., Гуцала М.І.

при секретарі                Житєньової Н.М.

за участю представників

позивача                         Михайлицької А.Ю.

відповідача                     Школьникова Н.В., Гундар Г.М., Калиненко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду справу за апеляційною скаргоюдержавної податкової інспекції у Фрунзенському  районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 квітня  2008 року по справі №2-а-2636/08

за позовом  закритого акціонерного товариства «Бізнес-центр» «Лідер-Клас»

до                 державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова

про               визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач,ЗАТ „Бізнес-центр" „Лідер-Клас", звернулося до Харківського окружного адміністративного суду із позовом, у якому просило визнати недійсними податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції Фрунзенського району м. Харкова № 00000823 02\0, №00000923 02\0, №0000021700\0 від 14 січня 2008 року.

Постановою  Харківського окружного адміністративного суду від 22 квітня  2008 року по справі №2-а-2636/08 задоволено позов закритого акціонерного товариства «Бізнес-центр» «Лідер-Клас» до державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2008 року по справі № 2-а-2636/08 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на неповне з’ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та чинному законодавству.

Позивач надав до Харківського апеляційного адміністративного суду письмові заперечення, в яких вважають доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що суперечать нормам діючого законодавства.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, постанову суду першої інстанції – скасувати.

Представник позивача підтримала пояснення, викладені у запереченнях на апеляційну скаргу та доповненнях на заперечення та просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, постанову суду першої інстанції – залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, представників сторін, перевіривши рішення суду, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що ДПІ Фрунзенського району м. Харкова була проведена виїзна планова перевірка ЗАТ „Бізнес-центр „Лідер Клас" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 року по 30.09.2007 року.

За результатами вказаної перевірки ДПІ Фрунзенського району м. Харкова був складений акт перевірки № 4265\23-225\32951162 від 25.12.2007 року, згідно якого позивачем були порушені вимоги пп.3.1 ст. 3; п.п.7.4.1, 7.4.3 п. 7.4 ст.7; п.п. 8.4.3.8.4 ст. 8; п. 16.1 ст. 16 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" зі змінами та доповненнями, в результаті чого за 2006 рік знижено валові доходи, об'єкт оподаткування податком на прибуток на 105635,0 грн.; занижено податок на прибуток на 26409,0 грн.; п.4.1 ст. 4; п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України ,Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями, в результаті чого за серпень 2006 року занижено базу оподаткування податком на додану вартість на 105635,0 грн., занижено податок на додану вартість на 21127,0 грн.; п.п. 8.1.1. п.8.1. ст.8 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті чого не утриманий податок з доходу фізичних осіб за січень 2007 року в сумі 663,75 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.01.2008 р. № 0000082302\0, яким донараховано суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 39614 грн., у тому числі за основним платежем - 26409 грн., штрафні санкції- 13205 грн., №0000092302\0, яким донараховано суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 31690 грн., у тому числі: за основним платежем - 21127 грн., штрафні санкції -10563 грн.; №0000021700\0, яким донараховано суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1991,25 грн., у тому числі: за основним платежем - 663,57 грн., штрафні санкції- 1327,50 грн..

Підставою донарахування податкового зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток стало на думку податкового органу укладання договору купівлі - продажу від 16.08.2006р. яким у власність фізичної особи Стольника І.М. передано нежитлові приміщення першого поверху № 46, 53-55 в літ. ЗА-1 загальною площею 1125,1 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Киргизька, 19 за 150000 грн., тобто за ціною нижчою від балансової вартості, яка становить згідно договору 230635,03 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову Закритого акціонерного товариства «Бізнес-центр» «Лідер-Клас» до ДПІ Фрунзенського району м. Харкова з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що 16 серпня 2006 року позивач на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом Саутенко Н.В. Харківського нотаріального округу 16.08.2006 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2500 та зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів за номером 1508558, здійснило продаж нежитлових приміщень першого поверху №№ 46, 53-55 в літ. «ЗА -1», загальною площею 1125,1 кв.м., що знаходяться в м. Харкові по вулиці Киргизькій, 19 фізичній особі Стольніку Ігорю Миколайовичу.

Згідно умов укладеного договору продажна, тобто договірна вартість відчужуваних нежитлових приміщень складає 150000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20 % -25 000,00 грн.

Стаття 1.20.1. ЗУ «Про опадаткування прибутку підприємств» передбачає, що звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору.

Згідно ч.І ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Виходячи із зазначених норм, звичайною ціною є ціна, яка вказана в п.3.1 договору від 16.08.2006 року, і тому вона є основоположною при визначенні валового доходу відповідно до ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» та бази оподаткування згідно ЗУ «Про податок на додану вартість».

Також у відповідності з п. 1.20.1 ЗУ « Про оподаткування прибутку підприємств», якщо не доведене зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності -однорідних) товарів (робіт, послуг).

Згідно з 1.20.5-1 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом.

Відповідно до п.2 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» - ринкова вартість - вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна з сторін діяла зі знанням справи розсудливо і без примусу.

Отже, вартість нерухомого майна, яке є предметом договору купівлі-продажу від 16.08.2006 року обґрунтовується звітом № 09/06 про оцінку майна об'єктів нерухомості від 31.03.2006 року, виконаного суб'єктом оціночної діяльності СПД ФО Поповим Л. В.

Крім того, листом КП «Харківське МЕТІ» від 25.12.2007 року № 2090680 приватному нотаріусу Саутенко Н.В. було повідомлено, що вказана у витягу з реєстру прав власності балансова вартість майна ЗАТ «Бізнес-Центр» Лідер-Клас» 230636,03 грн. у зв'язку з допущенням технічної помилки є помилковою і треба вважати балансову вартість нежитлових приміщень першого поверху № 46, 53-55 в літ. ЗА-1 -123637,24 грн.

Додатковою угодою були внесені зміни в договір купівлі-продажу від 16.08.2006 року відповідно до якої балансова вартість об'єктів складає 123637,24 грн.

Таким чином при визначенні звичайної ціни відповідач не застосував норми спеціального закону, який регламентує положення визначення звичайної ціни для цілей   оподаткування,   а  визначив  звичайну  ціну,   як   балансову  вартість,  яка ґрунтується на помилкових даних.

В апеляційній скарзі ДПІ у Фрунзенському районі вказано, що балансова вартість відчужених нежитлових приміщень становить 230 635,03 грн. згідно реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП «Харківське бюро технічної інвентаризації» і цю ціну необхідно використовувати, як звичайну ціну для продавця під час продажу об'єктів нерухомого майна.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до відповіді від 17.07.2008 року КП «Харківське бюро технічної інвентаризації» при відчужені об'єктів нерухомого майна балансова вартість нежитлових приміщень визначається за даними бухгалтерії балансоутримувача ( власника). В функції бюро технічної інвентаризації визначення балансової вартості об'єктів не входять.

Отже, вартість нерухомого майна зазначена у витязі з реєстру прав власності на нерухоме майно формується на підставі даних бухгалтерського обліку підприємства, і тому слід вважати, що балансова вартість відчужених нежитлових приміщень ЗАТ « Бізнес-центр « Лідер- клас» складає 123637,24 грн.

Тому посилання відповідача на те, що вартість приміщень, зазначена у витязі з Реєстру прав власності нерухомого майна правомірно використана ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, як звичайна ціна відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для продавця щодо об’єкту нерухомості на момент його продажу, є безпідставним.

Окрім цього, відповідач в апеляційній скарзі вказує, що звіт про оцінку майна та додаткова угода є неналежними доказами визначення звичайної ціни відчужуваних об'єктів, що суперечить нормам КАС.

Колегія суддів не погоджується з такими твердженнями відповідача, оскільки відповідно до ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Частинами 1 та 4 статті 70 КАС передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування, а обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Крім того, у відповідності до ч. З статті 70 КАС судом до уваги не приймаються тільки ті докази, які надані с порушенням закону.

Отже, недослідження Державною податковою інспекцією під час перевірки зазначених документів, не свідчить про те, що вказані документи є неналежними та недопустимими доказами у розумінні ст.70 КАС України при визначенні звичайної ціни відчужуваних об'єктів.

Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7.02.2002 р. № 7/5, на яке посилається в апеляційній скарзі Державна податкова інспекція, визначає порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні та порядок визначення вартості будівель та споруд за даними інвентаризації, а порядок визначення звичайних цін встановлено у п. 1.20 ст.1 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», який є спеціальним для цілей оподаткування.

Відповідно до п. 1.20.9 ст.1 вказаного закону додатково до правил визначення звичайної ціни, встановлених у п. 1.20. цього закону, КМУ має право встановити методологію визначення ціни товарів (робіт, послуг), які продаються (надаються) платником податку, визначеними природними монополістами відповідно до закону. Затвердження інших нормативно-правових актів стосовно порядку визначення звичайних цін ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», не передбачає.

Тому застосування Державною податковою інспекцією Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, при визначенні звичайної ціни продажу об'єктів нерухомості підприємства суперечить нормам спеціального закону, який регламентує порядок визначення звичайної ціни.

Колегією суддів встановлено, що підставою для винесення рішення-повідомлення №№0000021700\0 є встановлення перевіркою, що ЗАТ "Бізнес-Центр" "Лідер Клас" перерахувало платіжним дорученням №88 від 26.01.07р. податок з доходу фізичних осіб сумі 4425,00 грн. за фізичну особу Долгіна В.В. при обміні нерухомого майна, згідно нотаріально посвідченого договору міни від 26 січня 2007 року. На думку податкового органу, останнім отримано додаткове благо у сумі 4425,00 грн., у розумінні п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003р. №889, яке підлягає оподаткуванню згідно п.1.2 ст.1 Зазначеного Закону.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що зазначене рішення відповідача не відповідає законодавству з наступних підстав.

Відповідно до п. 1.1. ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку.

Виплата (надання) платнику податку додаткових благ третьою особою від імені та/або за дорученням працедавця (самозайнятої особи) за її рахунок прирівнюється до надання таких додаткових благ таким працедавцем (самозайнятою особою).

Відповідно до п. 1.17 Закону « Про податок з доходів фізичних осіб» працедавець -юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) або фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності (включаючи самозайнятих осіб), яка укладає трудові договори (контракти) з найманими особами та несе обов'язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати цього податку до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов'язки, передбачені законами.

Відповідно до п. 1.19 Закону « Про податок з доходів фізичних осіб» самозайнята особа - платник податку, який є суб'єктом підприємницької діяльності або здійснює незалежну професійну діяльність та не є найманою особою у межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Згідно п. 11.2..4 Закону №889, якщо один об'єкт нерухомого майна обмінюється на інший об'єкт нерухомого майна, то кожна із сторін договору міни сплачує 50 відсотків від суми податку, розрахованої згідно положеннями підпунктів 11.2.1 або 11.2.2 цього пункту, відповідно до того, який об»єкт нерухомості відчужується, до його вартості.

Згідно п. 11.3 Закону, податковим агентом при здійсненні операцій з відчуження об'єктів нерухомого майна в порядку, передбаченому в статті 11 цього Закону, є нотаріус, який посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку сторонами договору.

Сума податку самостійно сплачується сторонами (або однією стороною) договору до його нотаріального посвідчення через установи банків у сумі, визначеній податковим агентом.

ЗАТ «Бізнес - Центр «Лідер - Клас» не є працедавцем фізичної особи Долгіна В.В. та не являється самозанятою особою по відношенню до нього і тому не може надавати додаткові блага у розумінні п. 1.1. ст. 1 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» фізичній особі Долгіну В.В.  Податок з доходу фізичних осіб був перерахований ЗАТ «Бізнес-центр «Лідер-Клас» за фізичну особу Долгіна В.В. 26 січня 2007 року до моменту нотаріального посвідчення договору міни на вимогу податкового агента (нотаріуса), як однією із сторін такого договору. Нарахування  суми податку з доходів фізичних осіб позивачем не здійснювалось, оскільки це є обов»язком нотаріуса при посвідченні договору, який є податковим агентом, в розумінні вимог ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб».

 Тобто, при сплатіподатку з доходу фізичних осіб сумі 4425,00 грн. за фізичну особу Долгіна В.В. при обміні нерухомого майна, згідно нотаріально посвідченого договору міни від 26 січня 2007 року, ЗАТ «Бізнес-центр «Лідер-Клас» не діяв в якості податкового агента. Відповідно у позивача не було обов»язку щодо нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб. Тим паче, що діючим законодавством не передбачено процедуру нарахування та утримання сум податку з доходів фізичних осіб з нарахованого податку з доходів фізичних осіб, який сплачується однією із сторін договору при нотаріальному оформленні договору відчуження нерухомого майна.

Таким чином, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів, які отримав Долгін В.В. у вигляді перерахованої за нього суми прибуткового податку 4425 грн., є сам платник податку, тобто, Долгін В.В.,  виходячи з системного аналізу норм ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб». Тому, оподаткування доходів, отриманих фізичною особою Долгіним В.В. внаслідок сплати ЗАТ «Бізнес-центр «Лідер-Клас» податку з доходу фізичних осіб сумі 4425,00 грн. при нотаріальному посвідченні договору міни від 26 січня 2007 року,  в подальшому відбувається шляхом включення такої суми доходу до складу загального річного оподаткованого доходу  фізичної особи Долгіна В.В. та подання ним відповідної  річної декларації з цього податку.

Крім того, згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Отже, обов'язок сплати податку у визначеному законодавством порядку є особистим конституційним обов'язком особи, а тому не може бути здійснено іншою особою, на яку такий обов'язок не покладено.

Враховуючи наведене,  колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог та визнання недійсними спірних податкових повідомлень-рішень відповідача.

Доводи апеляційної скарги виводів, що містяться в резолютивній частині постанови суду першої інстанції, не спростовують.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 160,167, 195, п.1ч.1 ст. 198, 200, п.1ч.1 ст.205, ст. 206,  254Кодексу адміністративного судочинства України,  колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргудержавної податкової інспекції у Фрунзенському  районі м.Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 квітня  2008 року по справі №2-а-2636/08 – залишити без задоволення.

ПостановуХарківського окружного адміністративного суду від 22 квітня  2008 року по справі №2-а-2636/08 – залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом місяця з моменту виготовлення повного тексу.

            Повний текст ухвали виготовлено та підписано 24 липня 2008 року.

Головуючий                                                 (підпис)                                               Ю.М. Філатов

Судді                                                             (підпис)                                           Н.С. Водолажська

                                                                             (підпис)                                                М.І. Гуцал

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ:

Суддя Харківського

апеляційного адміністративного суду                                                               М.І. Гуцал

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

Справа №22-а- 4348/08                                                         Головуючий 1-ої інстанції: Ральченко А.М.

Категорія:   36                                                                              Доповідач:                            Гуцал М.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2008 рокум.Харків

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді –  Філатова Ю.М.,

суддів                        -   Водолажської Н.С., Гуцала М.І.

при секретарі                Житєньової Н.М.

за участю представників

позивача                         Михайлицької А.Ю.

відповідача                     Школьникова Н.В., Гундар Г.М., Калиненко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду справу за апеляційною скаргоюдержавної податкової інспекції у Фрунзенському  районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 квітня  2008 року по справі №2-а-2636/08

за позовом  закритого акціонерного товариства «Бізнес-центр» «Лідер-Клас»

до                 державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова

про               визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Відповідно до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголосити вступну та резолютивну частину ухвали, повний текст якої буде виготовлено 24 липня 2008 року.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 160,167, 195, п.1ч.1 ст. 198, 200, п.1ч.1 ст.205, ст. 206,  254Кодексу адміністративного судочинства України,  колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргудержавної податкової інспекції у Фрунзенському  районі м.Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 квітня  2008 року по справі №2-а-2636/08 – залишити без задоволення.

ПостановуХарківського окружного адміністративного суду від 22 квітня  2008 року по справі №2-а-2636/08 – залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом місяця з моменту виготовлення повного тексу.

Головуючий                                                                                                Ю.М. Філатов

Судді                                                                                                         Н.С. Водолажська

                                                                                                                             М.І. Гуцал